Рівненський апеляційний суд
Іменем України
01 квітня 2020 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
Судді-доповідача ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
засудженого ОСОБА_6
захисника засудженого - адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції із ДУ «Городищенська ВК № 96» в залі засідань Рівненського апеляційного суду апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 20 вересня 2019 року про відмову у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 щодо його умовно-дострокового звільнення з місць позбавлення волі, -
встановила :
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 щодо його умовно-дострокового звільнення з місць позбавлення волі або заміни не відбутої частини такого покарання більш м'яким покаранням.
Як зазначено в ухвалі суду, клопотання не підлягає до задоволення, оскільки можливість умовно-дострокового звільнення до осіб, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, в порядку ст.ст.81, 82 КК України - не передбачена й не вирішується судом, а механізм перегляду покарання у виді довічного ув'язнення здійснюється шляхом прийняття відповідного Закону та відноситься до виключних повноважень Верховної Ради України. Крім того, Кримінальний Кодекс України передбачає можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням лише шляхом помилування засудженого Указом Президента України.
Не погодившись із ухвалою суду, засуджений ОСОБА_6 оскаржив її в апеляційному порядку. Просить скасувати судове рішення та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його клопотання про умовно-дострокове звільнення або заміни йому не відбутої частини покарання більш м'яким
Зазначає, що порушено його право, передбачене ст.28 Конституції України та ст.3 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод. Зазначає що районний суд не застосував закон, який підлягав застосуванню, а саме ст.28 Конституції України, ст.3 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Петухов проти України №2».
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого та його захисника на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора про відмову у задоволенні клопотання засудженого, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
У відповідності до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно наявної в матеріалах справи копії вироку Апеляційного суду Черкаської області від 29 жовтня 2003 року, який залишений без зміни ухвалою Верховного Суду України від 06 квітня 2004 року, ОСОБА_6 засуджений за ч.4 ст.187, ч.2 ст.194, ч.3 ст.185, ст.15 і ч.3 ст.185, ч.1 ст.122, за п.п. 1,4,6, ч.2 ст.115, ст.70 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Покарання засуджений відбуває з 12 лютого 2002 року.
Як зазначено в ст.3 КК України, законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний Кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються цим Кодексом.
Відповідно до ст.64 КК України, довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.
Згідно вимог ч.1 ст.81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Нормами ст.ст.81, 82 КПК України встановлено вичерпний перелік покарань при відбутті яких можливе умовно-дострокове звільнення або заміна не відбутої частини покарання більш м'яким, і довічне позбавлення волі, як окремий вид покарання до даного переліку не входить.
Призначене ОСОБА_6 покарання у виді довічного позбавлення волі не є покаранням призначеним на певний строк, а тому щодо такого виду покарання не поширюється норми ст.ст.81,82 КК України.
Статтею 87 КК України передбачена можливість здійснення Президентом України помилування стосовно індивідуально визначеної особи. Актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років.
Таким чином, передбачена, даною нормою, можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням лише шляхом помилування засудженого, відповідає вимогам Конвенції про захист прав і основоположних свобод та прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Щодо покликання апелянта на необхідність застосування Конституції України у зв'язку з відсутністю у національному законодавстві механізму перегляду покарання у виді довічного ув'язнення, то колегія суддів вважає що таке є необґрунтованим.
Згідно із ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади, здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Виключно до повноважень якої належить прийняття законів ( ст.ст.75,85).
Відтак, визначення механізму перегляду покарання у виді довічного позбавлення волі здійснюється шляхом ухвалення відповідного закону та відноситься до виключних повноважень Верховної Ради України та не вирішується судом в порядку кримінального та кримінального процесуального законодавства.
Саме тому у рішенні ЄСПЛ №2 від 12 березня 2019 року у справі «Петухов проти України» держава-відповідач повинна провести відповідні реформи, переважно законодавчі для того щоб засуджені до довічного позбавлення волі не тільки мали можливість дострокового звільнення , але й знати, що потрібно їм зробити, щоб стосовно них було розглянуто питання про таке звільнення.
За таких обставин, підстав для зміни судового рішення колегія суддів не знайшла.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 376, 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 20 вересня 2019 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а його апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
__________ ____________ ____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3