вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" квітня 2020 р. Справа№ 911/1481/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Разіної Т.І.
Михальської Ю.Б.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед"
на рішення господарського суду Київської області
від 19.08.2019 (повний текст складено 19.08.2019)
у справі №911/1481/19 (суддя Карпечкін Т.П.)
за позовом Приватного підприємства "Продсервіс Україна 2012"
до 1) Приватного підприємства "Оптторгресурс";
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед"
про стягнення 86489,98 грн,
В червні 2019 року позивач - Приватне підприємство "Продсервіс Україна 2012" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до відповідача-1 Приватного підприємства "Оптторгресурс" та до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед" про стягнення 86489,98 грн, з яких:
1) стягнення з відповідача-1 на користь позивача суми 1049,94 грн 3 % річних та 2 996,43 грн інфляційних, нарахованих у зв'язку з невиконанням відповідачем-1 рішення господарського суду Львівської області від 12.05.2015 у справі № 914/4176/14;
2) стягнення з відповідача-2 на користь позивача суми 21 212,29 грн. 3 % річних та 61 231,32 грн. інфляційних з яких:
- 10 499,43 грн 3 % річних та 29 964,43 грн. інфляційних нарахованих, у зв'язку з невиконанням відповідачем-2 рішення господарського суду Львівської області від 12.05.2015 у справі № 914/4176/14;
- 10 712,86 грн 3 % річних та 31 266,89 грн. інфляційних нарахованих, у зв'язку з невиконанням відповідачем-2 постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 у справі № 911/901/18.
За доводами позивача підставою для нарахування відповідачам в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних та 3% річних стало не виконанні останніми вищевказаних судових рішень.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням господарського суду Київської області від 19.08.2019 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Оптторгресурс" на користь Приватного підприємства "Продсервіс Україна 2012" суму 1049,94 грн 3 % річних, 2996,43 грн інфляційних та 83,11 грн судового збору. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед" на користь Приватного підприємства "Продсервіс Україна 2012" суму 21 212,29 грн 3 % річних, 58187,56 грн інфляційних та 1763,52 грн судового збору. В решті позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 19.08.2019 у справі №911/1481/19. Відмовити у задоволенні позову Приватного підприємства "Продсервіс Україна 2012" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед" про стягнення коштів за невиконаним рішенням суду.
Також в тексті апеляційної скарги міститься клопотання скаржника про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Київської області від 19.08.2019 у справі №911/1481/19, в якому він зазначає, що копію оскаржуваного рішення станом на дату подання апеляційної скарги не отримував, про зміст рішення від 19.08.2019 та його прийняття Товариству з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед" стало відомо 08.10.2019 з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі, відповідач-2 наголошує на тому, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин.
В апеляційній скарзі відповідач-2 зазначає, що правове обґрунтування заявлених позовних вимог не відповідає чинному законодавству України, оскільки зобов'язання можуть виникати лише безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом.
За твердженнями відповідача-2, рішення суду за загальним правилом не може породжувати зобов'язання грошового характеру, оскільки зобов'язання боржника завжди передує судовому рішенню.
Також відповідач-2 вважає, що між сторонами відсутні договірні правовідносини, які б давали підстави стверджувати про наявність у відповідача-2, як боржника, грошового зобов'язання перед позивачем, а саме на думку відповідача-2, стягнення 3% річних та інфляційних втрат у даній ситуації є неправомірним.
Процедура апеляційного провадження у Північному апеляційному господарському суді
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., судді Разіна Т.І., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед" на рішення господарського суду Київської області від 19.08.2019 у справі №911/1481/19 залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.
До Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано оригінал квитанції №0.0.1579247379.1 від 13.01.2020 про сплату судового збору в розмірі 2881,50 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед" строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 19.08.2019 у справі №911/1481/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед" на рішення господарського суду Київської області від 19.08.2019 у справі №911/1481/19; зупинено дію рішення господарського суду Київської області від 19.08.2019 у справі №911/1481/19 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Фактичні обставини справи
01.01.2013 між Приватним підприємством "Продсервіс Україна 2012" (далі - позивач) та Приватним підприємством "Торговий дім Тернопіль" (в подальшому перейменовано в Приватне підприємство "Оптторгресурс", далі - відповідач-1) укладено договір про співпрацю, відповідно до умов п. 1.1 якого сторони домовилися про співпрацю та розвиток спільного торгівельного бізнесу та насичення ринку міста Тернополя високоякісними товарами та послугами, створення та закріплення позитивного іміджу позивача та відповідача-1, а також одержання прибутку як результату співпраці сторін.
На виконання умов укладеного договору, відповідач-1 зобов'язався, зокрема, з метою реалізації спільних завдань, організувати можливість здійснення спільної фінансово-господарської діяльності впровадження спільних проектів на бульварі Т.Шевченка, 23 у м. Тернополі, а також забезпечувати справну та рентабельну роботу торгівельних точок позивача та охоронність матеріальних цінностей позивача, згідно вимог до відповідного виду продукції.
Як було встановлено судом першої інстанції, нежитлове приміщення площею 501,8 кв.м. на бульварі Т.Шевченка, 23 у м. Тернополі, в якому за умовами договору про співпрацю мала здійснюватися спільна діяльність, належало відповідачу-1 на праві оренди на підставі договору оренди нежитлових приміщень комунальної власності № 3206 від 01.03.1999.
10.01.2013 між позивачем та відповідачем-1 укладено договір про матеріальну відповідальність, відповідно до п. 1.1 якого з метою конкретизації матеріальної відповідальності кожної із сторін договору про співпрацю від 01.01.2013, сторони домовилися про встановлення матеріальної відповідальності кожної із сторін щодо збереження цілісності, вартісної та технічної характеристики нежитлового приміщення комунальної власності, площею 501,8 кв.м., розміщеного за адресою: м. Тернопіль, бульвар Т.Шевченка, 23, яке знаходиться в оренді відповідача-1 та щодо товарів продовольчої групи і торговельного обладнання, що належить позивачу і які будуть розміщені у вказаному нежитловому приміщенні.
15.08.2013 нежитлове приміщення за адресою: м. Тернопіль, бульвар Т.Шевченка, 23, в якому позивач здійснював свою діяльність було викуплено відповідачем-2 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення (136/1000 частин) на аукціоні, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед" і Управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради та зареєстрованого в реєстрі за № 733. Право власності на вказане приміщення було зареєстроване за відповідачем 2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом № 8020195 від 15.08.2013 року.
У зв'язку з неналежним виконанням Приватним підприємством "Оптторгресурс" своїх зобов'язань щодо збереження товарів продовольчої групи і торгівельного обладнання, що належить позивачу, передбачених договором про матеріальну відповідальність від 10.01.2013, а також внаслідок завдання Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед" позадоговірної шкоди, пов'язаної із безпідставним набуттям, вивезенням та псуванням товарно-матеріальних цінностей, які належали позивачу, останній звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Оптторгресурс" штрафу у розмірі 153 825, 85 грн та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед" збитків у розмірі 1 538 258,55 грн за вищенаведеними зобов'язаннями.
Рішенням господарського суду Львівської області № 914/4176/14 від 12.05.2015 позов Приватного підприємства "Продсервіс Україна 2012" задоволено повністю:
- присуджнено до стягнення з Приватного підприємства "Оптторгресурс" на користь Приватного підприємства "Продсервіс Україна 2012" суми 153 825,85 грн штрафу, 3 076,21 грн судового збору та 805,01 грн витрат, пов'язаних з проведенням експертиз (всього 157 707,07 грн);
- присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед" на користь Приватного підприємства "Продсервіс Україна 2012" суму 1 538 258, 55 грн збитків, 30 765, 48 грн судового збору та 8 050,99 грн витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, (всього 1 577 075,02 грн).
Таким чином, після набрання зазначеним рішенням законної сили, відповідачі були зобов'язані виконати встановлене в судовому рішенні грошове зобов'язання.
Однак, у зв'язку з невиконанням відповідачами-1,-2 рішення господарського суду Львівської області від 12.05.2015 у справі № 914/4176/14, яке набрало законної сили 28.05.2015, позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом, в якому просив суд першої інстанції:
- стягнути з Приватного підприємства "Оптторгресурс" на Приватного підприємства "Продсервіс Україна 2012" штраф у розмірі 71 401,43 грн;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед" на користь Приватного підприємства "Продсервіс Україна 2012" суму 136 054,00 грн. 3% річних та 577 960,32 грн. інфляційних втрат.
Звертаючись з даним позовом позивач в обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідачі на момент подання позовної заяви не виконали рішення господарського суду Львівської області від 12.05.2015 у справі № 914/4176/14, яке набрало законної сили 28.05.2015, що стало підставою для нарахування відповідачам-1,-2 інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу за вказаним судом рішенням за період з 29.05.2015 (наступний день після набрання законної сили рішення господарського суду Львівської області у справі № 914/4176/14) по 18.04.2018 з посиланням на норму статті 625 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Київської області від 30.08.2018 у справі № 911/901/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 у справі № 911/901/18, рішення господарського суду Київської області від 30.08.2018 у справі № 911/901/18 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково:
- присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед" на користь Приватного підприємства "Продсервіс Україна 2012" 3% річних в розмірі 136 053,73 грн, втрати від інфляції в розмірі 569 725,32 грн та судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 10 586,69 грн;
- присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед" на користь Приватного підприємства "Продсервіс Україна 2012" судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 15 880,00 грн.
Таким чином, за постановою Північного апеляційного господарського суду у справі № 911/901/18 від 13.12.2018 присуджено до стягнення з відповідача-2 на користь позивача суму в загальному розмірі 732 245,74 грн.
Даний спір у справі № 911/1481/19 виник, у зв'язку з невиконанням відповідачами рішення господарського суду Львівської області від 12.05.2015 у справі № 914/4176/14 та невиконання відповідачем-2 постанови Північного апеляційного господарського суду у справі № 911/901/18 від 13.12.2018.
Рішенням господарського суду Київської області від 19.08.2019 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Оптторгресурс" на користь Приватного підприємства "Продсервіс Україна 2012" суму 1049,94 грн 3 % річних, 2996,43 грн інфляційних та 83,11 грн судового збору. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед" на користь Приватного підприємства "Продсервіс Україна 2012" суму 21 212,29 грн 3 % річних, 58187,56 грн інфляційних та 1763,52 грн судового збору. В решті позову відмовлено.
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Позиція Північного апеляційного господарського суду
Колегія суддів, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваної ухвали з наступних підстав.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За правилами частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов'язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або негрошовим.
З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 599, 1166- 1168 Цивільного кодексу України факт завдання особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексау України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Оскільки рішенням господарського суду Львівської області від 12.05.2015 у справі № 914/4176/14 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 у справі № 911/901/18 було встановлено розмір наявної заборгованості відповідачів перед позивачем, а в силу положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, факт наявності у відповідачів заборгованості перед позивачем має преюдиційне значення у розгляді даної справи та не підлягає доказуванню.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 Цивильного кодексу України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Даної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові №686/21962/15-ц від 16.05.2018.
Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки також узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 також вказала, що приписи статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
Враховуючи вищевикладену правову позицію Великої Палати Верховного суду, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду стосовно задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачів 3% річних та втрат від інфляції нарахованих у зв'язку з невиконанням останніми рішення господарського суду Львівської області від 12.05.2015 у справі № 914/4176/14 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 у справі № 911/901/18.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку стосовно часткового задоволення позовних вимог у даній справі та стягнення з відповідачів заборгованості у загальному розмірі 85 292,85 грн, а саме:
- з Приватного підприємства "Оптторгресурс" на користь Приватного підприємства "Продсервіс Україна 2012" суми 1049,94 грн 3 % річних, 2996,43 грн інфляційних та 83,11 грн судового збору;
- з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед" на користь Приватного підприємства "Продсервіс Україна 2012" суми 21 212,29 грн 3 % річних, 58187,56 грн інфляційних та 1763,52 грн судового збору.
Доводи скаржника по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
Інші аргументи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують наведене вище.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами апеляційної скарги
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Київської області від 19.08.2019 у даній справі прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального права.
Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.
Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед" залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 19.08.2019 у справі № 911/1481/19 - без змін.
Матеріали справи № 911/1481/19 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді Т.І. Разіна
Ю.Б. Михальська