Справа № 549/101/20
Провадження № 2/549/63/20
03 квітня 2020 року Чорнухинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Глущенко Н.М.
з участю секретаря- Міщенко Т.А.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт.Чорнухи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чорнухинської селищної ради Полтавської області про визнання права власності на майно за набувальною давністю,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чорнухинської селищної ради Полтавської області про визнання права власності на майно за набувальною давністю, в якому вказав, що починаючи з 2002 року він є керівником селянського фермерського господарства «Надія» та розпочав безперервно, відкрито та добросовісно володіти та користуватися зерноочисним комплексом ЗАВ-10, який розташований у с.Харсіки Чорнухинського району Полтавської області. З самого початку користування вказаним майном вважав, що має право власності на вказане майно, так як згідно договору в рахунок майнових паїв СФГ «Надія» було передано до СТОВ «Маяк» грошові кошти в розмірі 15000 гривень за придбання майна. Протягом усього часу користування позивач за свої кошти виконує необхідні ремонтні роботи. У 2020 році на замовлення позивача було виготовлено технічні паспорти на вказане майно.
Тому позивач вважає, що набув права власності на майно в порядку набувальної давності та просить визнати за ним право власності на зерноочисний комплекс ЗАВ-10, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
В судове засідання позивач не з'явився, подав до суду клопотання, в якому просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав заяву, в якій вказав, що позовні вимоги визнає повністю та просив провести розгляд справи у його відсутності.
Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Враховуючи те, що представником відповідача було визнано позов в повному обсязі, визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, керуючись ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206 ЦПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення рішення у підготовчому засіданні.
Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В судовому засіданні встановлено, що 11 лютого 2002 року СФГ «Надія» придбало в СТОВ «Маяк» згідно договору за майнові паї зерноочисний комплекс ЗАВ-10 сплативши кошти в сумі 15000 гривень, що підтверджується накладною №144. (а.с.9).
14 лютого 2020 року виготовлено технічний паспорт на виробничий будинок Зерноочисний комплексі ЗАВ-10 а також присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 Полтавської АДРЕСА_2 . (а.с. 14-47).
Згідно наданих відповідей Чорнухинської селищної ради вбачається, що за період з 2002 року і по теперішній час зерноочисним комплексом «ЗАВ-10», який знаходиться в с.Харсіки Чорнухинського району Полтавської області користується селянське фермерське господарство «Надія», майнових претензій з боку Чорнухинської ОТГ щодо володіння, розпорядження та користування зерноочисним комплексом не має.
Відповідно до ст. 344 ч. 1 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Верховний Суд України у постанові від 27.09.2018р., по справі № 571/1099/16-ц, зауважив, що при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно, позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, відкритість та безперервність, володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном, факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.
При вирішенні даної справи суд враховує правову позицію, яка викладена в постанові Пленуму ВССУ № 5 від 7 лютого 2014 року, згідно якої вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
Відсутність реєстрації права власності в даному випадку не перешкоджає визнанню права власності за набувальною давністю.
Судом встановлено, що СФГ «Надія» з 2002 року по теперішній час відкрито, безперервно володіє і користується спірним майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.
Згідно з позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі №465/6560/15-ц, правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч.1 ст.344 ЦК, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги той факт, що ОСОБА_1 з 2002 року відкрито, безперервно володіє і користується зерноочисним комплексом, розташованим за адресою с.Харсіки Чорнухинського району Полтавської області, попередній власник майна або його правонаступник не зверталися із вимогою про повернення майна із незаконного володіння, при цьому попередній власник майна ліквідований як юридична особа, правонаступника немає, орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади на майно не претендує, визнав позовні вимоги в повному обсязі, з чого слідує, що позивач є добросовісним набувачем, визнання права власності не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, є всі наявні підстави передбачені законом для задоволення позову.
Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно .
Керуючись ст. ст. 15-16, 328, 344, 405 ЦК України, ст 10, 76, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 352, 354, 355ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Чорнухинської селищної ради Полтавської області про визнання права власності на майно за набувальною давністю задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , облікова картка платника податків НОМЕР_1 , право власності на зерноочисний комплекс ЗАВ-10, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Чорнухинський районний суд Полтавської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М.Глущенко