КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
06 квітня 2020 року № П/320/670/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області (08632, Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі, вул. Шевченка, буд. 4), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 819-20-7 від 13.12.2019 про відмову у наданні позивачеві дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;
- зобов'язати відповідача надати позивачеві дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд згідно графічних матеріалів до заяви;
- встановити відповідачу строк на подання звіту про виконання рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач відмовив позивачеві у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд не з підстав, що визначені положеннями частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, які є виключними.
Ухвалою суду від 25 лютого 2020 року було відкрито спрощене позовне провадження по справі без виклику сторін та проведення судового засідання і запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.
Відповідно до наявних матеріалів справи, вказана ухвала отримана відповідачем 05.03.2020.
Відтак, останнім днем на формування та направлення відзиву на позовну заяву є 20.03.2020.
25 березня 2020 року через канцелярію суду засобами поштового зв'язку від Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області надійшов відзив на адміністративний позов відповідно до якого відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки земельна ділянка, на яку претендував позивач, перебуває у приватній власності, що виключає можливість її розпорядження саме відповідачем по справі.
Як вбачається із матеріалів справи, відзив на позовну заяву направлений відповідачем засобами поштового зв'язку 19.03.2020, а відтак судом не приймається до уваги твердження позивача, що викладені у відповіді на відзив, про порушення відповідачем приписів процесуального законодавства в частині дотримання строків на подання відзиву на позовну заяву.
02 квітня 2020 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив в якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 . Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 27 липня 2015 року ОСОБА_1 є учасником бойових дій.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2019 позивач звернувся до Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області з заявою щодо надання земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
До заяви позивачем було приєднано, зокрема, викопіювання з кадастрової карти з бажаним місцем розташування земельної ділянки.
За результатами розгляду вказаної заяви, рішенням Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області № 819-20-7 від 13 грудня 2019 року позивачу відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у зв'язку з відсутністю вільної земельної ділянки для забудови в місті позначеному на графічних матеріалах.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно з частиною четвертою статті 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, вимогами чинного законодавства встановлено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання, а також передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу зобов'язаний належним чином мотивувати причини такої відмови.
У справі, що розглядається, відмова відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки була обумовлена тим, що обрана позивачем земельна ділянка уже відведена та знаходиться у приватній власності іншої особи.
На підтвердження таких обставин відповідачем надано суду копію державного акту на право власності на землю від 24 жовтня 1999 року з кадастровим номером 032533 - 23017, з якого вбачається, що земельна ділянка, на яку претендував позивач та яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 перебуває у приватній власності та належить громадянину ОСОБА_2 , який придбав її відповідно до договору купівлі - продажу земельної ділянки 20 липня 1999 року у ОСОБА_3 .
З державного акту на право власності на землю від 24 жовтня 1999 року вбачається наступне:
Ділянка 1.
- зі сторони А - Б розташовані землі загального користування (вулиця Лугова);
- зі сторони Б - В землі надані громадянину ОСОБА_5 ;
- зі сторони В - Г землі запасу сільської ради;
- зі сторони Г - Д землі надані громадянину ОСОБА_8 ;
- зі сторони Д - А землі загального користування (проїзд).
Ділянка 2
- зі сторони А - Б розташовані землі загального користування (вулиця Лугова );
- зі сторони Б - В землі надані громадянину ОСОБА_10 ;
- зі сторони В - Г землі надані громадянину ОСОБА_11 ;
- зі сторони Г - А землі надані громадянину ОСОБА_5 .
Отже, з наведеного слідує, що обрана позивачем земельна ділянка належить на праві приватної власності іншій особі.
Жодних доказів зворотного позивачем суду не надано.
Стаття 41 Конституції України гарантує, що право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Оскільки матеріалами справи підтверджується, що обрана позивачем земельна ділянка знаходяться у приватній власності іншої особи і це право на момент звернення позивача з відповідним клопотанням і його вирішення не припинялось, суд дійшов висновку, що Іванковичівська сільська рада Васильківського району Київської області обґрунтовано відмовила позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Зауваження позивача з приводу того, що оскаржуване рішення не містить визначених у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не заслуговують уваги і спростовуються змістом рішення Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області №819-20-7 від 13.12.2019.
Суд зазначає, що саме по собі перебування обраної для безоплатної приватизації земельної ділянки у приватній власності іншої особі є вичерпною і достатньою підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо неї третім особам, зокрема позивачу.
Крім того, наведені відповідачем в оскаржуваному рішенні обставини, що слугували причиною для відмови, цілком кореспондують визначеному у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України переліку підстав для відмови.
Зокрема, обрання позивачем земельної ділянки, що перебуває у власності іншої особи, свідчить про невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.
Більш того, у відповідача, за наведених обставин та враховуючи вимоги чинного законодавства взагалі відсутнє право на розпорядження землями приватної власності.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач обґрунтовано відмовив позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, у зв'язку з чим вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 819-20-7 від 13.12.2019 про відмову у наданні позивачеві дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та зобов'язати відповідача надати позивачеві дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд згідно графічних матеріалів до заяви задоволенню не підлягають.
Разом з цим, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений можливості повторно звернутись із відповідним клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, місце розташування якої відповідатиме вимогам закону і не буде накладатись на раніше виділені земельні ділянки.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Проте, позивачем не було доведено суду обґрунтованості позовних вимог, а також не спростовано доводів відповідача.
З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Дата складання і підписання рішення суду 06.04.2020.
Суддя Панченко Н.Д.