06 квітня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1504/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/1504/20 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови,
20 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (надалі - відповідач, Шевченківський ВДВС) , визначивши в якості третьої особи ОСОБА_2 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу, винесену старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС Киричок Н.Ф. 19.02.2019 у виконавчому провадженні №11320174.
Обставини порушення своїх прав, як боржника у виконавчому провадженні, позивач пов'язує з неправомірними, як на його думку, діями державного виконавця, який наклав штраф на позивача незважаючи на обставини запровадження такого виду відповідальності шляхом доповнення частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" згідно із Законом №2475-VIII від 03.07.2018, тоді як заборгованість утворилася ще з моменту відкриття виконавчого провадження у 2006 році, тобто у період до внесення змін до Закону.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено її до розгляду без виклику учасників (у письмовому провадженні).
Незважаючи на те, що матеріали справи містять інформацію про повідомлення усіх учасників щодо відкриття провадження у справі, відповідач правом на подачу відзиву на позов у визначений строк не скористався.
У зв'язку з цим суд, керуючись ч. 6. ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснює розгляд справи за наявними матеріалами.
Розгляд справи здійснюється судом з урахуванням особливостей провадження, визначених ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
На виконанні у Шевченківському ВДВС перебуває виконавче провадження №11330174 з виконання виконавчого листа №2-3248, виданого 05.07.2006 Октябрським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частини, виконавче провадження відкрито постановою від 31.07.2006 (а.с. 5).
19.02.2019 старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС Киричок Н.Ф. винесено постанову про накладення на позивача штрафу в сумі 41 023,29 грн (у розмірі 50% від суми заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.02.2019) (а.с. 6).
Позивач отримав вказану постанову 10.03.2020 і не погодившись з нею звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 18 Закону №1404-VІІІ передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Закону №1404-VІІІ порядок стягнення аліментів визначається законом.
Законом України від 03.07.2018 №2475-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" було внесено зміни до Закону №1404-VІІІ, зокрема, статтю 71 доповнено частиною чотирнадцятою наступного змісту:
"За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік. Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу."
З урахуванням змін, внесених до ст. 71 Закону №1404-VІІІ, державним виконавцем 19.02.2019 у ВП №11330174 було винесено спірну постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 50 відсотків заборгованості зі сплати аліментів. Сукупний розмір заборгованості з моменту відкриття виконавчого провадження станом на 01.02.2019 становить 41 023,29 грн, у зв'язку з чим на боржника накладено штраф у сумі 20 511,65 грн (а.с. 6).
Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної постанови, позивач виходить з того, що заборгованість зі сплати аліментів утворилася з моменту відкриття виконавчого провадження, тобто з 31.07.2006, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абз. 3 ч. 14 ст. 71 Закону №1404-VIII запроваджена лише у 2018 році, у зв'язку з чим позивач не може нести відповідальність за період до внесення відповідних законодавчих змін.
З цього приводу суд зазначає, що врахування державним виконавцем на момент винесення спірної постанови усієї суми заборгованості зі сплати аліментів, яка вже існувала у боржника як в період до набрання чинності Законом України від 03.07.2018 №2475-VІІІ, так і після, не можна розцінювати як надання цій нормі зворотної дії в часі, оскільки для застосування штрафних санкцій, передбачених частиною 14 статті 71 Закону №1404-VIII, визначальним чинником є лише сам факт наявності заборгованості в існуючому на момент винесення постанови розмірі, тоді як період з якого вона виникла не має правового значення.
Так, в Прикінцевих положеннях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від 03.07.2018 №2475-VІІІ відсутні вказівки щодо відкладеного набрання чинності частиною 14 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", а тому вона підлягає застосуванню одразу з набранням чинності даним Законом в цілому з 28.08.2018.
В даному випадку матеріалами справи підтверджено, що санкції за статтею 71 Закону №1404-VIII застосовані до позивача державним виконавцем вже після набрання чинності Закону України від 03.07.2018 №2475-VІІІ.
Отже, з 28.08.2018 Законом України "Про виконавче провадження" установлено, що строк обчислення державним виконавцем заборгованості зі сплати аліментів (заборгованість за один рік, заборгованість за два роки, заборгованість за три роки, тощо) саме для застосування заходів, передбачених ч. 14 ст. 71 вказаного Закону, обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Наведене дає підстави суду дійти висновку про те, що з 28.08.2018 державний виконавець має право прийняти рішення про накладення на боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання судового рішення про стягнення аліментів за наявності, зокрема, двох юридичних фактів:
по-перше, станом на 28.08.2018 (та у подальшому на день прийняття рішення про накладення штрафу) боржник має заборгованість зі сплати аліментів,
по-друге - розмір заборгованості із сплати аліментів учасником виконавчого провадження не оспорений у судовому порядку.
Визначальним чинником для визначення розміру штрафу є тривалість періоду, за який утворилася заборгованість (рік, два, три), тоді як період її виникнення, в тому числі до внесення змін до Закон №1404-VIII чи після них, не має жодного значення.
На думку суду неможливість застосування штрафу визначеного ч. 14 ст. 71 Закону №1404-VIII до заборгованості, яка утворилася у період до 28.08.2018, натомість застосування її лише до заборгованості яка виникла після вказаної дати поставить у нерівне становище платників аліментів, оскільки фактично позбавить державних виконавців можливості накладати штрафи на боржників, у яких заборгованість зі сплати аліментів утворилася до вказаної дати.
Отже, твердження позивача щодо неможливості застосування до нього штрафу передбаченого ч. 14 ст. 71 Закону №1404-VIII є безпідставними.
У позові позивач також зазначає, що на даний час заборгованість зі сплати аліментів сплачена майже в повному обсязі, проте доказів такої сплати не надає .
У зв'язку з цим суд роз'яснює позивачу, що той не позбавлений права звернутися до органу ДВС із документами на підтвердження факту сплати заборгованості, на підставі яких та відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 74 Закону №1404-VIII начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець можуть виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Приймаючи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення позову.
У зв'язку з цим суд залишає позов ОСОБА_1 без задоволення.
За таких обставин підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (пров. Стешенка, 6, м. Полтава, 36023, код ЄДРПОУ 34963066) про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його підписання з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.Б. Супрун