про відмову у забезпеченні позову
07 квітня 2020 рокум. ПолтаваСправа № 440/948/20
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Сич С.С., розглянувши клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу №ПЛ5806/158/АВ/П/ТД-ФС від 22.01.2020.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/948/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 14:00 год. 09 квітня 2020 року, витребувано докази.
До суду надійшло клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову, яке передано судді Сич С.С. 06 квітня 2020 року.
У клопотанні фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову позивач просить зупинити дію постанови Головного управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу № ПЛ5806/158/АВ/П/ТД-ФС від 22.01.2020 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №440/948/20, посилаючись на те, що усно, по телефону, державний виконавець Самохвал Ю.С. підтвердила факт прийняття до примусового виконання постанови про накладення штрафу № ПЛ5806/158/АВ/П/ТД-ФС від 22.01.2020 та факт того, що банківські рахунки позивача, зокрема той, що використовується для підприємницьких цілей, арештовано. Зазначає, що розгляд даної справи припав на час дії карантину, що введений відповідно до рішення державних органів, а позивач здійснює торгівлю продуктами, що свідчить про соціальну важливість її діяльності, примусове виконання оскаржуваного рішення може призвести до зупинення продажів. Вказує, що у разі встановлення протиправності оскаржуваної постанови і задоволення позовних вимог, позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), на яке може бути звернено стягнення у разі примусового виконання оскаржуваної постанови.
Частиною 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Спосіб забезпечення позову має бути безпосередньо пов'язаним з предметом спору, співмірним суті порушеного права та водночас запобігати порушенню прав інших осіб, тобто в основі має бути принцип збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
У даній справі позивачем оскаржується постанова Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ5806/158/АВ/П/ТД-ФС від 22.01.2020, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125190 грн. на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.
Частиною 4, 9 статті 265 Кодексу законів про працю України встановлено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби.
Відповідно до пункту 9 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 /надалі - Порядок № 509/, штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб'єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.
Згідно з пунктом 10 Порядку № 509 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.
Пунктом 11 Порядку № 509 встановлено, що не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються: у судовому порядку регіональними центрами зайнятості на підставі матеріалів справи, що передаються їм територіальними органами Держпраці, виконавчими органами міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (щодо штрафів, передбачених частинами другою, п'ятою і шостою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення"); у судовому порядку територіальними органами Держпраці, виконавчими органами міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (щодо штрафів, передбачених частинами третьою, четвертою і сьомою статті 53 зазначеного Закону); органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).
У свою чергу, відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Разом з тим, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не надано суду належних доказів на підтвердження того, що на даний час постанова Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ5806/158/АВ/П/ТД-ФС від 22.01.2020, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125190 грн., подана відповідачем до примусового виконання до органу державної виконавчої служби, не надано доказів винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ5806/158/АВ/П/ТД-ФС від 22.01.2020 на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 125190 грн., не надано доказів вчинення державним виконавцем заходів, спрямованих на примусове виконання оскаржуваної у даній справі постанови.
Так, із доданої до клопотання про забезпечення позову Інформації з Єдиного реєстру боржників від 25.03.2020 неможливо встановити, з примусового виконання якого саме виконавчого документа, виданого Управлінням Держпраці у Полтавській області, відкрито виконавче провадження №61634302, у якому боржником є ОСОБА_1 , а тому вказана Інформація з Єдиного реєстру боржників від 25.03.2020 не є належним доказом на підтвердження обставини, що виконавче провадження №61634302 відкрито саме з примусового виконання оскаржуваної у даній справі постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ5806/158/АВ/П/ТД-ФС від 22.01.2020.
Таким чином, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не обґрунтовано того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тобто не доведено наявності підстав, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.
Суд зауважує, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті, їх оцінка в сукупності може бути надана судом лише за наслідками розгляду справи.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про забезпечення позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя С.С. Сич