10 квітня 2020 року Справа № 280/1414/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за правилами спрощеного провадження
за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (юридична адреса: 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
02 березня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії позивачу під час перерахунку та виплати пенсії з 80% до 70% грошового забезпечення та зменшення розміру пенсії з надбавками позивачу за рахунок виплати 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 02.01.2018;
- зобов'язати відповідача провести позивачу перерахунок та виплачувати пенсію в розмірі 80% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, однією сумою, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовна заява обґрунтована тим, що з 02.08.2012 позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Листом від 18.02.2020 за №838-1047/Ф-02/8-0800/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомило позивача про проведення перерахунку пенсії в порядку, встановленому Постановою № 103 від 21.02.2018 на підтвердження надано Розрахунок на пенсії за вислугу років. Вважає, що при перерахунку раніше призначеної пенсії не допускається звуження змісту та обсягу соціальних гарантій. Також, у зв'язку зі змінами в законодавстві позивач набув право на перерахунок пенсії, у зв'язку з чим було здійснено перерахунок розміру пенсії, однак з 01.01.2018 виплачувалося 50% від нарахованої пенсії, а з 01.01.2019 виплачується 75% від нарахованої пенсії. Вважає, що при перерахунку раніше призначеної пенсії не допускається звуження змісту та обсягу соціальних гарантій. Також, позивач вказує на безпідставність застосування відповідачем під час виплати пенсії положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, оскільки пункти 1 та 2 вказаної постанови визнано незаконними рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, яке набрало законної сили. Вважає, що має законне право на отримання у повному обсязі (100%) належних йому сум за період з 01.01.2018, які повинні бути розраховані та виплачені відповідно до чинних у зазначений період нормативно-правових актів, без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Окрім того, позивачу перераховано пенсію з урахуванням приписів ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та у зв'язку із вимогами Постанови КМУ «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категорія осіб» №103 від 21.02.2018, в якій зазначено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення З наведених підстав звернувся до суду із позовом.
Ухвалою суду від 05.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін в адміністративній справі № 280/1414/20. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Представником відповідача через канцелярію суду (вх. №14096) подано до суду відзив на позов, в якому зазначено, що Верховний Суд рішенням від 06.08.2019 по справі №160/3586/19 дійшов висновку, що оскільки скасовано п. 2 постанови КМУ від 21.02.2018 №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 по справі № 826/3858/18, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, то лише з 05.03.2019 підлягає виплаті 100% перерахованих сум. Також, у зазначає, що Верховний Суд в зазначеному рішенні дійшов висновку, що КМУ має повноваження щодо встановлення порядку виплати перерахованих сум. Так, постановою КМУ від 14.08.2019 № 804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" встановлено, що виплата пенсій за Законом України від 09.04.1992 № 2262-XII, призначених до 01.03.2018, здійснюється у 2019 році в розмірі 75% підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018. Крім того, стверджує, що вимога щодо виплати 100% перерахованих сум є передчасною, оскільки пенсійний орган не здійснював перерахунок пенсії позивача з розрахунку 100% суми підвищення. Такий перерахунок буде здійснено лише 01.01.2020. З урахуванням зазначеного, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксація судового засідання за допомогою технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.
Суд, оцінивши обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області з 02.08.2012 та отримує пенсію за вислугою років, призначеної відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-IV.
07.02.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою про проведення перерахунку пенсії урахуванням її підвищення у розмірі 100% суми пенсії з 01.01.2018.
Листом від 18.02.2020 № 838-1047/Ф-02/8-0800/20 відповідач повідомив позивача, що при перерахунку у 2018 році його пенсії відповідачем застосовано приписи ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та розмір пенсії обмежено 70% відповідних сум грошового забезпечення. Наведене підтверджується Розрахунком пенсії за вислугу років позивача. Також в листі зазначено, що Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 по справі № 826/3858/18 набрало законної сили 05 березня 2019 року. Нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитись перерахунок пенсій, після дати набрання законної сили не приймалось.
Позивач, не погодившись з діями відповідача щодо перерахунку пенсії та її виплати, звернувся з позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Щодо зменшення розміру пенсії позивача з 80% до 70% суд зазначає.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон №2262-ХІІ).
Згідно з ч.3 ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №2262-XII (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт "б" статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років -1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" ( 1763-15 ) (пункт "в" статті 12): за вислугу 15 років - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
З матеріалів справи судом встановлено, що під час призначення позивачу пенсії у 2007 році, пенсія була призначена виходячи із урахування повних 33 років вислуги, що зумовило призначення пенсії в розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення, що підтверджується розрахунком пенсії за вислугу років.
Постановою №704 було встановлено нові (підвищені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб. Відповідно до п. 10 постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 1 березня 2018 року.
Пунктом 4 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 встановлено, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону.
Підставою для перерахунку пенсії позивача є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Вказані підвищення (підвищені розміри окладів та інших складових грошового забезпечення) встановлені постановою №704, яка набрала чинності з 01.03.2018. Отже, 01.03.2018 - момент виникнення у позивача права на перерахунок пенсії.
На момент перерахунку розмір пенсії позивача обчислювався з 80% грошового забезпечення, а з 01.01.2018 відповідачем перераховано пенсію позивачу, однак, розмір перерахованої пенсії визначено з 70 відсотків грошового забезпечення.
Суд наголошує, що внесені Законом №1166-VII зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.
Згідно з п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Приписами частини першої статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. За загальним правилом закон зворотної сили не має, а тому норми частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ в частині того, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення, поширюється на відносини, які виникли після набуття чинності зазначеною редакцією Закону №2262-ХІІ. Таким чином, відповідачем не доведено правомірність підстав зменшення розміру пенсії позивача до 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.
Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що при розрахунку розміру підвищення до пенсії на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового забезпечення станом на 01.03.2018, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві, у зв'язку з чим відповідачем при здійсненні перерахунку пенсії позивачу протиправно було зменшено розмір пенсії з 80% на 70% грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 10 грудня 2013 року №21-420а13 та №21-348а13, від 17 грудня 2013 року №21-445а13, та Верховним Судом в постановах від 03.04.2018 №175/1665/17 та від 24.04.2018 №686/12623/17.
Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
З метою реалізації норми частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Відповідно до пункту 1 вказаної постанови, постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374).
Згідно з пунктом 2 цієї постанови, виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 у таких розмірах: з 01.01.2018 - 50 відсотків; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 відсотків; з 01.01.2020 - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
Встановленими судом обставинами підтверджується той факт, що починаючи з 01.01.2018 виплата перерахованої пенсії позивачу здійснювалася поетапно у таких розмірах: з 01.01.2018 - 50 відсотків; з 01.01.2019 по дату подання позову до суду - 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.11.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до приписів частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 набрало законної сили 05.03.2019.
Частиною другою статті 265 Кодексу встановлено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, положення пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військовоої служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратили чинність з 05 березня 2019 року.
Враховуючи ту обставину, що пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України №103 втратив чинність з 05 березня 2019 року, виплата позивачу пенсії в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії з цієї дати, тобто у заниженому розмірі, є протиправною.
Разом з цим, суд враховує доводи відповідача про те, що 14 серпня 2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (набрала чинності 04 вересня 2019 року), відповідно до пункту 1 якої, виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.01.2018 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018.
Оскільки постанова Кабінету Міністрів України №804 від 14.08.2019 набрала чинності 04 вересня 2019 року, то саме з цієї дати вона підлягає обов'язковому застосуванню відповідачем.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що виплата позивачу пенсії в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії є протиправним заниженням її розміру в період з 05.03.2019 по 03.09.2019 включно.
Відтак протиправними слід визнати дії ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо зменшення розміру пенсії позивача за рахунок виплати 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, у період з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року включно.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а відтак суд вважає за необхідне задовольнити відповідну вимогу позивача частково та зобов'язати ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату позивачу за період з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно) з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії за виключенням фактично виплачених сум.
Стосовно позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити виплату недоотриманої частини пенсії після її перерахунку однією сумою суд зазначає наступне.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").
У даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання пенсійний виплат з 05.03.2019 передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином, на них поширюється режим «існуючого майна».
Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» зазначив, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 35).
За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності.
Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.
У зв'язку з чим позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню з 05.03.2019.
Щодо встановлення судового контролю, суд зазначає, що в силу положень ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Водночас, позивачем не наведено обставин, які б викликали у суду сумнів у тому, що відповідач може ухилятись від виконання судового рішення, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для застосування приписів ст. 382 КАС України щодо встановлення судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частин 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 840 гривні 80 копійок, що підтверджується квитанцією № 0.0.1631452346.1 від 26.02.2020.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (юридична адреса: 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 під час перерахунку та виплати пенсії з 80% до 70% грошового забезпечення та зменшення розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 - з 05.03.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) провести ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії в розмірі 80% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 - з 05.03.2019, однією сумою, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) витрати по судовому збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення в повному обсязі складено та підписано суддею 10.04.2020.
Суддя Р.В. Сацький