про відмову у забезпеченні позову
06 квітня 2020 року м. Київ Справа № 320/4215/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко С.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного
позову ОСОБА_1
до треті особи:1) Ірпінської міської ради Київської області, 2) Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «СКІФТ», 2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Гео Проджект», 3) Обслуговуючий кооператив «Світ Хоум-2»
провизнання протиправними та скасування рішень,
В провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 320/4215/19 за позовом ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради Київської області (далі - відповідач-1), Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області (далі - відповідач-2), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «СКІФТ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Гео Проджект» та Обслуговуючий кооператив «Світ Хоум-2», в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати:
- містобудівні умови та обмеження від 03.04.2018 № 0026-04-2018 (з урахуванням змін, внесених листом від 21.01.2019 № 354/01-24) об'єкта будівництва «Будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 »;
- дозвіл на виконання будівельних робіт від 21.09.2018 № КС 112182641609;
- реєстрацію повідомлення від 14.06.2019 № КС 122191650344 про зміну даних в дозволі на виконання будівельних робіт від 21.09.2018 № КС 112182641609 в Єдиному реєстрі отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих та будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів.
02.04.2020 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом:
1) зупинення дії дозволу на виконання будівельних робіт від 21.09.2018 № КС 112182641609;
2) зупинення дії реєстрації повідомлення від 14.06.2019 № КС 122191650344 про зміну даних в дозволі на виконання будівельних робіт від 21.09.2018 № КС 112182641609;
3) зобов'язання відповідача-1 внести в Єдиний реєстр отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих та будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів та Реєстр будівельної діяльності повідомлення про зупинення дії дозволу на виконання будівельних робіт від 21.09.2018 № КС 112182641609 та реєстрації повідомлення від 14.06.2019 № КС 122191650344 про зміну даних в дозволі на виконання будівельних робіт від 21.09.2018 № КС 112182641609.
В обґрунтування наведеної вище заяви позивач зазначає, що будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 здійснюється на підставі рішень, які є очевидно протиправними.
Так, позивач стверджує, що оскаржувані в межах даної адміністративної справи рішення не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (генеральному плану та плану зонування території) та прийняті територіальним органом архітектурно-будівельного контролю за відсутності висновку з оцінки впливу на довкілля та без урахування приватних інтересів.
При вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
В силу приписів частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Аналізуючи вказані вище норми у сукупності суд дійшов висновку, що заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує така небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), яка у разі невжиття судом заходів забезпечення позову в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, що призводять до порушення прав, свобод та інтересів позивача.
При цьому заходи забезпечення позову повинні обиратися судом з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.
Так, принцип рівності сторін - один із складників концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення Європейського суду з прав людини "Кресс проти Франції" від 07.06.2001).
Крім того відповідно до Рекомендації про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах № R (89) 8 від 13.09.1989, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Таким чином, забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, оскільки вживається судом з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних рішень, дій та бездіяльності з боку відповідача, щоб забезпечити в подальшому реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про недоведеність заявником існування передбачених статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України підстав, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову.
Так, заявник не довів суду належними та достатніми доказами наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень та існування обставин, які без вжиття судом відповідних заходів вказували б на неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача або необхідність докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення в майбутньому.
Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що положеннями частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено виключний перелік заходів забезпечення позову, які можуть вживатись судом, серед яких такий вид забезпечення як зобов'язання відповідача вчинити певні дії відсутній.
У свою чергу за змістом пункту 1 частини першої цієї ж статті такий вид забезпечення позову як зупинення дії застосовується виключно по відношенню до індивідуального акта або нормативно-правового акта.
При цьому суд також враховує, що зупинення дії вказаного вище дозволу призведе до зупинення будівництва багатоквартирного житлового будинку з відповідними негативними наслідками для замовника, інвесторів та підрядних організацій, що, у свою чергу, не є співмірним із наслідками вжиття таких заходів по відношенню до невизначеного кола заінтересованих осіб до розгляду справи по суті.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).
В силу положень пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені цим судовим рішенням, продовжуються на строк дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Харченко С.В.