20 березня 2020 року Справа № 280/6247/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянув у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
-визнати протиправними дії відповідача, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками позивачу за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 по 01.01.2019;
-визнати протиправними дії відповідача, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками за рахунок виплати лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 січня 2019 року по 01 липня 2019 року;
-зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2018 по 01.07.2019 із врахуванням раніше виплачених сум.
-стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 01.01.2018 було проведено перерахунок пенсії, проте, протягом 2018 року відповідачем виплачувалось лише 50% розміру підвищення пенсії, а з 01.01.2019 - 75% підвищення пенсії. Позивач зазначає, що у листопаді 2019 року він звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку пенсії, в якій просив здійснювати виплату підвищення пенсії у повному 100% розмірі з 01.01.2018. Проте, відповіді не отримав. Позивач вказував на безпідставність застосування відповідачем під час виплати пенсії положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, оскільки пункт 1, 2 вказаної постанови визнано незаконними рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18. З огляду на таке, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов (вх. №496 від 03.01.2020), в якому зазначено, що, дійсно Верховний Суд рішенням від 06.08.2019 по справі №160/3586/19 дійшов висновку , що оскільки скасовано п.2 постанови КМУ від 21.02.2018 №103 рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 12.12.2018 у справі №2826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019 то лише з 05.03.2019 підлягає сплаті 100% перерахованих сум пенсії. В той же час постановою КМУ від 14.08.2019 №804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено, що виплата пенсій призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» призначених до 01.03.2018 здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 23.12.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд з'ясував наступне.
Судом з матеріалів адміністративної справи встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернувся до ГУПФУ в Запорізькій області з заявою про проведення перерахунку пенсії з 01.01.2018 у розмірі 100% підвищення суми пенсії (а.с. 13-14).
Відповідачем не надано відповіді на заяву позивача.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно ст.10 Закону №2262-XII призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 12 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
За правилами ч.2 ст.51 вказаного Закону №2262-XII перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.63 Закону №2262-XII в редакції станом на 01.01.2018 перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій (ч.4 ст.63 Закону №2262-XII).
Так, законодавцем визначена підстава для перерахунку пенсій, а саме: підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. При цьому визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій покладено на Кабінет Міністрів України.
Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45.
Відповідно до п.1 наведеного вище Порядку №45, в редакції постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018, пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 5 Порядку №45 встановлено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
З 01.01.2018 р. ГУ ПФУ здійснено перерахунок пенсії позивача із врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" № 103 (далі - постанова № 103).
За положеннями пунктів 1 та 2 постанови № 103 постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" .
Виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Статтею 1-1 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, то застосовуються норми міжнародного договору.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) встановлено, що виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Постановою № 103 фактично змінені умови пенсійного забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення за Законом № 2262-ХІІ, що суперечить приписам як статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ, так й статті 5 Закону № 1058-IV.
Відповідно до частин 1-3 статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Оскільки постанова № 103 як правовий акт не відповідає Законам № 1058-IV та № 2262-ХІІ, суд має застосовувати правові акти, які мають вищу юридичну силу, тобто Закони № 1058-IV та № 2262-ХІІ.
Згідно зі статтею 52 Закону № 2262-ХІІ пенсіонерам з числа військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.
Іншим особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно з цим Законом, пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України через установи відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" за місцем фактичного проживання пенсіонера на підставі відповідних документів, що оформляються органом Пенсійного фонду України.
Виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Пункти 1, 2 постанови № 103 визнані протиправними та нечинними рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року по справі № 826/3858/18, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України, яка передбачає, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, саме з 05.03.2019 р. пункти 1 та 2 постанови № 103 втратили чинність.
Саме приймаючи до уваги дату втрати чинності пунктами 1, 2 постанови № 103 з 05.03.2019 р., суд вважає протиправними дії відповідача з невиплати позивачу пенсії в повному перерахованому розмірі з 05.03.2019.
Щодо посилання відповідача на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №804 слід зазначити наступне.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» установлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 р. з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.
Разом з тим, виходячи з приведених вище висновків суду щодо невідповідності постанови № 103 Закону № 2262-ХІІ та Закону № 1058-IV та необхідності застосування до цих правовідносин відповідно до частин 1-3 статті 7 КАС України саме приписів законів, які регулюють питання пенсійного забезпечення, а не нормативно-правового акту Кабінету Міністрів України, позивач має право на здійснення перерахунку саме з 01.01.2018, однак враховуючи заявлені позивачем вимоги, суд зобов'язує відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з 05.03.2018 р. по 01.07.2019.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Щодо вимоги позивача стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
В обґрунтування понесених витрат до матеріалів справи позивачем подано копію договору про надання професійної правової допомоги та представництво інтересів від 09.12.2019; акт виконаних послуг від 11.12.2019 про надання правової допомоги на суму 4000грн.
Згідно ч.ч.1 -3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст.134 КАС України:
1. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
3. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З метою розподілу судових витрат позивач повинен подати до суду детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Таким чином, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.
Згідно акту виконаних адвокатом робіт, розмір суми, яка підлягає сплаті розрахований виходячи з 15 годин роботи адвоката, однак на підтвердження саме такої тривалості витраченого адвокатом часу позивачем суду не надано жодних доказів. При цьому в акті зазначено оплату 3 годин представництва позивача у суді, тоді як справа розглядалась у письмовому провадженні без проведення судового засідання. Також безпідставно зазначено оплату 5 годин підготовки процесуальних документів, однак у справі міститься лише позовна заява, яка підписана безпосередньо позивачем. Отже, вимога позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає у зв'язку із відсутністю доказів на підвтердження саме такого обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
З урахування того, що позивач звільнений від сплати судового збору, питання про розподіл судового збору судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр-т. Соборний, 158-Б, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 по 01.01.2019.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 січня 2019 року по 01 липня 2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2018 по 01.07.2019 із врахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.В.Стрельнікова