03 квітня 2020 р. Справа № 480/583/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Гелети С.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), у якій просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2018 роки при звільненні з військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.11.2018; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2018 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.11.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом, в тому числі з 22.12.2016 по 28.11.2018 на посаді командира мінометної батареї НОМЕР_2 окремого батальйону морської піхоти НОМЕР_3 окремої бригади морської піхоти (ВЧ НОМЕР_1 ). Наказом від 29.10.2018 № 235 позивача звільнено в запас, виключено зі списків особового складу військової частини з 20.11.2018. У 2015 році позивач отримав статус учасника бойових дій, додаткову пільгову відпустку як учасника бойових дій не використовував. При цьому при звільненні позивач не отримав грошову компенсацію за додаткову відпустку як учаснику бойових дій у зв'язку із чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Військова частина НОМЕР_1 , відзиву на позов ОСОБА_1 не подала, що з урахуванням положень ч. 4 ст. 159 КАС України кваліфікується судом як визнання позову відповідачем.
Ухвалою від 31.01.2020 відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази і їх сукупності, суд задовольняє позовні вимоги, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у ВЧ НОМЕР_1 з 22.12.2016 по 20.11.2018, наказом від 29.10.2018 № 235 звільнений з військової служби у запас, з 20.11.2018 виключений зі списків особового складу військової частини (а.с. 8). Позивач є учасником бойових, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 , виданого 23.11.2015 (а.с. 4).
Звернувшись до суду позивач вважає протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації при звільненні за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", за 2016-2018 роки.
Вирішуючи спір по суті вимог, суд зазначає наступне.
Пункт 1 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про відпустки" визначає види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Згідно зі ст. 16-2 Закону України "Про відпустки" учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Згідно з п. 12 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Таким чином позивач, як учасник бойових дій мав право на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Відповідно до п. 8, 14, 17-19 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв'язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об'єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об'єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.
Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Не звернення позивача із заявами про отримання додаткової відпустки або грошової компенсації за таку відпустку не позбавляє відповідача обов'язку здійснити нарахування та виплату грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій.
Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 2016 року по 20.11.2018.
Припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в рішенні від 16.05.2019 по зразковій справі № 620/4218/18 (постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 рішення від 16.05.2019 залишено без змін).
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_6 ) грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.11.2018.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_6 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.11.2018.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження, передбачений ст. 295 КАС України, продовжуються на строк дії такого карантину.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 03.04.2020.
Суддя С.М. Гелета