Іменем України
06 квітня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/852/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Марківського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,-
26.02.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Марківського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, в якій просить суд стягнути на його користь з відповідача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менше ніж 3000 грн, у розрахунку на місяць, за період з 26.07.2014 по 31.12.2014 включно в сумі 22670, 60 грн.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що з 05.08.2008 позивач працював в органах внутрішніх справ України та наказом № 399о/с від 06.11.2015 його, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого сектору карного розшуку Марківського районного відділу ГУМВС України у Луганській області, було звільнено з органів внутрішніх справ.
Наказом № 8 о/с від 07.11.2015 позивач був прийнятий на службу до Національної поліції України. Згідно довідки №А-8578 від 29 травня 2017 року Головного управління Національної поліції в Луганській області, в період з 26 липня 2014 року по 07 листопада 2015 року позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції (далі АТО), забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області.
10 травня 2017 року позивач звернувся до Ліквідаційної комісії Марківського РВ ГУМВС України у Луганській області з проханням надати інформацію щодо отримання нарахувань та виплат винагороди за безпосередню участь в АТО за період з 01 червня 2014 року по 06 листопада 2015 року включно. З інформації та даних, викладених у листах ліквідаційної комісії Марківського РВ ГУМВС України у Луганській області №59/19 від 12.06.2017, позивач встановив, що за період з 26 липня 2014 року по 31 грудня 2014 року йому не нараховувалась та не перераховувалась винагорода за участь в АТО, хоча в цей період позивач безпосередньо брав участь в антитерористичної операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області, що підтверджується вказаною вище довідкою від 29.05.2017 № А-8578.
На думку позивача, розмір грошової винагороди за безпосередню участь в АТО за вказаний період становить 22670,60 грн, які просить стягнути з відповідача на його користь.
Ухвалою судді від 28 лютого 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 24.03.2020 встановлено Марківському районному відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії п'ятиденний строк з дня вручення (отримання) копії даної ухвали про продовження процесуального строку для подання до суду відзиву на позовну заяву.
06.04.2020 від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне.
Із системного аналізу ст.ст. 12-13 Закону України № 638-ІV від 20.03.2003 вбачається, що законодавець чітко розмежовує поняття «залучення сил і засобів до проведення антитерористичної операції» та «використання сил і засобів, що залучаються до проведення антитерористичної операції».
Пунктом 1 наказу МВС від 23.07.2014 № 719 передбачено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою починаючи з 01 травня 2014 року винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.
Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди), за останньою займаною штатною посадою за час участі в зазначених операціях і заходах.
У п. 2 наказу МВС України від 23.07.2014 № 719 зазначено винагороду виплачувати за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)) начальників органів внутрішніх справ.
Винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції виплачується тільки за час фактичної участі у відповідних заходах, а не за весь час залучений до проведення антитерористичної операції.
Разом з тим, відповідач зазначає, що стосовно позивача в матеріалах справи відсутні документи, які свідчать про його безпосередню участь у проведенні антитерористичної операції у спірний період.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач просив суд розгляд справи проводити без його участі.
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи положення статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункт 2 частини першої статті 19 КАС України).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , з 05.08.2008 працював в органах внутрішніх справ України. Наказом №399о/с від 06.11.2015 старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого сектору карного розшуку Марківського районного відділу ГУМВС України у Луганській області, звільнено з органів внутрішніх справ. Наказом № 8 о/с від 07.11.2015 позивач був прийнятий на службу до Національної поліції України (а.с.6-8,50-55).
Відповідно до інформації, зазначеної в довідці про безпосередню участь особи в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 23.05.2017 № А-8578, позивач в період з 26.07.2014 по 07.11.2015 брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області (а.с.10).
Зазначена інформація кореспондується із інформацією, зазначеною у витягах з наказів Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 25.06.2015 № 176, від 17.11.2015 № 321 (а.с.44-49).
Згідно з інформацією, зазначеною у довідці від 30.03.2020 № 59/7, позивач у період з липня 2014 року по грудень 2014 року не отримував грошової винагороди за участь в антитерористичній операції (а.с.56).
Спірним у справі є наявність підстав для нарахування та виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 26.07.2014 по 31.12.2014.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону України "Про міліцію" форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.
Статтею 13 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що при проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) суб'єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з Положенням, зазначеним у частині другій статті 12 цього Закону.
За рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб'єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України.
Працівники правоохоронних органів, військовослужбовці та інші особи, які залучаються до антитерористичної операції, на час її проведення підпорядковуються керівнику оперативного штабу.
У спірний період (липень - грудень 2014 року) питання виплати винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції було врегульовано пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 "Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету", відповідно до якого за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць, а також виданим на виконання цієї постанови наказом Міністерства внутрішніх справ України № 719 від 23 липня 2014 року.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2014 року № 158 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ № 719 від 23.07.2014, яким передбачено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою починаючи з 01 травня 2014 року винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.
Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди), за останньою займаною штатною посадою на час участі в зазначених операціях і заходах.
Пунктом 2 наказу № 719 від 23.07.2014 встановлено: "винагороду виплачувати за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ".
З аналізу вищенаведених правових норм слідує, що винагорода за безпосередню участь в АТО виплачується не за весь час залучення особи до складу сил та засобів АТО, а тільки за час фактичної участі цієї особи у відповідних заходах.
При цьому безпосередня участь в АТО на території Донецької та Луганської областей має бути обов'язково підтверджена наказами Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника АТО на території Донецької та Луганської областей) та довідкою, виданою безпосередньо органом, в якому особа проходила службу.
Отже, зарахування особи до списку осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій, здійснюється на підставі відповідних наказів командирів (штабу АТО), в яких зазначається про дату початку такої участі та дату фактичного завершення такої участі. В подальшому, на підставі вмотивованого рапорту керівника структурного підрозділу, де проходить службу особа, Головним управлінням МВС України в області видається відповідний наказ, який свідчить про залучення особи до виконання заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою тощо та, в свою чергу, є підставою для нарахування грошової винагороди особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, призначеної за безпосередню участь у проведенні АТО.
Як встановлено судом, безпосередня участь позивача з 26.07.2014 в проведенні антитерористичної операції на території Луганської області підтверджена виключно довідкою Головного управління Національної поліції у Луганській області від 23.05.2017 № А-8578 (а.с.10).
Суд зауважує, що сторонами по справі будь-якої інформації та доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 виконував завдання керівництва штабу АТО, і брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції у період з 26 липня 2014 року по 31 грудня 2014 року, суду не надано.
Тобто, матеріали справи не містять наказів керівництва позивача про залучення його до виконання заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою тощо.
Відтак, докази на підтвердження фактичної участі позивача у проведенні антитерористичної операції, в матеріалах справи відсутні.
Відсутність відповідних наказів про залучення позивача до безпосередньої участі у виконанні заходів АТО у період з липня 2014 по грудень 2014 року унеможливлює вирішення питання про нарахування позивачу винагороди за безпосередню участь в АТО за визначений період.
Враховуючи відсутність доказів на підтвердження доводів позивача щодо виконання ним завдань, пов'язаних з участю в АТО, за період з липня по грудень 2014 року, а також беручи до уваги те, що виконання службових обов'язків в містах, які відносяться до зони проведення АТО, не свідчить про виконання позивачем конкретних завдань, пов'язаних з його безпосередньою участю в проведенні АТО, суд приходить до висновку про необхідність відмови позивачу у задоволенні позовних вимог.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2019 № 805/4523/16-а, провадження №№ К/9901/20506/18, К/9901/20508/18.
Відповідно до вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Питання про розподіл судових витрат за приписами статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Марківського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України строк оскарження судового рішення продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суддя К.Є. Петросян