ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
03 квітня 2020 року м. Київ № 826/8504/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Розмай Агро» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
04.06.2018 до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Розмай Агро» з позовом до Державної фіскальної служби України (ДФС України), комісії ДФС України з питань розгляду скарг про:
- визнання протиправними та скасування рішень комісії ДФС України з питань розгляду скарг від 04.05.2018 №2392/41622215/2, №2393/41622215/2 та №2412/41622215/2;
- зобов'язання ДФС України зареєструвати податкові накладні від 22.03.2018 №150, №151 та №152.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2018 позовну заяву ТОВ «Розмай Агро» прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження. Ухвалено здійснювати розгляд справи за спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2019 залучено до участі у справі співвідповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ГУ ДФС у м. Києві), прийнято заяву представника позивача про уточнення позовних вимог та вирішено здійснювати подальший розгляд справи №826/8462/18 про:
- визнання протиправними та скасування рішень комісії ГУ ДФС у м. Києві від 18.04.2018 №655195/41622215, №655196/41622215 та №655194/41622215;
- визнання протиправними та скасування рішень комісії ДФС України з питань розгляду скарг від 04.05.2018 №2392/41622215/2, №2393/41622215/2 та №2412/41622215/2;
- зобов'язання ДФС України зареєструвати податкові накладні від 22.03.2018 №150, №151 та №152.
При цьому судом враховано, що ТОВ «Розмай Агро» у встановлений законодавством строк подано скарги до комісії ДФС України з питань розгляду скарг та після отримання рішень за результатами їх розгляду в місячний строк подано дану позовну заяву з наведеним у ній обґрунтуванням щодо безпідставності прийняття ГУ ДФС у м. Києві рішень про відмову в реєстрації податкових накладних.
Тобто, в обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що на підставі договору поставки від 20.03.2018 №ЧК/006/200318/ЗЗР ТОВ «Розмай Агро» поставлено ПОСП ім. Т.Г. Шевченка товар (гербіциди). За фактом отримання передоплати за три партії товару ТОВ «Розмай Агро» складено податкові накладні від 22.03.2018 №150 на суму 74684,64 грн, в тому числі ПДВ 12447,44 грн, №151 на суму 23168,10 грн, в тому числі ПДВ 3861,35 грн, №152 на суму 172221,6 грн, в тому числі ПДВ 28703,60 грн.
Податкові накладні від 22.03.2018 №150, №151 та №152 направлені для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, однак, реєстрація вказаних податкових накладних 11.04.2018 зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) у зв'язку з тим, що податкові накладні відповідають підпункту 1.6 пункту 1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
ТОВ «Розмай Агро» зазначає, що виконало вимоги, вказані у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних та надало відповідні документи, що підтверджують реальність придбання такого товару позивачем та подальшої поставки вказаного товару ПОСП ім. Т.Г. Шевченка, проте, рішеннями комісії ГУ ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 18.04.2018 №655195/41622215 (щодо податкової накладної від 22.03.2018 №150), №655196/41622215 (щодо податкової накладної від 22.03.2018 №151) та №655194/41622215 (щодо податкової накладної від 22.03.2018 №152) відмовлено у реєстрації вказаних податкових накладних з підстави - неподання платником податку копій документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфікації, накладні (документи, які не надано підкреслити); розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.
При цьому, позивач зазначає, що в оскаржуваних рішеннях не зазначено які саме порушення закону допущенні, відповідачем не надано доказів ризиковості позивача як платника податку, тому вказані рішення від 18.04.2018 про відмову в реєстрації податкових накладних є протиправними і підлягають скасуванню.
Дані обставини також не враховані й комісією ДФС України з питань розгляду скарг під час розгляду скарги на вказані рішення про відмову в реєстрації податкової накладної за результатом яких прийняті рішення від 04.05.2018 №2392/41622215/2, №2393/41622215/2 та №2412/41622215/2.
ДФС України подано відзив на позовну заяву з висловлено позицією щодо відсутності підстав для задоволення позову. При цьому, в умовах проведення комплексної реформи ДФС та зміни порядку супроводження судових справ, судом прийнято до розгляду як поважні наведені відповідачем підстави пропуску строку подання відзиву.
Інші учасники справи жодних заяв, клопотань у справі не подавали, хоча про відкриття провадження у даній справі та прийняття судом уточнених позовних вимог повідомлені належним чином.
Отже, керуючись нормою частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) судом здійснено розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Так, дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
ТОВ «Розмай Агро» є юридичною особою приватного права, зареєстрованою з 28.09.2017, з 01.11.2017 позивач є платником ПДВ. Основний вид діяльності ТОВ «Розмай Агро» оптова торгівля насінням, добривами, засобами захисту рослин. Згідно матеріалів справи для здійснення вказаної господарської діяльності ТОВ «Розмай Агро» орендує складські та офісні приміщення, транспортні засоби, чисельність працівників складає 30 осіб, має необхідні основні засоби та оборотні активи.
20.03.2018 між ТОВ «Розмай Агро» (постачальник) та ПОСП ім. Т.Г. Шевченка (покупець) укладено договір поставки №ЧК/006/200318/ЗЗР за змістом якого сторони досягли згоди щодо поставки на умовах передоплати товарів, детальні характеристики яких узгоджені сторонами у додаткових угодах (специфікаціях) від 20.03.2018 №1, №2 та №3.
22.03.2018 ТОВ «Розмай Агро» отримало від ПОСП ім. Т.Г. Шевченка передоплату за три партії товару згідно додаткових угод (специфікацій) від 20.03.2018 №1, №2 та №3 в сумі 74684,64 грн, 23168,10 грн та 172221,60 грн.
За фактом отримання передоплати за вказані три партії товару ТОВ «Розмай Агро» складено податкові накладні від 22.03.2018 №150 на суму 74684,64 грн, в тому числі ПДВ 12447,44 грн, №151 на суму 23168,10 грн, в тому числі ПДВ 3861,35 грн, №152 на суму 172221,60 грн, в тому числі ПДВ 28703,60 грн.
Однак, реєстрація податкових накладних від 22.03.2018 №150, №151 та №152 зупинена 11.04.2018 відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України у зв'язку з тим, що податкова накладна відповідає підпункту 1.6 пункту 1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
ТОВ «Розмай Агро» на виконання квитанцій від 11.04.2018 про зупинення реєстрації податкової накладної та надало пояснення до вищезгаданої господарської операції, а також копії документів, що підтверджують реальність придбання такого товару позивачем та подальшої поставки вказаного товару ПОСП ім. Т.Г. Шевченка.
Рішеннями комісії ГУ ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 18.04.2018 №655195/41622215 (щодо податкової накладної від 22.03.2018 №150), №655196/41622215 (щодо податкової накладної від 22.03.2018 №151) та №655194/41622215 (щодо податкової накладної від 22.03.2018 №152) відмовлено у реєстрації податкових накладних з підстави - неподання платником податку копій документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфікації, накладні (документи, які не надано підкреслити); розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.
Позивач оскаржив рішення від 18.04.2018 №655195/41622215, №655196/41622215 та №655194/41622215 в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДФС України.
Рішеннями комісії ДФС України з питань розгляду скарг від 04.05.2018 №2392/41622215/2, №2393/41622215/2 та №2412/41622215/2 скарги позивача залишено без задоволення, а спірні рішення - без змін.
Вважаючи рішення від 18.04.2018 №655195/41622215, №655196/41622215 та №655194/41622215 протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що за приписами абзаців «а», «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
За приписами пункту 201.7 статті 201 цього ж Кодексу податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Положенням пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з пунктом 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до пунктів 13-15 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.
У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.
Згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Згідно пунктів 5, 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Згідно пунктів 12-14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування;
2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;
3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Критерії ризиковості платника податку визначені в листі ДФС України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18.
Згідно пункту 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:
платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);
дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;
платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);
платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;
платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 ПК України;
платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 ПК України;
наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.
Ризиковість платника податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв.
Відповідно до пунктів 1.1 - 1.5 Критеріїв платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо:
1.1 платника податку зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи згідно з інформацією, наявною в органах Державної фіскальної служби;
1.2 платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в органах Державної фіскальної служби;
1.3 платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження згідно з інформацією, наданою такими фізичними особами;
1.4 платника податку зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками;
1.5 наявний обвинувальний вирок суду стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податку за статтею 205 Кримінального кодексу України згідно з інформацією, наявною в органах Державної фіскальної служби.
Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.
Якщо платник податків, якого внесено до переліку ризикових суб'єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв, такого платника податків виключають з переліку ризикових суб'єктів господарювання в день отримання/виявлення такої інформації.
Суд зазначає, що чітке визначення фіскальним органом у відповідній квитанції конкретного критерію, прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків документів, достатніх для прийняття рішень про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Наведений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23.10.2018 у справі №822/1817/18.
Відповідно до пункту 15 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.
Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.
За приписами пунктів 18-23 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.
Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).
Зазначені комісії приймають рішення про:
- реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі;
- відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:
- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;
- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;
- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 2 підлягає реєстрації в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена. Відповідне рішення набирає чинності після реєстрації його в такому Реєстрі.
Встановлено, що у квитанціях від 11.04.2018 про зупинення реєстрації податкових накладних від 22.03.2018 №150, №151 та №152 ГУ ДФС у м. Києві не вказано конкретного критерію ризиковості платника податку визначених пунктом 1.6 Критеріїв, якому відповідає позивач, а також не наведено переліку документів, достатніх для прийняття рішень про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Матеріали справи також не містять доказів прийняття комісією рішення про віднесення ТОВ «Розмай Агро» до переліку ризикових платників згідно пункту 1.6 Критеріїв.
Крім того, суд звертає увагу на те, що Критерії ризиковості платника податку мають ознаки регуляторного акта, оскільки встановлюють норми права, передбачають неодноразове їх застосування щодо невизначеного кола осіб та здійснюють безпосередній вплив на господарську діяльність суб'єктів господарювання, так як спрямовані на правове регулювання відносин щодо визначення платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, що є підставою для зупинення реєстрації податкових накладних, сформованих таким платником податків.
Регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: - відсутній аналіз регуляторного впливу; - проект регуляторного акта не був оприлюднений; - проект регуляторного акта не був поданий на погодження із уповноваженим органом; - щодо проекту регуляторного акта уповноваженим органом було прийнято рішення про відмову в його погодженні.
У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.
Критерії ризиковості платника податку не були зареєстровані у Міністерстві юстиції України (протилежного відповідачем суду не доведено), а відтак вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 02.04.2019 у справі №822/1878/18 листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України. Акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов'язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.
Отже, зупинення реєстрації податкових накладних від 22.03.2018 №150, №151 та №152 з підстав наявності Критеріїв ризиковості платника податку є незаконним.
Суд враховує, що підставами для прийняття комісією ГУ ДФС у м. Києві рішень від 18.04.2018 №655195/41622215, №655196/41622215 та №655194/41622215 слугував висновок комісії про те, що позивачем не надано копій документів:
- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфікації, накладні (документи, які не надано підкреслити);
- розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.
Додатком 2 до Порядку зупинення реєстрації податкових накладних затверджено форму рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, відповідно до якої передбачено, що у разі прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної з підстави неподання платником податків копій первинних документів згідно переліку, необхідно підкреслити конкретні документи в переліку, які не подані платником податків.
Однак, згідно оскаржуваного рішення, контролюючим органом не підкреслено, яких саме первинних документів з переліку не надано позивачем, що ставить під сумнів висновки відповідача про неподання таких первинних документів.
Разом з цим, відповідачем не зазначено мотивів неврахування поданих позивачем первинних документів на підтвердження наявності підстав для реєстрації податкових накладних від 22.03.2018 №150, №151 та №152.
Отриманням позивачем коштів від ПОСП ім. Т.Г. Шевченка у рахунок передоплати за договором від 20.03.2018 №ЧК/006/200318/ЗЗР підтверджується випискою з банківського рахунку ТОВ «Розмай Агро».
В ході судового розгляду судом не встановлено, а відповідачами не надано жодних обґрунтувань наявності дефектів форми чи змісту документів, поданих позивачем для підтвердження наявності підстав для реєстрації податкових накладних від 22.03.2018 №150, №151 та №152.
Поряд з викладеним, суд враховує постанову Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18 відповідно до якої здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства.
Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
Якщо оскаржується рішення про зупинення реєстрації податкової накладної, на підставі того, що воно не відповідає вимогам, які висуваються до його змісту та форми, суди не можуть самостійно, в межах судового провадження, досліджувати реальність здійснених операцій.
Суд наголошує на тому, що згідно наведених вище норм контролюючий орган зобов'язаний дотримуватись вимог щодо чіткості своїх зауважень.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Також Європейський суд з прав людини у справі «Лелас проти Хорватії» зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов'язків.
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Ґаші проти Хорватії», «Трґо проти Хорватії»).
З огляду на наведені обставини суд вважає, що посилання у рішеннях від 18.04.2018 №655195/41622215, №655196/41622215 та №655194/41622215 на неподання позивачем копій первинних документів, в якості підстави для відмови у реєстрації податкових накладних від 22.03.2018 №150, №151 та №152, за умови відсутності доказів внесення ТОВ «Розмай Агро» до переліку ризикових платників податків та необґрунтованості доводів контролюючого органу щодо неподання позивачем підтверджуючих документів, свідчить про протиправність рішень комісії ГУ ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації від 18.04.2018 №655195/41622215, №655196/41622215 та №655194/41622215.
При цьому слід зазначити, що вказані рішення комісії є і актами індивідуальної дії.
Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.
Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.
Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.
Натомість, оскаржуване у даній справі рішення не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії та породжує його неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку позивача виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, їх відповідності вимогам частини другої статті 2 КАС України, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання протиправними та скасування рішень комісії ГУ ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації від 18.04.2018 №655195/41622215, №655196/41622215 та №655194/41622215.
Суд також враховує, що комісією ДФС України з питань розгляду скарг не враховано вказаних вище обставин щодо необґрунтованості рішень від 18.04.2018 №655195/41622215, №655196/41622215 та №655194/41622215, та за результатом розгляду скарг позивача, залишено вказані рішення без змін.
Крім того, прийняті за результатом розгляду скарг позивача рішення комісії ДФС України з питань розгляду скарг від 04.05.2018 №2392/41622215/2, №2393/41622215/2 та №2412/41622215/2 не містять жодних обґрунтувань їх прийняття та відхилення скарг позивача.
При цьому, суд враховує, що частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші порушення прав та свобод позивача.
У постанові від 28.02.2019 у справі №826/4070/16 Верховний Суд зауважив, що платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.
В контексті наведених правових норм суд зазначає, що правове значення для платника податків в межах спірних правовідносин мають виключно рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних. При цьому, рішення про результати розгляду скарг не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків.
У зв'язку із викладеним, враховуючи, що жодних підстав для визнання таких рішень протиправними та їх скасування в частині процедури розгляду скарг ТОВ «Розмай Агро» не наведено, а навпаки, їх протиправність обґрунтовано доводами, що стосуються висновків ГУ ДФС у м. Києві при прийнятті рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними та скасування рішень комісії ДФС України з питань розгляду скарг від 04.05.2018 №2392/41622215/2, №2393/41622215/2 та №2412/41622215/2.
Окремо щодо позовних вимог про зобов'язання зареєструвати податкові накладні від 22.03.2018 №150, №151 та №152, суд зазначає про наступне.
Із положень частин третьої-четвертої 245 КАС України випливає, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 ПК України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:
а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;
б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС України.
У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.
Таким чином, нормами ПК України чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.
Пунктом 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, встановлено, що у разі надходження до ДФС України рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Враховуючи, що судом встановлено відсутність у ГУ ДФС у м. Києві правових підстав для відмови у реєстрації податкових накладних від 22.03.2018 №150, №151 та №152 шляхом прийняття відповідних рішень, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного прав позивача є зобов'язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 22.03.2018 №150, №151 та №152 датами їх фактичного надходження.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на наведені обставини у сукупності, суд переконаний, що задоволення позовних вимог щодо зобов'язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних вказані податкові накладні від 22.03.2018 №150, №151 та №152 датами їх фактичного надходження є дотриманням судом гарантій на те, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, будуть відновлені.
Частинами першою, третьою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню в частині однієї із двох немайнових позовних вимог, а згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень, позивачем за його подання сплачено судовий збір у загальному розмірі 10572 грн, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає судовий збір в сумі 5286 грн. При цьому суд враховує порушення прав позивача саме Комісією ГУ ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації та необхідність відновлення такого права виключно вимогою до ДФС України як похідною.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 КАС України,
вирішив:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Розмай Агро» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 18.04.2018 №655195/41622215, №655196/41622215 та №655194/41622215.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «Розмай Агро» від 22.03.2018 №150, №151 та №152 датами їх фактичного надходження.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Розмай Агро» витрати зі сплати судового збору у розмірі 5286 (п'ять тисяч двісті вісімдесят шість) гривень.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Розмай Агро» (місцезнаходження юридичної особи: 03143, місто Київ, вулиця Метрологічна, будинок 14-Б; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 41622215).
Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04080, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39439980).
Відповідач - комісія Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг (місцезнаходження юридичної особи: 04053, місто Київ, вулиця Львівська площа, будинок 8).
Відповідач - Державна податкова служба України (місцезнаходження юридичної особи: 04053, місто Київ, вулиця Львівська площа, будинок 8; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43005393).
Суддя О.М. Чудак