Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/44/18
Провадження 6/711/90/20
07 квітня 2020 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого-судді Демчика Р.В.
при секретарі Бузун Л.В.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Черкаси подання Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про примусове проникнення до житла громадянки України ОСОБА_1 ,
Державний виконавець Шкоденко С.В. звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла громадянки України ОСОБА_1 , посилаючись на те, що на виконання в Центральному відділі ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) перебуває зведене виконавче провадження № 61057960 з примусового виконання: виконавчого листа № 711/44/18 від 14.05.2019р., який видав Придніпровський районний суд м. Черкаси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі - 25000грн. Виконавче провадження відкрито 04.06.2019р.; виконавчого листа №711/44/2018 від 14.05.2019р., який видав Придніпровський районний суд м. Черкаси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 47169грн. Виконавче провадження відкрито 19.06.2019р.
Станом на лютий 2020 року ОСОБА_1 рішення суду не виконує, борг не сплачує. За боржником обліковуються рахунки відкриті в банку на які накладено арешт та виставлено платіжні вимоги, очікується відповідь.
Виконавцем встановлено, що боржник перебуває в трудових відносинах х ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість дільниця 1». 28.01.2020р. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та направлено на виконання за місцем роботи боржника.
Згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено, що за боржником об'єкти нерухомого майна не зареєстровані. Крім того, згідно довідки НАІС боржнику на праві приватної власності автотранспортні засоби не належать.
З метою перевірки наявності рухомого майна боржника, виконавцем було здійснено вихід за адресою вказаною у виконавчому листі: АДРЕСА_1 , але доступ до квартири виконавцю надано не було, про що останнім було складено відповідний акт.
Також виконавець зазначає, що ним направлявся виклик боржнику, але боржник до державного виконавця не з'явилась. Тому рішення суду виконати не вдалося, оскільки виконавцю не було надано доступу до житлового приміщення з метою перевірки майнового стану боржника та арешту рухомого майна, яке може знаходитись за місцем проживання боржника, у зв'язку із чим, останні звернувся до суду з даним поданням.
В судове засідання державний виконавець не з'явився, про дату, час та місце розгляду подання був повідомлений належним чином..
Згідно подання вбачається, що в ході виконання зведеного виконавчого провадження №61057960, у відповідності до ст. 5,11, 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавцем було вжито всіх необхідних та передбачених ЗУ «Про виконавче провадження» заходів щодо виконання судового рішення, а саме: направлявся виклик боржнику ОСОБА_1 на адресу, визначену виконавчим документом. При цьому, боржник до приватного виконавця не з'явилася, на зазначені попередження не реагувала, борги не сплачує. Фактично своїми діями чинить перешкоди щодо повного та фактичного виконання судового рішення.
При цьому, виконавець здійснював виїзд за місцем проживання боржника, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 з метою здійснення фактичної перевірки майнового стану, але двері не було відчинено та фактично не допущено до житла, дані обставини напряму перешкоджають державному виконавцю здійснити виконавчі дії згідно з чинним законодавством.
Виконавцем встановлено, що боржник перебуває в трудових відносинах х ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість дільниця 1». 28.01.2020р. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та направлено на виконання за місцем роботи боржника.
Разом з тим, як вказує державний виконавець, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна не вбачається, що ОСОБА_1 належить на праві приватної власності будь-яке нерухоме майно.
Відповідно до ст. 30 Конституції України не допускається проникнення в житло або інше володіння особи, проведення в них огляду не інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.
Згідно ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд розглядає подання не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця чи приватного виконавця.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право звертатись до суду з поданням про постановляння вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи.
Цією ж статтею встановлено, що при виконанні судових рішень державний виконавець має право безперешкодно входити на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення боржників - фізичних осіб, проводити в цих приміщеннях огляд, за необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати ці приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належні боржникові майно, яке там знаходиться та на яке за законом можливо звернути стягнення. Згідно передбачених норм вбачається, що суд розглядає питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника на підставі наявного права виконавця безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними.
Визначальним при розгляді подання виконавця про примусове проникнення до володіння боржника є лише факт невиконання рішення та неможливість державного виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення перевірки майнового стану боржника.
Отже, державний виконавець повинен довести, звернувшись до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника, що в даному випадку єдиним можливим засобом виконання судового рішення є примусове проникнення до іншого володіння боржника для перевірки його майнового стану.
Вивчивши матеріали подання, суд приходить до висновку, що державним виконавцем не доведено суду, що боржник є власником квартири АДРЕСА_2 та перешкоджає доступу виконавцю до житла, чим перешкоджає виконавчим діям. Крім того, з матеріалів доданих до подання вбачається, що на момент складання акту приватного виконавця від 06.02.2020р. в останнього були відсутні відомості про зареєстроване місце проживання боржника. Крім того, у матеріалах подання відсутні докази вручення виклику боржнику, так і іншому володільцю квартири щодо необхідності з'явитися боржнику до ВДВС, тому суд вважає подання необґрунтованим і в його задоволенні слід відмовити з метою недопущення порушення конституційних прав на недоторканість житла та права приватної власності інших осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст. 439 ЦПК України, -
Подання Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про примусове проникнення до житла громадянки України ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
На ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга, у разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання.
Головуючий: Р. В. Демчик