Справа №705/543/17
1-кп/705/101/20
08.04.2020 Уманський міськрайонний суд Черкаської області, в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5
представника потерпілого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умані кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Умань Черкаської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, працюючого продавцем у ФОП « ОСОБА_7 », одруженого, на утримання має сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
ОСОБА_4 11.01.2016 року близько 12 години 30 хвилин на 211 км + 40 м а/д Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань поблизу с. Гереженівка Уманського району Черкаської області керуючи автомобілем ВАЗ 2109, д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись в напрямку с. Доброводи Уманського району Черкаської області порушив вимоги Правил дорожнього руху України п.п: 2.3 б) «Бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; 10.1 «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; 12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»; а саме: був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та, відповідно, не реагував на її зміну та, перед зміною напрямку руху повинен був переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, виїхав на зустрічну смугу руху, де в той час рухався автомобіль «Nissan Sanni», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_9 , де допустив зіткнення вказаних автомобілів.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди: пасажир автомобіля «Nissan Sanni», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_5 , згідно з висновком судово-медичної експертизи № 05-7-01/571 від 04.07.2016 року, отримав тілесні ушкодження у виді закритої травми грудної клітки справа: переломи 6-7 ребер справа, закритий уламковий перелом заднього краю правої кульшової западини, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Згідно з висновком експерта № 4/1614 від 15.12.2016 року, у цій дорожній обстановці, яка склалася на момент ДТП, водій автомобіля «ВАЗ 2109», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 , повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1; 12.1 Правил дорожнього руху України.
Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля «ВАЗ 2109», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 , а саме вимог п.п. 10.1; 12.1 Правил дорожнього руху України, знаходиться у причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у виді спричинення тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненому визнав повністю, щиро кається. Підтвердив, що вдень 11 січня 2016 року керуючи автомобілем ВАЗ 2109 по трасі поблизу села Гереженівка Уманського району Черкаської області виїхав на зустрічну смугу руху та здійснив зіткнення з автомобілем Ніссан, яким, як в подальшому з'ясувалося, керував ОСОБА_9 . Пасажир, який знаходився в автомобілі останнього, ОСОБА_5 внаслідок вказаної ДТП отримав тілесні ушкодження. ОСОБА_4 розуміє тяжкість учиненого та спричинену ОСОБА_5 та ОСОБА_9 шкоду. Цивільні позови останніх визнає частково, а саме в частині майнової шкоди. Моральну шкоду, заявлену останніми не визнає. Просить суд, при прийнятті рішення, суворо його не карати.
Крім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його винність підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- показаннями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_5 , який пояснив, що 11 січня 2016 року перебував у автомобілі під керуванням ОСОБА_9 і, рухаючись по трасі в районі с. Гереженівка, у їх автомобіль в'їхав автомобіль, яким керував обвинувачений по справі ОСОБА_4 . Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди він отримав тілесні ушкодження, які призвели до тривалого розладу його здоров'я та проходження, у зв'язку з цим, лікування. Протягом декількох місяців він перебував у травматологічному відділенні Уманської міської лікарні, у зв'язку з пошкодженням тазостегнового суглобу. Зазначена травма не відноситься до остаточно виліковних і є хворобою на усе життя, може призвести до каліцтва. Вважає, що неправомірними діями обвинуваченого йому завдано як матеріальної шкоди, так і моральної. При проходженні лікування ним витрачено 5195 гривень, які він просить суд стягнути з обвинуваченого на його користь, як матеріальну шкоду, а моральну шкоду оцінює у 100 000 гривень, яку також просить суд стягнути з обвинуваченого;
- показаннями в судовому засіданні свідка, який також є цивільним позивачем, ОСОБА_9 , який пояснив, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив дорожньо-транспортну пригоду, здійснивши зіткнення з його автомобілем, у салоні якого крім нього, ще був потерпілий по справі ОСОБА_5 . Внаслідок вказаної ДТП його автомобіль отримав значні механічні пошкодження, які експерт оцінив у 33 775 гривень, і став непридатним для експлуатації. Вважає, що йому завдано моральну шкоду, оскільки цей автомобіль був джерелом його доходу, і, у зв'язку з його пошкодженням, він позбавлений можливості належним чином забезпечувати свою сім'ю, що, в свою чергу, призводить до його моральних і душевних страждань, погіршенню сну тощо, тому оцінює завдану йому моральну шкоду у 50 000 гривень, яку просить суд стягнути з обвинуваченого;
- даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, складеного 11.01.2016 року, згідно якого дорожньо-транспортна пригода за участю водіїв: обвинуваченого ОСОБА_10 та ОСОБА_9 сталася 11.01.2016 року на а/д Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань 211 км + 40 м по праву сторону в напрямку м. Умань;
- даними висновку експерта № 4/497 від 01.04.2016 року згідно якого до моменту ДТП деталі ходової частини та рульового керування автомобіля «ВАЗ 2109» д.н.з. НОМЕР_1 , ймовірніше за все, знаходився у працездатному (робочому) стані, деталі робочої гальмової системи автомобіля «ВАЗ 2109» д.н.з. НОМЕР_1 знаходилися у працездатному (робочому) стані;
- даними висновку експерта № 4/498 від 04.04.2016 року згідно якого до моменту ДТП деталі ходової частини, рульового керування та робочої гальмової системи автомобіля «Nissan Sunny» д.н.з. НОМЕР_2 , ймовірніше за все, знаходилися у працездатному (робочому) стані;
- даними висновку експерта № 4/500 від 06.04.2016 року згідно якого в первинний контакт вступали передня частина автомобіля «Nissan Sunny» д.н.з. НОМЕР_2 , а саме: передній бампер, капот та передні ліве і праве крила, та права бокова частини автомобіля «ВАЗ 2109» д.н.з. НОМЕР_1 , а саме: переднє праве крило та передні праві двері. Напрямок дії деформуючих зусиль утворює лінію удару та просторове розташування пошкоджень на обох транспортних засобах співпадає у випадку, коли кут між повздовжніми вісями автомобілів «ВАЗ 2109» д.н.з. НОМЕР_1 та «Nissan Sunny» д.н.з. НОМЕР_2 знаходиться в межах близько 75 градусів плюс мінус 5 градусів;
- даними висновку експерта № 05-7-01/571 від 04.07.2016 року, згідно якого у ОСОБА_5 , 1958 року народження, виявлено закриту травму грудної клітки справа: переломи 6-7 ребер справа, закритий уламковий перелом заднього краю правої кульшової западини. Вказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, можливо, в час та при обставинах вказаних в постанові та медичній карті і відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я. Утворення виявлених у ОСОБА_5 тілесних ушкоджень «під час дорожньо-транспортної пригоди» згідно його показів, що він перебував на передньому пасажирському сидінні з права автомобіля «Nissan Sunny» д.н.з. НОМЕР_2 не виключаються;
- даними висновку експерта № 16 від 10.09.2016 року, згідно якого ринкова вартість автомобіля «Nissan Sunny» д.н.з. НОМЕР_2 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди - 11 січня 2016 року складає 33755,00 грн. Вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику автомобіля «Nissan Sunny» д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП в цінах станом на 11 січня 2016 року становить: 33755,00 грн.;
- даними висновку експерта № 898 від 13.09.2016 року, згідно якого у ОСОБА_4 , 1993 року народження, виявлено забійну рану голови, поєднану краніо-скелетну травму, рани потиличній ділянці голови, струс головного мозку, закритий перелом правих поперечних відростків 1-2 крижових хребців, закритий перелом правої лонної кістки, правої сідничної кістки, уламковий черезвертельний перелом правої стегнової кістки та проксимально метадіафізу стегна, закритий осколковий перелом черезвертлюговий правої стегнової кістки, вказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, можливо в час та при обставинах, вказаних в постанові та медичній карті і відноситься до категорії, як легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, так і середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я;
- даними висновку експерта № 05-7-01/920 від 21.09.2016 року, згідно якого у ОСОБА_9 , 1970 року народження, виявлено синці, садна, забійну рану лиця, забійну рану правої кисті, садна обох колін, що виникли від дії тупих твердих предметів, цілком можливо в час та за обставин, вказаних в постанові, і відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я;
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 09.09.2016 року, за участю ОСОБА_9 ;
- даними висновку експерта № 4/1614 від 15.12.2016 року, згідно якого: 1. у дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, та за обставин, зазначених у постанові слідчого про призначення експертизи, водій автомобіля «ВАЗ-2109» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності до вимог пп. 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України; 2. у дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, та за обставин, зазначених у постанові слідчого про призначення експертизи, водій автомобіля «Nissan Sunny» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_9 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України; 3. у дорожній обстановці, яка склалася на момент дорожньо-транспортної пригоди, та за обставин, зазначених у постанові слідчого про призначення експертизи, у діях водія автомобіля «ВАЗ-2109» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам пп. 10.1., 12.1. Правил дорожнього руху України, для виконання яких він перешкод технічного характеру, відповідно до наданих на дослідження матеріалів, не мав; 4. у момент виникнення небезпеки для руху, який вказаний у постанові слідчого про призначення експертизи, водій автомобіля «Nissan Sunny» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_9 не мав технічної можливості своїми одноособовими діями уникнути зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2109», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 шляхом застосування екстреного гальмування в умовах місця пригоди, тому в діях водія автомобіля «Nissan Sunny» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_9 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, не вбачається. У дорожній обстановці, яка склалася на момент дорожньо-транспортної пригоди, та за обставин, зазначених у постанові слідчого про призначення експертизи, у причинному зв'язку з виникненням цієї дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, знаходився виїзд автомобіля «ВАЗ-2109» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 на смугу руху автомобіля «Nissan Sunny» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_9 у момент, коли останній не мав технічної можливості своїми одноособовими діями уникнути зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2109» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 шляхом застосування екстреного гальмування в умовах місця пригоди.
Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази.
Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого ОСОБА_4 та визнання його винуватості.
На думку суду, винність ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 286 КК України підтверджується обсягом інших досліджених в судовому засіданні доказів, які підтверджують винність обвинуваченого у скоєному та не викликають у суду сумнівів. Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування вини ОСОБА_4 , під час судового розгляду суду не надано і таких не здобуто.
Як убачається із законодавчо визначеного - злочином може бути визнано лише протиправне, суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину (ч. 1 ст. 11 КК України). Звідси одним з елементів складу злочину може бути визнано певну поведінку людини, свідомий та вольовий вчинок, а не певні обставини.
Диспозиція ст. 286 КК України, сформульована законодавцем, як бланкетна, тому для встановлення ознак об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, як унормовують правил безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР. Для з'ясування, які саме порушення цих правил були допущенні особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.
При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений ст. 286 КК України, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов'язковою ознакою його об'єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння, є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах статті 286 КК України, тобто тільки ті порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ним у причинному зв'язку.
Таким чином, об'єктивна сторона вказаного складу злочину включає в себе такі обов'язкові елементи: діяння; обстановка; суспільно-небезпечні наслідки; причинний зв'язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченим законом суспільно небезпечними наслідками.
Діяння полягає в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспортного засобу. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати: - вчинення дій, заборонених правилами (керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння чи без посвідчення водія); - невиконання дій, які особа може і зобов'язана вчиняти відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (не зниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки, недотримання безпечного інтервалу руху тощо).
Причиновий зв'язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені ст. 286 КК України.
Як убачається з обставин справи та досліджених доказів обвинувачений ОСОБА_4 , порушив вимоги пунктів 2.3 б), 10.1 та 12.1 ПДР України, що й призвело до настання вказаної дорожньо-транспортної пригоди.
Тільки порушення ПДР, які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньо причиною їх настання, є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складку злочину, передбаченого ст. 286 КК України.
Під час розгляду кримінального провадження суд зобов'язаний виявити, встановити і вказати порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП і водночас повинен чітко визначити, яке саме порушення було причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК України.
При цьому розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого ОСОБА_4 в межах пред'явленого йому обвинувачення.
Оцінюючи вищеописані досліджені в судовому засіданні докази, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд визнає їх належними і допустимими, оскільки такі докази знаходяться в об'єктивному взаємозв'язку, нічим не спростовані, передбачені як джерела доказування КПК України та зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством, а відтак суд вважає повністю доведеним факт вчинення злочину та винуватість обвинуваченого у вчиненні злочинної дії.
Суд знаходить доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 та вважає, що його дії вірно юридично кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки, він, керуючи транспортним засобом порушив правила безпеки дорожнього руху, що заподіяло середньої тяжкості тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_5 .
Практика Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 08.02.2001 у справі «Берктай проти Туреччини», рішення від 07.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії», показує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій.
Згідно з п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до роз'яснень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали) тощо.
Обвинувачений ОСОБА_4 , скоїв злочин, який згідно ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України є: активне сприяння розкриттю злочину та щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При обранні міри покарання судом враховується характер і мотив допущених обвинуваченим порушень правил безпеки руху, тяжкість наслідків.
Згідно зі статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчинення нових злочинів. Виходячи із принципів співмірності й індивідуалізації, покарання за своїм видом та розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даними про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення ц повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують і обтяжують. Метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей.
Норми зазначеного Кодексу наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом враховується, що такий вчинив злочин невеликої тяжкості та з необережності, позитивно характеризується за місцем свого проживання, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, є особою молодого віку, має постійне місце проживання, сім'ю, на утримання має неповнолітнього сина, його поведінку до, під час та після вчиненого злочину, а також думку потерпілого.
Приймаючи до уваги наведені обставини в сукупності, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе шляхом застосування до нього покарання саме у виді штрафу.
Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті, у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 дійсно отримував посвідчення водія допустив порушення ПДР України але у вчиненому щиро кається, розуміє тяжкість учиненого та визнання ним суми завданого потерпілому матеріального збитку, суд вважає, що відсутня необхідність у застосуванні додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом.
Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Потерпілий ОСОБА_5 , заявив цивільний позов до ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також цивільний позивач ОСОБА_9 подав позов до ОСОБА_4 про стягнення з останнього моральної шкоди.
Вирішуючи заявлені цивільні позови суд виходить з наступного.
За змістом ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій злочином завдано майнової та/або немайнової (моральної) шкоди, має право під час кримінального провадження пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого.
Частиною першою ст. 129 КПК України визначений обов'язок суду розв'язати цивільний позов у випадку ухвалення обвинувального вироку шляхом задоволення цивільного позову повністю або частково чи відмови в позові в залежності від доведеності підстав і розміру позову.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно частин 1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені в ч. 1 ст. 1166 ЦК України, де вказано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
В силу вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України вид і розмір шкоди, заподіяної злочином, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та такий повинен підтверджуватися, зокрема належними та допустимими доказами.
Відповідно до норм матеріального права України шкода може бути спричинена як матеріальна, так і моральна, тягар доказування розміру якої покладено на потерпілого.
Загальними вимогами цивільного процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.
З урахуванням наведених норм права та враховуючи встановлені судом обставини про те, що в результаті неправомірних дій ОСОБА_4 , потерпілому ОСОБА_5 було причинено тілесні ушкодження, суд вважає, що його позов в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає до задоволення та покладає на обвинуваченого обов'язок відшкодувати завдані потерпілому матеріальні збитки.
Відповідно до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, суд також враховує положення Постанови Пленуму ВСУ за № 4 від 31.03.1995 року, зокрема п.4, який встановлює, що відповідно до вимог ЦПК України, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, а також п.9 вказаної Постанови, згідно якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Враховуючи ступінь моральних та фізичних страждань у зв'язку із заподіянням потерпілому та цивільному позивачу моральної шкоди, суд вважає, що їх позовні вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення, а саме, на думку суду, з обвинуваченого на користь потерпілого ОСОБА_5 слід стягнути моральну шкоду у розмірі 50 000 гривень, а на користь власника автомобіля - цивільного позивача ОСОБА_9 моральну шкоду в сумі 40 000 гривень.
Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати по справі у відповідності до ст.ст. 124, 126 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 , в дохід держави.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , не обирався та суд не вбачає підстав такий застосовувати до вступу вироку в законну силу.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -
Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання в виді штрафу у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100 гривень, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.
Речові докази: автомобіль «ВАЗ 2109», д.н.з. НОМЕР_1 , що знаходиться на майданчику тимчасового тримання, розташованого за адресою: Черкаська область м. Умань вул. Степана Бендери, 12, повернути власнику - ОСОБА_4 , за належністю; автомобіль «Nissan Sunny» д.н.з. НОМЕР_2 , що знаходиться на майданчику тимчасового тримання, розташованого за адресою: Черкаська область м. Умань вул. Степана Бендери, 12, повернути власнику - ОСОБА_9 , за належністю.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 6886 гривень 08 копійок.
Цивільний позов ОСОБА_5 задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_11 матеріальну шкоду в розмірі 5195 гривень та моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень.
Цивільний позов ОСОБА_9 задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 40 000 гривень.
Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом 30 діб з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1