61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
30.03.2020 Справа № 905/92/20
Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.
при секретарі судового засідання Цакадзе М.А.,
розглянувши матеріали справи
за позовом Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком", м. Маріуполь
про стягнення 538931,83грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Судом оголошено перерву в судовому
засіданні з 12.03.2020 до 30.03.2020.
Суть спору: Позивач, Служба автомобільних доріг у Донецькій області, м.Краматорськ, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком», м. Маріуполь про стягнення 538931,83грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди будівель та споруд №3-22 від 01.12.2008 в частині оплати за надані послуги з оренди будівель та споруд.
Ухвалою суду від 15.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/92/20; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
10.02.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує оскільки означені вимоги не підтверджені первинними документами, просить застосувати строк позовної давності до вимог Служби автомобільних доріг у Донецькій області щодо стягнення з ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» заборгованості за договором оренди будівель та споруд №3-22 від 01.12.2008; відмовити позивачу у задоволенні позовної заяви у повному обсязі; судові витрати покласти на позивача.
20.02.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у відповідності до якої позивач не згоден з позицією відповідача, що викладена у відзиві, просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 27.02.2020 закрито підготовче провадження у справі №905/92/20, призначено розгляд справи по суті на 12.03.2020.
Розгляд справи по суті розпочато 12.03.2020, що зазначено у протоколі судового засідання.
Представник позивача у судовому засіданні 12.03.2020 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 12.03.2020 заперечив проти позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.
Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 30.03.2020.
23.03.2020 від позивача надійшло клопотання про відкладання розгляду справи, суд відмовляє у задоволенні клопотання, оскільки ухвалою суду від 12.03.2020 судом не визналось обов'язковою явка сторін.
У судове засідання 30.03.2020 представники сторін не з'явились.
Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
01.12.2008 між Службою автомобільних доріг у Донецькій області (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" (відповідач, орендар) укладено договір на оренду будівель та споруд №3-22 (договір), за п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування будівлі та споруди (майно) згідно з додатком №1, розміщені за адресою: м.Донецьк, вул.Федосєєва, 12а, що знаходиться на балансі Служби автомобільних доріг у Донецькій області, вартість якого визначена згідно з експертною оцінкою і становить на 30 червня 2006р. - 1068243,00грн.
Передача в оренду будівель та споруд не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно (п.2.1. договору).
Передача будівель та споруд в оренду здійснюється за вартістю, визначеною експертною оцінкою, складеною з урахуванням вимог Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України (п.2.2. договору).
Згідно з п.7.1. договору, орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду будівлі та споруди згідно з розділом 1 цього договору по Акту прийому-передачі, в котрому зазначається технічних стан об'єкта на момент передачі його в оренду.
Розмір орендної плати за орендоване майно встановлюється на рівні 15 відсотків від експертної оцінки вартості майна і становить 19382,84грн за серпень 2008 року без ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством (п.3.1.договору).
Додатковою угодою до договору від 13.05.2009 сторони на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 №316 «Деякі питання оплати оренди державного майна» пункт 3.1. розділу 3 «Орендна плата» договору оренди №3-22 від 01.12.2008 доповнили текстом: «Орендна плата за травень - грудень 2009р., визначається на підставі змін, внесених Постановою КМУ від 25.03.2009 №316 «Деякі питання оплати оренди державного майна» і становить 45 відсотків від базового місяця розрахунку за квітень 2009 року - 9931,26грн. Відповідні зміни відображається у тимчасовому розрахунку орендної плати, що є невід'ємною частиною даної додаткової угоди. Орендна плата з травня 2009 року щомісяця корегується на індекс інфляції, встановлений Мінстатом України».
Орендар зобов'язаний своєчасно проводити оплату орендних платежів на розрахунковий рахунок орендодавця, шляхом щомісячних перерахувань до 25 числа місяця, наступного за звітним, для розрахунків з бюджетом згідно з діючим законодавством. Орендодавець перераховує 30 відсотків орендної плати до державного бюджету (п.3.3.договору).
Розмір орендної плати переглядається на вимог однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку. Змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством (п.3.4. договору).
Крім орендної плати орендар зобов'язується відшкодувати орендодавцеві вартість податку на землю своєчасно і в повному обсязі (п. 5.3 договору).
Пунктом 10.1. договору передбачено, що договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 01 серпня 2008 року до 01 липня 2009 року.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п. 10.6. договору).
Додатковими угодами до договору на оренду будівель та споруд від 21.03.2011, 06.10.2011, 31.10.2012, 09.06.2009, 11.05.2010, 30.09.2013, строк дії договору продовжувався.
Додатковою угодою від 30.09.2013 продовжено строк дії договору до 01.09.2014.
01.12.2008 між сторонами було підписано та скріплено печатками без зауважень та заперечень акт прийому-передачі майна, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у належному для експлуатації стані майно: трансформаторна підстанція - 125,0м2, вагова - 86,0 м2, площадка бази - 47722,0м2, паркан - 979,12м.п, під'їзні колії з естакадою - 152,0м.п. Майно знаходиться за адресою: м.Донецьк, Федосєєва, 12а. Майно передано в оренду з 01.08.2008.
Позивач наполягає, що за даними бухгалтерського обліку Служби автомобільних доріг у Донецькій області за відповідачем рахується заборгованість за договором на оренду будівель та споруд №3-22 від 01.12.2008 за період з 31.07.2013 по 30.11.2014 на загальну суму 538931,83грн.
В докази чого позивач надав до матеріалів справи акти надання послуг з оренди будівель та споруд за січень - квітень 2014 року, які підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками сторін; бухгалтерську довідку позивача № 2; картку-рахунок: 37.7.1 за контрагентом ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком", м. Маріуполь; договір 3-22 період з 01.01.2013 по 31.12.2018.
При цьому суд зазначає, що згідно зі змісту картки-рахунку: 37.7.1, заборгованість з орендної плати на загальну суму 538931,83грн нарахована за період користування майном з липня 2013 рік по серпень 2014 рік.
З метою досудового врегулювання, позивач звертався до відповідача із претензійним листом №01.3-2499 від 21.12.2018, в якому позивач просив відповідача сплатити суму заборгованості у розмірі 538931,83грн.
Відповідач надав відповідь на даний лист, в якій повідомив, що у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин і проведення з 2014 року на території Донецької області антитерористичної операції підприємство не має змоги виконувати свої зобов'язання за договором №3-22 від 01.12.2008, що підтверджується Сертифікатом Торгово-промислової палати України №3855-05-4 від 15.10.2014.
Оскільки вказана вимога позивача не виконана, грошові кошти в рахунок погашення суми заборгованості на користь позивача не надходили, останній звернувся із даним позовом до суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір на оренду будівель та споруд №3-22 від 01.12.2008 за своєю правовою природою є договором оренди.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Приймаючи до уваги положення укладеного між сторонами договору, строк виконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати орендних платежів за спірним договором за період користування майном з липня 2013 року по серпень 2014 року є таким, що настав.
Позивачем надані докази наявності заборгованості за договором оренди будівель та споруд №3-22 від 01.12.2008 в сумі 538931,83грн, відповідачем факт заборгованості за спірним договором в означені позивачем сумі належними доказами не спростований.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
В матеріалах справи наявний сертифікат Торгово-промислової палати України № 727 від 15.10.2014 про настання обставин непоборної сили, Торгово-промислова палата України підтвердила, що події в Донецькій області (АТО), які спричинили невиконання обов'язків за договором №3-22 від 01.12.2008 є форс-мажорними обставинами, Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини з 06.06.2014, які продовжують діяти по теперішній час.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Отже, вказаною правовою нормою встановлено, що сертифікат Торгово-промислової палати України є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання, при цьому такий сертифікат не може бути підставою для звільнення від виконання зобов'язання, а вимоги про застосування відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань позивачем не заявлені.
Служба автомобільних доріг у Донецькій області є державним підприємством, а майно служби є державною власністю.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" запроваджено антитерористичну операцію на території України.
Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-VII визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України (14 квітня 2014 року) та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (у редакції, що діяла на момент прийняття закону) скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Цей закон є спеціальним, дія якого поширюється лише на певне коло суб'єктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють або здійснювали господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
У відповідності до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено м. Донецьк, де проводив в 2014 році свою господарську діяльність відповідач.
05.11.2014 Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження №1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».
Як свідчать фактичні обставини справи, періодом, за який відповідачем не вносилась орендна плата на підставі договору №3-22 від 01.12.2008, є, в тому числі, квітень - серпень 2014 року.
Отже, позивач зобов'язаний був скасувати на період проведення антитерористичної операції орендну плату за договором №3-22 від 01.12.2008.
На підставі вищевикладеного, враховуючи те, що строк виконання обов'язку зі сплати орендних платежів за договором оренди будівель та споруд №3-22 від 01.12.2008 настав, приймаючи до уваги приписи Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нарахована орендна плата за період користування орендованим майном з липня 2013 року по 13.04.2014 в розмірі 352597,43грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить застосувати строк позовної давності до вимог Служби автомобільних доріг у Донецькій області щодо стягнення з ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» заборгованості за договором оренди будівель та споруд №3-22 від 01.12.2008. Суд розглянув дане клопотання та зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 Цивільного кодексу України).
Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права.
Отже, встановлення строків звернення до суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача та інших осіб, в даному випадку осіб, які на теперішній час користуються спірною земельною ділянкою, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Європейський суд з прав людини наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
З огляду на обов'язок відповідача сплачувати орендну плату за договором на оренду будівель та споруд №3-22 від 01.12.2008 шляхом щомісячних перерахувань до 25 числа місяця, наступного за звітним, враховуючи, що, як встановлено судом, позивачем правомірно нараховані, а відповідачем не оплачені, орендні платежі за період користування державним майном з липня 2013 року по 13.04.2014, а позов направлений до суду 09.01.2020, позивач звернувся з позовом у цій справі поза межами встановленого законом строком позовної давності. При цьому, позивачем не зазначено про наявність поважних причин пропуску такого строку, як і обставин переривання перебігу позовної давності.
З огляду на зазначене та з урахуванням установленого факту спливу позовної давності, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволені позовних вимог Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком", м. Маріуполь про стягнення 538931,83грн відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч.1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п.п.8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Позивач: Служба автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ (84333, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Уральська, 12, код ЄДРПОУ 25946285).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком", м. Маріуполь (87525, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, буд. 2, код ЄДРПОУ 32794511).
Повний текст рішення підписано 30.03.2020.
Суддя Г.Є. Курило