01 квітня 2020 року справа №263/7633/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Геращенка І.В., суддів: Арабей Т.Г., Гайдара А.В.,
секретар судового засідання - Мирошниченко О.М.,
за участю: представника позивача - не з'явився,
відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Молчанової Н.В., діючої на підставі договору № 13/05/2019 року від 21.05.2019 року,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Адвоката Молчанової Наталії Володимирівни на рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 24 травня 2019 року у справі № 263/7633/19 (головуючий І інстанції Киян Д.В., повний текст складений у м. Маріуполі Донецької області) за позовом Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області до ОСОБА_1 про затримання громадянина Російської Федерації з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні,-
Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (далі - ГУ ДМС в Донецькій області, позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило прийняти рішення про затримання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (т. 1 а.с. 1-6).
В обґрунтування позову посилався на те, що 09.04.2015 року Державною міграційною службою України на підставі подання ГУБОЗ МВС України прийнято рішення про заборону відповідачу - громадянину Російської Федерації в'їзду в Україну терміном на п'ять років. Всупереч зазначеного рішення ОСОБА_1 в'їхав на територію України через КПП «Гоптівка» з території Російської Федерації на підставі свідоцтва на повернення в Україну.
Відповідач намагався отримати паспорт громадянина України, для чого 25.04.2019 року звернувся до Покровського МВ ГУ ДМС України в Донецькій області. 22.05.2019 року Покровським МВ ГУ ДМС України в Донецькій області прийнято рішення про відмову в оформленні та видачі паспорта громадянина України ОСОБА_1 в зв'язку з неможливістю встановити його особу та належність до громадянства України. Відповідач не має документів, які підтверджують його особу та документів, що дають право на перебування на території України та виїзд з неї.
З огляду на те, що відповідач не має підстав для законного перебування на території України, нехтує правилами перебування на території України, його дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України і охорони громадського порядку, мають ознаки адміністративного правопорушення - невиконання рішення про заборону в'їзду в Україну, відповідач підлягає поверненню до країни попереднього перебування у встановленому порядку, - тому наявні всі підстави для затримання відповідача для забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 травня 2019 року - позов задоволений; затримано громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням останнього до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на строк шість місяців (т. 1 а.с. 52-54).
Представник відповідача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову через порушення норм матеріального та процесуального (т. 1 а.с. 59-52).
В обґрунтування доводів посилався на те, що судом першої інстанції невірно визначено статус відповідача, апелянт вважає, що відповідач є громадянином України, що підтверджено посвідченням особи на повернення в Україну. Також, доказами проживання відповідача на території України є: свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб батьків відповідача, рішення суду про розірвання шлюбу батьків відповідача, рішення виконкому Красноармійської міської ради народних депутатів від 18.07.1990 року № 420 «Про встановлення опіки над неповнолітнім ОСОБА_1 », свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 5561 від 14.05.1997 року, довідкою сектору реєстрації місця проживання фізичних осіб ЦНАП м. Покровська. Вважає, що відсутні докази наявності підстав, визначених ст. 289 КАС України, відповідно до яких відбувається затримання іноземця або особи без громадянства. Крім цього, представником відповідача подано до суду позов про скасування рішення про відмову в оформлені та видачі паспорту громадянина України ОСОБА_1 .
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019 року апеляційну скаргу адвоката Молчанової Наталії Володимирівни, що діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 травня 2019 року - залишено без задоволення; рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 травня 2019 року у справі № 263/7633/19 - залишено без змін (т. 1 а.с. 190-192).
Постановою Верховного Суду від 17.03.2020 року постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року - скасовано, справу № 263/7633/19 направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Суд касаційної інстанції виходив з такого.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив в'їзд на територію України 17 квітня 2019 року на підставі отриманого в Консульському відділі посольства України в Російській Федерації посвідчення особи про повернення в Україну типу 18, код держави ІЖК, номер НОМЕР_1 , виданого органом 2 К.ГІ8 від 11 квітня 2019 року. Колегія суддів Верховного Суду аналізуючи матеріали справи зазначає, що відповідач перетнув державний кордон України 17 квітня 2019 року на підставі документа, що відповідає чинному законодавству, що свідчить про відсутність порушення вимог законодавства. Зазначений документ видано в Консульському відділі посольства України в Російській Федерації.
До суду касаційної інстанції відповідачем подано відповідь на адвокатський запит з Консульського відділу Посольства України в Російській Федерації на адресу адвоката Бірюч О.В., отриманий 27 червня 2019 року, який містить документи, що стали підставою для видачі посвідчення відповідачу на повернення в Україну, зокрема: лист Покровської міської ради Донецької області від 08 квітня 2019 року за вих. № 01-29-1207, лист Покровського МВ ГУ ДМС України в Донецькій області від 05 квітня 2019 року за вих. № 51-1925, довідка Красноармійського навчально-виховного комплексу м. Крайсноармійськ від 14 січня 2015 року за вих. № 3, довідка загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 м. Красноармійськ Донецької області від 15 січня 2015 року за вих. №14.
Судом апеляційної інстанції вказані документи, що стали правовою підставою для надання права на в'їзд відповідача на територію України незважаючи на наявність заборони на в'їзд в Україну від 09.04.2015 року, яким заборонено відповідачу в'їзд на Україну терміном 5 років, не досліджувалися, оцінки таким документам не надавалася. Колегія суддів Верховного Суду вважає, що за наявності правової підстави для в'їзду відповідача на територію України, виданого уповноваженим органом висновки щодо порушення відповідачем рішення про заборону на в'їзд в Україну від 09.04.2015 року є передчасними, оскільки за таких фактичних обставин клопотання про відкладення розгляду справи в суді апеляційної інстанції для надання матеріалів, що стали підставою для фактичного дозволу на в'їзд відповідача на територію України унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання відповідача щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (т. 2 а.с. 209-223).
Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення - без змін, як законне та обгрунтоване (т. 3 а.с. 135-142).
Представником відповідача подано відповідь на відзив позивача на апеляційну скаргу, в якій просила задовольнити апеляційну скаргу представника відповідача - адвоката Молчанової Н.В. та скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги.
Представник позивача в судове засідання з'явився, але не був допущений до участі в розгляді справи у зв'язку з відсутністю повноважень на самопредставництво органу.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача та представника відповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, відповіді на відзив, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі обставини справи.
Згідно інформації системи «Аркан» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Російської Федерації, у період з 2014 по 2015 рік чотири рази в'їжджав на територію України та виїжджав з неї на підставі закордонного паспорту громадянина Російської Федерації № НОМЕР_2 (т. 1 а.с.12).
Рішенням Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України від 09.04.2015 року заборонено громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Іваново, Російська Федерація, в'їзд на територію України терміном на п'ять років, тобто до 09.04.2020 року (т. 1 а.с. 9).
Згідно інформації системи «Аркан» відповідач на підставі закордонного паспорту громадянина Російської Федерації № 721428349 намагався 24.04.2018 року в'їхати на територію України через КПП «Гоптівка», проте останньому було відмовлено у в'їзді через наявну заборону в'їзду в Україну. 17.04.2019 року відповідач в'їхав на територію України через КПП «Гоптівка» з території Російської Федерації на підставі свідоцтва на повернення в Україну НОМЕР_3 (т. 1 а.с.12).
Рішенням Покровського МВ ГУ ДМС України в Донецькій області від 22.05.2019 року ОСОБА_1 відмовлено в оформлені та видачі паспорта громадянина України (а.с.23).
Згідно листа Головного відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 18.05.2019 року гр. Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи кримінальним вагомим елементом країн колишнього СНД, прибув до Донецької області з метою вчинення тяжких злочинів майнового характеру, підтримання кримінальних традицій та вчинення дій на шкоду державній безпеці України (т. 1 а.с. 15).
Згідно подання УСР ГУ НП в Донецькій області від 22.05.2019 року вих. № 481/33/01-2019 до Покровського міського відділу ГУ ДМС України в Донецькій області про вжиття до іноземця заходів впливу, співробітниками УСР ГУ НП в Донецькій області під час проведення заходів «Мігрант» встановлено громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , який прибув в Україну 17.04.2019 року та перебуває на території України без документів на право перебування на її території. ОСОБА_1 негативно впливає на криміногенну ситуацію в регіоні, «злодій в законі» (т. 1 а.с.13).
12.05.2019 року складено протокол про адміністративне затримання за частиною 2 ст. 263 КУпАП серія МДО № 000076, з якого вбачається, що у зв'язку із вчиненням відповідачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 203-1 КУпАП (невиконання рішення про заборону в'їзду в Україну) останнього затримано 22.05.2019 року (т. 1 а.с. 16-17).
Рішенням Покровського МВ ГУ ДМС України в Донецькій області від 22.05.2019 року відповідач був поміщений до Миколаївського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (т. 1 а.с. 19).
Про прийняте рішення 22.05.2019 року повідомлено Консульський відділ Посольства Російської Федерації в Україні (вих. № 51-2806) та Красноармійську міжрайонну прокуратуру Донецької області (вих. № 51-2804) (т. 1 а.с. 21-22).
В матеріалах справи наявна копія посвідчення особи на повернення в Україну ОСОБА_1 , видане 11.04.2019 року з закінченням строку дії 11.05.2019 року, яка надана суду апеляційної інстанції адвокатом відповідача (т. 1 а.с. 68).
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що дії громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 свідчать про свідоме порушення законодавства України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідачем порушено рішення про заборону йому в'їзду в Україну, тому наявні підставі, визначені ст. 289 КАС України, для затримання відповідача з метою забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
Суд апеляційної інстанції вважає помилковим такий висновок суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно ст. 29 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві".
Згідно ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, коли здійснюється законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773) іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
Передача з України або прийняття в Україну іноземця або особи без громадянства здійснюється відповідно до міжнародного договору про реадмісію (ч. 1 ст. 29 Закону № 3773).
Законом України від 05.06.2013 року № 324-УІІ ратифіковано Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про реадмісію від 22.10.2012 року, яка набрала чинності - 08.08.2013 року (далі - Угода).
Згідно п. 1 ст. 2 Угоди компетентні органи держави запитуваної Сторони на запит компетентних органів держави запитуючої Сторони приймають назад осіб, які в'їхали на територію держави запитуючої Сторони або перебувають там з порушенням законодавства цієї держави з питань в'їзду, виїзду і перебування іноземних громадян та осіб без громадянства, якщо встановлено, що ці особи є громадянами держави запитуваної Сторони або втратили її громадянство після в'їзду на територію держави запитуючої Сторони і не набули громадянства іншої держави, або, якщо по відношенню до цих осіб прийнято рішення про відмову в наданні громадянства держави запитуючої Сторони.
На підставі ч. І Розділу IV (Забезпечення процедури реадмісії) Інструкції про порядок реалізації компетентними та уповноваженими органами України міжнародних угод про реадмісію осіб, затвердженої Наказом МВС України від 16.02.2015 № 158, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 05.03.2015 за № 260/26705, у разі затримання уповноваженими органами на території України іноземців або осіб без громадянства, які порушують законодавство України щодо порядку прибуття на територію України чи перебування або проживання на її території, зазначені особи до вирішення питання щодо їх реадмісії підлягають тимчасовому розміщенню в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців (ч. 11 ст. 289 КАС України).
09.04.2015 року Державною міграційною службою України на підставі подання ГУБОЗ МВС України було прийнято рішення про заборону ОСОБА_1 - громадянину Російської Федерації в'їзду в Україну терміном на п'ять років.
При цьому, ОСОБА_1 в'їхав на територію України через КПП «Гоптівка» з території Російської Федерації на підставі свідоцтва на повернення в Україну.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22.11.2019 року у справі № 473/4795/19, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 року, позовні вимоги ГУ ДМС в Донецькій області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні - задоволені: продовжено строк затримання громадянина Російської Федерації - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на строк необхідний для його ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, але на строк не більше як шість місяців (т. 3 а.с. 17-19).
Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 473/4795/19 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 листопада 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року.
Крім того, ОСОБА_1 оскаржено в судовому порядку рішення Державної міграційної служби України від 09.04.2015 року про заборону в'їзду в Україну.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 вересня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019 року, відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду та повернуто позовну заяву (т. 3 а.с. 64-68).
Щодо посилання суду касаційної інстанції на необхідність дослідження судом апеляційної інстанції, зокрема: листа Покровської міської ради Донецької області від 8 квітня 2019 року вих. № 01-29-1207, листа Покровського МВ ГУ ДМС України в Донецькій області від 5 квітня 2019 року вих. № 51-1925, довідки Красноармійського навчально-виховного комплексу м. Крайсноармійськ від 14 січня 2015 року №3, довідки загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 м. Красноармійська Донецької області від 15 січня 2015 року вих. № 14.
Адвокатом відповідача до касаційної скарги та в суд апеляційної інстанції, зокрема, надані наступні копії документів, які згідно ст.ст. 73, 74, 75, 76, ч. 8 ст. 79 КАС України колегія суддів визнає належними, допустимими, достовірними та достатніми:
- лист третього секретаря з консульських питань консульського відділу Посольства України в Російській Федерації від 24.06.2019 року № 6111/17-528-3741, яким на запит адвоката Бірюч О.В. направлено копії матеріалів, на підставі яких Консульським відділом Посольства України в РФ гр. ОСОБА_1 видавалося посвідчення особи на повернення в Україну;
- лист третього секретаря з консульських питань консульського відділу Посольства України в Російській Федерації від 22.05.2019 року № 6111/17-528-2987, яким на запит ГУ ДМС у Донецькій області щодо звернення відповідача про оформлення паспорту громадянина України підтверджено факт видачі посвідчення особи на повернення в Україну серії НОМЕР_1 від 11.04.2019 року на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі матеріалів справи, копії яких додаються на 9 арк.;
- лист Покровської міської ради Донецької області від 8 квітня 2019 року № 01-29-1207, в якому на запит консульського відділу Посольства України в Російській Федерації повторно повідомлено, що гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 24.07.1990 року; знятий з реєстраційного обліку 11.06.1999 року в м. Кінешма Івановської області Російської Федерації;
- лист Покровського МВ ГУ ДМС України в Донецькій області від 5 квітня 2019 року № 51-1925, яким на запит консульства повідомлено, що згідно архівних даних Покровського МВ ГУ ДМС України в Донецькій області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортом громадянина України не документувався. Згідно даних сектору ЦНАП м. Покровська відомо, що останній був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 в період з 24.07.1990 року до 11.06.1999 року;
- довідка Красноармійського центру єдиного замовника від 2014 року видана відповідачу в тому, що він був зареєстрований у АДРЕСА_1 з 24.07.1990 року та знятий з реєстраційного обліку Івановська область, м. Кінешма - 11.06.9;
- довідка про укладення шлюбу № 62 від 26.06.1982 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ;
- довідка Красноармійського навчально-виховного комплексу м. Крайсноармійськ від 14 січня 2015 року № 3, згідно якої відповідач навчався з 01.09.1992 року по 11.06.1997 року в ЗОШ № 10 м. Красноармійська;
- довідка загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 м. Красноармійська Донецької області від 15 січня 2015 року № 14, видана відповідачу в тому, що останній навчався в школі № 2 в період з 01.09.1990 року по 25.05.1992 року (т. 2 а.с. 40-46, т. 3 а.с. 75-80, 104-114).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III (далі - Закон № 2235) громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України (ч. 2 ст. 3 Закону № 2235).
Проаналізувавши вище зазначені докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони підтверджують факт постійного проживання відповідача на території України з 24.08.1991 року, тобто з дня проголошення незалежності України, а отже, відповідач в розумінні ст. 3 Закону № 2235 є громадянином України.
Враховуючи те, що відповідач є громадянином України на нього не розповсюджуються положення статті 289 КАС України.
Зазначене підтверджується також листом Консульського відділу посольства України в Російській Федерації від 15.01.2020 року № 6111/17-528-295 на запит адвоката Бірюч О.В. повідомлено, що Консульським відділом посольства України в Російській Федерації оформлено посвідчення особи на повернення в Україну від 11.04.2019 року серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до документів, наданих заявником та листа Покровського МВ ГУ ДМС України в Донецькій області громадянство ОСОБА_1 визначається згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 2235, тому вимога щодо встановлення належності до громадянства України не проводиться, оскільки він є громадянином України з 24.08.1991 року. На момент оформлення посвідчення особи на повернення в Україну особу ОСОБА_1 підтверджено паспортом громадянина Р .Ф . При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2235, якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України (т. 3 а.с. 82).
Відповідно до п. 1, п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону № 2235 законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах: єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України;: збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач перетнув державний кордон України 17 квітня 2019 року на підставі документа, виданого Консульським відділом посольства України в Російській Федерації, який відповідає чинному законодавству, у зв'язку з чим з боку відповідача відсутнє порушення вимог законодавства України.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову щодо затримання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням останнього до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на строк шість місяців.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову, в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 195, 271, 289, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Адвоката Молчанової Наталії Володимирівни - задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 24 травня 2019 року у справі № 263/7633/19 за позовом Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області до ОСОБА_1 про затримання громадянина Російської Федерації з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні - скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні позову Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області до ОСОБА_1 про затримання громадянина Російської Федерації з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні - відмовити.
Повний текст постанови складений та проголошений в судовому засіданні 1 квітня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: Т.Г. Арабей
А.В. Гайдар