Справа № 946/1512/20
Провадження № 3/946/530/20
Іменем України
08 квітня 2020 року м. Ізмаїл
Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Яковенко І.І., за участю секретаря судового засідання Яковенко І.А., притягуваної Грачової І ОСОБА_1 , розглянув справу про адміністративне правопорушення у відношенні
ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Карл-Марксштадт Німеччина, громадянки України, працюючої фітнес тренером СОО «Каскад», проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
встановив:
ОСОБА_2 05 березня 2020 року о 23:55 годині в м. Ізмаїлі Одеської області по вул.Рєпіна, 55, керувала автомобілем марки «Mercedes-Benz C 180», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку відмовилася, порушивши вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_2 у судовому засіданні винною себе у вчиненні правопорушення не визнала та пояснила, що на прохання подруг, які були нетверезі, вона забрала їх з ресторану «Зейтун», керуючи автомобілем подруги. Повертаючи з вул. Шевченка на вул. Рєпіна, вона, можливо, не встигла увімкнути сигнал повороту та її зупинили працівники поліції. В неї тремтіли руки через те, що було холодно, однак вона не вживала алкоголь, оскільки мала відвезти подруг. Вона жувала гумку і поліцейський запідозрив, що вона була нетверезою. Зібралися люди, поліцейський запропонував їй пройти огляд на стан сп'яніння, однак вона розгубилася і згоду не надала. При цьому були присутні двоє свідків. Весь час, доки складали протокол, вона перебувала в автомобілі. Згодом, коли свідків вже не було, вона одумалася, відчинила вікно та повідомила поліцейському, що погоджується пройти огляд, однак той сказав, що вже пізно. Крім того, притягувана ОСОБА_2 пояснила, що у поліцейських не було підстав для зупинки транспортного засобу, на якому вона рухалася.
Однак, не зважаючи на невизнання вини притягуваною ОСОБА_2 , її вина у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння повністю підтверджується дослідженими судом доказами.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відносно притягуваної ОСОБА_2 поліцейським у присутності двох свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був складений Акт огляду водія на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено, що притягувана відмовилася від проходження огляду.
Ті обставини, що ОСОБА_2 відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку підтверджуються даними письмових пояснень двох свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , доданих до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 керувала автомобілем та при зміні напрямку руху не подала сигнал пворота, в ході розмови у неї було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, однак від огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера та в медичному закладі відмовилася в присутності двох свідків. Суд визнає цей доказ таким, що складений повноважною особою, а саме поліцейським ОСОБА_5 , який відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП є уповноваженою особою органів внутрішніх справ (Національної поліції) на складання протоколів про адміністративні правопорушення, у тому числі за ст. 130 КУпАП.
Крім того, на відеозапису події правопорушення зафіксовано, як працівник поліції неодноразово наполегливо пропонував притягуваній ОСОБА_2 пройти огляд на стан сп'яніння на місці поліцейським за допомогою технічних засобів або лікарем в медичному закладі, однак притягувана ОСОБА_2 , хоча відкрито і не відмовлявся від цього, але зневажливо ігнорувала ці пропозиції, постійно переводячи тему спілкування на підстави вимагати в неї пройти такий огляд, пояснюючи тремтіння рук фізичними тренуваннями. При цьому поліцейський неодноразово пояснював і про причину зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_2 через здійснення повороту без увімкненого відповідного сигналу, а також про необхідність пройти огляд через наявність у неї ознак алкогольного сп'яніння.
Суд визнає зазначені докази допустимими, оскільки вони зібрані з дотриманням вимог ст.266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. № 1103, а також Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858 (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупинити транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху, тому, враховуючи, що притягувана ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила, що могла не увімкнути сигнал повороту, у поліцейського були підстави зупинити транспортний засіб, яким керувала притягувана.
Зі змісту ч. 1 ст. 266 КУпАП, оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння підлягають особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2 Розділу І Загальні положенні Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У п. 3 Розділу І Загальні положення Інструкції визначені ознаки алкогольного сп'яніння, які дають підстави поліцейському вважати, що особа перебуває у стані сп'яніння, серед яких визначені: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, які і були виявлені поліцейським у притягуваної ОСОБА_2 після зупинки транспортного засобу, а тому були підставою для проведення її огляду.
Відповідно до п. 2.5. ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, аналіз сукупності усіх досліджених у суді доказів дозволяє суду дійти висновку про те, що версія притягуваної ОСОБА_2 про відсутність підстав для зупинки транспортного засобу та вимагати в неї пройти огляд на стан сп'яніння не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні. Судом встановлено, що у поліцейського були підстави для зупинки транспортного засобу під керуванням притягуваної у зв'язку з можливим порушення ПДР, що визнала сама ОСОБА_2 , а наявність у неї ознак алкогольного сп'яніння стало підставою для висунення поліцейським вимоги пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення алкогольного сп'яніння. Також судом достовірно встановлено, що в присутності двох свідків ОСОБА_2 була висловлена пропозиція пройти огляд на стан сп'яніння поліцейським на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі, однак остання проігнорувала ці пропозиції поліцейського, тим самим відмовилася від проходження огляду на стан сп'яніння. Поліцейський неодноразово пояснював ОСОБА_2 як причини зупинки, так і підстави для проведення огляду. Обставини про те, що ОСОБА_2 згодом погодилася на проведення огляду не підтверджені жодним доказом, окрім пояснень самої притягуваної, крім того, правопорушення було завершене в момент, коли притягувана не погодилася пройти огляд на стан сп'яніння.
Крім того, з відеозапису події вбачається, що при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення притягувана не висловлювала згоду на проходження огляду на стан сп'яніння.
Тому, з урахуванням обставин у цій справі, на думку суду, поліцейські діяли в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, у тому числі, згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Встановлені судом обставини свідчать про наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та про доведеність винності ОСОБА_2 в його вчиненні.
При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_2 суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушниці, ступінь її вини, майновий стан та обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Суд враховує те, що ОСОБА_2 вчинила умисне правопорушення, характер якого вказує на те, що воно є грубим.
Обставин, які відповідно до ст. ст. 34, 35 КУпАП пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_2 за вчинене нею адміністративне правопорушення, суд не вбачає.
Отже, враховуючи зазначені обставини справи, беручи до увагу особу ОСОБА_2 , а також безальтернативну санкцію ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд дійшов висновку, що з метою її виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нею нових правопорушень на енї необхідно накласти адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів.
В силу ч. 1 ст. 401 КУпАП, з ОСОБА_2 має бути стягнутий судовий збір в розмірі, передбаченому п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2020 року, що складає 420,40 грн.
Керуючись ст. ст. 283 - 285 КУпАП, суд -
постановив:
ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень сорок копійок).
Повний текст постанови виготовлений 10 квітня 2020 року.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова про накладення адміністративного стягнення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.
Ізмаїльського міськрайонного суду І.І. Яковенко