проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"02" квітня 2020 р. Справа № 913/502/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.,
за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Санфлауер” (вх.№216 Л/2) та апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (вх.№482 Л/2) на рішення господарського суду Луганської області від 09.12.2019, ухвалене у приміщенні господарського суду Луганської області 09.12.2019 о 14:45 годині (суддя Смола С.В.; повний текст рішення складено 19.12.2019) у справі №913/502/19
за позовом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, м.Сєвєродонецьк Луганської області,
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Санфлауер”, смт Станиця Луганська Луганської області,
про стягнення 546245,80 грн. штрафу, 1445,88 грн. пені та розірвання договорів оренди землі
Головне управління Держгеокадастру у Луганській області звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до ТОВ “Санфлауер” про стягнення штрафу в сумі 546245,80 грн., пені в сумі 1445,88 грн. та розірвання договорів оренди землі від 18.06.2019 №48 та від 19.06.2019 №50.
Рішенням господарського суду Луганської області від 09.12.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у сумі 75000,00 грн., пеню в сумі 1299,16 грн., судовий збір у сумі 8213,17 грн., у решті позову відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідач відповідно до умов п.9,12 договорів зобов'язаний був сплатити оренду плату за договором №48 у сумі 291241,52 грн. у строк до 21.06.2019 включно, за договором №50 у сумі 255004,28 грн. у строк до 25.06.2019 включно, однак доказів сплати орендної плати у вказані строки відповідачем не надано, отже, має місце невиконання відповідачем умов укладених договорів у частині внесення орендної плати за перший рік не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору оренди. З огляду на невнесення відповідачем орендної плати у строки, визначені договором, позивачем заявлено до стягнення пеню за договором №48 за період з 22.06.2019 по 27.06.2019 у сумі 1005,72 грн. та штраф у сумі 291241,52 грн. та за договором №50 пеню за період з 25.06.2019 по 27.06.2019 у сумі 440,16 грн. та штраф у сумі 255004,28 грн. Водночас судом зменшено розмір відповідних штрафних санкцій в порядку ст. 233 ГК України. Суд першої інстанції у рішенні також вказав наступне: ГУ Держгеокадастру у Луганській області, укладаючи договори оренди земельних ділянок №48 та №50 з ТОВ “Санфлауер”, не попередило останнього про недоліки земельних ділянок, зокрема, щодо наявності на них вибухонебезпечних предметів, тим самим порушило умови п.п.6, 25 укладених договорів оренди землі; на неодноразові звернення ТОВ “Санфлауер” ГУ Держгеокадастру у Луганській області не вжило належних заходів для відновлення межових знаків та передачі їх відповідачеві; з огляду на викладені обставини, з метою дотримання балансу інтересів сторін, враховуючи факти невиконання обов'язків за договорами оренди землі як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача, суд приходить до висновку про необхідність зменшення розміру штрафу, нарахованого позивачем у сумі 546245,80 грн., до 75000,00 грн.; перевіривши розрахунок позивача пені за договором №50 (а.с.12) за період з 25.06.2019 по 27.06.2019 у сумі 440,00 грн. суд визнав його необґрунтованим, оскільки, враховуючи те, що вказаний договір був підписаний електронним цифровим підписом ТОВ “Санфлауер” 20.06.2019, а не 19.06.2019, як зазначило ГУ Держгеокадастру у Луганській області, позивачем невірно визначено дату початку періоду прострочення 25.06.2019, в той час як правильною є дата 26.06.2019, відповідно, за розрахунком суду, суму пені за договором №50 за період з 26.06.2019 по 27.06.2019 визначено в розмірі 293,44 грн. Відносно вимоги позивача про розірвання договорів оренди землі суд зазначив, що відповідачем не сплачено плату за користування земельними ділянками у загальній сумі 546245,80 грн., яка передбачалась як разовий платіж протягом першого року, тобто відсутня систематичність несплати орендної плати, отже, суд вважає, що позивачем не доведено істотного порушення ТОВ “Санфлауер” умов договору в частині систематичної несплати орендної плати, крім того, суд враховує, що позивачем за порушення строків внесення орендної плати нараховані відповідачеві пеня та штраф, а також те, що позивач не позбавлений права звернення до відповідача із позовом про стягнення заборгованості з орендної плати за землю; відносно доводів позивача про анулювання результатів електронних земельних торгів суд зазначив, що застосування приписів ч.5 ст.138 Земельного кодексу України щодо анулювання земельних торгів можливе до моменту укладення договору оренди землі, однак у даному випадку у день проведення електронних земельних торгів між ТОВ “Санфлауер” та ГУ Держгеокадастру у Луганській області було підписано за допомогою кваліфікованих електронних підписів договори оренди землі: на земельну ділянку №1 - 18.06.2019; на земельну ділянку №2 - 19.06.2019 ГУ Держгеокадастру у Луганській області та 20.06.2019 ТОВ “Санфлауер”, таким чином, договір оренди землі №48 вважається укладеним 18.06.2019, а договір №50 - 20.06.2019, а тому їх розірвання на підставі наказів від 27.06.2019 із застосуванням приписів ч.5 ст.138 Земельного кодексу України неможливе; крім того суд бере до уваги, що порушення договірного обов'язку відповідача зі сплати орендної сплати відбулось поряд із порушенням позивачем його договірного обов'язку із забезпечення орендарю можливості використовувати отримані земельні ділянки безпосередньо за цільовим призначенням без проведення додаткових витрат на розмінування та мати визначені на місцевості межі орендованих ділянок; на думку суду, у даному випадку, незважаючи на обопільні порушення умов укладених договорів, збереження договірних стосунків сторін є виправданим.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення частково скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позову.
Апелянт стверджує, що порушення норм законодавства та договорів і їх умисне невиконання відбувалось в першу чергу зі сторони ГУ Держгеокадастру у Луганській області одразу після проведення земельних торгів (відмова уповноваженого представника ГУ Держгеокадастру у Луганській області від підписання договору оренди на паперовому носії в день торгів; неможливість доступу в електронну систему для переможця торгів; не визначення меж земельних ділянок та не передання ТОВ “Санфлауер” межових знаків, не попередження орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки тощо). За таких обставин, на думку заявника скарги, застосовані штрафні санкції є безпідставними, суперечать нормам законодавства, умовам договорів, існуючій судовій практиці, зокрема, постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №812/292/18, в якій суд послався на норми Закону України 02.09.2014 №1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції“ як на підставу звільнення платника від застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 відкрито апеляційне провадження за вказаною скаргою, призначено її до розгляду на 03.03.2020.
Позивач також звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 09.12.2019 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апелянт заперечує проти висновків суду щодо порушення договірних зобов'язань позивачем та стверджує про наявність наступних обставин, що, на його думку, є підставою для скасування оскаржуваного рішення: висновок суду про невстановлення на спірних земельних ділянках межових знаків не відповідає дійсності; жодним законодавчим актом, а також договорами №48 та №50 не передбачено обов'язку орендодавця (власника земельної ділянки) після підписання договору оренди землі передавати на збереження межові знаки; наявність на спірних земельних ділянках вибухонебезпечних предметів не підтверджена належними доказами; датою укладання договору №50, на думку апелянта, є 19.06.2019 (день проведення електронних земельних торгів), а тому пеню за прострочення сплати коштів за вказаним договором необхідно нараховувати за 3 календарних дні, а не за 2, як вказав суд першої інстанції; несплата загальної суми 546245,80 грн. за придбані лоти призвело до неотримання місцевим бюджетом грошових коштів у вигляді річної орендної плати, тобто мала місце невиплата орендної плати в цілому, однак суд першої інстанції зробив висновок, що у даному випадку необхідно застосовувати положення щодо систематичної несплати орендної плати; також, на думку апелянта, суд безпідставно зменшив розмір штрафу більше ніж у сім разів, незважаючи на істотні порушення умов договору зі сторони ТОВ “Санфлауер”; посилаючись на ч.5 ст.138 ЗК України, апелянт наполягає на тому, що несплата переможцем вартості придбаного лоту в установлений строк є окремою підставою для анулювання результатів земельних торгів; штраф та пеню позивач просив стягнути на рахунок місцевого бюджету, однак суд у резолютивній частині рішення зазначив про стягнення відповідних сум на користь Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, тобто вийшов за межі позовних вимог.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 відкрито апеляційне провадження за вказаною скаргою, призначено її до спільного розгляду з апеляційною скаргою відповідача на 03.03.2020.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що відповідач був обізнаний про умови укладання договорів, зокрема, щодо розміру і строків внесення орендної плати; відповідач безпідставно, на думку позивача, здійснив реєстрацію права оренди за договором №48 через три дні після спливу строку сплати орендної плати та за договором №50 в останній день сплати орендної плати. Позивач зазначає, що користування відповідачем спірними земельними ділянками не може бути безоплатним, та погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в силу договірного характеру правовідносин, що склалися між сторонами в результаті укладення договорів оренди землі №48 та №50, положення Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” в частині звільнення від плати за користування спірними земельними ділянками застосуванню не підлягають. Позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача, задовольнити апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, скасувати рішення господарського суду Луганської області від 09.12.2019 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому наполягає на тому, що позивач був зобов'язаний визначити межі земельних ділянок в натурі, однак ним не було вчинено відповідних дій, а також порушено умови договорів, зокрема, щодо попередження орендаря про особливі властивості та недоліки земельних ділянок.
У судовому засіданні 03.03.2020, в якому були присутні представники обох сторін, оголошено перерву до 02.04.2020 о 16:30 год.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 задоволено клопотання позивача про проведення судового засідання 02.04.2020 в режимі відеоконференції, яку доручено забезпечити Луганському окружному адміністративному суду.
У судовому засіданні 02.04.2020 представники сторін (у режимі відеоконференції) підтримали викладену ними письмово правову позицію.
В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.
За таких обставин колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.
Присутні у судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.
У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.
10.05.2019 між ГУ Держгеокадастру у Луганській області як організатором електронних земельних торгів та Державним підприємством “Луганський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” як виконавцем електронних земельних торгів було укладено договір №117 про проведення електронних земельних торгів (т.1, а.с.21).
Відповідно до п.1.1 договору №117 виконавець електронних земельних торгів зобов'язується за рахунок власних коштів здійснити фінансування організації та проведення електронних торгів в порядку, визначеному Порядком реалізації пілотного проекту з проведення електронних земельних торгів (далі - Пілотний проект) з продажу права оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01), зокрема:
- ділянка №1 - площею 73,9313 га, угіддя - рілля, кадастровий номер 4424884500:04:001:0080, яка розташована за межами населених пунктів на території Вільхівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області;
- ділянка №2 - площею 49,9847 га, угіддя - рілля, кадастровий номер 4424884500:05:002:0068, яка розташована за межами населених пунктів на території Вільхівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області;
14.05.2019 виконавець електронних земельних торгів опублікував на електронному майданчику ДП “Сетам” (land.setam.net.ua) оголошення про проведення електронних земельних торгів по земельним ділянкам, зокрема:
- площею 73,9313 га, угіддя - рілля, кадастровий номер 4424884500:04:001:0080, яка розташована за межами населених пунктів на території Вільхівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області - 18.06.2019;
- площею 49,9847 га, угіддя - рілля, кадастровий номер 4424884500:05:002:0068, яка розташована за межами населених пунктів на території Вільхівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області - 19.06.2019.
Згідно з протоколами проведення електронних торгів №2991 від 18.06.2019 та №3038 від 19.06.2019 (т.1, а.с. 32 - 39), ТОВ “Санфлауер” стало переможцем торгів та здобуло право оренди вказаних земельних ділянок.
Електронний примірник договору оренди землі №48 на земельну ділянку №1 ГУ Держгеокадастру у Луганській області та ТОВ “Санфлауер” було підписано за допомогою кваліфікованих електронних підписів 18.06.2019, договору оренди землі №50 на земельну ділянку №2 за допомогою кваліфікованих електронних підписів підписано ГУ Держгеокадастру у Луганській області 19.06.2019, а ТОВ “Санфлауер” 20.06.2019.
У письмовому вигляді вказані договори оренди землі №48 та №50, які укладено строком на сім років, підписані ТОВ “Санфлауер” 21.06.2019, про що міститься відповідна відмітка на вказаних договорах (т.1, а.с.43 на звороті, т.1, а.с.49 на звороті).
Згідно з умовами обох договорів (п.12), орендна плата вноситься у такі строки: за перший рік - не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору оренди; починаючи з наступного року - відповідно до Податкового кодексу України.
Відповідно до п.14 договорів, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цими договорами: у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цими договорами; стягується пеня у розмірі, який встановлений Главою 12 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент нарахування пені).
Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується представниками сторін в апеляційному провадженні, відповідач не сплатив орендну плату за перший рік у встановлені договорами строки (не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору оренди).
За таких обставин, позивачем заявлено до стягнення пеню за договором №48 за період з 22.06.2019 по 27.06.2019 у сумі 1005,72 грн та штраф у сумі 291241,52 грн.; за договором №50 - пеню за період з 25.06.2019 по 27.06.2019 у сумі 440,16 грн. та штраф у сумі 255004,28 грн.
Місцевий господарський суд частково задовольнив вищевказаний позов (із зазначених вище підстав).
Предметом апеляційного перегляду в даному провадженні за апеляційними скаргами обох сторін є вищевказане рішення в повному обсязі, оскільки позивач просить скасувати рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а відповідач просить оскаржуване рішення частково скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позову.
Надаючи оцінку аргументам місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду у відповідності до вищенаведених приписів ст.269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Як уже зазначалося, місцевим господарським судом було правильно встановлено факт невиконання відповідачем передбаченого договорами зобов'язання щодо внесення орендної плати за перший рік користування земельними ділянками у встановлені договорами строки (не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору оренди), оскільки, як вірно встановлено місцевим господарським судом, договір оренди землі від 18.06.2019 №48 підписаний сторонами електронними цифровими підписами 18.06.2019, отже, датою його укладення є 18.06.2019; договір оренди землі №50 підписаний відповідачем електронним цифровим підписом 20.06.2019, відповідно, датою його укладення є 20.06.2019.
Із посиланням на вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у позивача виникло право на нарахування відповідачеві штрафу та пені відповідно до п.14 договорів №48 та №50 в силу приписів ст. 546, 549, 610 ЦК України, ст. 216, 217, 230, 231 ГК України та норм договорів.
Колегія суддів зазначає, що вищевказані загальні норми цивільного та господарського законодавства дійсно регулюють правовідносини, пов'язані з застосуванням штрафних санкцій за порушення суб'єктом господарювання своїх зобов'язань, які, зокрема, деталізовано в договорах, що укладені між сторонами.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, в ході її розгляду в суді першої інстанції, зокрема, у відзиві на позовну заяву (т.1, а.с.87), відповідач посилався на Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”.
У ст.6 вказаного закону міститься припис щодо звільнення суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.
Відповідно до ч.4 ст.4 цього Закону, перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.
Місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні було встановлено, що спірні земельні ділянки знаходяться за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується у Вільхівській сільській раді Станично-Луганського району Луганської області, при цьому селища Вільхове, Нижня Вільхова, Верхня Вільхова Станично-Луганського району Луганської області дійсно включені до Переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення” (вказані обставини не заперечуються сторонами в апеляційному провадженні).
Однак суд першої інстанції у рішенні дійшов висновку, що в силу договірного характеру правовідносин, що склалися між сторонами, згідно з якими ТОВ “Санфлауер” узяло на себе зобов'язання сплатити відповідні суми орендної плати не пізніше трьох банківських днів з дня укладення відповідного договору - положення Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” в частині звільнення від плати за користування спірними земельними ділянками застосуванню не підлягають.
При цьому місцевий господарський суд не послався на жодну норму Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” або будь-якого іншого нормативного акта, з якого б вбачалося, що договірний характер правовідносин між сторонами унеможливлює застосування вищевказаного Закону.
Натомість, відповідно до ст.21 Закону України “Про оренду землі”, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Як було зазначено вище, земельні ділянки, що є предметом договорів №48 та №50, належать до державної власності.
Отже, орендна плата, що сплачується орендарем згідно з договором, за своєю правовою природою є платою за користування земельними ділянками державної власності в розумінні ст.6 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”.
За таких обставин, колегія суддів зазначає про наявність фактичних та правових підстав для застосування вказаного закону як спеціального, тому посилання позивача на те, що Земельний Кодекс України не передбачає обмежень щодо внесення орендної плати, суд апеляційної інстанції не визнає переконливими аргументами.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.11.2019 у справі 263/15237/16-ц, від 21.02.2020 у справі №812/667/17. У вказаних справах між сторонами також було укладено договори оренди, однак суд касаційної інстанції дійшов висновку про застосування до орендарів пільг, передбачених спеціальним законом, а саме, Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, оскільки було встановлено наявність відповідних підстав для їх застосування.
У постанові від 01.10.2019 у справі №805/1790/17-а Верховний Суд зазначив, що саме здійснення господарської діяльності на території проведення антитерористичної операції є підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності; положення статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII, які є спеціальними у спірних правовідносинах, звільняють суб'єктів господарювання від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності на період проведення антитерористичної операції в силу прямої дії Закону.
Тобто договірний характер правовідносин не є обставиною, що виключає можливість звільнення суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в порядку ст. 4, 6 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”.
Позивач в ході апеляційного провадження вказував, що, на його думку, положення вказаного закону можуть бути застосовані лише в тому разі, якщо на момент набрання законом чинності об'єкт уже перебував в оренді. Однак позивачем не наведено посилань на норми чинного законодавства, що встановлювали б таке обмеження та звуження прав орендарів у залежності від часу укладення договору оренди.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що подаючи заявку та приймаючи участь у земельних торгах, відповідач був обізнаний про це та погодився з запропонованими позивачем умовами договорів оренди землі.
Стосовно вказаного висновку колегія суддів зазначає, що позивач - як організатор електронних земельних торгів з продажу права оренди на земельні ділянки сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території відповідних сільських (селищних) рад населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення - на момент проведення торгів та укладання договорів оренди мав бути обізнаним з тією обставиною, що на правовідносини з оренди відповідних об'єктів поширюється дія Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, а відтак, орендар буде звільнений від сплати за користування зазначеними земельними ділянками на період часу, вказаний у даному законі.
Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, його дія поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.
Тобто, норми даного закону мають тимчасовий характер і після закінчення періоду його дії до правовідносин сторін у даній справі повною мірою будуть застосовуватися норми цивільного, господарського, земельного законодавства, а також положення відповідних договорів оренди.
Однак на час укладення спірних договорів оренди, заявлення позову в даній справі та його розгляду в суді першої і апеляційної інстанції вищезазначений спеціальний закон діє, отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 546245,80 грн., пені в сумі 1445,88 грн. та розірвання договорів оренди землі від 18.06.2019 №48 та від 19.06.2019 №50 з підстав несплати відповідачем орендної плати, передбаченої вказаними договорами, колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки суперечать нормам чинного законодавства, а саме, ст. 4, 6 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”.
У зв'язку з цим, посилання сторін на інші обставини справи, стосовно яких існує спір - наявність або відсутність на спірних земельних ділянках межових знаків, правомірність зменшення місцевим господарським судом штрафних санкцій тощо - колегія суддів не вважає такими, що мають значення для перегляду оскаржуваного рішення, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі - з наведених вище підстав.
Відповідно, рішення місцевого господарського суду про часткове задоволення позову має бути скасовано як таке, що ухвалено при неправильному застосуванні норм матеріального права, а саме, судом першої інстанції не застосовано норми Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, що підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
Отже, апеляційна скарга відповідача, який просив оскаржуване рішення частково скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позову, підлягає задоволенню.
Апеляційна скарга позивача, який просив скасувати рішення господарського суду Луганської області від 09.12.2019 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, підлягає частковому задоволенню (в частині скасування оскаржуваного рішення).
Керуючись статтями 273, п.2 ч.1 статті 275, п.4 ч.1, ч.2 статті 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Санфлауер” задовольнити.
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області задовольнити частково.
Рішення господарського суду Луганської області від 09.12.2019 у справі №913/502/19 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 06.04.2020
Головуючий суддя О.В. Шевель
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.А. Пуль