Справа № 420/2489/20
02 квітня 2020 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Свида Л.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправної бездіяльності, стягнення моральної шкоди, -
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, яка полягає у невчасному опрацюванні та наданні подання Міністра юстиції до Кабінету Міністрів України через його Секретаріат про звільнення ОСОБА_1 з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, невчасному виконанні Міністерством юстиції України розпорядження Кабінету Міністрів України про звільнення ОСОБА_1 з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, не визначенні Міністерством юстиції України у трудовій книжці ОСОБА_1 норми закону про працю, за якою його було звільнено з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, не наданні ОСОБА_1 письмового повідомлення про переміщення його трудової книжки після такого звільнення, у ненаданні Міністерством юстиції України повної публічної інформації на запит про доступ до публічної інформації ОСОБА_1 від 03 лютого 2020 року №2-1/2020, зобов'язання Міністерства юстиції України надати вичерпну належну публічну інформацію на запит про доступ до публічної інформації ОСОБА_1 від 03. Лютого 2020 року №2-1/2020, доповнити запис трудової книжки ОСОБА_1 стосовно його звільнення з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, із визначенням конкретної норми Кодексу законів про працю України, а саме ч.1 ст. 38 та п. 5 ч. 1 його ст. 36 в їх сукупності як правової підстави звільнення ОСОБА_1 згідно Кодексу законів про працю України, виплатити ОСОБА_1 середній заробіток на посаді Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини з часу неналежного заповнення трудової книжки до часу доповнення запису трудової книжки ОСОБА_1 стосовно його звільнення з посади Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України моральну шкоду, заподіяну ОСОБА_1 через незаконну бездіяльність суб'єктів владних повноважень, а саме Міністерства юстиції України в розмірі 17000 грн.
Ухвалою суду від 30 березня 2020 року у задоволенні заяви позивача про звільнення від сплати судового збору відмовлено та позовну заяву було залишено без руху, позивачу наданий термін для усунення недоліків шляхом надання позивачем до Одеського окружного адміністративного суду оригіналу квитанції про сплату судового збору за подачу даного позову та заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного с для відповідача у 10-денний строк з дня отримання ухвали суду.
На адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору до п'ятдесяти гривень, якщо суд визначить за доцільне не звільняти позивача від сплати судового збору. В обґрунтування заяви позивач зазначає про його статус внутрішньо переміщеної особи, відсутність на підконтрольній території України нерухомого майна, не має цінного майна, має малолітню дитину та весь вільний час має обійматися питаннями, пов'язаними із його добробутом та здоров'ям, несе відповідні витрати.
Суд звертає увагу, що статус внутрішньо переміщеної особи не звільняє позивача від сплати судового збору за подачу позовної заяви.
Крім того, частиною 2 статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з п.1 ч.1, ч. 2 ст.8 Закону України «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При цьому, позивачем не надано до суду даних щодо розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік (2019 рік), що позбавляє суд оцінити майновий стан позивача.
Крім того, ст.5 Закону України «Про судовий збір» чітко встановлює пільги щодо сплати судового збору.
Також, невмотивоване звільнення від сплати судового, відстрочення та розстрочення сплати судового збору фізичним особам утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення до суду за захистом.
Враховуючи вищевикладені обставини, суддя дійшов висновку про необґрунтованість заяви позивача про зменшення розміру судового збору та відсутність підстав для його задоволення.
Керуючись ст. ст. 133, 256 КАС України, суддя, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору у справі №420/2489/20 - відмовити.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.І. Свида