02 квітня 2020 року
м. Рівне
Справа № 569/12886/17
Провадження № 22-ц/4815/367/20
Головуючий суддя в суді 1 інстанції: Бердій М.А.
Рішення ухвалене в м. Рівне
Дата ухвалення повного тексту не зазначено
Рівненський апеляційний суд :
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючий : Боймиструк С.В.,
судді: Гордійчук С.О., Хилевич С.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної, а до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позов мотивує тим, що 23.09.2015 ОСОБА_3 , працюючи водієм маршрутного таксі в ПП ОСОБА_2 , в м. Рівне керуючи транспортним засобом БАЗ А079 д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого являється ОСОБА_4 , виконуючи поворот ліворуч з крайньої лівої смуги (за межами перехрестя) не переконався, що це буде безпечно, не надав перевагу в русі водію ОСОБА_1 , який рухався на автомобілі MERSEDES - BENZ д.н.з. НОМЕР_2 у протилежному напрямку та допустив зіткнення з даним транспортним засобом в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями водій ОСОБА_3 вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, за що останнього постановою Рівненського міського суду від 05.05.2017 року визнано винним.
Відповідно до висновку експертного товарознавчого дослідження автомобіля марки MERSEDES - BENZ д.н.з. НОМЕР_2 від 06.06.2017 року, матеріальні збитки становлять 136 738, 14 грн.
Позивач зазначає, що оскільки на підставі заяви власника авто БАЗ ОСОБА_5 № 77108606 від 24.11.2015 року Територіальним сервісним центром 5641 РСЦМВС в Рівненській області ОСОБА_2 видано тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_3 на право користування транспортним засобом БАЗ А079.04 д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, то за таких обставин саме ОСОБА_2 , є особою, яка на відповідній правовій підставі, договір підряду, оренди, тощо, володіла транспортним засобом, водієм якого спричинено ДТП, який перебував з ПП ОСОБА_2 у відносинах, що найбільш притаманні трудовим, що випливає зі змісту цивільно-правового договору укладеного від 13.09.2014 за яким, ОСОБА_3 повинен виконувати роботи водія пасажирських перевезень, тому вважає, що останній не вважається особою, яка провадить діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за матеріальну шкоду перед потерпілим, в зв'язку з чим, згідно ст. 1172 ЦК України, відповідальність за завдану матеріальну шкоду повинен нести ПП ОСОБА_2, та страхова компанія.
Позивач зазначає, що внаслідок вказаних подій ДТП, крім матеріальних , йому завдані і моральні збитки, а тому, з врахуванням уточнюючої позовної заяви (т. 1 а.с. 225-227), просить стягнути з ПП ОСОБА_2 на його - ОСОБА_1 користь 136 738, 14 грн. - у відшкодування заподіяної матеріальної шкоди внаслідок пошкодження його майна, а також 1 500 грн. - понесених витрат за проведення автотоварознавчого дослідження, 5 000 грн. - понесених витрат за надання правової допомоги адвокатом. Стягнути з ОСОБА_3 на його - ОСОБА_1 користь 20 000 грн. - у відшкодування заподіяної моральної шкоди спричиненої моральними стражданнями внаслідок пошкодження його майна. Розподілити судові витрати по справі.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 24 грудня2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовлено.
У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає, що дане рішення суду не відповідає нормам чинного законодавства, є незаконним та необґрунтованим, ухвалене без повного і всебічного з'ясування обставин справи.
Вказує, що будь-які відомості щодо встановлення вини в даному ДТП водія ОСОБА_1 вказані судові рішення не містять, в зв'язку з чим посилання суду на встановлення іншим судовим рішенням обставин (ч.4 ст. 82 ЦПК України), що підтверджують наявність спільної вини у завданні шкоди, є надуманими та необґрунтованими.
Зазначає, що даючи оцінку, наданим суду сторонами висновкам експертів, суд не врахував їх змісту, зокрема самих досліджень експертів та вихідних даних на яких вони ґрунтуються, при цьому до проведення таких висновків та отримання вихідних даних відтворення обстановки та обставин подій досліджуваного ДТП, проведено не було, а в схемі ДТП відсутні дані щодо моменту виникнення небезпеки для руху водія автомобілями марки MERSEDES - BENZ д.н.з. НОМЕР_2 .
Вважає, що відхилення судом висновку експерта наданого позивачем, з мотивів недотримання процесуальних питань є невмотивованим та необґрунтованим, так як законодавець не зобов'язує сторону додавати до висновку експерта договір на його проведення, в той час як експерт під розпис попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, при цьому судом не досліджено взагалі підставу суперечності даних висновків та висновки в цілому, тому висновок суду про наявність вини обох водіїв не ґрунтується на належно досліджених доказах.
Оскільки на підставі заяви власника авто БАЗ ОСОБА_5 , №77108606 від 24.11.2015 Територіальним сервісним центром 5641 РСЦ МВС в Рівненській області відповідачу ОСОБА_2 видано тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_3 на право користування транспортним засобом БАЗ А079.04 д.н.з НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 15.04.2011 строк дії талону з 24.11.2015 по 24.11.2025, то за таких обставин ОСОБА_2 є особою, яка на відповідній правовій підставі, володів транспортним засобом, працівником якого (підрядником), а саме водієм ОСОБА_3 , спричинено ДТП. Зі змісту пояснень наданих ОСОБА_3 , він перебуває саме у трудових відносинах з ПП ОСОБА_2 , відносини, що між ним існували найбільш притаманні трудовим, зокрема ОСОБА_3 , повинен виконувати роботи водія пасажирських перевезень, при цьому зі змісту цивільно-правового договору укладеного від 13.09.2016 не передбачено будь-якого кінцевого результату підряду, тобто не містить жодної істотної умови договору підряду, що не притаманно цивільно-правовим відносинам.
Щодо наявності у відповідача поліса цивільної відповідальності з лімітом відповідальності 50 000 грн та непред'явлення вимог до страхової компанії щодо відшкодування шкоди, покликається на висновок Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у постанові №754/1114/15-ц в якому зазначено, що право на відшкодування збитків реалізується шляхом подання позову безпосередньо на винну в ДТП особу або на страхову компанію.
Також вказує, що відмовляючи в частині позову про відшкодування моральної шкоди, судом першої інстанції не було враховано, що у зв'язку з пошкодженням автомобіля при ДТП 23.09.2016, позивач переніс та переносить на даний час значні моральні страждання, що триває більше трьох з половиною років. Весь цей час у нього була обмежена можливість продовження активного способу життя через відсутність транспортного засобу для пересування. Він змушений був звертатись до лікарів. Завдану моральну шкоду, виходячи із засад розумності та справедливості, оцінив в 20 000 грн.
Покликаючись на викладені обставини, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу, представник приватного підприємця ОСОБА_2 - адвокат Цуняк В.Й. вважає, що усі доводи та обґрунтування , викладені у апеляційній скарзі ОСОБА_1 , не спростовують висновків суду першої інстанції.
Зазначає, що дослідивши надані сторонами докази, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що ОСОБА_2 не є належним відповідачем, оскільки як і покликається в рішенні суд на правовий висновок Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №757/15735/15-ц, якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа є відповідальною за завдання шкоди.
Вказує, що посилання апелянта у апеляційній скарзі нібито на удаваність зазначеної угоди, є лише його міркуваннями, які до того ж не підкріплені доказами, а тому не можуть братись до уваги судом.
Також зазначає, що всі висновки апелянта стосовно абсолютного права потерпілого, наведені саме до дати прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц, де в пп.71-73 вказано, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
З огляду на наведене просять рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві, ОСОБА_3 не згідний з даною апеляційною скаргою. Вважає, що апелянт продовжує нехтувати об'єктивними обставинами створення ДТП, дослідженими судами, експертом, листуванням з патрульною поліцією та не визнає, що в даній події є вина двох водіїв.
Вказує, що так як в даному ДТП винні дві сторони, тому кожен з водіїв має право звернутися до страхових компаній і отримати компенсацію отриманих пошкоджень своїх автомобілів.
Щодо стягнення моральної шкоди, то зазначає, що його моральні страждання не менші ніж страждання апелянта, оскільки в ДТП винні дві сторони. ОСОБА_3 внаслідок ДТП отримав легкі тілесні ушкодження, втратив роботу, його сім'я перестала якийсь час отримувати від нього матеріальну допомогу, відповідно це вплинуло на нього дуже негативно.
Факт заподіяння апелянту моральної шкоди, яка виразилась в душевних стражданнях, переживаннях, що негативно вплинуло на його психоемоційний стан, вважає не доведеним, оскільки апелянт не зазначив, яких саме душевних чи моральних страждань він зазнав внаслідок дії відповідача та яким чином такі дії вплинули на його психологічний стан. За наведених обставин, вважає, що підстави для стягнення на користь апелянта моральної шкоди відсутні.
З огляду на наведене просять рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно з ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 274, ч.1 ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду у порядку письмового та спрощеного позовного провадження, як малозначна справа.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди суд першої інстанції виходив з недоведеності та безпідставності позовних вимог.
Такі висновки місцевого суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Судом установлено, що факт ДТП, який мав місце 23.09.2016 за участі автомобілів марки MERSEDES-BENZ д.н.з. НОМЕР_2 та БАЗ А079 д.н.з. НОМЕР_1 в м. Рівне в районі зоопарку, сторонами не оспорюється, а тому, відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України - доказуванню не підлягає.
Щодо винних осіб в даному ДТП, то місцевий суд враховував Постанову Рівненського міського суду Рівненської області по справі про адміністративне правопорушення № 569/12598/16 п від 09.10.2017 року, якою винним у вказаному ДТП визнано ОСОБА_3 , та Постанову Рівненського апеляційного суду в тій же справі від 05.05.2017 року, якою апеляційна скарга ОСОБА_3 залишена без задоволення та по тексту зазначено, що з наявного у матеріалах справи висновку експерта № 3.1 - 998/16 від 31 січня 2017 року слідує, що водій автомобіля MERSEDES - BENZ д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 , інший учасник ДТП, в момент виникнення небезпеки для руху мав технічну можливість уникнути зіткнення із автобусом БАЗ А 079.04 р.н. НОМЕР_1 шляхом своєчасного застосування гальмування із зупинкою транспортного засобу до місця зіткнення і в його діях вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, яка знаходиться, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням вказаної вище дорожньо-транспортної події (т.1 а.с.4).
Посилаючись на ч.4 ст.82 ЦПК України, вищевказані обставини, встановлені вказаними рішеннями, місцевий суд прийняв такими, що не підлягають доказуванню, зокрема і висновок експерта №3.1 - 998/16 від 31.01.2017 року, проведений на підставі Постанови судді Рівненського міського суду, Рівненським науково - дослідним експертно-криміналістичним центром. Як зазначено вище, в ньому вказано: в дорожній обстановці, яка наведена у наданих на експертизу вихідних даних, в діях водія автомобіля MERSEDES - BENZ д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 , вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 Правилам дорожнього руху, яка знаходиться, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Оцінюючи докази в справі, місцевий суд дійшов висновку, що у скоєнні вищевказаного ДТП винні обидва водія, тобто вина є обопільною, в зв'язку з чим, відшкодування шкоди, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, визначається у відповідній частці, залежно від обставин, що мають істотне значення, згідно п.3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України.
Оцінюючи висновок експерта Житомирського відділення Київського НДІ судових експертиз від 28.11.2018 року № 1274/18-25, наданий позивачем при поданні уточненої позовної заяви, 04.03.2019 року, місцевий суд посилаючись на недотримання позивачем процедури призначення та проведення замовленої експертизи, зокрема вимог ст. 7-1 Закону України «Про судову експертизу» та Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» (п.1.8, 1.2.13, 3.6, 4.14), затвердженої Наказом Мінюсту України від 08.10.1998 року № 53/5, зареєстрованої у 03.11.1998 року за № 705/3145 з послідуючими змінами та доповненнями, не прийняв його до уваги, як доказ, оскільки останній отриманий з порушенням порядку, встановленого законом.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками наведеними місцевим судом, оскільки вони не відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Відповідно до ч.1,2 ст.106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.
ОСОБА_1 скористався своїм правом та подав до суду висновок експерта з питань, що були предметом дослідження в судовому спорі, з відміткою про попередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок (т.1 а.с.228).
Перелік місцевим судом недотриманих пунктів 1.8, 1.2.13, 3.6, 4.14 згаданої Інструкції при поданні ОСОБА_1 висновку експерта в даній справі не заслуговує на увагу. Подання учасником справи письмового договору при поданні висновку експертавід 28.11.2018 року № 1274/18-25, не передбачене ст.106 ЦПК України. Безумовно без досягнення та оформлення домовленості (договору) між замовник та експертом, така експертиза не могла бути проведена. Крім того, акцентування місцевим судом на необхідності проведення в справі повторної чи додаткової експертизи не відповідає вимогам процесуального закону. Подана ОСОБА_1 експертиза в справі і є первісною. Експертиза в даній справі за Висновком експерта № 3.1 - 998/16 від 31 січня 2017 року не призначалась та відповідно не проводилась. Вона була проведена в межах справи про адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КУпАП щодо ОСОБА_3 і стосувалась та мала значення і використовувалась як доказ при притягненні його до адміністративної відповідальності. Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно нього закрито за минуванням строків притягнення до відповідальності.
В зв'язку з наведеним, посилання місцевого суду на норму п.4 ст.82 ЦПК України є безпідставним. В даному випадку слід застосовувати ч.6 ст.82 ЦПК України, а саме, що підставою звільнення від доказування є … постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Сторони не заперечують, що 23.09.2016 в м. Рівне в районі зоопарку, мало місце ДТП за участі автомобілів марки MERSEDES-BENZ д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , та БАЗ А079 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 .
Постановою Рівненського міського суду по справі про адміністративне правопорушення № 569/12598/16 п від 09.10.2017, винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП (у вказаному ДТП) визнано ОСОБА_3 і ця постанова залишена без змін Постановою Рівненського апеляційного суду від 05.05.2017.
Висновок експерта № 3.1 - 998/16 від 31 січня 2017 року проведений в справі про адміністративне правопорушення №569/12598/16 п від 09.10.2017 року щодо ОСОБА_3 та посилання на його висновки в Постанові Рівненського апеляційного суду в тій же справі від 05.05.2017 не є доказом винуватості в ДТП ОСОБА_1 , оскільки в межах того провадження могла встановлюватись тільки винуватість чи невинуватість особи, що притягувалась до відповідальності, тобто ОСОБА_3 .
В межах провадження в даній цивільній справі зустрічні вимоги ОСОБА_5 , ОСОБА_2 чи ОСОБА_3 до ОСОБА_1 не заявлялись та перед судом не доводились, зокрема його винуватість в ДТП, цивільно-правові наслідки та причинний зв'язок між ними, тому Висновок експерта № 3.1 - 998/16 від 31 січня 2017 року не стосується предмету доказування в даній цивільній справі та не може використовуватись як належний та допустимий доказ..
Що стосується висновку експерта від 28.11.2018 № 1274/18-25, наданого ОСОБА_1 , то він не суперечить обставинам встановленим Постановою Рівненського міського суду по справі про адмінправопорушення №569/12598/16-п від 09.10.2017, якою винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП (у вказаному ДТП) визнано ОСОБА_3 .
Стосовно п.1 висновку експертизи від 28.11.2018 №1274/18-25, щодо відсутності технічної можливості водієм MERSEDES-BENZ д.н.з. НОМЕР_2 ( ОСОБА_1 ) уникнути зіткнення з автобусом БАЗ А 079.04 р.н. НОМЕР_1 , як і п.3 згаданого Висновку експерта № 3.1 - 998/16 від 31 січня 2017 року, щодо наявності технічної можливості уникнути зіткнення шляхом своєчасного гальмування, то слід зазначити, що вихідні дані, щодо швидкості взяті зі слів водія, який є зацікавленою особою в спорі. Об'єктивно, експертним шляхом швидкість автомобіля MERSEDES-BENZ д.н.з. НОМЕР_2 не визначалась, тому експертні висновки в означеній частині не можуть бути взяті до уваги.
Крім того, як зазначено вище, саме ця обставина не є предметом доказування в даній справі, однак опосередковано стосується факту ДТП.
Отже, виходячи з наведеного, у встановлений законом спосіб, винуватцем ДТП визнано саме ОСОБА_3 , а не обох водіїв.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що ОСОБА_2 не є належним відповідачем за вимогами ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди отриманої внаслідок пошкодження його транспортного засобу, оскільки водій ОСОБА_3 під час ДТП не перебував з відповідачем ОСОБА_2 в трудових стосунках, на що, як на правову підставу посилався позивач, та що б відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України слугувало підставою для стягнення матеріальних збитків.
Як вбачається з тексту цивільно-правового договору від 13 вересня 2016 року укладеного між замовником ОСОБА_2 та виконавцем робіт (послуг) ОСОБА_3 їхні правовідносини не регулюються трудовим законодавством. (т.1 а.с.40).
В межах цього чи іншого провадження зазначений цивільно-правовий договір не оскаржувався та не визнавався удаваним, як стверджує позивач, тому на час ДТП він був чинним та дійсним.
Згідно з правового висновку Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 757/15735/15-ц, «…якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа є відповідальною за завдання шкоди».
Оскільки ОСОБА_1 , вимог про відшкодування спричиненої йому матеріальної шкоди до особи відповідальної за завдання шкоди - водія ОСОБА_3 не заявлялось, враховуючи принцип диспозитивності та вимоги ч.1 ст.13 ЦПК України, місцевий суд дійшов вірного висновку, що він позбавлений можливості розглядати дану вимогу, щодо ОСОБА_3
04 березня 2019 року ОСОБА_1 подаючи уточнену позовну заяву з вимогами до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди та до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди (т.1 а.с.225-227), одночасно подав заяву про залишення без розгляду його вимог до ОСОБА_8 та страхової компанії «Глобус» (т.1 а.с.224).
Відповідно до висновку експерта від 06.06.2018 матеріальний збиток завданий власнику автомобіля ОСОБА_1 складає 136738,14 грн. (т.1 а.с.63).
Оскільки ОСОБА_2 не є належним відповідачем, то в даному провадженні відсутні підстави для дослідження доводів апеляційної скарги, щодо розміру заподіяної позивачеві матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, зокрема з врахуванням позиції про абсолютне право позивача на звернення про відшкодування шкоди за власним розсудом (до заподіювача шкоди чи страхової компанії).
Що стосується стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, в сумі 20 000 грн., спричиненої моральними стражданнями внаслідок пошкодження майна позивача (автомобіля MERSEDES-BENZ д.н.з. НОМЕР_2 ), то суд вважає, що така вимога безпідставно відхилена судом першої інстанції та вона підлягає до часткового задоволення.
Щодо обґрунтування ОСОБА_1 моральної шкоди, спричиненої йому ушкодженням здоров'я, то суд першої інстанції вірно зазначив, що жодного доказу з приводу отримання тілесних ушкоджень в результаті ДТП - позивачем суду не надано.
Відповідно до ст.ст.23,1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини…
Винуватість ОСОБА_3 у скоєнні ДТП та спричинення його діями пошкодження майна (автомобіля) ОСОБА_1 і як наслідок завдання моральної шкоди, знайшли своє підтвердження по справі.
Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин.
Враховуючи наведене та обставини справи, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, яка підлягає до стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 слід визначити в сумі 5000 грн.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки, апеляційну скаргу та позов ОСОБА_1 задоволено частково, лише до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн, що становить 3,19% від ціни заявленого позову, то з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягають до стягнення судові витрати, що складають зі сплаченого судового збору за подачу позовної заяви в сумі 50 грн та за подачу апеляційної скарги в сумі 75 грн, що разом складає 125 грн. Решту судового збору, що був сплачений ОСОБА_1 як при подачі позовної заяви так і апеляційної скарги слід віднести на його рахунок.
Керуючись ст.ст. 367,ст. 374, 376, 381, 382, 384, п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 грудня 2019 року скасувати в частині відмови в стягненні моральної шкоди та позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат 125 грн.
Виключити з тексту Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 грудня 2019 року висновок та мотивацію про винуватість обох водіїв в дорожньо-транспортній пригоді.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови складений 02 квітня 2020 року.
Головуючий: С.В. Боймиструк
Судді: С.О. Гордійчук
С.В. Хилевич