Справа № 454/3138/19
12 березня 2020 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Струс Т. В. ,
за участю секретаря Коваль Р.В.,
позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом до відповідача ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування, свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_5 . Зазначає, що після смерті матері на все належне їй на день смерті майно відкрилася спадщина як за законом так і за заповітом, оскільки житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 та належну до нього земельну ділянку площею 0,6га. ОСОБА_5 заповіла позивачці. Заповіт від імені ОСОБА_5 посвідчено 26.08.2016 року секретарем виконкому Переспівської сільської ради Сокальського району Львівської області ОСОБА_23 та зареєстровано в реєстрі за № 34. Інше спадкове майно, зокрема земельні паї заповітом не охоплені, а відтак спадкуються за законом. Спадкоємцями майна ОСОБА_5 за заповітом та за законом, є дочка - ОСОБА_1 , спадкоємцями за законом є син - ОСОБА_6 , відповідач по справі, та інші діти ОСОБА_5 , син ОСОБА_7 , син - ОСОБА_8 , внуки - ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 . Вказує, що спадщину за заповітом та законом прийняли позивачка та відповідач шляхом подання у встановлений законом строк приватному нотаріусу Сокальського районного нотаріального округу Сироїд Г.І. заяв про прийняття спадщини. Відповідач, як спадкоємець за законом, як особа, шо незалежно від змісту заповіту має право на обов'язкову частку (ст. 1241 ЦК України) вважає, що заповіт від імені ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 є недійсним, а також нікчемним в силу закону, в зв'язку з чим звернувся до суду з позовом про визнання заповіту недійсним. Також вказує, що в провадженні Сокальського районного суду знаходиться цивільна справа № 454/1975/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Переспівської сільської рада Сокальського району та приватного нотаріуса Сокальського районного нотаріального округу Львівської області Сироїд Г.І. про визнання заповіту недійсним. Позивач вважає, що відповідач не має морального права на спадкування майна після смерті матері, позаяк, з часу погіршення стану її здоров'я в 2018 році, не турбувався про неї не надавав необхідної допомоги та догляду в період загострення хвороби, хоча мати потребувала такої через похилий вік та важку хворобу, вона звернулася до відповідача з зустрічною позовною заявою про усунення його від права на спадкування на підставі ч.5 ст. 1224 ЦК України. Відтак, позивачка ОСОБА_1 вважає, що наявні підстави для усунення від права на спадкування ОСОБА_3 на підставі ч.5 ст. 1224 ЦК України.
Позивачка вважає, що її брат - відповідач по справі ОСОБА_3 має бути усунутий від права на спадкування, оскільки ухилявся від надання допомоги матері, яка через похилий вік та тяжку хворобу була у безпорадному стані, потребувала постійної сторонньої допомоги, не могла самостійно обслуговувати себе та забезпечувати свої звичайні життєві потреби через важку хворобу та похилий вік. Починаючи з 2007 року ОСОБА_5 хворіла на захворювання внутрішніх органів у неї була виявлена пухлина з приводу якої вона була оперована у гінекологічному відділі Львівського онкологічного лікувально-діагностичного центру. Пухлина виявилася доброякісною, а відтак ОСОБА_5 певний час почувалася задовільно, проте згодом стан її здоров'я погіршився та вона тривалий час продовжувала хворіти, хвороба поширилася на кишечник, було виявлено непрохідність кишечника. Мати сторін лікувалася періодично у Сокальській ЦРЛ з приводу захворювання кишечника, перебувала у реанімаційному відділі Сокальської ЦРЛ та згодом у кардіологічному відділі. З 25.08.2018 року стан ОСОБА_5 став критичним та її було госпіталізовано в хірургічний відділ Сокальської ЦРЛ, де оглядом КТ підтверджено діагноз кишкової непрохідності. 30.08.2018р. хворій було проведено під наркозом колоноскопію та підтверджено попередній діагноз встановлений КТ. За таких обставин оперативне втручання не могло бути проведене та хвору скеровано для додаткового обстеження у м. Львів на можливість оперативного втручання. В подальшому було встановлено що оперативне втручання не можливе, оскільки має місце значний ризик для виживання хворої, яка за віком та загальним станом здоров'я відноситься до групи значного ризику. Відтак після проходження обстеження мати сторін не могла повернутися за місцем свого постійного проживання, оскільки хвороба прогресувала та хвора потребувала стороннього догляду та допомоги. Так ОСОБА_5 залишилася проживати у позивачки, оскільки відповідач проігнорував прохання матері взяти її до себе, покликаючись на те, що він проживає на третьому поверсі багатоповерхового будинку, що утруднить матері пересування на вулицю. При цьому житлові умови відповідача є значно кращими як позивачки, яка проживає із сім'єю в однокімнатній квартирі також на третьому поверсі, в той час як він проживає у великій двохкімнатній благоустроєній квартирі та міг забезпечити хвору матір окремою кімнатою. Позивачкою було укладено договір з сімейним лікарем за місцем фактичного перебування хворої, яка здійснювала її огляд та лікарський супровід аж до часу смерті ОСОБА_5 .. Вказує на те, що відповідач не надавав матері допомоги, а відтак догляд і опіку над матір'ю взяла на себе позивачка забравши матір проживати до себе у м. Львів, де вона отримувала належний догляд та лікування, який у випадку її відсутності надавали члени її сім'ї, була забезпечена всім необхідним, спадкодавець зверталася до відповідача за допомогою, проте він такої допомоги не надавав. З жовтня 2018р. відповідач взагалі не спілкувався з матір'ю, не відвідував її, не надавав жодної допомоги чи підтримки аж до часу її смерті. Позивачка та її сім'я повністю взяла на себе оплату лікування матері та догляд за матір'ю за життя та витрати на її поховання. Зазначає, що в даному випадку одночасно мали місце сукупність обставин:
- відповідач ухилявся від надання спадкодавцеві допомоги, хоча мав можливість її надавати, оскільки є матеріально забезпеченим, отримує високу пенсію військовослужбовця , не працював, його житлові умови дозволяли забрати спадкодавця до себе та забезпечити їй належний догляд та необхідну допомогу;
- спадкодавець через похилий вік (81 рік) та важку хворобу перебувала в безпорадному стані, впродовж останніх шести місяців до часу смерті була обмеженою в пересуванні, пересувалася із сторонньою допомогою, переважно була лежачою, потребувала щоденного догляду і допомоги у забезпеченні фізичних життєвих потреб, харчуванні;
- спадкодавець потребувала допомоги саме від відповідача, оскільки порівняно із позивачкою він не працював, не був обмежений внаслідок хвороби чи часу, мав кращі житлові умови, не мав інших осіб за якими був зобов'язаний здійснювати догляд.
Просить суд ухвалити рішення яким усунути ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_3 зокрема зазначив, що твердження позивача про те, що він ухилявся від надання спадкодавцеві допомоги не відповідає дійсності. Його мати ОСОБА_5 дійсно хворіла, 27.08.2007р. була госпіталізованою до Львівського онкологічного регіонального лікувально-діагностичного центру. В подальшому, приблизно у 2008-2010р., за ініціативою його брата ОСОБА_11 , матір було госпіталізовано до Сокальської ЦРЛ. З 25.08.2018р. стан його матері погіршився, однак не був критичним та її було госпіталізовано у Сокальську ЦРЛ, де 30.08.2018р. їй було проведено відеоколоноскопію та рекомендовано здійснити консультацію у хірурга Львівського онкологічного лікувально-діагностичного центру. В подальшому, з метою проведення консультації у хірурга, матір позивача доставлено у м. Львів та виключно за її бажанням, вона стала проживати у його сестри ОСОБА_1 .. Зазначає, що бажання матері проживати у квартирі сестри було обумовлене безпосередньою близькістю її помешкання до Львівського онкологічного лікувально-діагностичного центру та наявністю в будинку де проживає позивачка ліфту, оскільки його матері було важко підніматися навіть на другий поверх, де він проживає. Тому, твердження позивача про те, що ним було проігноровано прохання матері взяти її до себе є його вигадкою, що не відповідає дійсності. Під час проживання його матері у ОСОБА_1 , протягом трьох тижнів, він щодня, о 09.00год. ранку прибував до Дошкільного навчального закладу №70, що по вул. Максимовича,2 у м.Львові, де працює позивачка, та брав в неї ключі від вхідних дверей до квартири АДРЕСА_2 , та здійснював догляд за матір'ю до вечірнього часу, а саме до повернення його сестри з роботи та повернення до дому з роботи її чоловіка ОСОБА_12 .. Протягом зазначеного періоду жодних консультацій у хірурга Львівського онкологічного регіонального лікувально-діагностичного центру не проводилось, що знову свідчить про те, що критичний стан у його матері був відсутній. Декілька разів стан матері дійсно погіршувався. Однак, відразу до квартири, де проживала його матір на той час, прибувала донька його сестри ОСОБА_13 , яка має медичну освіту медсестри, та робила матері ін'єкції невідомим йому лікарським препаратом, після чого матері ставало легше. Приблизно 21.09.2018 року, за бажанням його матері, її було доставлено до помешкання брата ОСОБА_11 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та матір проживала в цьому помешканні. Бажання матері переїхати до помешкання ОСОБА_11 було обумовлено тим, що фактичного лікування та проведення консультацій протягом останніх трьох тижнів не було проведено, і залишатися в квартирі позивачки мати вже не могла, оскільки там постійно палили сигарети. Зазначає, що 26.09.2018 року, до помешкання ОСОБА_11 що по АДРЕСА_3 приїхали позивачка та її донька ОСОБА_13 зі своїм чоловіком ОСОБА_14 , з метою повернення матері до помешкання ОСОБА_1 у м. Львів. Натомість, його мати відмовилась повертатися до м.Львова, внаслідок чого відбулась сварка між ним та ОСОБА_1 і ОСОБА_13 , оскільки він пояснював їм, що мати не хоче повертатися до м.Львова, тому що лікування і консультацій там не проводиться. Сварка переросла у бійку між ним і донькою позивачки ОСОБА_13 , яка, знаючи, що він у квітні 2015 року отримав черепно-мозкову травму, почала наносити йому побої в область голови. Приблизно 29-30 ІНФОРМАЦІЯ_3 2018 року, ОСОБА_1 знову прибула до помешкання його брата ОСОБА_11 , що в с.Переспа Сокальського району та забрала матір до свого помешкання, мотивуючи це тим, що нею досягнута домовленість про проведення операції матері у м.Львові, на що мати погодилась і її знову було доставлено до помешкання ОСОБА_1 .. В подальшому, внаслідок сварки і бійки, яка відбулась 26.09.2018 року між ним та ОСОБА_1 і ОСОБА_13 доступ до його матері, яка проживала в квартирі ОСОБА_1 йому було обмежено позивачкою, та догляд за матір'ю здійснювали доньки позивачки, оскільки позивачка та її чоловік працювали і не могли здійснювати такий. З огляду на наведене, твердження позивачки про те, що він не був обмежений у наданні допомоги матері внаслідок хвороби чи часу не відповідає дійсності. Також не відповідає дійсності і твердження позивачки про те, що його матір була у безпорадному стані. Сам вік 81 рік, про що зазначає позивач, не являється ознакою безпорадності, як і суб'єктивна думка про важкість хвороби (непрохідність кишечника), оскільки згідно копій письмових доказів, що додані до позовної заяви, не вбачається, що матір була в безпорадному чи критичному стані, та потребувала стороннього догляду. Згідно доказів, що надані позивачем є очевидним, що його матір дійсно хворіла, однак доказів того, що вона дійсно перебувала у безпорадному або критичному стані, та потребувала стороннього догляду позивачем не надано. Крім того, вважає, що твердження позивача про важкість хвороби (кишкова непрохідність) являються лише її суб'єктивною (оціночною) думкою, оскільки, причиною смерті матері, згідно лікарського свідоцтва про смерть №86 від 07.02.2019 року - серцево-судинна недостатність, атеросклеротичний кардіосклероз, ішемічна хвороба серця. Просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити. Повідомила, що все життя вона доглядала за матір'ю. Двадцять років тому помер батько і вона із своєю сім'єю стали доглядати матір. Відповідач приїздив до матері один раз на шість місяців. Протягом останніх десяти років кожної суботи та неділі вона приїздила до матері та доглядала її, купувала ліки, продукти харчування, сплачувала комунальні послуги. За п'ять місяців до смерті матері вона забрала її до себе у м. Львів, де вона померла. Похованням матері займалася вона. Зазначає, що матір була при свідомості, брат спілкувався із нею по телефону. Відносини у них із братом були хорошими, однак коли матір захворіла виникло питання хто буде її доглядати. Вона запропонувала здійснювати догляд по тижневі кожен, на, що брат відповів, що це її житло і щоб доглядала вона. Заповіт матір склала на її користь. Вважає, що по закону брат має право на спадщину, однак про факту ні, так як він не допомагав матері. В кінці вересня 2018р. брат ОСОБА_15 забрав матір до себе додому на півтора-два тижні. Однак потім вона забрала матір до себе, куди приблизно через місяць до неї навідувався брат. За допомогою до інших братів вона не зверталася бо давала собі раду сама.
Представник позивача - адвокат Матвійчук Г.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. Додатково зазначила на наявність умисного ухилення відповідача від надання спадкодавцю допомоги, який через похилий вік та хворобу потребувала такої від відповідача.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовних вимог не визнав, зазначив, що після смерті батька він постійно допомагав матері. Мати проживала в с. Переспа Сокальського району. З 2013 року із матір'ю став проживати брат ОСОБА_16 . Він приїздив до матері по святах, так як працював. В 2015 році він отримав черепно-мозкову травму з приводу чого перебував на лікуванні у військовому госпіталі. Зазначив, що з 2007р. мати стала хворіти і він приймав участь у її лікуванні надавав кошти. Доглядали за матір'ю по днях, він із дружиною, а на наступний позивачка. Мати лікувалася, по господарству їй допомагав син ОСОБА_16 . Він приїздив до матері, купував їй продукти, коли проводився ремонт будинку, він надавав кошти 4000-5000грн. Після лікування матері у Сокальській ЦРЛ, позивачка ні з ким не порадившись забрала її до себе додому. Оскільки сестра з чоловіком працюють, він з 01.09.2018р. по 21.09.2018р. доглядав за матір'ю у квартирі сестри у м. Львів. Зазначає, що мама жалілася, що їй тісно у квартирі, чоловік позивачки курив і це також їй заважало. В зв'язку з чим мати попросила відвезти її до будинку сина ОСОБА_15 , який проживає в с. Поториця Сокальського району. Після цього ОСОБА_15 забрав її до себе, де вона перебувала тиждень. 26.09.2018р. приїхала позивачка із дочкою і насильно забрали матір до себе, у зв'язку з чим між ними виник конфлікт. Після цього телефон матері був виключений. Пізніше, він із двома братами приїхали до матері у м. Львів, де знову із дочкою позивачки виник конфлікт. Вже після цього він не зміг додзвонитися до матері. Про смерть матері йому повідомила дружина. На похороні він підходив до позивачки та пропонував матеріальну допомогу, однак вона відмовилася. Після похорону позивачка сказала йому щоб він не приходив до будинку матері.
Представник відповідача - адвокат Чалий А.Г. позовних вимог не визнав, підтримав обґрунтування заперечень, що викладені у відзиві на позовну заяву.
Допитана як свідок ОСОБА_1 показала, що весь конфлікт розпочався із братом коли захворіла їх мама. Брат не хотів брати матір до себе додому, весь догляд за матір'ю здійснювала виключно вона. Не заперечує факту, що відповідач доглядав матір, однак всі роботи із догляду здійснювала вона. Після конфлікту вони припинили спілкування із братом. Більше він не телефонував та не питав як почувається матір. Зазначає, що їх мати була у безпорадному стані, вона самостійно пересувалася по будинку, однак усю її гігієну забезпечувала вона.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що є братом сторін. Будинок де проживала матір будували їх батьки, а тому вважає, що всі діти мають на нього право. Зазначив, що їх матір хворіла та усі допомагали із її лікуванням та доглядом. З 2013р. він став проживати із матір'ю, допомагав їй по господарству. Стан здоров'я матері був різним, до неї приходила медсестра. Зазначив, що позивачка приїздила до матері раз у тиждень чи у два тижні. Ліки матері купували усі, харчування він купував, так як має хороший дохід. Коли матері стало гірше, її забрала до себе у м. Львів позивачка, так як там краще лікування. Відповідач навідував матір у позивачки, доглядав там її, так як позивачка працює. Останній раз він був у сестри, коли відвідували матір, тоді виник конфлікт і позивачка вигнала їх із хати. Вказує, що позивачка не дозволяла навідуватися, тільки спілкувалися із матір'ю по телефону. Він допомагав із похованням матері, надав кошти.
Свідок ОСОБА_13 показала, що є дочкою позивачки. Зазначила, що змалку кожного літа була в селі у баби, однак відповідача там вона не бачила. Вказує, що відповідач тривалий час не працює, є пенсіонером проте свою матір не відвідував, робив це вкрай рідко. Коли баба захворіла, її мама кожного тижня їздила до неї в село із м. Львів, допомагала їй. В цей час відповідача вона там також не бачила. Коли баба лікувалася в онкодиспансері всі турботи були лише на її матері. В 2018р. відповідач декілька тижнів доглядав за бабою в квартири її матері, однак нічого він не купував. Якби не її чоловік та батько, будинок у якому проживала баба у селі давно завалився. Вказує, що після конфлікту, що виник у них із відповідачем, він перестав відвідувати бабу, участі у похороні він також не приймав. Чи надавав кошти на ремонт будинку відповідач, їй не відомо.
Свідок ОСОБА_17 показав, що є зятем позивачки. Вказав, що сім'я була раніше дружньою, однак в даний час не поділили спадку. Баба його дружини проживала в с. Переспа Сокальського району. Проживала вона одна, а як син не був у рейсі то проживав із нею. Разом із дружиною вони їздили до її баби, він допомагав по ремонту будинку. Основний догляд баби здійснювала його теща із чоловіком. Відповідача він бачив лише два рази за сім років, вказує, що він дуже рідко навідувався до своєї матері. Йому також відомо, що коли баба хворіла та проживала у тещі, то відповідач відвідував там її.
Свідок ОСОБА_18 показала, що їй відомо те, що позивачка доглядала за хворою матір'ю, а тому вона має право на спадщину. Один раз вона бачила як позивачка приїздила із матір'ю на огляд в онкодиспансер. Стан її матері був важким, її оглядав лікар, їй була потрібна дієта і догляд, самостійно дати собі ради вона не могла. Їй невідомо, чи відповідач приймав участь у догляд і матері.
Свідок ОСОБА_19 показала, що працює молодшою медичною сестрою у Сокальській ЦРЛ. Є сестрою чоловіка позивачки. Вказала, що мати сторін проживала одна. Спочатку всі їздили їй допомагати, потім стала лише позивачка. Відповідач навідувався лише один-два рази у рік. Брат сторін ОСОБА_16 після розлучення став проживати із матір'ю, однак часто їздив у відрядження. Вказує, що позивача їздила до матері щотижня. Будинком також займалася позивачка, у перекритті будинку також допомагав ОСОБА_15 . Зазначила, що мама сторін перенесла багато операцій, часто хворіла. Коли вона перебувала у Сокальській ЦРЛ вона надавала їй допомогу, так як там працює. У лікарні її ніхто не відвідував. Пізніше позивачка забрала матір до себе у м. Львів. Вона з чоловіком їздили у Львів та навідували її. Спочатку протягом двох тижнів відповідач відвідував матір, проте потім перестав. Їй невідомо чому відповідач перестав відвідувати матір. Зазначила, що відповідач та його дружина відмовилися надавати кошти на поховання матері. Коли матір протягом тижня була у сина в с. Поториця, відповідач був там присутній та допомагав їй.
Свідок ОСОБА_20 показала, що позивачка є дружиною її брата. Зазначила, що з вересня 2018р. мати сторін була у позивачки. Вона з чоловіком приходила до них у гості. Догляд здійснювали позивачка із чоловіком, хоча їй було важко, так як квартира є однокімнатною, в зв'язку з чим їм приходилося спати на кухні. Спочатку приїздив відповідач, однак згодом перестав. Похованням матері займалася позивачка.
Свідок ОСОБА_11 показав, що є братом сторін. Зазначив, що після смерті батька мати стала проживати одна. Потім догляд матері здійснювала сестра з чоловіком і ремонт будинку також здійснювали вони. Відвідував матір він по змозі, скільки разів навідувався відповідач він не знає, можливо два-три рази у рік, однак в останні роки може і частіше. З матір'ю проживав брат ОСОБА_16 , який розлучився із дружиною. Чи допомагав відповідач матері фінансово йому не відомо. Коли матір захворіла її відвідували всі діти. 24.08.2018р. матір забрали у лікарню, операцію оплачувала сестра і він. Чи щось оплачував відповідач йому невідомо. Потім матір забрала додому позивачка у м. Львів, так як у неї кращі умови та близько до лікарні. Відповідач приймав участь у догляді матері, так як був присутній біля матері. Чи фінансово він допомагав, йому не відомо.
Свідок ОСОБА_21 показав, що є сільським головою с. Переспа Сокальського району, де проживала матір сторін. З приводу заданих йому запитань не пригадує як видавалися довідки у нотаріальну контору.
Заслухавши учасників судового розгляду та дослідивши докази у справі, суд приходить до наступного висновку.
Статтями 12,13 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.
Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновками експертів.
Згідно ч.1ст.95ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.
Так, в судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 .
Також судом встановлено, що ОСОБА_5 є матір'ю сторін.
Згідно довідки Переспівської сільської ради Сокальського району №356 від 06.06.2019р., встановлено, що ОСОБА_5 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована в АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_5 за вказаною адресою була зареєстрована одна. Фактично проживала в м. Львові у дочки, в зв'язку з необхідністю лікування. Виконкомом заповіт від імені ОСОБА_5 посвідчувався за реєстраційним №34 від 26.08.2016р.
Відповідно до акту ЛКП «Бондарівка» №424 від 12.09.2019р., встановлено, що ОСОБА_5 проживала в АДРЕСА_4 , без реєстрації до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Із копії заяви ОСОБА_1 , що подана нею 07.06.2019р. приватному нотаріусу Сироїд Г.І., встановлено, що таку вона подала з приводу прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно досліджених медичної картки стаціонарного хворого та епікризу історії хвороби ОСОБА_22 за 2007р., Львівського онкологічного регіонального лікувально-діагностичного центру, встановлено, що вона проходила лікування у центрі з приводу онкологічного захворювання в період з 27.08.2007р. по 01.10.2007р.
Відповідно до консультативного висновку від 03.10.2018р. Львівського онкологічного регіонального лікувально-діагностичного центру, встановлено, що за наслідками обстеження ОСОБА_5 надано ряд рекомендацій щодо лікування хворої.
Із епікризу з історії хвороби ОСОБА_5 за 2018р. Сокальської ЦРЛ, встановлено, що в період з 25.08.2018р. по 31.08.2018р. вона перебувала на лікуванні з приводу кишкової непрохідності.
Згідно наданої позивачкою копії товарного чеку від 07.02.2019р., встановлено, що нею затрачено кошти в сумі 3700грн. на придбання домовини, хреста та накидки.
Також із наданими відповідачем ОСОБА_3 копій листів, встановлено, що він звертався у Національну поліцію щодо неправомірних дій по відношенню до нього ОСОБА_13 ..
Разом з тим, позивачем в ході розгляду справи не надано суду доказів щодо безпорадності стану їх з відповідачем матері.
Позивач та її представник не скористалися своїм правом щодо заявлення клопотання щодо проведення судової медичної експертизи з визначення безпорадності стану ОСОБА_5 , висновок якої є важливим доказом при розгляду даної категорії справ.
Допитані в судовому засіданні свідки не надали суду жодних об'єктивних показань щодо наявності свідомого ухилення відповідача ОСОБА_3 від необхідної допомоги матері, яка була б пов'язана із безпораднім станом останньої.
На противагу, встановлено, що відповідач зокрема в період хвороби матері піклувався про неї, доглядав її за місцем проживання позивачки, у брата де вона також проживала незначний час, однак в зв'язку із виниклим із позивачкою конфліктом був позбавлений можливості відвідувати матір, яка в цей час проживала у позивачки.
Предметом доказування, у цьому випадку, згідно роз'яснень п.6 Постанови пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» та п.4 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» є встановлення факту ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. При цьому, ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу. Підставою для усунення спадкоємця від права на спадкування може бути лише наявність вказаних обставин у їх сукупності, а саме: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За правилами ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 1ст. 1241 ЦК України, право на обов'язкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Частиною 6 ст.1224 ЦК України передбачено, що положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.
Виходячи зі змісту ч. 5 ст. 1224 ЦК України та з урахуванням роз'яснень, викладених у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило ч. 5 ст. 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.
Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторонам повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи всі вищевикладені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для усунення відповідача від права на спадкування, оскільки судом не встановлено факту ухилення його від виконання обов'язку щодо утримання матері, оскільки відсутні докази звернення до відповідача з боку померлої або інших осіб для повідомлення щодо необхідності надання допомоги та ухилення від її надання відповідачем.
Судом також не встановлено необхідності для надання спадкодавцю такої допомоги саме з боку відповідача, так як в ході розгляду справи встановлено, що допомога ОСОБА_5 надавалася її дітьми в тому числі і відповідачем у різній мірі.
Твердження позивача ґрунтуються на припущеннях, оскільки належних доказів про умисне ухилення відповідача від надання допомоги, та більш того перебування спадкодавця у безпорадному стані в суді не здобуто, а позивачем не надано.
Відтак, заявлені позовні вимоги не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи судом, є не доведеними, а тому не підлягають до задоволення.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як було зазначено у рішенні вище, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування, чого в судовому засіданні при розгляді даної справи доведено та встановлено не було, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати, суд розподіляє відповідно до положень ст. 141 ЦПК України та у зв'язку з відмовою у задоволенні позову покладає їх на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене учасниками розгляду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання - АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання - АДРЕСА_5 .
Головуючий: Т. В. Струс