02 квітня 2020 року м. Дніпросправа № 280/6155/19(2-а/335/61/2020)
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дурасової Ю.В.,
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.01.2020 (головуючий суддя Калюжна В.В.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до відповідачів Національної поліції України Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Запорізькій області, Інспектора Управління патрульної поліції м. Запоріжжя сержанта поліції Зайцева Владислава Євгенійовича, Державної казначейської служби України про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними та відшкодування моральної шкоди, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 11.12.2019 року до адміністративного суду (Запорізького окружного адміністративного суду) з адміністративним позовом до відповідачів: Національної поліції України Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Запорізькій області, Інспектора Управління патрульної поліції м. Запоріжжя сержанта поліції Зайцева Владислава Євгенійовича, Державної казначейської служби України про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними та відшкодування моральної шкоди (а.с. 4-21).
В позові позивач просив:
- визнати неправомірними дії інспектора УПП м. Запоріжжя сержанта поліції Зайцева Владислава Євгенійовича щодо направлення 08.11.2019 року ОСОБА_1 для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- стягнути з Державної казначейської служби України, за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 50000грн., витрати на правову допомогу.
В адміністративному позові позивач посилався на те, що 08.11.2019 року він керував транспортним засобом Мерседес-Бенц Е-200, р/н НОМЕР_1 , та був зупинений працівниками поліції на 285км дороги Харків-Сімферополь. Інспектором Мірошніченко М.О. відносно позивача було винесено постанову за ч. 1 ст.122 КУПАП (перевищення швидкості руху в населеному пункті більше ніж 20 км/год.). Зазначає, що він погодився з вказаним порушенням та оскільки поспішав на роботу, виявив бажання сплатити штраф на місці. В той самий час інспектор ОСОБА_2 почав висловлюватися в сторону позивача, що позивач знаходиться в стані наркотичного сп'яніння. Зазначене обурило позивача, оскільки вважає себе людиною бездоганної репутації та не вживав жодного разу наркотичних засобів. Зазначає, що інспектор не залучав свідків, світив ліхтариком в очі позивачу, чим його принизив, а потів виписав позивачу направлення на медичний огляд. Після обслідування лікарем встановлено, що позивач не знаходиться в стані наркотичного або алкогольного сп'яніння. Вважає, що неправомірна поведінка працівників поліції спричинила моральні страждання через що відбулося загострення гіпертонічної хвороби.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2019 року дану справу (№ 280/6155/19) передано на розгляд Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя (а.с. 2-3).
Свою позицію Запорізький окружний адміністративний суд щодо передачі даної справи на розгляд Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя обґрунтував тим, що відсторонення осіб від керування транспортним засобом та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - відноситься до заходів забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення при притягненні до адміністративної відповідальності. В силу п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Тому даний спір повинен вирішуватися за правилами адміністративного судочинства Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.01.2020 року у відкритті провадження в адміністративній справі (№ 280/6155/19) - відмовлено (а.с. 48).
Ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.01.2020 року обґрунтована тим, що у даній справі оскаржуються процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення, а саме: направлення позивача для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп'яніння. Такі дії не є процесуальним рішенням про притягнення до адміністративної відповідальності, вони по своїй природі спрямовані на отримання доказів у справі та їх неправомірність може доводитися особою при розгляді справи про адміністративне правопорушення або при розгляді справи про стягнення шкоди, завданої такими діями. В силу положень статті 251 КпАП, дії, спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення, є предметом оцінки судом як доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Така позовна вимога не підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, визначеного КАС України.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції (від 15.01.2020), позивачем подана апеляційна скарга, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити позов для продовження розгляду. Заявник зазначає, що інспектором протокол про адміністративне порушення не складався, з огляду на що позивач не може захистити порушене право при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Крім того, предметом спору є оскарження неправомірних дій відповідача як суб'єкта владних повноважень, вчинених при здійснені владних повноважень.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції (від 15.01.2020), в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу від 15.01.2020 року, суд першої інстанції виходив з того, що дії поліцейського щодо направлення позивача для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не є процесуальним рішенням про притягнення до відповідальності, вони по своїй природі спрямовані на отримання доказів у справі, їх неправомірність може доводитися особою при розгляді справи про адміністративне правопорушення або при розгляді справи про стягнення шкоди, завданої такими діями, така позовна вимога не підлягає розгляду судом у порядку адміністративного судочинства, визначеного КАС України.
Однак, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції ухвали, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм процесуального законодавства, що регулюють дані правовідносини.
Так, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною 5 ст. 258 КУпАП передбачено, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Статтею 7 Закону України «Про Національну поліцію» визначено що під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування.
Слід зазначити, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, оскільки вважає, що діями працівника поліції ОСОБА_3 під час виконання ним службових обов'язків було грубо порушено законні права позивача.
Відсторонення осіб від керування транспортним засобом та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - відноситься до заходів забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення при притягненні до адміністративної відповідальності.
В силу п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України такі справи підсудні місцевим загальним судам як адміністративним (справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності).
Позивач в адміністративному позові зазначає, що 08.11.2019 року він керував транспортним засобом Мерседес-Бенц Е-200, р/н НОМЕР_1 , та був зупинений працівниками поліції на 285км дороги Харків-Сімферополь. Інспектором Мірошніченко М.О. відносно позивача було винесено постанову за ч. 1 ст.122 КУПАП (перевищення швидкості руху в населеному пункті більше ніж 20 км/год).
При цьому, позивач оскаржує дії інспектора Зайцева В.Е. щодо направлення ОСОБА_1 для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2 розділу І наказу Міністерства охорони здоров'я «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» №1452/735 від 09.11.2015 року огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з пунктом 3 розділу І зазначеного Наказу (№ 1452/735) ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 3 розділу ІІ вищезазначеного Наказу (№1452/735) встановлено, що поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУПАП (п. 7 розділу І Наказу №1452/735).
Оскільки в силу п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності підсудні місцевим загальним судам як адміністративним, то відмова у відкриті провадження у даній справі є помилковою.
Виходячи зі змісту завдання адміністративного судочинства, принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі та можливості виходу за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд адміністративної юрисдикції зобов'язаний не лише формально розглянути заявлені позовні вимоги, а й у комплексі дослідити обставини справи, надати їм відповідну правову оцінку і, у випадку необхідності, захистити порушене право позивача.
Таким чином, суд має дати оцінку, чи були в діях інспектора ОСОБА_3 порушення прав позивача при складанні направлення 08.11.2019 року щодо ОСОБА_1 для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп'яніння.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження по даній адміністративній справі, тому Ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.01.2020 підлягає скасуванню.
На підставі ст. 320 КАС України, справу слід направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 311, 312, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.01.2020 - скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів в порядку та строки передбачені ст. 328, 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 02.04.2020.
Головуючий суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова