06 квітня 2020 року м. Одеса Справа № 420/2752/20
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Іванов Е.А., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно ч. 1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши зміст позовної заяви та доданих до неї матеріалів, суддя встановив наявність підстав для залишення позову без руху, оскільки позов поданий із порушенням вимог встановлених ст.ст.106-161 КАС України.
Судом встановлено, що позовну заяву від імені ОСОБА_1 подано та підписано її представником за довіреністю Ігоніним В.К. На обґрунтування повноважень цього представника до адміністративного позову надано засвідчену цим же представником ксерокопію довіреності.
Частиною 1 ст.59 КАС України визначено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи; свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
При цьому, згідно ч.2 ст.59 КАС України довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Частиною 4 цієї статті встановлено, що довіреність фізичної особи на ведення справи в адміністративному суді посвідчується нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності.
Відповідно до ч. 3 ст. 245 ЦК України та ч. 2 ст. 40 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 року №3425-XII до нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються:
- довіреність військовослужбовця або іншої особи, яка перебуває на лікуванні у госпіталі, санаторії та іншому військово-лікувальному закладі, може бути посвідчена начальником цього закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем;
- довіреність військовослужбовця, а в пунктах дислокації військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також довіреність працівника, члена його сім'ї і члена сім'ї військовослужбовця може бути посвідчена командиром (начальником) цих частини, з'єднання, установи або закладу;
- довіреність особи, яка тримається в установі виконання покарань чи слідчому ізоляторі, може бути посвідчена начальником установи виконання покарань чи слідчого ізолятора;
- довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів, може бути посвідчена уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами;
- довіреність суб'єкта права на безоплатну вторинну правову допомогу, за зверненням якого прийнято рішення про надання такої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 ЦК України довіреність на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо) може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.
Відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді (частина п'ята статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною шостою статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 34 Закону України "Про нотаріат" засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них покладається на нотаріусів.
У статті 75 Закону України "Про нотаріат" зазначено, що нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих підприємствами, установами і організаціями за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.
Вірність копії документа, виданого громадянином, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису громадянина на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування чи підприємством, установою, організацією за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування громадянина.
Таким чином, допустимим є посвідчення копій документів не лише суддею, а й нотаріусом.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що повноваження представника сторони мають бути підтверджені оригіналом довіреності цієї сторони, що посвідчує такі повноваження, або її копією, засвідченою у визначеному законом порядку, зокрема, особою, яка має повноваження на засвідчення копії довіреності.
Відповідно до п.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, як було зазначено Верховним Судом в ухвалі від 25 лютого 2020 року по справі №640/20104/18, копія довіреності, яка жодним чином не засвідчена, не може бути належним доказом дійсної волі особи, що її видала, на уповноваження іншої представляти її інтереси.
Крім того, у зазначеній ухвалі із посиланням на практику Верховного Суду в ухвалах від 12 березня 2019 року та від 15 квітня 2019 року по справі №201/11991/18 зазначено, що факсимільна копія, виготовлена за допомогою копіювально-розмножувальної техніки, не є належним доказом на підтвердження повноважень особи.
Таким чином, надана до суду засвідчена представником позивача ксерокопія довіреності від імені ОСОБА_1 не є документом, що посвідчує адміністративну процесуальну дієздатність ОСОБА_2 , як повноважного представника позивача на підписання та подачі позовної заяви до адміністративного суду.
Також суд зазначає, що відповідно до Єдиного реєстру адвокатів України представник позивача Ігонін Володимир Костянтинович - є особою, яка займається індивідуальною адвокатською діяльністю (Свідоцтво №719 видане 18.02.2004 року Одеською обласною КДКА), з цього приводу суд зазначає наступне.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 5 липня 2012 року (далі - Закон № 5076-VI ).
Положеннями статті 26 Закону № 5076-VI визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, що узгоджується також зі статтею 14 Правил адвокатської етики затвердженими установчим З'їздом адвокатів України 17.12.2012 року.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Частина друга статті 27 Закону № 5076-VI регламентує вичерпні випадки вчинення договору про надання правової допомоги усно:
1) надання усних і письмових консультацій, роз'яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди);
2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об'єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк.
Системний аналіз положень статей 26 та 27 Закону № 5076-VI дозволяє дійти висновку, що надання правової допомоги адвокатом без укладення договору в письмовій формі, зокрема лише на підставі довіреності, не допускається, окрім випадків, передбачених частиною другою статті 27 цього Закону.
Таким чином, оскільки адвокатська діяльність представника позивача в установленому законом порядку не припинена, укладення договору про надання правової допомоги слід вважати його професійним обов'язком, передбаченим законом.
Вищенаведений висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 року по справі №817/66/16.
Водночас суд зазначає, що в додатках до адміністративного позову відсутні буль-які відомості щодо укладення ОСОБА_2 (представником на підставі довіреності (адвокатом)) договору про надання правової допомоги ОСОБА_1 (позивачки), а отже суд доходить висновку щодо неналежного оформлення його повноважень відповідно до норм чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 цього Кодексу,протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
За таких обставин позов має бути залишений без руху, а позивачу наданий термін для усунення недоліків позовної заяви.
Виявлені недоліки повинні бути усунені шляхом надання до Одеського окружного адміністративного суду належним чином засвідчених документів на підтвердження повноважень представника позивача.
При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що у разі своєчасного виконання ухвали суду, та направлення необхідних документів засобами поштового зв'язку, позивачу, з метою попередження повернення судом позовної заяви з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху, необхідно завчасно повідомити суд відповідними засобами зв'язку (телефон, факс, електрона пошта, тощо) про надіслання матеріалів, оскільки згідно з п.1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013року №958, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 року за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2; у межах області та між обласними центрами України - Д+3, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160, 161, 169 КАС України, суддя,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою та повідомити позивача про необхідність протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути, визначенні даним судовим рішенням недоліки, та роз'яснити, що у разі не усунення у визначений судом термін недоліків, позов буде повернуто позивачеві відповідно до приписів п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Е.А. Іванов