Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 квітня 2020 р. Справа№200/2469/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
У березні 2020 року ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (надалі - Маріупольське УПФУ, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №294 від 27.11.2019 року та зобов'язання зарахувати період роботи за списком №1 з 25.01.1988 року по 01.08.1990 року, з 27.09.1990 року по 05.06.2000 року, зобов'язання зарахувати при розрахунку коефіцієнта по заробітній платі довідки про заробітну плату №712 від 18.10.2019 року з січня 1988 року по липень 1990 року, №676 від 01.11.2019 року з вересня 1990 року по грудень 1996 року, №677 від 01.11.2019 року з січня 1997 року по червень 2000 року, зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах за списком №1 з моменту подання заяви з 25 жовтня 2019 року (наступного дня після досягнення 50 років).
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Управління №294 від 27.11.2019 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за відсутністю пільгового стажу, оскільки не зараховано період роботи за Списком №1 з 25.01.1988 року по 01.08.1990 року, з 27.09.1990 року по 05.06.2000 року та період навчання в ПТУ за фаховою спеціальністю електрослюсар підземний. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на отримання належної пенсії.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року відкрито провадження у справі № 200/2469/20-а, за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
03 квітня 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, згідно якому відповідач позовні вимоги не визнає з огляду на відсутність правових підстав для призначення позивачу пенсії на пільгових умовах, оскільки в заяві про призначення пенсії позивач не вказав відповідно до якої статті та Закону призначити пенсію.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою, 21.11.2019 року звернувся до Маріупольського УПФ з заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 4-8).
Для призначення пенсії позивач надав наступні документи: заяву про призначення пенсії, копію диплому НОМЕР_1 від 12.01.1988 року, копію трудової книжки НОМЕР_2 від 27.01.1988 року, копію паспорту та ідентифікаційного номеру.
Рішенням Управління 294 від 27.11.2019 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки в наданій заяві не вказано згідно якого Закону необхідно призначити пенсію за віком та не вказані періоди роботи на пільгових умовах. Враховуючи, що заявник не набув пенсійного віку, вирішено відмовити позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 9).
Разом з тим, в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 (а.с. 10-13) містяться записи про роботу: з 01.09.1984 року по 12.01.1988 року навчався в СПТУ №106 Совєтського району м. Макіївки, з 25.01.1988 року по 01.08.1990 року в Совєтському виробничому об'єднанні «Совєтськвугілля» шахта №21 електрослюсарем підземним та гірником очисного забою підземним з повним робочим днем у шахті, з 27.09.1990 року по 05.06.2000 року в Совєтському виробничому об'єднанні «Совєтськвугілля» шахта «Совєтська» гірником очисного забою з повним робочим днем в шахті та електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті, з 12.06.2000 року по 30.09.2005 року в Макіївських електричних мережах «Донецькобленерго» електромонтером по експлуатації електролічильників, з 04.05.2006 року по 02.07.2008 року в ЗАТ «Донецькобленерго» «Донецькі електричні мережі» електромонтером по експлуатації електролічильників та інженером, з 12.09.2011 року по 20.03.2013 року в ТОВ «Нордис» енергетиком зі скороченим робочим днем, з 09.04.2013 року по 28.02.2015 року в ТОВ «Донецький центральний універмаг» головним інженером.
Також, позивачем у якості підтвердження періодів роботи надані: довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній, довідка про заробітну плату для обчислення пенсії №712 від 18.10.2019 року, архівна довідка, диплом НОМЕР_1 та свідоцтво №1956 про навчання (а.с. 16, 20, 24-25, 27).
Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.
Спірним є питання підтвердження пільгового стажу роботи позивача за Списком №1 з 25.01.1988 року по 01.08.1990 року, з 27.09.1990 року по 05.06.2000 року.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом - Закон № 1058) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст.62 Закону 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов'язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.
Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
На підставі пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Таким чином, трудова книжка позивача, зокрема, в частині записів про його роботу: з 01.09.1984 року по 12.01.1988 року навчався в СПТУ №106 Совєтського району м. Макіївки, з 25.01.1988 року по 01.08.1990 року в Совєтському виробничому об'єднанні «Совєтськвугілля» шахта №21 електрослюсарем підземним та гірником очисного забою підземним з повним робочим днем у шахті, з 27.09.1990 року по 05.06.2000 року в Совєтському виробничому об'єднанні «Совєтськвугілля» шахта «Совєтська» гірником очисного забою з повним робочим днем в шахті та електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті, з 12.06.2000 року по 30.09.2005 року в Макіївських електричних мережах «Донецькобленерго» електромонтером по експлуатації електролічильників, з 04.05.2006 року по 02.07.2008 року в ЗАТ «Донецькобленерго» «Донецькі електричні мережі» електромонтером по експлуатації електролічильників та інженером, з 12.09.2011 року по 20.03.2013 року в ТОВ «Нордис» енергетиком зі скороченим робочим днем, з 09.04.2013 року по 28.02.2015 року в ТОВ «Донецький центральний універмаг» головним інженером, є належним доказом роботи позивача на вказаних посадах і у наведений період часу, а отже юридичний факт роботи позивача протягом вказаного періоду часу є підтвердженим належними та допустимими доказами, оскільки періоди роботи підтверджуються трудовою книжкою позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Разом з тим, частиною 1 статті 44 і частиною 5 статті 45 Закону № 1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
На виконання названих норм Закону № 1058 правлінням Пенсійного фонду затверджено Порядок надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок).
За приписами пункту 1.6 і абзаців 1-4 пункту 1.7 Порядку 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною 4 статті 45 Закону № 1058-IV.
Перелік документів, необхідний для призначення пенсії за віком, встановлений пунктом 2.1 Порядку 22-1, за змістом якого до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж; документи про місце проживання (реєстрації) особи; довідка про заробітну плату.
Відповідно до пункту 4.1. Порядку 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Отже, призначення пенсії здійснюється за подачею відповідної заяви.
В спірному рішенні №294 від 27.11.2019 року про відмову в призначенні пенсії, відповідач зазначив, що в наданій заяві ОСОБА_1 від 21.11.2019 року не вказано згідно якого Закону необхідно призначити пенсії за віком та не вказані періоди роботи на пільгових умовах, тому заява про призначення пенсії розглянута відповідачем згідно ст. 26 Закону № 1058, за приписами якої позивач не досяг пенсійного віку, тому йому було відмовлено в призначенні пенсії.
Разом з тим, суд зазначає, що в відповідній заяві про призначення пенсії не передбачено зазначення Закону, за яким необхідно призначити пенсію та зазначення періодів роботи на пільгових умовах.
Крім того, на підставі п..4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ч.3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно п.4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Суд зазначає, що відповідачем не надано пояснень з приводу того, чому останній не скористався своїм правом, визначеним ч. 3 ст. 44 Закону 1058 та не вчинив жодних дій для дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством. Тобто за даних спірних правовідносин відповідач фактично самоусунувся від виконання своїх обов'язків, а лише констатував факт відсутності таких документів.
Наведена бездіяльність відповідача свідчить про недбале ставлення пенсійного органу про вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується ст. 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.
Разом з цим суд виходить з того, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
За таких умов суд вважає Спірне рішення пенсійного органу таким, що не відповідає діючому законодавству України, а тому підлягає скасуванню з повторним розглядом заяви позивача про призначення йому пенсії з урахуванням висновків суду. При цьому порушене право позивача у цій частині має бути відновленим.
Щодо позовних вимог про зобов'язання зарахувати період роботи за списком №1 з 25.01.1988 року по 01.08.1990 року, з 27.09.1990 року по 05.06.2000 року, зобов'язання зарахувати при розрахунку коефіцієнта по заробітній платі довідки про заробітну плату №712 від 18.10.2019 року з січня 1988 року по липень 1990 року, №676 від 01.11.2019 року з вересня 1990 року по грудень 1996 року, №677 від 01.11.2019 року з січня 1997 року по червень 2000 року, зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах за списком №1 з моменту подання заяви з 25 жовтня 2019 року (наступного дня після досягнення 50 років), суд зазначає наступне.
В даному випадку спірним є питання наявності у позивача права на пенсію на пільгових умовах, однак, враховуючи приписи чинного законодавства, дане питання відноситься до виключної компетенції органу Пенсійного фонду України, тому, суд вважає, що ці позовні вимоги є передчасними, оскільки при прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії відповідач взагалі не розглядав питання щодо призначення пенсії позивачу саме на пільгових умовах та не приймав рішення з приводу зарахування або не зарахування періодів роботи до пільгового стажу позивача, тому спір про таке зарахування не може бути предметом судового розгляду.
Таким чином, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково, визнати протиправним та скасувати рішення №294 від 27.11.2019 року про відмову в призначенні пенсії та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні.
Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову судовий збір не сплачувався, а ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2020 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі, відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №294 від 27.11.2019 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 за № 8694 від 21.11.2019 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні.
4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: вул. Зелінського, 27а, м. Маріуполь, Донецька область, 87548, код ЄДРПОУ 41250795) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - UA908999980313111256000026001, код ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 252 (двісті п'ятдесят дві) гривні 24 копійки.
6. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - UA908999980313111256000026001, код ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 588 (п'ятсот вісімдесят вісім) гривень 56 копійок.
Судове рішення складено та підписано 10 квітня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.М. Чучко