06 квітня 2020 року справа №П/320/130/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Миронівської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправною бездіяльності, скасування наказу та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Миронівської районної державної адміністрації Київської області, в якому, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Миронівської районної державної адміністрації Київської області щодо невиплати ОСОБА_1 заробітної плати (середньої заробітної плати) за період від 22.05.2019 року до 21.11.2019 року;
- стягнути з Миронівської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період від 22 травня 2019 року до 21.11.2019 року в сумі 95 110,30 грн;
- визнати протиправним та скасувати наказ Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 10 грудня 2019 року № 103-ОС "Про втрату чинності наказу керівника апарату Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 21.11.2019 № 94 - ОС "Про допуск до виконання посадових обов'язків ОСОБА_1 ";
- стягнути з Миронівської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період від 10 грудня 2019 року до 27 січня 2020 року в сумі 23 964,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що її було незаконно відсторонено від посади начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців Миронівської районної державної адміністрації, оскільки на момент прийняття спірного наказу № 7-ОС від 12 лютого 2019 року у відповідача були відсутні правові підстави для відсторонення позивача.
Оскільки таке відсторонення, на думку позивача, було здійснено у незаконний спосіб, з перевищенням встановлених законом повноважень, їй належить до виплати заробітна плата (середня заробітну плату) за час відсторонення від посади.
Позивач також вважає, що станом на час прийняття наказу № 103 - ОС від 10 грудня 2019 року "Про втрату чинності наказу керівника апарату Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 21.11.2019 № 94-ОС "Про допуск до виконання посадових обов'язків ОСОБА_1 " у відповідача були відсутні на це законні підстави, у зв'язку з чим вказаний наказ є протиправний та підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
Миронівська районна державна адміністрація Київської області звернулась до суду із заявою, в якій проти позовних вимог не заперечує. Водночас просить в ході прийняття рішення, та визначення суми яка підлягає стягненню з Миронівської районної державної адміністрації за період з 22.05.2019 до 21.11.2019, врахувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.20 в частині зменшення суми.
Разом з цим, у зв'язку з обмеженим фінансуванням державної установи, Миронівська районна державна адміністрація просить розглянути можливість допущення помісячного розстрочення виплати загальної суми стягнення з Миронівської районної державної адміністрації терміном на шість місяців.
Протокольною ухвалою суду від 12.03.2020 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Розпорядження Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 01 квітня 2016 року № 21- ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Миронівської районної державної адміністрації.
15 березня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за даним фактом розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017111190000064.
Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 21 березня 2018 року задоволено клопотання слідчого СВ Богуславського відділення Миронівського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції Підопригори І.В. про відсторонення від посади ОСОБА_1 , підозрюваної у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017111190000064 від 17 травня 2015 року.
Відсторонено підозрювану ОСОБА_1 від посади начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Миронівської районної державної адміністрації Київської області в межах строків досудового розслідування до 19 травня 2018 року включно.
На підставі наведеного наказом керівника апарату Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 22 березня 2018 року № 6-ОС ОСОБА_1 - начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Миронівської районної державної адміністрації відсторонено від займаної посади з 22 березня 2018 року в межах строків досудового розслідування до 19 травня 2018 року включно.
12 лютого 2019 року наказом керівника апарату Миронівської районної державної адміністрації Київської області № 7-ОС Пархомук Любов Іванівну - начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Миронівської районної державної адміністрації відсторонено від займаної посади з 13 лютого 2019 року, до закінчення розгляду справи судом, без збереження заробітної плати. Під час відсторонення ОСОБА_1 зобов'язана перебувати на робочому місці відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку.
21 травня 2019 року Київський окружний адміністративний суд, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Миронівської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вирішив адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнано протиправним та скасовано наказ Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 12.02.2019 №7-ОС «Про відсторонення від виконання посадових обов'язків ОСОБА_1 ».
Стягнуто з Миронівської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 заробітну плату (середню заробітну плату) за час відсторонення від посади.
Рішення Київського окружного адміністративного суду № 320/865/19 від 21.05.2019 року набрало законної сили - 12 серпня 2019 року.
Представник Позивача звертався до Відповідача із адвокатським запитом № 154/10-19 від 09.10.2019 р., в якому просилось надати відомості з належним чином засвідченими підтверджуючими документами щодо виконання рішення Київського окружного адміністративного суду № 320/865/19 від 21.05.2019 року, яке набрало законної сили - 12 серпня 2019 року.
Листом № 59/06/22-2886 від 18.10.2019 року Відповідач на вказаний вище запит повідомив лише, що у суді касаційної інстанції відкрито касаційне провадження за скаргою Відповідача на ухвалу суду апеляційної інстанції від 12.08.2019 року у вказаній вище справі.
В подальшому відповідно до наказу Відповідача № 94-ОС від 21.11.2019 року "Про допуск до виконання посадових обов'язків ОСОБА_1 " Позивача зобов'язано приступити до виконання своїх обов'язків на посаді начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців Миронівської районної державної адміністрації Київської області з 21 листопада 2019 року.
Рішення Київського окружного адміністративного суду № 320/865/19 від 21.05.2019 року виконано в повному обсязі, що підтверджується листом управління Державної казначейської служби України у Миронівському районі Київської області.
Однак, Відповідач не вчиняє жодних дій щодо виплати Позивачу заробітної плати (середньої заробітної плати) за період від 22.05.2019 року до 21.11.2019 року.
Незважаючи про набрання рішенням Київського окружного адміністративного суду № 320/865/19 від 21.05.2019 року законної сили - 12 серпня 2019 року, Відповідач 10 грудня 2019 року видає наказ № 103-ОС "Про втрату чинності наказу керівника апарату Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 21.11.2019 № 94 - ОС "Про допуск до виконання посадових обов'язків ОСОБА_1 ".
Вказаним наказом № 103-ОС від 10.12.2019 року Відповідач визнав таким, що втратив чинність наказ керівника апарату Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 21.11.2019 № 94 - ОС "Про допуск до виконання посадових обов'язків ОСОБА_1 " та поновив дію наказу № 7 - ОС від 12.02.2019 щодо відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов'язків, який судом визнано протиправним та скасовано.
Підставою видання вказаного вище наказу № 103 - ОС від 10.12.2019 року, як вказує Відповідач, є Закон України "Про місцеві державні адміністрації" та постанова Верховного Суду України від 28.11.2019 у справі № 320/865/19.
Вважаючи протиправним своє відсторонення від займаної посади та не виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період від 22.05.2019 року до 21.11.2019 року та за період від 10.12.2019 року до 27.01.2020 року, позивач звернулася до суду з даним позов.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини регулюються Кодексом законів про працю України.
Відповідно до ст. 46 Кодексу законів про працю України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Як встановлено судом, 21 травня 2019 року Київський окружний адміністративний суд, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Миронівської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вирішив адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнано протиправним та скасовано наказ Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 12.02.2019 №7-ОС «Про відсторонення від виконання посадових обов'язків ОСОБА_1 ».
Стягнуто з Миронівської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 заробітну плату (середню заробітну плату) за час відсторонення від посади.
Розглянувши апеляційну скаргу Миронівської районної державної адміністрації Київської області, Шостий апеляційний адміністративний суд Постановою від 21.01.20 у справі №320/865/19 прийшов висновку що сума, яка підлягає стягненню з Миронівської районної державної адміністрації середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 13.02.2019 складає 44 934.00 (48 678,50 грн. - 3 744,50 грн.).
Як зазначалось, рішення Київського окружного адміністративного суду № 320/865/19 від 21.05.2019 року виконано в повному обсязі, що підтверджується листом управління Державної казначейської служби України у Миронівському районі Київської області.
Однак, Відповідач не вчиняє жодних дій щодо виплати Позивачу заробітної плати (середньої заробітної плати) за період від 22.05.2019 року до 21.11.2019 року.
Незважаючи про набрання рішенням Київського окружного адміністративного суду № 320/865/19 від 21.05.2019 року законної сили - 12 серпня 2019 року, Відповідач 10 грудня 2019 року видає наказ № 103-ОС "Про втрату чинності наказу керівника апарату Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 21.11.2019 № 94 - ОС "Про допуск до виконання посадових обов'язків ОСОБА_1 ".
Вказаним наказом № 103-ОС від 10.12.2019 року Відповідач визнав таким, що втратив чинність наказ керівника апарату Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 21.11.2019 № 94 - ОС "Про допуск до виконання посадових обов'язків ОСОБА_1 " та поновив дію наказу № 7 - ОС від 12.02.2019 щодо відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов'язків, який судом визнано протиправним та скасовано.
Підставою видання вказаного вище наказу № 103 - ОС від 10.12.2019 року, як вказує Відповідач, є Закон України "Про місцеві державні адміністрації" та постанова Верховного Суду України від 28.11.2019 у справі № 320/865/19.
Яка саме стаття Закону України "Про місцеві державні адміністрації" стала підставою для видання наказу Відповідач не вказує.
Варто зазначити, що незважаючи на вказівку відповідачем на постанову Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 320/865/19 ухвалено за результатами розгляду касаційної скарги на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року, а не на рішення Київського окружного адміністративного суду № 320/865/19 від 21.05.2019 року.
Окремо, варто зазначити, що Відповідач звертався до Верховного Суду з клопотанням про зупинення виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 320/865/19 відмовлено у задоволені вказаного вище клопотання посилаючись на те, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року не оскаржується в касаційному порядку і не є предметом перегляду судом касаційної інстанції.
Отже, враховуючи вищевикладене, слід прийти до висновку, що станом на час прийняття наказу № 103 - ОС від 10 грудня 2019 року "Про втрату чинності наказу керівника апарату Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 21.11.2019 № 94 - ОС "Про допуск до виконання посадових обов'язків ОСОБА_1 " у Відповідача були відсутні на це законні підстави, у зв'язку з чим вказаний наказ є протиправний та підлягає скасуванню.
Відповідно до наказу Миронівської районної державної адміністрації Київської області № 4 - К від 22.01.2020 року "Про звільнення ОСОБА_1 " Позивача звільнено із займаної посади 27 січня 2020 року у зв'язку із скороченням штату працівників.
Однак, Відповідач не здійснив з Позивачем повного розрахунку по заробітній платі посилаючись на поновлення відсторонення від виконання посадових обов'язків на підставі оспорюваного наказу.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.99 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено: якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв'язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП),
Частиною 1 статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР встановлено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, (далі - Порядок №100), середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню відсторонення працівника з роботи.
Відповідно до п. 5 Порядку №100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку, визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством. - календарних днів за цей період.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (абз.1 п.8 Порядку №100).
Відповідно до рішення № 320/865/19 від 21.05.2019р. одноденний заробіток Позивача становив 748,90 грн.
Керуючись Порядком № 100 заробітна плата (середня заробітна плата) Позивача за час відсторонення від посади за період з 22.05.2019 року до 21.11.2019 року становитиме: 748,90 грн. х 127 робочих днів (термін вимушеного прогулу) = 95 110,30 грн.
Слід звернути увагу, що розглянувши апеляційну скаргу Миронівської районної державної адміністрації Київської області, Шостий апеляційний адміністративний суд Постановою від 21.01.20 у справі №320/865/19 прийшов висновку що сума, яка підлягає стягненню з Миронівської районної державної адміністрації середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 13.02.2019 складає 44 934.00 (48 678,50 грн. - 3 744,50 грн.).
Таким чином із заробітної плати Позивача за час відсторонення від посади за період з 22.05.2019 року до 21.11.2019 року слід відрахувати переплачену суму в розмірі 3 744,50 грн., тому загальна сума становитиме 91 365,80 грн.
Керуючись Порядком № 100, заробітна плата (середня заробітна плата) Позивача за час відсторонення від посади за період з 10.12.2019 року по 27.01.2020 року становитиме: 748,90 грн. х 32 робочих днів (термін вимушеного прогулу) = 23 964,80 грн.
Згідно з п. 171.1 ст.171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (пп.168.1.1п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України).
Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є, відповідно, обов'язком роботодавця, а не працівника, то сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу визначається без утримання такого податку та інших обов'язкових платежів, які повинен утримати та сплатити за працівника роботодавець.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії. не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Отже, Відповідач всупереч вимогам законодавства вийшов за межі наданих повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого останнім зроблено не було.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 січня 2011 р. в справі «Чуйкіна проти України» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява № 28924/04) констатував: « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. theUnitedKingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого наказу та бездіяльності, у зв'язку з чим адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином суд вважає за можливе допустити рішення у частині стягнення з Миронівської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 заробітну плату (середню заробітну плату) за час відсторонення від посади в межах одного місяця в розмірі 15 726,90 грн. без урахування обов'язкових податків та зборів.
Відповідно до частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Беручи до уваги викладене, суд вважає за можливе задовольнити заяву відповідача про розстрочення виплати суми стягнення з Миронівської районної державної адміністрації терміном на шість місяців за виключенням суми стягнення в розмірі 15 726,90 грн., яка підлягає негайному виконанню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн. згідно з квитанції № 9 від 11 лютого 2020 року.
Суд, керуючись ч. 1 ст. 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачу 840,80 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Миронівської районної державної адміністрації Київської області.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити частково
Визнати протиправною бездіяльність Миронівської районної державної адміністрації Київської області щодо невиплати ОСОБА_1 заробітної плати (середньої заробітної плати) за період від 22.05.2019 року до 21.11.2019 року.
Стягнути з Миронівської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період від 22 травня 2019 року до 21.11.2019 року в сумі 91 365,80 грн.
Визнати протиправним та скасувати наказ Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 10 грудня 2019 року № 103-ОС "Про втрату чинності наказу керівника апарату Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 21.11.2019 № 94 - ОС "Про допуск до виконання посадових обов'язків ОСОБА_1 ".
Стягнути з Миронівської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період від 10 грудня 2019 року до 27 січня 2020 року в сумі 23 964,80 грн.
Допустити рішення у частині стягнення з Миронівської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ 23579267, адреса: 08800, Київська область, м. Миронівка, вул. Соборності, 58) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) заробітну плату (середню заробітну плату) за час відсторонення від посади в межах одного місяця в розмірі 15 726,90 (п'ятнадцять тисяч сімсот двадцять шість гривен 90 копійок) без урахування обов'язкових податків та зборів.
Розстрочити виплату суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з Миронівської районної державної адміністрації терміном на шість місяців за виключенням суми стягнення в розмірі 15 726,90 грн., яка підлягає негайному виконанню.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Миронівської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ 23579267).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Терлецька О.О.