Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 березня 2020 р. Справа№200/529/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Голошивця І.О., при секретарі судового засідання - Шташаліс О.О., розглянув адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладання штрафу.
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладання штрафу від 20.05.2019 № ДЦ1001/540/2НД/СПТД-ФС на суму 417300,00 грн.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що Головним управлінням Держпраці у Донецькій області було винесено постанову від 20.05.2019 № ДЦ1001/540/2ДН/СПТД-ФС про накладання штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. З винесенням Держпрацею зазначеної постанови та накладання штрафу позивач незгоден, оскільки при проведенні інспекційного відвідування та при розгляді справи про накладання штрафу було порушено вимоги Порядку накладання штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.03.2013. Крім того зазначив, що на час вчинення відповідачем спірних дій щодо накладання на позивача штрафу, профільний порядок не передбачав накладання штрафу на підставі акту про неможливість проведення інспекційного відвідування. Позивач з такими діями відповідача не згоден, у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що з даним позовом категорично не погоджується, вважає позов безпідставним та необґрунтованим. Відповідачем було здійснено захід контролю за дотриманням позивачем законодавства про працю у формі інспекційного відвідування, яке законодавчо не віднесено ані до планових, ані до позапланових заходів контролю, передбачених Законом №877. Інспектори праці на виконання вимог ч.3 ст.6 Закону №877 мали при собі окрім службових посвідчень, копію направлення, яке надали для ознайомлення директору позивача. Однак остання, з метою уникнення відповідальності отримувати копію направлення відмовилась, що зафіксовано засобами відео-фіксації. З огляду на зазначене, необґрунтованими є твердження позивача про не ознайомлення з підставами здійснення інспектування, оскільки не ознайомлення з направленням було спричинене саме відмовою позивача здійснити таке ознайомлення. Відповідачем було здійснено спробу проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 за фактичною адресою здійснення господарської діяльності по АДРЕСА_1 кіоск № АДРЕСА_2 , кіоск №19. В ході інспекційного відвідування встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 кіоск № 604-А Колхозний ринок знаходилась громадянка ОСОБА_2 , за фактичною адресою: АДРЕСА_3 , у кіоску №19 знаходилась громадянка ОСОБА_3 (и)кова ОСОБА_4 . На час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 був відсутній, як стало відомо від осіб, які перебували за адресою фактичного здійснення господарської діяльності, ФОП ОСОБА_1 знаходиться у від'їзді за межами міста Краматорська та не може прибути на інспекційне відвідування. Обов'язком Управління Держпраці є дії, спрямовані на направлення акта про неможливість та вимоги позивачу, які обмежуються надісланням. Фактичні обставини одержання надісланого акта та вимоги знаходяться за межами компетенції Управління Держпраці, оскільки відносини між оператором поштового зв'язку та адресатом (позивачем) знаходяться поза контролем відправника та не залежать від нього. Управління Держпраці не вправі впливати на волю суб'єкта господарювання щодо отримання поштових відправлень, які надходять на його адресу, та не несе відповідальності за неналежне виконання працівниками ПАТ «УКРПОШТА» своїх обов'язків. Не заслуговує на увагу суду й посилання позивача про неналежне повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу. Позивач, був обізнаний засобом телефонного зв'язку щодо проведення інспекційного відвідування, будучи належним чином та своєчасно повідомлений про розгляд справи про накладення штрафу, не скористався своїм правом на надання зауважень до акту, чи правом на участь у розгляді справи про накладення штрафу, чи то правом на перенесення розгляду справи про накладення штрафу. ГУ Держпраці у Донецькій області вважає позов до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № ДЦ1001/540/2НД/СПТД-ФС від 20.05.2019 - безпідставним, позовні вимоги такими, що суперечать діючому законодавству.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.01.2020 відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 19.02.2020.
19.02.2020 розгляд справи відкладено до 27.02.2020 для надання додаткових доказів.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2020 заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено. Зупинено стягнення на підставі виконавчого документу - постанови про накладання штрафу від 20.05.2019 №ДЦ1001/540/2НД/СПТД-ФС, яке здійснюється у примусовому порядку Краматорським міським відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчому провадженні № 59448689.
27.02.2020 розгляд справи відкладено до 03.03.2020 для надання додаткових доказів.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.03.2020 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з даним позовом, закрито підготовче провадження за адміністративним позовом та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.03.2020.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
ОСОБА_1 , є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Як встановлено судом та не спростовується відповідачем, ОСОБА_1 з 10.09.2015 був зареєстрований, як фізична особа-підприємець з видом діяльності - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД 47.11). 20.09.2019 позивач припинив підприємницьку діяльність та був знятий з обліку.
Головне управління Держпраці у Донецькій області (далі - ГУ Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується та відповідно до наказу Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 № 340 “Про затвердження Положення про територіальні органи Державної служби України з питань праці” здійснює, зокрема, державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Головним управлінням Держпраці у Донецькій області був винесений наказ від 18.03.2019 № 511 про проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин.
Підставами для винесення вищезазначеного наказу від 18.03.2019 № 511, зокрема слугувала інформація Головного управління ДФС у Донецькій області про невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності.
На підставі зазначеного наказу від 18.03.2019 № 511 винесено відповідне направлення від 18.03.2019 № 363/04.4/15-08 про проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання, за фактичною адресою здійснення господарської діяльності по АДРЕСА_1 кіоск № АДРЕСА_2 кіоск № АДРЕСА_4 та повідомлення від 18.03.2019 № 04.4-11-8/2441-19 про проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання.
За результатами інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , уповноваженими особами відповідача був складений акт від 20.03.2019 № ДЦ100/1540/НД/АВ про неможливість проведення інспекційного відвідування.
В зазначеному акті, зокрема було зазначено про неможливість здійснення процедури державного контролю за додержанням законодавства про працю фізичної особи-підприємця, яка використовує найману працю, ФОП ОСОБА_1 був відсутній при здійсненні інспекційного відвідування.
На підставі вищезазначеного, Головне управління Держпраці у Донецькій області винесло вимогу про надання документів від 20.03.2019 № ДЦ 10001/540/ПД, якою зобов'язано ОСОБА_1 надати до управління документи необхідні для проведення інспекційного відвідування.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, 21.03.2019 вимогу №ДЦ 1001/540/ПД, направлення від 18.03.2019 № 363/04.4/15-08 та повідомлення від 18.03.2019 №04.4-11-8/2441-19 були направлені рекомендованим листом засобами поштового зв'язку на адресу ФОП Кириченко В ОСОБА_5 , яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - АДРЕСА_5 . Даний лист було повернуто до Управління відповідача у зв'язку з закінченням терміну зберігання та вручено 25.04.2019.
На підставі вищезазначеного, Головне управління Держпраці у Донецькій області складено акт від 07.05.2019 № ДЦ101/540/2НД/АВ про неможливість проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , оскільки фізична особа-підприємець не надав можливості вивчити питання дотримання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, вчинивши своїми діями перешкоди в діяльності інспектора праці.
Головним управлінням Держпраці у Донецькій області було винесене рішення щодо розгляду справи про накладання штрафу від 08.05.2019 № ДЦ101/540/2НД/АВ/СПТД, яким вирішено розглянути справу про накладання штрафу на ФОП ОСОБА_1 згідно абз. 7 ч. 2 статті 265 КЗпП України.
Повідомлення про розгляд справи про накладання штрафу було направлене на адресу ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 . Даний лист було повернуто до Управління відповідача у зв'язку з не врученням під час доставки.
На підставі засідання комісії з питань розгляду справи про накладання штрафу на ФОП ОСОБА_1 , 20.05.2019 було винесено постанову про накладання штрафу від 20.05.2019 № ДЦ1001/540/2ДН/СПТД-ФС, якою вирішено накласти на позивача штраф у розмірі 417300,00 грн.
Позивач з такими діями відповідача не погоджується, у зв'язку з чим, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Кодексом законів про працю України, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V(далі - Закон №877), Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 (на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 295), Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року.
Відповідно до частини 4 статті 2 Закону №877 заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 929-р, функції і повноваження Державної інспекції України з питань праці передані правонаступникам Державній службі України з питань праці та її територіальним органам.
Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України.
Державна служба України з питань праці України входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно п. 7 даного Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до розпорядження Кабінету міністрів України Питання державної служби праці від 30 вересня 2015 року № 1021-р функції і повноваження Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки, що припиняється, покладені на Державну службу з питань праці.
Відповідно до частини 3 статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об'єднаних територіальних громад, крім повноважень, визначених пунктом "б" частини першої цієї статті, належать:
1) здійснення на відповідних територіях контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством;
2) накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції щодо реалізації державної політики у сфері охорони праці.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та Законами України.
Згідно частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Частиною 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Приписами статті 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, є Державна служба України з питань праці (Держпраці).
Відповідно до статті 1 Закону № 877 державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Державний контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, що визначено п. 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 (далі - Порядок № 295).
Згідно з підпунктами третім та четвертим п. 5 Порядку № 295, інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю.
Підставою проведення спірного інспекційного відвідування стало рішення органу контролю, оформлене наказом від 18.03.2019 року № 511, згідно пояснень Відповідача, за повідомленням ГУ ДФС у Донецькій області від 28.02.2019 №17592/10/05-99-13-01-28 про порушення законодавства про працю.
На підставі направлення на проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання № 363/04.4/15-08 від 18.03.2019 року, 20.03.2019 року посадовими особами ГУ Держпраці у Донецькій області здійснено інспекційне відвідування місць, де здійснює господарську діяльність Позивач.
Відповідно до пункту 18 Порядку №295, у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об'єкту відвідування надсилається копія акту про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.
У зв'язку з відсутностю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, Відповідачем складена письмова вимога про надання документів № ДЦ1001/540/ПД від 20.03.2019 р.
07.05.2019 Головним управлінням Держпраці у Донецькій області складено акт № ДЦ101/540/2НД/АВ про неможливість проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , оскільки фізична особа-підприємець не надав можливості вивчити питання дотримання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, вчинивши своїми діями перешкоди в діяльності інспектора праці.
08.05.2019 винесене рішення щодо розгляду справи про накладання штрафу від № ДЦ101/540/2НД/АВ/СПТД, яким вирішено розглянути справу про накладання штрафу на ФОП ОСОБА_1 згідно абз. 7 ч. 2 статті 265 КЗпП України. Повідомлення про розгляд справи про накладання штрафу було направлене на адресу ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 . Даний лист було повернуто до Управління відповідача у зв'язку з не врученням під час доставки.
На підставі засідання комісії з питань розгляду справи про накладання штрафу на ФОП ОСОБА_1 , 20.05.2019 було винесено постанову про накладання штрафу від 20.05.2019 № ДЦ1001/540/2ДН/СПТД-ФС, якою вирішено накласти на позивача штраф у розмірі 417300,00 грн.
Так, Верховний Суд у Постанові від 19.09.2018 р. у справі № 804/2956/17 зауважив, що під час надання оцінки рішенню (припису) посадової особи територіального органу Держпраці за наслідками позапланової перевірки, окрім правомірності, власне вимог цього рішення/припису (з огляду на правовий статус Держпраці та її територіальних органів), важливим є з'ясувати, серед іншого, дотримання процедури проведення цієї позапланової перевірки. У такому контексті слід зважити на те, на якій підставі призначено цю перевірку (тобто, чи є відповідний розпорядчий документ на проведення позапланової перевірки, чи погоджено проведення позапланової перевірки з Держпраці (з огляду на вимоги закону про необхідність такого погодження), що було предметом перевірки, чи оформлено відповідні документи на проведення позапланової перевірки (як от направлення), чи ознайомлений суб'єкт господарювання про проведення позапланової перевірки з її предметом, відтак чи були законні підстави не допускати посадову особу до перевірки.
Статтею 259 Кодексу законів про працю України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 ( далі - Порядок № 509, у редакції, чинній на момент вчинення правовідносин).
Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Згідно з п.п. 3, 4 Порядку № 509, Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
Пунктами 5-9 визначено, що у разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держпраці, його заступниками, але не більше ніж на 10 днів.
Про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його проінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.
Відповідно до п. 9 ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. Позивача не було повідомлено про дату прийняття рішення. При цьому, Відповідачем не надано доказів повідомлення Позивача про розгляд справи про порушення ним законодавства про працю.
Крім того, згідно вимог ч.1 ст.6 Закону №877, підставами для здійснення перевірки є:
- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;
- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов'язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов'язаний повідомити суб'єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Не виправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;
- перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);
- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом;
неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;
доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;
настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.
Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України № 877, проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України № 877, суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю) .
Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - двох робочих днів (ч. 4 ст. 6 Закону України № 877).
Відповідно до статті 7 Закону № 877 для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою. Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу (ч. 2,4 ст. 7 Закону № 877).
Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю) (п.6 ст. 7 Закону № 877).
Як зазначалось в наказі Головного управління Держпраці у Донецькій області від 18.03.2019 № 511 про проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, підставами для винесення вищезазначеного наказу слугувала, зокрема інформація Головного управління ДФС у Донецькій області про невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності.
Тобто, здійснення державного контролю позивача фактичне відбувалось відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Закону № 877 у вигляді позапланового заходу державного контролю.
Суд зазначає, що фактично позаплановий захід державного контролю ФОП ОСОБА_1 не відбувся, у зв'язку із тим, що ФОП ОСОБА_1 був відсутній при здійсненні відвідування, чим, на думку відповідача, вчинив перешкоди в діяльності інспектора праці.
За результатами посадових дій відповідача, на ОСОБА_1 20.05.2019 Головним управлінням Держпраці у Донецькій області було винесено постанову про накладання штрафу від 20.05.2019 № ДЦ1001/540/2ДН/СПТД-ФС, якою вирішено накласти на позивача штраф у розмірі 417300,00 грн.
Порядок накладення штрафів регулюється Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року (далі Порядок 509).
Так відповідно до Порядок 509 в редакції, яка діяла на момент вчинення спірних правовідносин, визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи можуть бути накладені на підставі:
- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
- акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
- акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Суд зазначає, що перелік підстав накладання штрафу є вичерпним.
Так, з системного аналізу зазначеного, можна зробити висновок, що порядком, який був чинний на момент вчинення спірних правовідносин, не було передбачено такої підстави для накладання штрафу за порушення законодавства про працю, як зокрема неможливість проведення повноцінного інспекційного відвідування.
Проаналізувавши зазначене, суд вважає, що відповідач при прийнятті наказу про проведення інспекційного відвідування та при здійсненні такої перевірки - позапланового заходу, вийшов за межі своїх повноважень наданих йому Законом.
Таким чином, відповідачем було порушено принципи здійснення державного нагляду (контролю), що визначені чинним законодавством.
Отже, з огляду на викладені обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, дії відповідача щодо проведення позапланового інспекційного відвідування позивача та як наслідок винесення спірної постанови про накладання на позивача штрафу за порушення законодавства про працю є незаконними.
При цьому, суд не надає оцінки виявленим/невиявленим порушенням позивача законодавства про працю, суд вирішує лише питання правомірності (наявності підстав) призначення, проведення відвідування позивача, та, як наслідок, правомірності прийняття постанови про накладання штрафу від 20.05.2019 № ДЦ1001/540/2ДН/СПТД-ФС.
Крім того, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Насамперед, штраф у розмірі 417300 грн., який було застосовано до позивача, є суттєвим. Така санкція співмірна з покараннями за злочини. Відповідно до ч. 2 ст. 53 Кримінального кодексу України розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.
Особі, до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
Положення п. 6 Порядку № 509 покладає цей обов'язок на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов'язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.
Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.
Відповідно до п. 7 Порядку 509 справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов'язок з'ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.
З огляду на це, обов'язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п'ять днів до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Таке тлумачення п. 6 Порядку № 509 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб.
З'ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п'ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.
Відповідно до п. 5 Порядку № 509 у разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.
Якщо особа з'явилася на засідання, взяла у ньому участь і не клопотала про відкладення, то несвоєчасність отримання повідомлення (порушення п'ятиденного строку) не є підставою для визнання постанови протиправною.
За обставинами цієї справи, повідомлення від 11.05.2019 № 04.4-11-7/3891/19 про розгляд справи про накладення штрафу 20.05.2019 о 11 год. 45 хв., за адресою м. Краматорськ, вул. Паркова, 43 було скеровано 14.05.2019 позивачу, крім того на іншу адресу, зокрема по вул. Михайла Горяйнова (Калініна), буд. 81 м. Краматорська, а не за адресою реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема, по вул. Михайла Горяйнова (Калініна), буд. 176 м. Краматорська, а також, повідомлення не було вручено Позивачу 22.05.2019 «з інших причин», 22.05.2019 - «відправлення вручено особисто», проте оскаржувана постанова про накладення штрафу на позивача була винесена 20.05.2019. Обставин, які б свідчили про ухилення позивача від отримання повідомлення, судом встановлені не були.
Дана позиція узгоджується з позицією, викладеною у Постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року по справі №813/3415/18 (провадження №К/9901/5962/19).
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб.
Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Принцип «пропорційності», закріплений як загальний принцип у Договорі про заснування ЄС, вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов'язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів).
Таким чином, спірне рішення не відповідає критерію пропорційності, а саме штраф у розмірі 417300 грн. є занадто великим відносно доходів Позивача та легітимної мети Держави.
Крім того, судова практика ЄСПЛ розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
За таких обставин, необхідне застосувати рішення ЄСПЛ у справі «"Україна-Тюмень" проти України» (Ukraine-Tyumen v. Ukraine) від 22 листопада 2007 року, заява 22603/02, де визначено, що відповідаючи інтересам суспільства, певна дія, вчинювана органами влади, все одно може порушувати права особи через її непропорційність.
Отже, відповідач не довів «проплоційності» та законності своїх дій, а також те, що про час розгляду справи про накладення штрафу позивач був поінформований належним чином. За таких обставин, постанова про накладення штрафу є протиправною.
Крім того у відповідача не було законних підстав накладати штраф на підставі Акту про неможливість проведення інспекційного відвідування, оскільки Порядком №509 (в редакції, яка діяла на момент вчинення спірних правовідносин) не передбачена така можливість.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші протии Україн» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Також, суд вважає необхідним зазначити, що Верховний Суд у Постанові від 23 жовтня 2019 року по справі № №400/296/19 (провадження №К/9901/23156/19) вважає, що зважаючи на суттєвість для суб'єкта господарювання наслідків державного контролю, Управління Держпраці мало забезпечити неухильне дотримання вимог законодавства при проведення перевірки, складанні акта про порушення, припису та постанови про накладення штрафу, чого в цьому випадку дотримано не було і вищенаведені порушення відповідачем порядку перевірки є достатньою підставою для скасування її наслідків.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, враховуючи принципи адміністративного судочинства, суд доходить висновку, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладання штрафу № ДЦ1001/540/2НД/СПТД-ФС на суму 417300,00 грн. є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
За приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI “Про судовий збір”.
Позивач за подання адміністративного позову сплатив судовий збір у розмірі 4173,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах адміністративної справи квитанцією № 43132 від 21.01.2020.
За приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4173,00 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Донецькій області на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 77, 90, 132, 139, 242-244, 246, 255, 271, 283, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Держпраці у Донецькій області (Донецька область, м. Краматорськ, вул. Я. Мудрого, буд. 39/3) про визнання протиправною та скасування постанови про накладання штрафу - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладання штрафу від 20.05.2019 № ДЦ1001/540/2ДН/СПТД-ФС у сумі 417300,00 грн., прийняту заступником начальника ГУ Держпраці у Донецькій області Зуб Г.В.
Стягнути з Головного управління Держпраці у Донецькій області (ЄДРПОУ: 34898944) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) понесені судові витрати у розмірі 4173 (чотири тисячі сто сімдесят три) гривні 00 копійок.
Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 31 березня 2020 року.
Повний текст рішення складено відповідно до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець