31 березня 2020 року № 320/5689/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання перерахувати пенсію,-
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо зменшення розміру пенсії з 90 до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку ОСОБА_1 протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати з 01 січня 2016 року, виплатити перераховане та виплачувати надалі пенсію ОСОБА_1 у розмірі 90 процентів сум грошового забезпечення;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області подати в установлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно здійснено перерахунок пенсії за вислугу років із зменшенням відсоткового основного розміру пенсії з 90% на 70 % відповідних сум грошового забезпечення, що призвело до невірного визначення розміру пенсії позивача. На думку позивача, вказані дії відповідача є протиправними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи.
26.11.2019 представником відповідача, через службу діловодства суду, подано відзив на позовну заяву в якому відповідач просив у задоволенні адміністративного позову відмовити. Зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На виконання вимог постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільненні з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» відповідачем проведено позивачу належний перерахунок з 01.01.2018. Вказує, що ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Київській області видано довідку від 23.03.2018 № 1003010794, в якій займана позивачем посада зазначена - командир вертолітної ланки вертолітної ескадрильної в/ч 2269 ВВ МВС України. Аналізуючи постанову КМУ від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», на яку посилається позивач, даний нормативно-правовий акт регулює грошове забезпечення виключно поліцейських. 27.03.2014 прийнято ЗУ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким внесено зміни і до Закону №2262. Так, відповідно до ЗУ №1166-VII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» частину 2 статті 13 викладено в новій редакції, якою передбачено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
06.12.2019 позивачем через службу діловодства суду подано відповідь на відзив відповідача. Зазначено, що відповідач у відзиві не заперечує, що пенсія позивача спочатку була призначена та обрахована в розмірі 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Також відповідач не заперечує, що за час отримання позивачем пенсійних виплат, їх розмір в процентному відношенні до відповідних сум грошового забезпечення зменшувався вдвічі, але весь час, аж до березня 2018 року позивачу виплачувалася пенсія в розмірі 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Умови та підстави для перерахунку позивачу пенсії визначені не постановою КМУ від 21.02.2018 № 103, на яку посилається відповідач, а частиною 18 статті 43 та частиною 4 статті 63 Закону № 2262-ХІІ. Який передбачає перерахунок пенсії виключно у зв?язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення, або у зв?язку із введенням нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а не у зв?язку зі зміною умов призначення та обчислення пенсій за вислугу років. Отже під час перерахунку пенсії мають застосовуватися не норми Розділу ІІ «Пенсії за вислугу років» Закону №2262-ХІІ, а саме норми Розділу VIII «Порядок перерахунку пенсій» цього Закону.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Томашівським РВ УМВС України у Вінницькій області, у період з 1986 року по 2008 рік проходив військову службу в органах внутрішніх справ МВС України на посадах оперативного та керівного складу.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З 2008 року йому була призначена пенсія за вислугу років, виходячи з 90 % сум грошового забезпечення.
Вказані обставини представником відповідача не заперечуються.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року за № 103, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області здійснено позивачу перерахунок пенсії починаючи з 1 січня 2018 року. Однак, пенсію перераховано виходячи з 70% грошового забезпечення, а не 90 % як було встановлено при її призначенні.
15.05.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив територіальний орган Пенсійного фонду України провести перерахунок раніше призначеної йому пенсії, виходячи із 90 % сум грошового забезпечення.
За результатами розгляду вказаної вище заяви відповідач листом від 14.06.2019 № 1013/А-01 повідомив позивача про те, що на виконання постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільненні з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» йому проведено перерахунок пенсії з 1 січня 2018 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, що надана Київським обласним військовим комісаріатом. Грошове забезпечення згідно, вказаної довідки, складає 9 840,00 грн. Розмір пенсії відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» становить 70% грошового забезпечення 6 888,00 грн. (9840х70%). Загальний розмір пенсії - 5 922,50 грн. Підвищення по постанові № 103 складає 3 862,00 грн. (6 888х3 026 попередній розмір пенсії). Виплата перерахованих пенсій буде здійснюватися поетапно, починаючи з січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків (3 862х50%=1 931); з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків (3862х75%) 2 896,50 грн.; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії визначеного станом на 1 березня 2018 року (3862-100%). Органи Пенсійного фонду виконують функції тільки з призначення та перерахунку пенсії, а функції визначення розміру грошового забезпечення чи окремих його складових для обчислення пенсій виходять за межі компетенції суб?єкта владних повноважень. Таким чином перерахунок пенсії проведений, враховуючи норми чинного законодавства.
Обставини, на які посилається відповідач у своєму листі, як на підставу для відмови у перерахунку та виплаті належного розміру пенсії, позивач вважає такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом порушеного права з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, встановлено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі по тексту - Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ (у чинній на момент виникнення спірних відносин редакції), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку в зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» від 23.12.2015 №900-VIII, який набрав чинності з 29.12.2015, внесено доповнення до статті 63 Закону №2262-ХІІ відповідно до яких: «Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських».
Згідно статті 13 Закону №2262-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ або служба в державній пожежній охороні (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 07.07.2011 №3668-VI, відповідно до Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення, внесено зміни до Закону №2262-ХІІ - у частині другій статті 13 цифри « 90» замінено цифрами « 80».
Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII, який набрав чинності з 01.04.2014, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ внесено зміни до Закону №2262-ХІІ - у частині другій статті 13 цифри « 80» замінено цифрами « 70».
Частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до пункту 4 «Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45, перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Отже, зміст наведених норм дає підстави для висновку, що внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям зазначених законів не зазнала.
Відтак, суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови Кабінету міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», були відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. При цьому, суд звертає увагу, що зміни до статті 63 Закону №2262-ХІІ Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.
Постанови Кабінету Міністрів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» також не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
Таким чином, зміна розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення, що відбулася внаслідок внесення змін до положень частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ після призначення пенсії позивачу, не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.
Аналогічний висновок викладено у рішенні Верховного Суду від 04.02.2019 в зразковій справі №240/5401/18, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019.
Крім того, статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У пунктах 21, 24 рішення у справі “Федоренко проти України” від 01.06.2006, Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути “існуючим майном” або “виправданими очікуваннями” щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи “законними сподіваннями” отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S.A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995, серія А, №332, с. 21, п. 31).
Аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі “Стретч проти Сполучного Королівства” (Stretch - United Kingdom, №44277/98, рішення від 24.04.2003).
Отже, у розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, позивач, отримуючи пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ, мав законні сподівання на своєчасне здійснення перерахунку пенсії у визначених законодавством випадках та виплату перерахованої пенсії без будь-яких обмежень.
Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі “Класс та інші проти Німеччини”, “…із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури”.
Тож, на думку суду невиплата пенсійного забезпечення є втручанням у право позивача на мирне володіння належним йому майном.
З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо зменшення позивачу відсоткового значення розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача з 01.01.2016 здійснити позивачу перерахунок пенсії за вислугу років у розмірі 90 % від сум грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат, суд враховує наступне.
Постановою КМУ «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 № 988, яка набула чинності 02.12.2015, змінено розмір грошового забезпечення поліцейських, яке за своїми складовим є фактично ідентичним складовим колишніх працівників міліції.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» №900-VII від 23.12.2015, який набув чинності 29.12.2015, розділ ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про національну поліцію» доповнено абзацом 2 пункту 5 наступного змісту: «за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їх сімей, інших осіб».
Отже, прийняття зазначених нормативно - правових актів стало підставою для зміни розміру пенсійного забезпечення пенсіонерів з числа колишніх працівників міліції та перерахунку їм пенсійних виплат.
У зв?язку з чим у позивача, як пенсіонера МВС України виникло право на перерахунок його пенсійних виплат, а у відповідача виник обов'язок перерахувати позивачу розмір його пенсійного забезпечення та здійснити відповідні виплати з 01.01.2016. Оскільки перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
В силу приписів частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративний суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.
У свою чергу ознакою дискреційних повноважень є право суб'єкта владних повноважень приймаючи рішення, вчиняючи дії чи утримуючись від їх вчинення, діяти з певною свободою розсуду, тобто можливістю обрати одне з кількох юридично допустимих рішень.
Враховуючи, що алгоритм дій територіальних органів Пенсійного фонду України під час здійснення перерахунку та виплати пенсій, призначених відповідно до положень Закону України № 2262-XII, чітко визначений чинним пенсійним законодавством, суд вважає, що задоволення вимоги про зобов'язання відповідача вчинити вказані дії не є втручанням у компетенцію суб'єкта владних повноважень.
За наведених обставин суд, керуючись положеннями статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою захисту прав та інтересів позивача, дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача здійснити позивачу з 01.01.2016 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років у розмірі 90 % сум грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат.
Водночас, вимога про зобов'язання відповідача виплачувати пенсію в подальшому, на думку суду, є передчасною, адже спору в цій частині фактично не існує, оскільки відповідний перерахунок з урахуванням висновків, викладених у даному рішенні, ще не проведено. Позовна вимога, направлена на майбутнє, не може бути задоволена.
Позивач у прохальній частині позову просив суд зобов'язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду, та має застосовуватися у виключних випадках.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про можливість ухилення відповідачем від виконання даного судового рішення, а тому підстави для встановлення судового контролю, відсутні.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно вимог частини третьої статті 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.
У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, а позовні вимоги вважає такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн. згідно з платіжним дорученням від 11.10.2019 № 0.0.1489721805.1, який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40) щодо зменшення розміру пенсії з 90 до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) протиправними .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40) здійснити з 1 січня 2016 року, перерахунок пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90 процентів сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривен сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: 04071, м. Київ-71, вул. Ярославська, 40).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст судового рішення складено 31.03.2020
Суддя Я.В. Горобцова