про залишення касаційної скарги без руху
07 квітня 2020 року
м. Київ
справа №420/6488/18
провадження №К/9901/7318/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 у справі № 420/6488/18 за позовом Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання привести самочинний об'єкт будівництва у первісний стан,
ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 у справі № 420/6488/18.
Дослідивши зміст касаційної скарги ОСОБА_1 , Верховний Суд дійшов висновку, що зазначену скаргу належить залишити без руху з огляду на таке.
08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України, у редакції, чинній з 08.02.2020), провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що предметом касаційного оскарження є постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 у справі № 420/6488/18.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами пунктів 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга не відповідає вимогам, встановленим пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки заявниця у касаційній скарзі не зазначила жодної з передбачених статтею 328 КАС України підстав, на яких подається касаційна скарга.
Також Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Водночас правилами частини другої статті 329 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Передбачений зазначеною статтею строк на касаційного оскарження заявник пропустив, оскільки оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції було постановлене 27.11.2019, а касаційна скарга подана 11.03.2019 (згідно з відтиском штемпеля оператора поштового зв'язку «Укрпошта» на конверті, у якому надійшла касаційна скарга).
У касаційній скарзі заявниця виклала клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивує тим, що про факт ухвалення оскарженого судового рішення П'ятого апеляційного адміністративного суду вона дізналася 10.02.2020 під час ознайомлення з постановою Другого приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) від 30.01.2020 про відкриття виконавчого провадження, на підтвердження чого надала копію відповідної постанови.
Утім вказані обставини не можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень, оскільки початок перебігу встановленого приписами частини другої статті 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження судового рішення пов'язаний саме з днем вручення судового рішення учаснику справи.
Водночас Верховний Суд наголошує, що хоча держава й має виявляти сумлінність для забезпечення ефективного здійснення прав, які гарантуються статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (див., наприклад, рішення Європейського суду з прав людини (далі за текстом - ЄСПЛ) у справі «Фретте проти Франції» (Frette v. France), заява № 36515/97, § 49, ЄСПЛ 2002-I), утім обов'язок заявника також полягає у тому, щоб виявляти особливу сумлінність у захисті своїх інтересів та вживати потрібних дій для ознайомлення з перебігом свого судового провадження (див., наприклад, ухвалу ЄСПЛ щодо прийнятності у справі «Тойшлер проти Німеччини» (Teuschler v. Germany), заява № 47636/99, від 04 жовтня 2001 року; рішення ЄСПЛ у справі «Сухорубченко проти Росії» (Sukhorubchenko v. Russia), заява № 69315/01, § 48, від 10 лютого 2005 року; ухвалу ЄСПЛ щодо прийнятності у справі «Гуржий проти України» (Gurzhyy v. Ukraine), заява № 326/03, від 1 квітня 2008 року; та рішення ЄСПЛ у справі «Мускат проти Мальти» (Muscat v. Malta), заява № 24197/10, § 44, від 17 липня 2012 року).
У цьому контексті колегія суддів зауважує, що, заявниця, зокрема, не надала суду доказів, чи вона зверталася до апеляційного суду з проханням поінформувати її про результати розгляду справи судом апеляційної інстанції. Своєю чергою наданої заявницею інформації недостатньо, щоб зробити висновок про те, що скаржниці не було відомо про факт ухвалення судового рішення у її справі та що вона бажала отримати цю інформацію.
Отже, Верховний Суд встановив, що касаційну скаргу скаржниця подала поза межами встановленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, а доказів, які б переконливо свідчили про поважність причин пропуску такого строку, заявниця суду не надала.
Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Верховний Суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Одночасно правилами частини другої статті 169 КАС України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Беручи до уваги те, що касаційну скаргу подано без дотримання вимог, встановлених КАС України, таку треба залишити без руху на підставі частини другої статті 332 КАС України та надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення зазначених вище недоліків, а саме: (1) зазначити передбачену (передбачені) пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України підставу (підстави), на яких подається касаційна скарга, (2) а також повторно подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та надати докази на підтвердження поважності пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення.
Керуючись приписами статей 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 у справі № 420/6488/18 залишити без руху.
2. Надати скаржниці строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали.
3. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб