1Справа № 335/11468/19 2/335/449/2020
11 березня 2020 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря Каравайко В.В., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення, -
Позивач КП «Водоканал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення, в обґрунтування позову вказавши наступне.
Відповідачі мешкають у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , користуються послугами КП «Водоканал», але оплату за послуги підприємства вносять не в повному обсязі, у зв'язку з чим, за період з 01.02.2012 року по 31.08.2019 року за ними утворилася заборгованість в розмірі 11 042,86 гривень, яку позивач просить суд стягнути з відповідачів на користь КП «Водоканал» та стягнути на його користь понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 гривень.
Ухвалою суду від 28.10.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.
28.11.2019 року відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позов, за змістом якого відповідач зазначає, що за вказаною у позові адресою він не мешкає, послугами позивача не користується, між ним та позивачем договір не укладався. Крім того, вважає розрахунок позивача по заявленій сумі заборгованості необґрунтованим, оскільки у ньому зазначені суми нарахувань до сплати помісячно без зазначення, за що саме ці нарахування здійснені, тому не вбачається, з чого виходив позивач при нарахування вказаних сум. Також, на думку відповідача, розрахунок містить арифметичні помилки, а також у розрахунку не взято до уваги порядок обрахунку вартості наданих послуг у ті дні, коли не нараховувалася субсидія, не приймався до уваги соціальний норматив користування послугами з постачання води і водовідведення на одну особу на місяць, в межах якого держава надає громадянам пільги на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до чинного Законодавства. Відповідач вважає, що позивачем при обчисленні розрахунку заборгованості не враховано здійснені платежі по оплаті наданих послуг, тому вважає суму заборгованості необґрунтованою. Також відповідачем заявлено попередній розрахунок суми судових витрат, які він поніс і очікує понести у загальному розмірі 928,20 гривень. 28.11.2019 року відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позов з аналогічних підстав, заявлено попередній розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і очікує понести у загальному розмірі 263,86 гривень.
Крім того, відповідачами подано письмові заяви про застосування строку позовної давності.
06.12.2019 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив, згідно із якою по суті обставин, викладених у відзиві, позивач зазначив, що КП „Водоканал” здійснює свою діяльність в межах, установлених чинним Законодавством, нарахування за користування послугами водопостачання та водовідведення проводяться, виходячи з розміру затверджених тарифів та показань засобів обліку, або за нормами, затвердженими в установленому порядку, відповідно до кількості осіб, які проживають за адресою. Споживач має право встановити індивідуальний засіб обліку води. За адресою: АДРЕСА_1 нарахування послуг з холодного водопостачання та водовідведення за особовим рахунком № НОМЕР_1 , проводяться відповідно до питомої норми водоспоживання, затвердженої рішенням виконкому Запорізької міської ради, з урахуванням кількості зареєстрованих осіб, яка за вказаною адресою становить 0,245 м.куб. на добу на 1 особу та з урахуванням пільги, яку має ОСОБА_1 . Відповідачі зареєстровані за вказаною адресою, тому є споживачами наданих послуг відповідно до ЗУ „Про житлово-комунальні послуги”, та несуть солідарну відповідальність по сплаті нарахованої заборгованості. Відповідачі не зверталися до позивача із заявами про припинення послуг, особисто ОСОБА_2 не повідомляв позивачу даних щодо іншого його місця проживання. Позивач зазначає, що розрахунок заборгованості, долучений до позову, складено станом на 31.08.2019 року, тому оплата послуг, яка була здійснена після його складення не врахована при визначенні суми заборгованості. Заяви про застосування строку позовної давності вважає необгрунтованими, вважає, що позивачами періодично оплачувалися надані послуги, тому такий строк переривався, розмір понесених витрат, пов'язаних із розглядом справи, вважає необгрунтованими.
08.01.2020 року позивачем подано додаткові пояснення до позову, за змістом яких позивачем наведено порядок обрахування заборгованості та надано розгорнутий розрахунок заборгованості із зазначенням послуг, по яким було нараховано суми до сплати.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Представник позивача суду надав письмову заяву про слухання справи у його відсутність, відповідно до якої позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.
Відповідач ОСОБА_2 суду надав письмову заяву про розгляд справи у його відсутність, відповідно до якої у задоволенні позову просить відмовити, з урахуванням поданих заперечень, а також подав письмову заяву про стягнення з позивача на його користь витрат, понесених ним у зв'язку із розглядом справи у розмірі 857,12 гривень.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
На підставі ст. 247 ЦПК України, суд розглянув справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Судом встановлено, що відповідачі по справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 22.10.2019 року №01-17/02/5965 (а.с. 12).
Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами та вноситься у встановлені строки.
Відповідно до п. 4 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (із змінами, внесеними згідно із Законом № 1198-VII від 10.04.2014 року), до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить визначення виконавця житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем) відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;
Частиною 5 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.
За рішенням Запорізької міської ради № 546 від 28.10.1999, збирання абонентської плати з населення за водокористування та водовідведення проводиться окремо від інших комунально-побутових послуг, а функції зі збору платежів з населення передано КП «Водоканал».
Статтею 19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” (в редакції на час виникнення правовідносин № 1875-IV) передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Поряд з цим згідно з ч. 1, 3 ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Рішення Запорізької міської ради №546 від 28.10.1999 року «Про порядок оплати послуг за водоспоживання та водовідведення» є актом органу місцевого самоврядування, який є обов'язковим на території м. Запоріжжя та є підставою для виникнення правовідносин між КП „Водоканал” та споживачами по водопостачанню та водовідведенню, а відтак і по сплаті вищевказаних послуг.
Таким чином, згідно з вимогами Закону, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, тобто не є підставою для невиконання зобов'язань. Тому доводи відповідачів щодо відсутності укладеного між сторонами договору є необгрунтованими.
Така позиція ж підтверджена Постановою Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі 6-2951цс15, в якій зазначено, що відсутність договору з позивачем не позбавляє обов'язку оплатити надані послуги.
Відповідно до ст.ст. 13, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно довідки КП «Водоканал» та розрахунку заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з 01.02.2012 року по 31.08.2019 року відповідачі мають заборгованість по оплаті за послуги водопостачання і водовідведення до квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальним розміром 11 042,86 гривень (а.с.5-8).
Зазначений розрахунок позивача відповідачами не спростовано, обґрунтованих даних, які б спростовували викладені у позові обставини відповідачами не надано, та не надано даних щодо погашення заборгованості. Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що він не мешкає за місцем реєстрації та не користується наданими позивачем послугами не підтверджені належними доказами. Відповідачами не спростовано їх обов'язку по сплаті вартості отриманих послуг.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України, при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За викладених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем надано належні, допустимі та достовірні докази невиконання відповідачами своїх обов'язків по оплаті за надані послуги, та, оцінюючи їх у сукупності, вважає достатніми для підтвердження аргументів, викладених у позові, про наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідачів.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
У даному випадку відповідачами подано заяви про застосування позовної давності.
Як встановлено судом, з даним цивільним позовом позивач звернувся до суду 10.10.2019 року (про що свідчить відповідна реєстраційна відмітка на першій сторінці позовної заяви).
При цьому, судом встановлено, що заборгованість, яку просить стягнути позивач, складається із заборгованості за період з 01.02.2012 року по 31.08.2019 року.
Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Дослідженням матеріалів встановлено, що трирічний строк позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 01.02.2012 року по 10.10.2016 року сплинув і не переривався, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за вказаний період слід відмовити, у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності.
Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З розрахунку заборгованості (а.с. 5-7) вбачається, що в межах строку позовної давності за період з жовтня 2016 року по серпень 2019 року включно відповідачам до сплати за надані послуги з водопостачання і водовідведення нараховано 8 487,86 гривень, з них сплачено 6011,44 гривень. Крім того, відповідно до наданих відповідачем квитанцій від 14.09.2019 року на суму 113,33 гривні; від 14.09.2019 року на суму 34,43 гривні та від 14.09.2019 року на суму 69,17 гривень, за вказаний період погашено заборгованість на загальну суму 216,93 гривень.
Таким чином, залишок непогашеної заборгованості за наданими позивачем послугами становить 2259,49 гривень, у зв'язку з чим, враховуючи встановлені судом обставини, підтвердження належними доказами факту нездійснення відповідачами оплати за послуги водопостачання та водовідведення у зазначеному розмірі, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та часткове стягнення з відповідачів заборгованості, що утворилась внаслідок несплати за надані послуги, в межах строку позовної давності у розмірі 2259,49 гривень.
На підставі викладеного, враховуючи, що на час розгляду справи судом сума заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення відповідачами не сплачена та матеріали справи не містять доказів того, що відповідачами було вжито заходи по погашенню заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та вважає за необхідне стягнути, відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарно з відповідачів на користь позивача суму заборгованості у розмірі у розмірі 2259,49 гривень. В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Вирішуючи письмову заяву відповідача ОСОБА_2 про стягнення з позивача на його користь витрат, понесених ним у зв'язку із розглядом справи у розмірі 857,12 гривень, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
В обґрунтування заяви відповідачем надано акти обліку часу, витраченого на підготовку до слухання справи та підготовку процесуальних документів, зі змісту яких вбачається, що позивачем пораховано кількість витрачених годин. Проте, матеріали заяви не містять обґрунтованих даних того, яким чином заявник оцінював витрачений час, з якого коефіцієнту за годину/хвилину виходив при підрахунку його вартості у грошовому еквіваленті.
За таких обставин, заява є необґрунтованою, її вимоги не відповідають положенню Закону, тому не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, виходячи з розміру мінімальної на час подання позову ставки судового збору, визначеної ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір”, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 921 гривень, на підставі ст. 540 ЦК України, у рівних частках.
Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 19, 7680, 89, 141, 142, 259, 265, 273, 274279 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Комунального підприємства «Водоканал» (код ЄДРПОУ 03327121, адреса: м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 61) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення - задовольнити частково.
Стягнути солідарно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Водоканал» суму заборгованості по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення за період з 10.10.2016 року по 31.08.2019 року у розмірі 2 259 (дві тисячі двісті п'ятдесят дев'ять) гривень 49 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Водоканал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 960 (дев'ятсот шістдесят) гривень 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Водоканал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 960 (дев'ятсот шістдесят) гривень 50 копійок.
В іншій частині позовні вимоги - залишити без задоволення.
У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про стягнення витрат, понесених, у зв'язку із розглядом справи - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Калюжна