Справа №:755/17698/18
"27" березня 2020 р. м. Київ
Суддя Дніпровського районного суду міста Києва САВЛУК Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 лютого 2019 року, яке ухвалене в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей,
14 лютого 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей.
Присуджено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень, з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, з проведенням індексації у порядку, передбаченому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», починаючи з 20 листопада 2018 року і до досягнення дітьми повноліття.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
17 березня 2020 року відповідач ОСОБА_1 направив на адресу суду заяву про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2019 року та поновлення строку на звернення з цією заявою до суду, обґрунтовуючи підстави для скасування заочного рішення суду відповідач посилається на те, що рішення суду прийняте у відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про день та час розгляду цивільної справи, що позбавило можливості подати заперечення на позов та надати докази на спростування заявлених позовних вимог, також наголосив, що копію заочного рішення відповідач не отримав, випадково дізналася про існування судового рішення при ознайомленні з матеріалами цивільної справи, тому за наведених обставин є підстави для поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення.
За змістом положень ч.13 ст.7 Цивільного процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Вивчивши матеріли заяви про перегляд заочного рішення з долученими до неї додатками, оцінивши наведені заявником підстави для поновлення пропущеного строку для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, суддя приходить до наступного.
Порядок оскарження заочного рішення, встановлений статтями 284-287 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску із інших поважних причин.
Під процесуальним строком розуміють строк, в межах якого вчиняються певні процесуальні дії.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. ( ст. 127 ЦПК України)
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.
Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов'язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.
Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.
Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
В постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі №755/8494/16-ц вказано про те, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "ОСОБА_11 проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява № 3236/03).
Враховуючи викладене, суддя приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про поновлення строків для подання заяви про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 лютого 2019 рок, у зв'язку з пропуском відповідачем строків для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення з урахуванням вимог ч. 2 ст. 284 Цивільного процесуального кодексу України, та відсутністю належних доказів, які мали підтвердити той факт, що відповідач несвоєчасно отримав копію заочного рішення, а сам факт ознайомлення з матеріалами справи в судді не може слугувати беззаперечним доказом того, що відповідач не був обізнаний про ухвалення судового рішення, де стороною цивільного процесу виступав відповідач.
При цьому суд враховує, що відповідач був обізнаний та ознайомлений з матеріалами цивільної справи 12 лютого 2020 року, однак за правничою допомогою звернувся лише 13 березня 2020 року, після спливу строку подачі заяви про перегляд заочного рішення.
За відсутності підстав для поновлення строків для звернення до суду, суд залишає без розгляду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 лютого 2019 року, яке ухвалене в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей, оскільки відповідачем пропущеною строк на звернення до суду з цією заявою, визначений статтею 284 Цивільного процесуального кодексу України, що є підставою для залишення скарги без розгляду.
Враховуючи та керуючись статями 126, 127, 131, 284-287 Цивільного процесуального кодексу України, суддя
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строків для оскарження заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 лютого 2019 року.
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 лютого 2019 року, яке ухвалене в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей, - залишити без розгляду.
Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017,апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.