Справа №949/371/20
08 квітня 2020 року м. Дубровиця
Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Отупор К.М., за участю представника - Драган О.О., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого на посаді міського голови м. Дубровиця, адреса місця роботи: м. Дубровиця, вул. Воробинська, 4, Рівненська область
за частиною 2 статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
24 березня 2020 року до Дубровицького районного суду Рівненської області надійшла справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З протоколу про адміністративне правопорушення від 13 березня 2020 року, складеного головним спеціалістом Відділу регіонального представництва в північних областях Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини - регіональним представником Уповноваженого в Рівненській області Преподобним А.А., вбачається наступне.
До Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надійшла скарга ОСОБА_2 щодо порушення його права на інформацію Дубровицькою міською радою в Рівненській області, а саме неправомірної відмови в наданні інформації на запит.
За результатами перевірки звернення було встановлено, що 11 жовтня 2019 року, ОСОБА_2 звернувся із запитом на інформацію до Дубровицької міської ради, в якому просив надати інформацію про вільні земельні ділянки не надані у користування, що можуть бути використані під забудову та знаходяться на території міста Дубровиця. Вказаний запит зареєстрований за вхідним №22 від 11 жовтня 2019 року.
У відповідь, листом виконавчого комітету Дубровицької міської ради №22 від 15 жовтня 2019 року за підписом міського голови ОСОБА_1 , що надійшов у відповідь на запит ОСОБА_2 , містив неправомірну відмову у наданні запитуваної інформації про вільні земельні ділянки не надані у користування, що можуть бути використані під забудову та знаходяться на території міста Дубровиця.
В обгрунтування відмови в наданні запитуваної інформації Дубровицькою міською радою зазначено, що відповідно до частини 5 статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, а тому орган місцевого самоврядування (Дубровицька міська рада) не є розпорядником запитуваної інформації. В зв'язку з чим, з посиланням на пункт 1 частини 1 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", Дубровицька міська рада відмовляє в наданні інформації. Таке ж обгрунтування своєї позиції виклала Дубровицька міська рада у своєму листі №09-58/03-41/20 від 26 лютого 2020 року, що надійшов у відповідь на запит Регіонального представництва Уповноваженого в Рівненській області. Разом з цим, розпорядником не застосовано положення частини 3 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" відповідно до якого, розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. Крім цього, у відповіді Дубровицької міської ради на запит ОСОБА_2 викладена пропозиція відшукати запитувану інформацію самостійно із загальнодоступних джерел, що прямо порушує вимоги частини 2 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та вважається неправомірною відмовою у наданні інформації.
Закон України "Про доступ до публічної інформації" визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Відповідно до статті Закону України "Про доступ до публічної інформації", публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно вимог пункту 2 частини статті 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації", суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Згідно частини 1 статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", до моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов'язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.
Аналогічна позиція закріплена в пункті 2.3 Постанови Пленуму ВАС України №10 від 29 вересня 2016 року "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступдо публічної інформації".
Частиною 1 статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.
Вищевказана позиція також закріплена у постанові колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 серпня 2019 року в справі №369/5491/16-а.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації", доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно частини 1 статті 10-1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання. Розпорядники інформації зобов'язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.
Відповідно до вимог частини 4 статті 10-1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", перелік наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, вимоги до формату і структури таких наборів даних, періодичність їх оновлення визначаються Кабінетом Міністрів України. При цьому до такого переліку Кабінет Міністрів України обов'язково включає інформацію, доступ до якої у формі відкритих даних передбачено законом.
Відповідно до розділу "Органи місцевого самоврядування" постанови Кабінету Міністрів України №835 від 21 жовтня 2015 року "Про затвердження положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних", закріплений обов'язок органу місцевого самоврядування, серед інших наборів даних, створювати та оприлюднювати інформацію у формі відкритих даних, а саме перелік земельних ділянок, що пропонуються для здійснення забудови.
Таким чином, Законом закріплюється обов'язок розпорядника (Дубровицької міської ради) створювати таку інформаію, а саме - надавати її на запити.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.
Згідно частини 3 статті 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.
Відповідно до пунктів 1, 2, 5, 6, 7, 10 частини 4 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільський, селищний, міський голова: забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради; вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України; здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.
Згідно частини 4 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.
З огляду на вказане, міський голова Дубровицької міської ради ОСОБА_1 не вжив достатніх заходів щодо виконання вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" та надання інформації на запит ОСОБА_2 .
Відтак, в діях міського голови Дубровицької міської ради ОСОБА_1 вбачається ознаки складу триваючого адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме неправомірна відмова в наданні інформації.
Правопорушення вчинене 13 березня 2020 року ( на момент вручення протоколу запитувана інформація не була створена та надана на запит ОСОБА_2 ) за місцем роботи: АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - Драган О.О. просила суд провадження у даній справі закрити, оскільки правопорушення не є триваючим, відповідь на запит ОСОБА_2 була надана 15 жовтня 2019 року, а тому і на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення і на час розгляду справи в суді, закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - Драган О.О., вивчивши матеріали справи, суддя вважає, що процесуальні підстави для розгляду провадження суддею відсутні, а саме провадження слід закрити з таких підстав.
Відповідно частини 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушенняє охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержанняКонституції Україниі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до положень статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Дана норма є імперативною і не передбачає обов'язку суду визначати питання винності чи невинності особи оскільки по своїй суті є формою відмови держави від юридичного переслідування особи за вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з частиною 2 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючомуправопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення унеможливлюють встановлення суспільної небезпечності (шкідливості) діяння, протиправності, карності, вини особи.
Як вбачається з протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, адміністративне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , було вчинено 15 жовтня 2019 року, що є датою надання відповіді на запит ОСОБА_2
Листом виконавчого комітету Дубровицької міської ради №22 від 15 жовтня 2019 року за підписом міського голови ОСОБА_1 , що надійшов у відповідь на запит ОСОБА_2 , останньому було відмовлено у наданні запитуваної інформації про вільні земельні ділянки не надані у користування, що можуть бути використані під забудову та знаходяться на території міста Дубровиця.
ОСОБА_2 звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з проханням зобов'язати відповідальних за надання інформації посадових осіб Дубровицької міської ради надати йому інформацію про вільні земельні ділянки не надані у користування, що можуть бути використані під забудову, що перебувають в містобудівному і державному земельному кадастрах та знаходяться на території міста Дубровиця.
Адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є триваючим правопорушенням, оскільки такі дії (бездіяльність) не пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням посадових обов'язків.
Згідно частини 2 статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол про адміністративне правопорушення був складений 13 березня 2020 року. Даний протокол складено з порушенням строків, передбачених частиною 2 статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення та поза межами строків притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки згідно пункту 7 статті 247 цього Кодексу, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю з підстав закінчення строків на момент розгляду справи, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З урахуванням положень пункту 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини в справі "Грабчук проти України" від 21 вересня 2006 року, де в пункті 45 Суд дійшов висновку про те, що рішення про закриття кримінальної справи, до яких Суд відносить і справи про адміністративні правопорушення, не повинні бути "сформульовані у термінах, які не залишають сумніву щодо погляду на те, що заявниця вчинила злочин". За цих обставин Суд вважав, що такі формулювання становлять порушення презумпції невинуватості, передбачені пунктом 2 статтею 6 Конвенції.
Таким чином, строки накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 закінчилися 15 січня 2020 року до складання протоколу та до надходження матеріалів до суду.
Разом з тим, при вирішенні питання щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням на момент розгляду строків накладення адміністративного стягнення, визначених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд враховує положення статті 6 Конституції України, згідно з якою органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Стаття 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, чітко передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії, а отже, втрачається можливість здійснення будь-яких заходів, спрямованих на притягнення особи до адміністративної відповідальності. Це дає підстави стверджувати про відсутність у судді необхідності з'ясовувати і встановлювати вину чи невинуватість особи в постанові про закриття справи.
Таким чином, положення частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення виключають можливість здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , яке включає в себе дослідження доказів на предмет наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення, з підстав закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Тлумачення абзацу 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 7 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, достатньо встановити - вид правопорушення, наявність щодо нього спеціального законодавства; момент вчинення правопорушення; строк, що сплив з моменту вчинення правопорушення до моменту розгляду справи судом.
Таким чином, суд не встановлює вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, в зв'язку з тим, що поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у суді, строки, передбачені статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закінчились і вказана обставина є перешкодою для початку провадження у справі.
Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не стягується.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 9, 33, 38, 40-1, 212-3, 221, 247, 276, 277, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -
Закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 за частиною 2 статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених частиною 2 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, захисником до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду К.М. Отупор