справа № 631/1316/19
провадження № 2/631/392/20
(заочне)
01 квітня 2020 року селище міського типу Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Трояновської Т. М.
за участю секретаря судового засідання М'ячиної Ю. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 звернувся до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить розірвати шлюб, зареєстрований між ними 25 вересня 1999 року Відділом реєстрації актів громадського стану Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області, актовий запис № 85.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що причиною для звернення до суду послужило те, що спільне життя між ним та відповідачем не склалось через відсутність взаєморозуміння, а також через різні погляди на життя. Сторони припинили шлюбно - сімейні відносини та ведення спільного господарства. Будь - яке налагодження сімейних стосунків на думку позивача неможливе, у зв'язку із втратою почуття любові та поваги один до одного. Спору щодо місця проживання дітей та поділу майна не має.
Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 15 січня 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
26 лютого 2020 року Нововодолазьким районним судом Харківської області постановлено ухвалу про закриття підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 01 квітня 2020 року було визначено про заочний розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу судом не вживалось.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином та завчасно відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України. На електронну адресу суду 31 березня 2020 року позивач надіслав заяву, що була зареєстрована за вхідним № ЕП-490/20-вх, відповідно до якої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити, розгляд справи провести за його відсутності, зазначивши, що не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання, що були призначені на 06 лютого 2020 року, 26 лютого 2020 року та 01 квітня 2020 року не з'явилась, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялась відповідно до положень статті 128 Цивільного процесуального кодексу України за адресою місця реєстрації, вказаною у довідці Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Харківській області (а. с. 13) та за адресою вказаною у позовній заяві, про що свідчать повідомлення про отримання судових повісток відповідачем завчасно.
Крім того, у судове засідання, що було призначено на 01 квітня 2020 року, ОСОБА_2 також повідомлялась шляхом розміщення судового оголошення на офіційному веб - сайті судової влади України (https://nv.hr.court.gov.ua/sud2028/pres-centr/11/ 898592 /).
Причини неявки відповідача суду не відомі. Відзив на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України, відповідач не надала.
З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Частиною 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь - якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (частина 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України).
Крім того, відповідно до частини 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, зі згоди позивача по справі, суд вирішив за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що відповідач будучи завчасно належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, повторно, без зазначення причин свого неприбуття, не з'явився у судове засідання, враховуючи те, що підстав для визнання явки учасників справи обов'язковою для надання особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, при цьому відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши доводи позовної заяви, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).
При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно - правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, 25 вересня 1999 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований шлюб, про що Відділом реєстрації актів громадського стану Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області зроблено відповідний актовий запис за № 85, та видане свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а. с. 6).
Від даного шлюбу сторони мають неповнолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданим 09 вересня 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області (а. с. 7).
Судом було встановлено, що подружжя сімейно - шлюбні відносини не підтримують, спільного господарства не ведуть, кожен живе самостійним життям, на поступки примирення сторони не згодні.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень статті 51 Конституції України та частини 1 статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.
При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами, дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка й дружини та збереження шлюбу буде протирічити інтересам чоловіка та дружини.
Таким чином, можливість припинення браку на підставі волевиявлення кожного з подружжя являється проявом принципу свободи браку і рівності подружжя. Оскільки вступ до браку здійснюється вільно і добровільно, то ніхто не може бути змушений до збереження подружніх стосунків, якщо їх основи втрачені.
Відповідно до частини 3 статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Враховуючи відсутність обставин, що перешкоджають розірванню шлюбу передбачених статтею 110 Сімейного кодексу України, враховуючи заяву позивача по справі про бажання розірвати шлюб, суд вважає за необхідне позов ОСОБА_1 задовольнити.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).
Питання щодо судових витрат, суд вирішує відповідно до положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з урахуванням положень частин 1 та 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України за якими суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог; при цьому, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Оскільки питання відшкодування судових витрат під час звернення до суду з позовом ОСОБА_1 не порушувалось, процесуальне рішення з вказаного питання судом не приймається.
На підставі викладеного, керуючись статтею 51 Конституції України, статтями 3, 15, 24, 110, 112, 115 Сімейного кодексу України, статтями 1 - 5, 10 - 13, 17 - 19, 23, 76 - 82, 89, 133, 141, 211, 214, частиною 3 статті 211, частиною 1 статті 223, статтею 247, пунктом 2 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтею 259, статтями 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, статтями 280 - 289, частиною 1 статті 352, статтями 354 і 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимогиОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 25 вересня 1999 року Відділом реєстрації актів громадського стану Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області, актовий запис за № 85 - розірвати.
Роз'яснити сторонам, що рішення є документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу, і той вважається припиненим у день набрання ним законної сили.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Нововодолазький районний суд Харківської області.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
В порядку виконання рішення, що набрало законної сили, його копію надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий, місце проживання чи перебування: АДРЕСА_2 .
Суддя: Т. М. Трояновська