30 березня 2020 року
м. Київ
справа 335/7437/19
провадження № 61-5364ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
Червинської М. Є.,
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 лютого 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Запоріжгаз» про захист прав споживачів, відшкодування моральної шкоди,
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Запоріжгаз» (далі - ПАТ «Запоріжгаз») про захист прав споживачів, відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду
від 11 лютого 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним рішення комісії з розгляду актів ПАТ «Запоріжгаз», оформлене протоколом від 16 березня 2018 року № 544 про часткове задоволення акта про порушення від 21 лютого 2018 року № ВПВ-0088.
Визнано незаконними дії ПАТ «Запоріжгаз» щодо складання акта-розрахунку
від 24 квітня 2018 року не облікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу, об'єму газу і його вартості на підставі акта про порушення
від 21 лютого 2018 року № ВПВ-0088 у розмірі 40 614,88 грн.
Визнано незаконними дії ПАТ «Запоріжгаз» з відключення від газопостачання будинку, який знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 .
Зобов'язано ПАТ «Запоріжгаз» за власний рахунок підключити житловий будинок, який знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 до мережі газопостачання та поновити надання послуг з газопостачання.
Стягнуто з ПАТ «Запоріжгаз» на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн моральної шкоди.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
17 березня 2020 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу
акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» (далі - АТ «Запоріжгаз») на рішення Орджонікідзевського районного суду
м. Запоріжжя від 08 листопада 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 лютого 2020 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
За таких обставин розгляд касаційної скарги АТ «Запоріжгаз» здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону № 460-ІХ.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах
та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених
у цій же статті ЦПК України.
Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Станом на 01 січня 2020 року двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 525 500,00 грн (2 102,00*250).
Предметом спору у даній справі є вимоги як майнового характеру - стягнення моральної шкоди,так і немайнового характеру - визнання незаконними рішення та дії.
Вимоги майнового характеру, 50 000,00 грн, станом на 01 січня 2020 року не перевищують двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 525 500,00 грн (2 102,00* 250).
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки АТ «Запоріжгаз» подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 176 ЦПК України, пунктом 5 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 лютого 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Запоріжгаз» про захист прав споживачів, відшкодування моральної шкоди.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
С. Ю. Бурлаков
М. Є. Червинська