Іменем України
07 квітня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/870/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також - позивач) до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради (далі також - відповідач, УПСЗН Лисичанської міської ради), в якій просить визнати бездіяльність УПСЗН Лисичанської міської ради в частині ненадання пільг у сфері оплати житлово-комунальних пільг протиправною та зобов'язати надати такі пільги.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.02.2020 УПСЗН Лисичанської міської ради позивачу як пенсіонеру МВС з 14.04.1999 було відмовлено в наданні пільг з оплати житлово-комунальних послуг на підставі того, що Закон України «Про міліцію», відповідно до якого такі пільги були передбачені, втратив чинність у зв'язку з прийняттям нового закону «Про поліцію», де не передбачені пільги з оплати житлово-комунальних послуг.
Позивач не згодний з такою відмовою з таких підстав:
Пунктом 2 частини 15 Перехідних положень Закону України «Про національну поліції» №580 -VIII від 02.07.2015 передбачає збереження раніше існуючих пільг, компенсацій і гарантій, передбачених цим законом за колишніми працівниками міліції, в тому числі пенсіонерами, а також членам їх сімей, іншим особам як і для колишніх поліцейських, членів їх сімей, інших осіб.
Довічне надання пільг Позивачу було надано з моменту виходу на пенсію через хворобу відповідно до вимог пункту 64 «б» «Положення про проходження служби в органах внутрішніх справ».
Позивач вважає відмову УПСЗН Лисичанської міської ради щодо ненадання пільг у сфері оплати житлово-комунальних пільг протиправною та такою, що порушує права та законні інтереси позивача.
Відповідач заперечував проти задоволення вимог, про що подав відзив на позовну заяву (арк. спр. 51-54), в якому зазначив таке.
ОСОБА_1 перебував на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги з 15.02.2005 по 07.11.2015 та відповідно до Закону України "Про міліцію" користувався 50% знижкою на оплату житлово - комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , як міліціонер на пенсії.
Згідно з випискою з наказу по особовому складу від 14.04.1999 № 140 ОСОБА_1 звільнений по ст. 64 «б» (за станом здоров'я).
Відповідно до посвідчення від 22.04.1999 № 3970 Позивачу призначена пенсія «За вислугу років», згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ».
З заявою щодо поновлення пільг з оплати за житлово - комунальні послуги, відповідно до вимог пункту 2 частини 15 Перехідних положень Закону україни «Про національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VІІ Кравченко О.В . , на час звернення до суду, до Управління не звертався.
05.02.2020 з КП Лисичанської житлово - експлуатаційної контори № 1 до Управління надійшла заява ОСОБА_1 про надання Позивачу 50 відсоткової знижки на оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , як міліціонеру на пенсії, відповідно до вимог пункту 2 частини 15 Перехідних положень Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 № 580- VII.
Облік пільговиків та умови проведення розрахунків з надавачами житлово-комунальних послуг регламентує Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - ЄДАРП), затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 (далі - Положення).
Пунктом 1 розділу І Закону України від 28.12.2014 №76- VІІІ "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" у Законі України "Про міліцію" частину сьому статті 22 викладено у наступній редакції: "установити, що пільги, передбачені частинами четвертою, п'ятою та шостою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України".
04.06.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 389 (набрала чинності 1 липня 2015 року), якою затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї. Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку його дія поширюється, зокрема, на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законом України "Про міліцію" (у тому числі звільнені із служби за віком, хворобою або вислугою років працівники міліції). Однак, відповідно до п. 1 та п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про національну поліцію" з 07 листопада 2015 року втратив чинність Закон України "Про міліцію". Отже, граничний термін надання пільг згідно із Законом України "Про міліцію" - 06 листопада 2015 року.
Таким чином особи, які мали право на пільги згідно із Законом України "Про міліцію" (звільнені із служби за віком, хворобою або вислугою років, працівники міліції, особи начальницького складу податкової міліції, особи рядового, і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, діти (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, загиблих або померлих у зв'язку з виконанням службових обов'язків, непрацездатні члени сімей, які перебували на їх утриманні, з 07.11.2015 втратили право пільги.
Згідно п.15 перехідних положень Закону України „Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580- VІІІ, на який посилається Позивач, дійсно за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Але Законом України „Про Національну поліцію" не передбачені пільги з оплати житлово - комунальних послуг. Отже вказане свідчить про відсутність встановлених законом підстав для поновлення Позивачу та членам його сім'ї 50-відсоткової знижки на оплату житлово - комунальних послуг.
Правова позиція, щодо спірного питання викладена у рішенні Європейського суду з прав люди по справі «Великода проти України» від 03 червня 2014 року, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є. конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Крім того, 20.02.2018 Верховний Суд по справі № 484/655/16-а у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за результати розгляду прийняв рішення в адміністративній справі за позовом особи до управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своєму рішенні зазначив, що оскільки саме пільги на оплату житлово-комунальних послуг в Законі України "Про Національну поліцію" не передбачені, відсутні встановлені законом підстави для поновлення позивачу пільг, на які він мав право і якими користувався відповідно до статті 22 Закону України "Про міліцію", у зв'язку з чим дії Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області щодо припинення виплати позивачу з 1 листопада 2015 року нарахування пільг на житлово-комунальні послуги є правомірними.
Також зазначаємо, що Закон України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни в Закон України "Про міліцію", стосовно пільг неконституційним не визнаний.
З огляду на наведене, просимо відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, щодо надання пільг у сфері оплати житлово-комунальних послуг.
Сторони у судове засідання не прибули, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності (арк. спр. 3, 40-41).
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки сторони про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для її усунення (арк. спр. 18-19).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 07.04.2020 (арк. спр. 36-37).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
Позивач - ОСОБА_1 проходив службу в УМВС України в Луганській області та був звільнений з органів внутрішніх справ через хворобу (ст. 64 «б»), пенсіонером за вислугу років з 14.01.1999 (арк. спр. 7, 8, 60, 61).
Позивач перебував на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги з 15.02.2005 по 07.11.2015 та відповідно до Закону України "Про міліцію" користувався 50% знижкою на оплату житлово - комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , як міліціонер на пенсії (арк.спр. 55-57).
28.01.2020 позивач звернувся до УПСЗН Лисичанської міської ради із заявою, в якій просив надати пільги щодо сплати 50% на оплату житлової площі, комунальних послуг та палива на підставі Закону України "Про міліцію" (арк. спр. 59).
05.02.2020 з КП Лисичанської житлово - експлуатаційної контори № 1 до Управління надійшла заява ОСОБА_1 про надання Позивачу 50 відсоткової знижки на оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , як міліціонеру на пенсії, відповідно до вимог п. 2 ч. 15 Перехідних положень ЗУ «Про національну поліцію» від 02.07.2015 № 580- VII (арк. спр. 58).
19.02.2020 УПСЗН Лисичанської міської ради позивачу як пенсіонеру МВС з 14.04.1999 було відмовлено в наданні пільг з оплати житлово-комунальних послуг на підставі того, що Закон України «Про міліцію», відповідно до якого такі пільги були передбачені, втратив чинність у зв'язку з прийняттям нового закону «Про поліцію», де не передбачені пільги з оплати житлово-комунальних послуг (арк. спр. 11).
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.
Так, правовий і соціальний захист працівників міліції до 07.11.2015 було врегульовано Законом України «Про міліцію» № 565 від 20.12.1990.
Відповідно до частини четвертої статті 22 Закону України «Про міліцію», який втратив чинність 07.11.2015, працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо в межах норм, встановлених законодавством.
Пунктом 12 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 в статтю 22 Закону України «Про міліцію» частини шосту та сьому викладено у такій редакції: «За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим Законом. Пільги, передбачені частинами четвертою, п'ятою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».
Пунктом 1 розділу I Закону України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» у Законі України «Про міліцію» частину сьому статті 22 викладено у наступній редакції: «Установити, що пільги, передбачені частинами четвертою, п'ятою та шостою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».
04.06.2015 у Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №389 (набрала чинності 01.07.2015), якою затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї.
Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку його дія поширюється, зокрема, на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законом України «Про міліцію» (у тому числі звільнені із служби за віком, хворобою або вислугою років працівники міліції).
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2016 № 36 до пункту 2 зазначеного Порядку було внесено зміни та виключено слова «Про міліцію» (звільнені із служби за віком, хворобою або вислугою років працівники міліції, особи начальницького складу податкової міліції, особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби; діти (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, загиблих або померлих у зв'язку з виконанням службових обов'язків, непрацездатні члени сімей, які перебували на їх утриманні).
З 07.11.2015 у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію» втратив чинність Закон України «Про міліцію», внаслідок чого особи, які користувалися пільгами згідно із Законом України «Про міліцію», з 07.11.2015 втратили право на пільги.
Згідно з абзацом 2 пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» (у редакції Закону від 23.12.2015 №900-VIII) за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Оскільки саме пільги на оплату житлово-комунальних послуг в Законі України «Про Національну поліцію» не передбачені, відсутні встановлені законом підстави для поновлення позивачу пільг, на які він мав право і якими користувався відповідно до статті 22 Закону України «Про міліцію», у зв'язку з чим дії Управління щодо припинення виплати позивачу з 01.11.2015 нарахування пільг на житлово-комунальні послуги є правомірними.
Крім того, Закон України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», яким внесено зміни в Закон України «Про міліцію», стосовно пільг неконституційним не визнавався.
За таких обставин, враховуючи вищенаведені норми законодавства, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для поновлення позивачеві пільг на оплату житлово-комунальних послуг, а також палива, оскільки вказані пільги не передбачені чинним законодавством, зокрема, Законом України «Про Національну поліцію», а тому заявлені позивачем позовні вимоги є не обґрунтованими.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 20.02.2018 по справі № 484/655/16-а.
Частина друга статті 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і частини перша статті 77 КАС України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання бездіяльності УПСЗН Лисичанської міської ради в частині ненадання пільг у сфері оплати житлово-комунальних пільг протиправною та зобов'язання надати такі пільги.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання даного позову покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про визнання бездіяльності УПСЗН Лисичанської міської ради в частині ненадання пільг у сфері оплати житлово-комунальних пільг протиправною та зобов'язання надати такі пільги, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Борзаниця