Справа №760/9430/18
Провадження № 2/760/1174/20
18 лютого 2020 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді Кушнір С.І.
за участю секретаря - Голдицькій-Тимофєєвій К.С., Сопінській Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач ОСОБА_1 11.04.2018 р. звернувся до суду із зазначеним позовом до Міністерства оборони України в особі житлової комісії Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур, третя особа: Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур від 16.03.2018 р. № 49 в частині відмови ОСОБА_1 внесення змін до його облікової справи та зарахування його зі складом сім'ї одна особа на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов в місті Києві в загальну чергу з 27.08.1993 р.;
зобов'язати житлову комісію Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур внести зміни до облікової справи ОСОБА_1 та зарахувати його зі складом сім'ї одна особа на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов в місті Києві в загальну чергу, з урахуванням попереднього часу перебування його на квартирному обліку за попереднім місцем військової служби, тобто з 27.08.1993 р.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до Міністерства оборони України в особі житлової комісії Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур, третя особа: Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, позивач ОСОБА_1 посилається на наступне.
Так, як вказує позивач, він проходив військову службу у Збройних Силах з 01.08.1989 р., а у Збройних Силах України він проходить військову службу з 20.06.1993 р.
На момент звернення до суду він проходить військову службу в Територіальному управлінні внутрішнього аудиту військових частин, безпосередньо підпорядкованих Міністерству оборони України та Генеральному штабу Збройних Сил України на посаді старшого інспектора відділу аудиту державних закупівель та моніторингу ризикованих операцій.
Позивач посилається на те, що за весь період проходження військової служби у Збройних Силах України, а саме з 20.06.1993 р. по теперішній час житловою площею по лінії Міністерства оборони України він не забезпечувався.
З серпня 1993 р. по січень 1994 р. він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (Житомирська обл., м. Овруч), де і став на квартирний облік з 27.08.1993 р. У період з 20.08.1993 р. по 22.04.1994 р. він був зареєстрований при військовій частині НОМЕР_1 . Станом на 01.10.1994 р. військова частина НОМЕР_1 розформована (ліквідована).
В подальшому, з січня 1994 р. по червень 2006 р. він проходив військову службу у м. Львів на офіцерських посадах служби пального та мастильних матеріалів військових частин Військово-Повітряних Сил України, а також контрольно-ревізійному управлінні Головного командування Повітряних Сил Збройних Сил України.
Згідно довідки КЕВ м. Львова від 12.04.2006 р. № 33, позивач перебував на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_2 з 03.03.1995 р. по 12.04.2006 р.
З червня 2006 р. по серпень 2013 р. він проходив військову службу у м. Вінниця в Територіальному Центральному контрольно-ревізійному управлінні Контрольно-ревізійного департаменту Міністерства оборони України та Територіальному Центральному управлінні внутрішнього аудиту та контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України.
Згідно довідки КЕВ м. Вінниця від 20.12.2016 р. № 139, позивач перебував на квартирному обліку з 03.02.1995 р. по 19.12.2016 р.
З вересня 2013 р., як вказує позивач, він проходить військову службу в м. Києві у Департаменті внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України, а з вересня 2016 р. в Територіальному управлінні внутрішнього аудиту військових частин, безпосередньо підпорядкованих Міністерству оборони України та Генеральному штабу Збройних Сил України.
Після зняття з квартирного обліку у м. Вінниця, він у січні 2017 р. звернувся до житлової комісії Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур про зарахування його на квартирний облік у м. Києві.
Згідно протоколу засідання житлової комісії Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур від 11.01.2017 р. № 30, його було зараховано на квартирний облік з 03.03.1995 р.
Підставою для зарахування його на квартирний облік, в тому числі і зміна дати з 03.02.1995 р. на 03.03.1995 р. були підтверджуючі документи, які надають позивачу право перебувати на квартирному обліку з 1995 р. та вимоги пункту 2 Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 03.02.1995 р. № 20, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.02.1995 р. за № 43/579, де зазначалось, що при переміщенні військовослужбовця в інший гарнізон, йому зараховується попередній час перебування на квартирному обліку, але не раніше ніж з дня набрання чинності даного наказу, тобто з 03.03.1995 р.
02.03.2018 р. він звернувся до начальника Територіального управління внутрішнього аудиту та голови житлової комісії Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур, де він перебуває на квартирному обліку, з рапортом про внесення змін до його облікової справи та зарахування його зі складом сім'ї одна особа на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов в м. Києві при Територіальному управлінні внутрішнього аудиту з 27.08.1993 р. (враховуючи початкову дату зарахування його на квартирний облік у Збройних Силах України).
Разом з тим, протоколом житлової комісії Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур від 16.03.2018 р. № 49, позивачу було відмовлено у внесенні змін до його облікової справи, посилаючись на вимоги пункту 2 Положення № 20, де зазначалось, що при переміщенні військовослужбовця в інший гарнізон, йому зараховується попередній час перебування на квартирному обліку, але не раніше ніж з дня набрання чинності даного наказу, тобто з 03.03.1995 р.
Такі дії житлової комісії Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур позивач вважає неправомірними, в зв'язку з чим звернувся до суду із зазначеним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 23.08.2018 р. зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом'янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.
Ухвалою суду від 02.10.2018 р., відкрито загальне позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі житлової комісії Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур, третя особа: Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України, про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії, зобов'язання вчинити дії, та призначено підготовче судове засідання.
15.01.2019 р. до суду від представника третьої особи Київського квартирно-експлуатаційного управління надійшли письмові пояснення, відповідно до яких представник третьої особи просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У поданих до суду письмових поясненнях зазначено про те, що відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 02.03.2018 р., житлова комісія Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур від 16.03.2018 р., оформлене витягом з протоколу № 49, виходила з того, що полковник ОСОБА_1 за час проходження військової служби змінював декілька гарнізонів і на виконання пункту 2 Положення про порядок забезпечення жилою площею в ЗСУ, затвердженого наказом Міністра оборони України від 03.02.1995 р. № 20, в одному із переміщених гарнізонів під час проходження служби йому було змінено дату зарахування на 03.02.1995 р. В свою чергу, в Наказі було передбачено, що при переміщенні військовослужбовця в інший гарнізон йому зараховується попередній час перебування на квартирному обліку, але не раніше ніж з дня набрання чинності даного Наказу, тобто з 03.03.1995 р. При вивченні матеріалів облікової справи з врахуванням попередніх рішень житлових комісій, наявних підстав для задоволення рапорту немає. Тобто, житлова комісія виходила з тих умов, що за попереднім місцем служби, особа перебувала на квартирному обліку відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 03.02.1995 р. № 20, а саме з 03.02.1995 р., а тому немає жодних підстав на зарахування позивача саме з 27.08.1993 р. Таким чином, відмовляючи у внесенні змін у даті зарахування позивача на квартирний облік з 27.08.1993 р., житлова комісія Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур діяла у межах вимог чинного законодавства, а тому підстави для визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії відсутні.
Ухвалою суду від 16.01.2019 р., занесеною до журналу судового засідання, проведено заміну складу учасників у справі, а саме замінено відповідача з Міністерства оборони України в особі житлової комісії Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур - на Міністерство оборони України, та залучено в якості співвідповідача - Київське квартирно-експлуатаційне управління.
05.02.2019 р. до суду від відповідача Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник Міністерства оборони України просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючи на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. У поданому відзиві представник вказав на обставини, викладені у письмових поясненнях Київського квартирно-експлуатаційного управління. Звернув увагу суду на те, що приймаючи рішення про зарахування позивача на квартирний облік з 03.03.1995 р. житлова комісія Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур діяла в межах своїх повноважень, передбачених чинним законодавством, виходячи з положень довідки, поданої ОСОБА_1 з останнього місця служби, відповідно до якої, позивач був зарахований на квартирний облік згідно умов та положень наказу Міністерства оборони України № 20 від 03.02.1995 р. Рішення засідання житлової комісії Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур від 11.01.2017 р. № 30 про зарахування на квартирний облік полковника ОСОБА_1 зі зміною дати з 03.02.1995 р. на 03.03.1995 р. та відмова у задоволенні заяви, що оформлена витягом із протоколу № 49 засідання житлової комісії МО України від 16.04.2018 р. є правомірним та таким, що відповідає чинному законодавству. А тому підстави для задоволення позову відсутні.
14.06.2019 р. до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла уточнена позовна заява до Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, у якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати пункт 4 рішення Житлової комісії Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур від 16.03.2018 р. № 49 щодо відмови ОСОБА_1 внести зміни до його облікової справи та зарахування його зі складом сім'ї одна особа на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов в місті Києві в загальну чергу з 27.08.1993 р.;
зобов'язати Міністерство оборони України внести зміни до облікової справи ОСОБА_1 та зарахувати його зі складом сім'ї одна особа на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов в місті Київ в загальну чергу, з урахуванням попереднього часу перебування його на квартирному обліку за попереднім місцем військової служби, тобто з 27.08.1993 р.
14.06.2019 р. до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якій позивач повністю підтримує заявлені позовні вимоги та просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 21.06.2019 р., закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовольнити, посилаючись на підстави та обставини, викладені у позовній заяві, та надані докази.
Представник відповідачів Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.
Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у Збройних силах з 01.08.1989 р., у Збройних Силах України він проходить військову службу з 20.06.1993 р., що підтверджується довідкою, яка міститься в матеріалах справи.
Згідно довідки №234/6/71, виданої 02.04.2018 р. начальником відділу організації та забезпечення якості внутрішнього аудиту Територіального управління внутрішнього аудиту військових частин, безпосередньо підпорядкованих Міністерству оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, полковник ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Територіальному управлінні внутрішнього аудиту військових частин, безпосередньо підпорядкованих Міністерству оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, на посаді старшого інспектора відділу аудиту державних закупівель та моніторингу ризикованих операцій.
З серпня 1993 р. по січень 1994 р. позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (Житомирська обл., м. Овруч).
Згідно довідки №1089 від 02.03.2018 р., встановлено, що ОСОБА_1 під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 м. Овруч перебував на квартирному обліку з 27.08.1993 р. по 31.03.1994 р. складом сім'ї 1 особа, житловою площею за рахунок Міністерства оборони України не забезпечувався.
З січня 1994 р. по червень 2006 р. ОСОБА_1 проходив військову службу у м. Львів на офіцерських посадах служби пального та мастильних матеріалів військових частин Військово-Повітряних Сил України, а також контрольно-ревізійному управлінні Головного командування Повітряних Сил Збройних Сил України.
Згідно довідки КЕВ м. Львова від 12.04.2006 р. № 33, вбачається, що ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_2 з 03.03.1995 р. по 12.04.2006 р. складом сім'ї одна особа, а також у списках осіб, які мають право на першочергове, позачергове отримання жилих приміщень
З червня 2006 р. по серпень 2013 р. ОСОБА_1 проходив військову службу у м. Вінниця в Територіальному Центральному контрольно-ревізійному управлінні Контрольно-ревізійного департаменту Міністерства оборони України та Територіальному Центральному управлінні внутрішнього аудиту та контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України.
Згідно довідки КЕВ м. Вінниця від 20.12.2016 р. № 139, позивач перебував на квартирному обліку з 03.02.1995 р. по 19.12.2016 р.
Встановлено, що з вересня 2013 р., позивач проходить військову службу в м. Києві у Департаменті внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України, а з вересня 2016 р. в Територіальному управлінні внутрішнього аудиту військових частин, безпосередньо підпорядкованих Міністерству оборони України та Генеральному штабу Збройних Сил України.
З матеріалів справи вбачається, що за весь період проходження військової служби у Збройних Силах України, а саме з 20.06.1993 р., позивач житловою площею Міністерством оборони України не забезпечувався, що підтверджується довідкою №5769 від 30.12.2016 р., даними довідки №160 та даними довідки №192.
Згідно протоколу засідання житлової комісії Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур від 11.01.2017 р. № 30, полковника ОСОБА_1 зараховано на квартирний облік із зміною дати з 03.02.1995 р. на 03.03.1995 р., що підтверджується витягом з протоколу № 30 від 11.01.2017 р.
Підставою для зарахування позивача на квартирний облік, в тому числі і зміна дати з 03.02.1995 р. на 03.03.1995 р. були підтверджуючі документи, які надають позивачу право перебувати на квартирному обліку з 1995 р. та вимоги пункту 2 Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 03.02.1995 р. № 20, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.02.1995 р. за № 43/579, де зазначалось, що при переміщенні військовослужбовця в інший гарнізон, йому зараховується попередній час перебування на квартирному обліку, але не раніше ніж з дня набрання чинності даного наказу, тобто з 03.03.1995 р.
Згідно даних довідки № 22303 від 05.04.2018 р., ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку у ЖК гарнізону м. Київ. Дата зарахування на квартирний облік - 03.03.1995 р., кількість членів сім'ї: 1; номер в загальній черзі гарнізону - 2663; номер в черзі «без пільг» - немає.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.03.2018 р. позивач звернувся до начальника Територіального управління внутрішнього аудиту та голови житлової комісії Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур, де він перебуває на квартирному обліку, з рапортом про внесення змін до його облікової справи та зарахування його зі складом сім'ї одна особа на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов в м. Києві при Територіальному управлінні внутрішнього аудиту з 27.08.1993 р. (враховуючи початкову дату зарахування його на квартирний облік у Збройних Силах України).
Протоколом житлової комісії Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур від 16.03.2018 р. № 49 (пункт 4), ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні рапорту щодо зміни дати зарахування на квартирний облік в гарнізоні міста Києва у загальній черзі з 03.03.1995 р. на 27.08.1993р.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 02.03.2018 р., житлова комісія Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур на засіданні від 16.03.2018 р., оформлене витягом з протоколу № 49, виходила з того, що полковник ОСОБА_1 за час проходження військової служби змінював декілька гарнізонів і на виконання пункту 2 Положення про порядок забезпечення жилою площею в ЗСУ, затвердженого наказом Міністра оборони України від 03.02.1995 р. № 20, в одному із переміщених гарнізонів під час проходження служби йому було змінено дату зарахування на 03.02.1995 р. В свою чергу, в Наказі було передбачено, що при переміщенні військовослужбовця в інший гарнізон йому зараховується попередній час перебування на квартирному обліку, але не раніше ніж з дня набрання чинності даного Наказу, тобто з 03.03.1995 р. При вивченні матеріалів облікової справи з врахуванням попередніх рішень житлових комісій, наявних підстав для задоволення рапорту немає. Тобто, житлова комісія виходила з тих умов, що особа перебувала на квартирному обліку відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 03.02.1995 р. № 20, а саме з 03.02.1995 р., а тому немає жодних підстав на зарахування позивача саме з 27.08.1993 р.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ, Житловим кодексом, постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» від 03.08.2006 р. № 1081, Наказом Міністра оборони України від 06.10.2006 р. №577 (в редакціях, що діяли на час виникнення спірних правовідносин).
Право на житло є складовою конституційного права на соціальний захист. Згідно ст. 47 Конституції України, держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із статтями 34 та 37 ЖК Української РСР потребуючими поліпшення умов визнаються громадяни, забезпечені житловою площею нижчою за рівень, визначений чинним законодавством, а облік таких осіб здійснюється за їх місцем роботи або за їх місцем проживання.
Статтею 43 ЖК Української РСР встановлено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Згідно п. 2 наказу Міністерства оборони України від 03.02.1995 р. № 20 «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України від 23 грудня 1992 року», при переміщенні військовослужбовця по службі в інший гарнізон йому зараховується попередній час перебування на квартирному обліку (в списках осіб, що користуються правом першочергового і позачергового отримання жилих приміщень), але не раніше ніж з дня набрання чинності цим наказом.
Наказом Міністра оборони України від 06 жовтня 2006 р. № 577 затверджено Інструкцію про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2006 р. за № 1171/3045; наказ Міністра оборони України від 03 лютого 1995 р. № 20 втратив чинність.
Відповідно до п. 1.4 ч. 2 зазначеної Інструкції військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов до набрання чинності Законом України від 24 червня 2004 р. № 1865-ІV «Про внесення змін до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», забезпечуються житловим приміщенням для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку.
Згідно п. 10.11 наказу Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 р. № 737 «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», житлова комісія військової частини наділена повноваженнями приймати рішення щодо: зарахування військовослужбовців на облік, зняття військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов; внесення змін до облікових даних військовослужбовців чи осіб, звільнених з військової служби, які перебувають на квартирному обліку у зв'язку зі зміною їх сімейного стану, набуття ними права на пільги для отримання житла; погодження розподілу жилої площі, яка надається для постійного проживання; перенесення черговості надання жилого приміщення на рік, якщо військовослужбовець чи особа, звільнена з військової служби, відмовиться від виділеного жилого приміщення, що відповідає встановленим вимогам та розміру; скликання позачергових зборів військовослужбовців і осіб, звільнених з військової служби, у зв'язку з саморозпуском житлової комісії, оголошенням недовіри та виключення члена (членів) комісії зі складу житлової комісії; ініціюванням проведення довиборів члена (членів) житлової комісії.
При цьому, відповідно до п. 2.5 Наказу Міністерства оборони України № 737 від 30.11.2011 р. для зарахування на облік військовослужбовець подає через нетаємне діловодство військової частини рапорт, на ім'я командира військової частини про зарахування на облік.
Згідно абзацу 9 п. 2.5 зазначеної інструкції під час зарахування на квартирний облік після переміщення по військовій службі, військовослужбовець повинен надати довідку з останнього місця служби про перебування на квартирному обліку.
Відповідно до абзацу 6 п. 2.10 наказу Міністерства оборони України № 737 від 30.11.2011 р., для військовослужбовців та членів їх сімей, які були зараховані на квартирний облік за рішенням житлових комісій військових частин до 01 січня 1993 р. і при цьому не були зареєстровані (прописані) за місцем зарахування на квартирний облік та в інших населених пунктах України, дата квартирного обліку не змінюється.
Згідно пункту 2.14 наказу Міністерства оборони України № 737 від 30.11.2011 р., військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов'язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем проходження служби разом з членами їх сімей зі збереженням часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання жилого приміщення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 вперше був зарахований на квартирний облік - з 27.08.1993 р.
У зв'язку з переїздом до м. Львова для подальшого проходження військової служби, позивача та членів його сім'ї в кількості одна особа, зараховано на квартирний облік з 03.03.1995 р. по 12.04.2006 р.
В подальшому, у зв'язку з переїздом для проходження військової служби до м. Вінниця, позивача та членів його сім'ї в кількості одна особа, зараховано на квартирний облік з 03.02.1995 р. по 19.12.2016 р.
Після зняття з квартирного обліку у м. Вінниця, у зв'язку з переїздом для проходження військової служби позивача та членів його сім'ї в кількості одна особа, зараховано на квартирний облік з 03.03.1995 р. (відповідно до діючого на той момент Наказу Міністра оборони України від 03.02.1995 р. № 20, який було передбачено, що при переміщенні військовослужбовця по службі в інший гарнізон, йому зараховується попередній час перебування на квартирному обліку але не раніше, ніж з 03.03.1995 р.).
Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача Міністерства оборони України, оскаржуване рішення житлової комісії Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур від 16.03.2018 р. № 49, яким позивачу відмовлено у задоволенні рапорту щодо зміни дати зарахування на квартирний облік в гарнізоні міста Києва у загальній черзі з 03.03.1995 р. на 27.08.1993 р., прийняте на підставі п. 2 наказу Міністра оборони України від 03.02.1995 р. № 20, який було передбачено, що при переміщенні військовослужбовця по службі в інший гарнізон, йому зараховується попередній час перебування на квартирному обліку з дати набрання чинності цим наказом (тобто з 03.03.1995 р.).
Разом з тим, судом встановлено, що на час прийняття оскаржуваного рішення, вказаний наказ втратив чинність, що спростовує доводи відповідачів про законність прийнятого рішення.
При цьому, відповідно до пункту 3.1 наказу Міністра оборони України від 06 жовтня 2006 року № 577, військовослужбовці та члени їх сімей визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, на загальних підставах відповідно до чинного законодавства.
Згідно із пунктом 26 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» від 03.08.2006 № 1081 та пунктом 3.7 наказу Міністра оборони України від 06 жовтня 2006 року № 577, військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов'язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.
За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача в частині перенесення дати зарахування на квартирний облік позивача та членів його сім'ї з 27.08.1993 р. на 03.03.1995 р. Оскаржувані дії відповідача призводять до порушення рівності в черговості забезпечення житлом військовослужбовців, які проходять військову службу, не змінюючи місця служби, та військовослужбовців, які внаслідок переїзду до іншого місця служби втрачають при цьому час перебування на квартирному обліку за попереднім місцем служби, тобто до порушення прав позивача.
Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.09.2018 р. у справі №362/4307/17 (провадження № 61-7396св18), від 22.11.2018 р. у справі № 362/6383/16-ц (провадження № 61-33119св18), у постанові від 20.03.2019 р. у справі №760/750/16-ц (провадження №61-10380св18).
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст. 94 ЦПК України).
Статтями 77-80 ЦПК України визначено поняття належності, допустимості, достовірності та достатності доказів.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, на основі з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову в повному обсязі.
Що стосується клопотання представника Міністерства оборони України про застосування строків позовної давності, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.
Позивачем оскаржується рішення житлової комісії Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур від 16.03.2018 р. № 49. При цьому, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав 11.04.2018 р., тобто в межах процесуальних строків.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» від 03.08.2006 р. № 1081, Наказом Міністра оборони України від 06.10.2006 р. №577, ст.ст. 34, 37, 43 ЖК України, ст.ст. 11, 15, 16, 253, 257, 261, 267 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-81, 89, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати пункт 4 рішення Житлової комісії Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур від 16.03.2018 року № 49 щодо відмови ОСОБА_1 у зміні дати зарахування на квартирний облік в гарнізоні міста Києва у загальній черзі з 03.03.1995 року на 27.08.1993 року.
Зобов'язати Міністерство оборони України зарахувати ОСОБА_1 зі складом сім'ї одна особа на квартирний облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов в місті Києві у загальній черзі з 27.08.1993 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.І. Кушнір