07 квітня 2020 року Справа № 280/697/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Конишевої О.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитра Юрійовича (69041, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд.26, оф. 1.2)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )
про визнання протиправною та скасування постанови,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач або боржник) до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитра Юрійовича (далі - відповідач або приватний виконавець), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 (далі - третя особа або стягувач), в якій позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 21.01.2020 про стягнення з боржника ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження за виконавчим провадженням №59674828.
Ухвалою суду від 05.02.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 12.03.2020.
Ухвалою суду від 05.02.2020 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 280/697/20 відмовлено.
Ухвалою суду від 12.03.2020 за клопотанням сторін зупинено провадження у справі для надання їм часу для примирення до 23.03.2020.
У зв'язку з тим, що суддя перебувала на лікарняному в період з 17.03.2020 по 26.03.2020 включно судове засідання відкладалося на 06.04.2020.
Ухвалою суду від 06.04.2020 поновлено провадження у справі.
Представник позивача 31.03.2020 до канцелярії суду подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує з підстав викладених в позовній заяві, зокрема зазначає, щопостанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 21.01.2020 по виконавчому провадженню № 59674828 є необґрунтованою, незаконною, протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що витрати виконавчого провадження с економічно необґрунтованими, роботи вартість яких стягується за постановою на думку позивача не виконувались підрядною організацією. Просить позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача до канцелярії суду станом на 06.04.2020 не подав клопотання про відкладення розгляду справи, проти позову заперечує, зокрема зазначає, що так як самостійно позивач рішення суду не виконав, відповідно залучення суб'єкта господарювання та витрати які були понесені у зв'язку з примусовим виконання рішення суду є економічно обґрунтованими, співмірність заходів виконавчого провадження є доведеною, а право стягувача зазначити при зверненні з заявою про відкриття виконавчого провадження боржником лише одну особу відповідає нормам цивільного кодексу, вважає доводи позивача помилковими, оскаржувану постанову законною та просить у позові відмовити у повному обсязі.
Представник третьої особи до канцелярії суду станом на 06.04.2020 не подав клопотання про відкладення розгляду справи, проти позову заперечує з підстав того, що рішення суду виконане в повному обсязі силами підрядної організації, вважає не підтвердженими й доводи позовної заяви, про безпідставність залучення приватним виконавцем підрядної організації. Стосовно економічної необґрунтованості ціни демонтажу яка визначалась умовами договору, то вважає, що ці доводи не мають жодного відношення до предмету спору, оскільки відповідність договору нормам чинного законодавства (у тому числі визначення ціни договору і її економічної обгрунтованості) може бути предметом спору при оскарженні договору, але аж ніяк не постанови державного виконавця. Так само не мають жодного відношення до предмету спору і доводи позивача, що приватний виконавець не мав права відкривати виконавче провадження і виконувати його відносно лише одного з трьох боржників, оскільки ці доводи можуть мати відношення лише стосовно предмета спору про оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження. Просить у позові відмовити у повному обсязі.
03.04.2019 представником третьої особи було подано клопотання про проведення повторної судової будівельно - технічної експертизи, суд залишає таке клопотання без розгляду, з огляду на те, що воно подане без дотримання норм КАС України.Відповідно до ч.3ст.193 КАС України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-6 частини першої та пунктами 1-3 частини другої статті 236 цього Кодексу. Тобто з підстав призначення експертизи на стадії вже розгляду справи по суті, суд не має прав зупинити провадження у справі. Згідно ч.2 ст.204 КАС України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на викладене, справа розглядається в порядку письмового провадження та на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до ч.4 ст.243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Повний текст судового рішення виготовлено з урахуванням вищезазначених норм.
Відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Рішенням Великобілозерського районного суду Запорізької області по справі № 312/104/16-ц позов ОСОБА_2 до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_6 земельною ділянкою площею 0,2500 га, кадастровий номер 2321180100:04:001:0992 та житловим будинком за адресою АДРЕСА_3 шляхом демонтажу самовільно побудованих споруд, а саме: металевої нежитлової (навісу), позначеної № 3 на схемі висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, металевої нежитлової (сараю), позначеної № 4 на схемі висновку експерта, нежитлової (сараю «курятника»), позначеної № 5 на схемі висновку експерта, нежитлової (гаражу), позначеної № 6 на схемі висновку експерта, металевої нежитлової (сараю), позначеної № 7 на схемі висновку експерта, металевої сітки (огорожі), які розташовані на земельній ділянці за тією ж адресою, привести земельну ділянку в належний для її цільового використання стан.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитром Юрійовичем від 30.07.2019 відкрито виконавче провадження № 59674828 про примусове виконання рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області по справі №312/104/16-ц. В постанові зазначено, що божнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 рабочих днів. Боржником визначений ОСОБА_1 , стягувачем - ОСОБА_2 .Під час вивчення матеріалів виконавчого провадження у судовому засіданні, судом було встановлено, що добровільно позивачем рішення суду виконано не було.
16.08.2019 відповідачем була прийнята постанова про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду, постанова про накладення штрафу не була оскаржена. У зазначеній постанові був наданий боржнику термін 10 робочих днів на виконання рішення суду. Доказів виконання рішення суду боржником протягом зазначеного терміну, суду надано не було.
У зв'язку з неможливістю у інший спосіб виконати рішення суду, приватним виконавцем відповідно до пункт 20 частини третьої статті 18 Закону України « Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження був залучений до проведення та організації виконавчих дій суб'єкт господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача.
Тобто 23.12.2019 між приватним виконавцем Проценко Д.Ю ОСОБА_7 з одного боку та TOB «ДПС-Дніпро» з іншого боку укладено договір підряду № 20/12, відповідно до якого замовник (приватний виконавець) доручає, а підрядник (TOB «ДПС-Дніпро») зобов'язується за завданням замовника виконати, із демонтажу споруд у кількості п'яти штук, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.
Відповідно до розділу 2 договору вбачається, що підрядник виконує наступні роботи - демонтаж споруд розташованих на земельній ділянці площею 0,2500 га, кадастровий номер 2321180100:04:001:0992 за адресою: АДРЕСА_3 область АДРЕСА_3 . Велика Білозерка, вул. Суворова, 21 а саме: металевої нежитлової (навісу), позначеної №3 на схемі висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, металевої нежитлової (сараю), позначеної № 4 на схемі висновку експерта, нежитлової (сараю «курятника»), позначеної № 5 на схемі висновку експерта, нежитлової (гаражу), позначеної № 6 на схемі висновку експерта, металевої нежитлової (сараю), позначеної № 7 на схемі висновку експерта, металевої сітки (огорожі). Демонтаж споруд виконується без зберігання будівельних матеріалів з яких побудовані дані споруди.
Роботи виконуються із залученням робітників, техніки та інструментів підрядника, (п. 3.1. договору). Вартість робіт складає 203 400, 00 грн. (п 4.1. договору). До ціни включається відшкодування витрат підрядника та плата за виконану ним роботу (п. 4.2. договору).
Термін виконання робіт визначений до 31.12.2019 (п.7 договору).
23.12.2019 приватним виконавцем була винесена вимога №870 ОСОБА_2 (стягувач) відповідно до ст..43 Закону України « Про виконавче провадження» про додаткове авансування витрат ВП №59674828 у сумі 203400, 00 грн.
23.12.2019 приватним виконавцем була винесена Постанова про призначення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПС-Дніпро» в особі керівника Дарій Петра Сергійовича
Оплата за демонтаж спорудпроводилася приватним виконавцем 24.12.2019 у сумі 143 400,00 грн. (платіжне доручення №160) та 03.01.2019 у сумі 60000, 00 грн. (платіжне доручення №162) за демонтаж споруд.
26.12.2019 приватним виконавцем був складений акт яким підтверджено повне фактичне виконання виконавчого документу №312/104/16-ц виданого 19.03.2019 Великобілозерським районним судом Запорізької області, який підписаний боржником ОСОБА_1 , стягувачем ОСОБА_8 , який є представником та двома понятими. Крім того, зазначено до виконавчих дій було залучено двох поліцейських.
До матеріалів справи також був долучений акт на виконання послуг №01-12 за грудень 2019 до договору від 23.12.2019 № 20/12, відповідно до якого були виконані будівельно-монтажні роботи згідно договору від 23.12.2019 № 20/12 демонтаж споруд: металевої нежитлової (навісу), металевої нежитлової (сараю), нежитлової (сараю) курятнику, нежитлової (гражу), металевої нежитлової (сараю), та металевої сітки (огорожі), вартість робіт склала 169 500, 00 грн., ПДВ 20% 33900,00 грн., всього до сплати 203 400,00 грн.
21.01.2019 приватним виконавцем прийнята Постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №59674828.
21.01.2020 приватним виконавцем прийнята Постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження. За змістом цієї постанови вбачається, що витрати пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій становлять 203 400,00 грн. та підлягають стягненню з боржника.
В межах виконавчого провадження № 61026511 постановою від 21.01.2020 приватний виконавець відкрив виконавче провадження про примусове виконання постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
Листом від 21.01.2020 №83 приватний виконавець повідомив боржника та направив для виконання та до відома постанову від 21.01.2020 винесену при примусовому виконанні виконавчого листа №312/104/16-ц від 19.03.2019, що видав Великобілозерський районний суд Запорізької області.
Вважаючи дану постанову протиправною, необґрунтованою, такою, що прийнята без врахування співмірності витрат на проведення виконавчих дій, позивач звернувся до суду щодо її скасування.
Надаючи оцінку правовідносинам які виникли, суд виходив з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (в редакції яка діяла на момент виникнення правовідносин, далі - Закон № 1404).
Згідно із частиною другою статті 74 Закону № 1404 рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
З наведених норм права вбачається, що Закон № 1404 установлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1404 примусовому виконанню відповідно до цього Закону підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, як постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.
Отже, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження є самостійним виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню.
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців чи приватних виконавців.
Згідно ст.63 Закону № 1404 передбачений порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення:
За рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
Відповідно до норм статті 42 Закону № 1404, кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Відповідно до ст. 43 Закону № 1404Додаткове авансування витрат виконавчого провадження
У разі якщо витрати на залучення до проведення виконавчих дій суб'єктів господарювання на платній основі, виготовлення технічної документації на майно, здійснення витрат на валютообмінні фінансові операції та інших витрат, пов'язаних із перерахуванням коштів, перевищують суму сплаченого авансового внеску, стягувач зобов'язаний додатково здійснити авансування таких витрат.
У разі перебування виконавчого провадження на виконанні у приватного виконавця авансування стягувачем зазначених витрат виконавчого провадження є обов'язковим лише на вимогу приватного виконавця.
З метою забезпечення провадження виконавчих дій виконавець може здійснювати інші витрати виконавчого провадження, крім встановлених Міністерством юстиції України, за умови їх обов'язкового авансування стягувачем.
Після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу авансовий внесок повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Пунктом 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень , яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (далі-Інструкції № 512/5), передбачено, що державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Якщо у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа витрати виконавчого провадження, які здійснювалися приватним виконавцем за рахунок власних коштів, не були стягнуті, приватний виконавець за потреби виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом та цією Інструкцією.
Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5 «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження», затверджені види та розміри витрат виконавчого провадження (далі- Наказ-№2830/5)
Відповідно до розділу І Наказа № 2830/5 до видів витрат виконавчого провадження», належать, зокрема і(…)п.3 послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів, спеціалістів; зберігачів; перекладачів; суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій(…).
Згідно п.1 розділу ІІ Наказа № 2830/5 розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.
Згідно п.3 розділу І Наказа № 2830/5 послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів; зберігачів; перекладачів; суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій.
Згідно п.7 розділу ІІ Наказа№2830/5 визначено, що приватний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження на підставі документів про закупівлю (придбання) відповідних товарів і послуг.
Під час розгляду даного спору, слід звернути увагу на те, що пунктами 4-8 розділу ІІ Інструкції № 512/5, у разі потреби для проведення чи організації виконавчих дій виконавець має право залучити суб'єктів господарювання.
Залучення виконавцем інших органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб, фізичних осіб при примусовому виконанні рішень здійснюється у разі, якщо їх присутність може сприяти своєчасному й повному виконанню рішень.
Залучення у виконавчому провадженні відповідних органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та фізичних осіб (крім понятих) здійснюється виконавцем шляхом винесення постанови про залучення цих осіб.
У цій постанові обов'язково зазначаються опис причин, що зумовили необхідність залучення, час та місце здійснення виконавчих дій, а також інші необхідні відомості.
Копія постанови надсилається відповідному органу, установі, організації, суб'єкту господарювання, особі не пізніше наступного дня з дня її винесення, але не пізніше ніж за три дні до запланованих заходів.
Перед початком виконавчих дій виконавець усно роз'яснює залученим при примусовому виконанні рішень особам їхні права та обов'язки, про що зазначається в акті.
Виконавець контролює вчинення дій залученими особами.
Для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна (майнових прав) - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання, а також у разі потреби - перекладача.
Частиною 1 ст. 19 Закону №1404 визначені права і обов'язки сторін та інших учасників виконавчого провадження, а саме: сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
Відповідно до ч.1 ст.74 Закону №1404 рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Щодо аргументу позивача з приводу того, що витрати виконавчого провадження є економічно необґрунтованими, роботи вартість яких стягується за постановою не виконувались підрядною організацією, а залучена підрядна організація не мала відповідних дозволів та ліцензій та залучаючи підрядну організацію виконавець порушив принцип співрозмірності і взагалі на переконання позивача не було необхідності у проведенні виконавчих дій із залученням підрядної організації по не співмірності витрат на проведення виконавчих дій, суд зазначає наступне.
В обґрунтування своєї правової позиції позивачем була проведена судово будівельно-технічна експертиза,так як клопотання про проведення експертизи заявлялося позивачем до розгляду справи по суті, однак експертиза була поведена самостійно позивачем, тому провадження у справі не зупинялося з цих підстав, однак суд враховує, що висновки були отримані вже після початку розгляду справи по суті, тому вважає поважною причину пропуску строку щодо долучення як доказу до матеріалів справи висновку експерта.
Відповідно до ч.1 ст. 104КАС України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Згідно ч.1 ст.108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.
17.03.2020 складено висновок експерта № 2619 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи. Дана експертиза була проведена судовим експертом Лещенко Костянтином Ігоровичем, який діє на підставі свідоцтва № 455, виданого на підставі рішення № 12 від 12.04.2019.
За результатами проведеної експертизи були зроблені наступні висновки:
вартість будівельних робіт, проведення яких необхідно для демонтажу нежитлових споруд №5, №6, №7 та металевої огорожі, з урахуванням ПДВ-20%, становить 15337,13грн.;
фактично не виконано роботи по демонтажу конструкцій фундаменту нежитлових споруд №5 та №6, а металеві конструкції №3 та №4 не демонтовані, а переміщені. На частині земельної ділянки після демонтажу споруд, знаходиться будівельне сміття;
роботи з часткового демонтажу (реконструкції) самовільно побудованих споруд, відносяться до будівельних робіт.
У судовому засіданні в якості свідків були допитані ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , які пояснили, що відповідач 26.12.2019 прибув до позивача з метою виконання рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області по справі № 312/104/16-ц, а саме, з метою демонтажу самовільно побудованих споруд. Свідки пояснили, що разом із відповідачем прибули 3 особи, які здійснювали демонтаж споруд 26.12.2019. Зазначили, що демонтаж споруд здійснювався молотом, ломом та апаратом різкою по металу. Свідки також зазначили, що спеціальної великої техніки не було. Крім того, зазначили, що вони допомагали здійснювати демонтаж споруд, а саме власним трактором перетягували металеві конструкції. Крім того, в судовому засіданні був допитаний також ОСОБА_10 , який пояснив, що на прохання ОСОБА_3 допомагав йому здійснювати демонтаж споруд, а саме трактором перетягувати металеві конструкції.
Надаючи оцінку аргументам позивача та висновку експерта, суд зазначає наступне.
Виконавче провадження закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», що є підставою для винесення державним виконавцем постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
Судом було встановлено, що відповідач прийняв постанову про стягнення з позивача витрат виконавчого провадження в сумі 203 400, 00 грн., а саме це витрати на залучення до проведення виконавчих дій суб'єктів господарювання на платній основі. Так як рішення суду позивачем не виконано у добровільному порядку, а усунути перешкоди у користування земельною ділянкою шляхом приведення її в належний дляцільового використання стан без залучення суб'єкта господарювання не було можливим, саме тому приватним виконавцем і був залучений господарюючий суб'єкт (ТОВ «ДПС-Дніпро»).
З аналізу вище наведених норм, судом встановлено, що жодним із нормативних актів не передбачено будь-яких обмежень щодо вибору суб'єкта господарювання або визначений граничний розмір витрат на проведення виконавчих дій приватним виконавцем. Як вже зазначалося вище згідно пп.1,7 Наказа № 2830/5, розміри витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах та приватний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження на підставі документів про закупівлю (придбання) відповідних товарів і послуг.
Як було встановлено під час судового засідання та підтверджується показаннями свідків, роботи проводилися працівниками відТОВ «ДПС-Дніпро'із застосуванням техніки. Той факт, що боржники допомогали під час вчинення виконачих дій ні яким чином не може вплинути на зменшення вартості послуг за укладеним договором між приватним виконавцем та ТОВ «ДПС-Дніпро». Зокрема боржник міг виконати рішення суду самостійно, чим уникнув би зайвих витрат на примусове виконання.
Так як чинним законодавством не визначено обмежень щодо витрат при залучення суб'єктів господарювання, а вартість робіт як правило залежить від того, який рівень заробітної плати, чи наявна власна спецтехніка, або можливо таку техніку необхідно брати в оренду для виконання робіт, важливо і яка техніка використовується, витрати на пальне, віддаленість місця виконання та інше, саме тому вартість будівельних робіт у розмірі 15337,13грн., яка визначена експертом, суд не може вважати в повній мірі достовірною та такою, що доводить протиправність дій відповідача щодо понесених витрат виконавчого провадження та прийняття оскаржуваної постанови.
Крім того, нормативним актом не передбачено, що приватний виконавець повинен перевірити скільки працівників буде залучено до виконання робіт та яка саме техніка буде використовуватися під час проведення таких робіт. Під час укладанні договору приватний виконавець сплачує за послугу або роботи в цілому, а ні окремо кожному працівнику чи за оренду спецтехніки. Кількість необхідних працівників та яка саме техніка буде використовуватися вирішує та особа яка несе відповідальність за виконання придбаних послуг, а ні приватний виконавець, який лише замовляє та оплачує таки послуги. А перевірка наявності у відповідно господарюючого суб'єкта ліцензій або дозволів це компетенція іншого держаного органу.
Що стосується фактичного виконання робіт, суд звертає увагу на те, що Рішенням Великобілозерського районного суду Запорізької області по справі № 312/104/16-ц зобов'язано усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_6 земельною ділянкою площею 0,2500га, кадастровий номер 2321180100:04:001:0992 та житловим будинком за адресою АДРЕСА_3 шляхом демонтажу самовільно побудованих споруд, які розташовані на земельній ділянці за тією ж адресоюта привести земельну ділянку в належний для її цільового використання стан.
Тобто в рішенні суду мова іде лише про приведення земельної ділянки стягувача - ОСОБА_6 в належний для її цільового використання стан, про те, що ці споруди повинні бути демонтовані і на земельній ділянці боржника в рішенні суду не зазначено, а те, що металеві споруди були переміщенні із земельної ділянки стягувача зазначено і в висновку експерта. Крім того, стягував не заперечує той факт, що перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,2500 га, кадастровий номер 2321180100:04:001:0992 та житловим будинком були усунуті.
Також, суд звертає увагу, що приватним виконавцем був долучений договір на проведення відповідних робіт із чітко визначеною сумою, долучені платіжні доручення про сплату за послуги ТОВ «ДПС-Дніпро», а факт виконання робіт та виконання виконавчого документу №312/104/16-ц виданого 19.03.2019 Великобілозерським районним судом Запорізької області підтверджений актом на виконання послуг №01-12 за грудень 2019 до договору від 23.12.2019 № 20/12 та актом приватного виконавця від 26.12.2019 який підписаний боржником, стягувачем та двома понятими.
Не може суд погодитися із трактуванням позивачем п.8 ч.1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», де зазначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
В даному випадку мова іде про співмірність заходів примусового виконання, а ні співмірність витрат виконавчого провадження, а залучення господарюючого суб'єкта для демонтажу самовільно побудованих споруд, за умови невиконання рішення суду, суд вважає співмірним заходом примусового виконання рішення.
Також позивач зазначає, про те, що у виконавчому листі та рішенні суду зазначено три боржники, а стягуються витрати виконавчого провадження лише з одного боржника- ОСОБА_1 . В даному випадку, суд звертає увагу, що відповідно до ч.2 ст.4 Закону №1404 у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Так у виконавчому документі зазначено три боржника, однак у заяві про відкриття виконавчого провадженнястягувач визначив, що виконавчий документ буде виконуватися боржником- ОСОБА_1 , що відповідає ч.1 ст.543 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
З огляду на викладене вище, суд вважає, якщо позивач не бажаючи нести затрати на сплату виконавчого збору та витрати на проведення виконавчих дій, мав достатньо часу з моменту прийняття рішення судом 10.03.2017, виконати добровільно рішення суду, ще до надходження виконавчого документа до органу державної виконавчої служби, однак навіть після відкриття виконавчого провадження, позивачем не було вчинено жодних дій щодо усунення перешкоди у користуванні ОСОБА_6 земельною ділянкою площею 0,2500 га, кадастровий номер 2321180100:04:001:0992 та житловим будинком за адресою АДРЕСА_3 шляхом демонтажу самовільно побудованих споруд.
Також слід звернути увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону №1404 визначені права і обов'язки сторін та інших учасників виконавчого провадження, відповідно до яких позивач мав право заявити клопотання та запропонувати будь-якого іншого суб'єкта господарювання або заперечити проти будь-яких дії приватного виконавця, заявити відвід або оскаржити дії приватного виконавця до суду. Жодні дії приватного виконавця під час вчинення виконавчих дій позивач не оскаржив, а ті аргументи на які посилається позивач суд вважає помилковими та не доведеними.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, - відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитра Юрійовича (69041, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд.26, оф. 1.2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 07.04.2020.
Суддя О.В. Конишева