ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
01 квітня 2020 року м. Київ № 826/1446/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Головного управління ДФС у м. Києві
провизнання протиправними дії та визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) (далі також - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (вул. Шолуденка, буд 33/19, м. Київ, 04116; код ЄДР: 39439980) (далі - також відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд:
1) визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо формування та направлення ОСОБА_1 податкової вимоги № 109807-17 від 24.11.2017 про погашення суми податкового боргу в розмірі 11 213,10 грн.;
2) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 109807-17 від 24.11.2017 про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15.01.2018 нею отримано податкову вимогу ГУ ДФС у м. Києві від 24.11.2017 № 109807 щодо сплати суми податкового боргу у розмірі 11213,10 грн., а також прийняте рішення від 24.11.2017 № 109807-17 про опис майна у податкову заставу.
Пояснює, що 28.04.2017 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 43533-1305, яким позивачу визначено грошове зобов'язання із земельного податку на суму 26819,96 грн.
Натомість 04.08.2017 відповідачем скасовано податкове повідомлення-рішення № 43533-1305 від 28.04.2017 та прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 96979-1305, яким визначено грошове зобов'язання із земельного податку на суму 11213,35 грн.
Позивач додає, що на податкове повідомлення-рішення від 04.08.2019 № 96979-1305 нею подано скаргу до ДФС України. Тобто позивач наголошує, що сума податкового зобов'язання у розмірі 11213,35 грн., яка визначена податковим повідомленням-рішенням від 04.08.2019 № 96979-1305, є неузгодженою.
Позивач наголошує, що на час складання даної позовної заяви (25.01.2018) їй не було надіслано ні рішення ДФС про результати розгляду скарги позивача від 29.09.2018, ні рішення про продовження строків її розгляду, з огляду на що, на думку позивача, її скарга вважається повністю задоволеною, а податкове повідомлення-рішення від 04.08.2017 № 96979-1305 скасованим.
Разом з тим, позивач додає, що всупереч вимогам податкового законодавства відповідач, без належних на те підстав сформував податкову вимогу від 24.11.2017 № 109807-17 про сплату податкового боргу, а також прийняв рішення від 24.11.2017 № 109807-17 про опис майна у податкову заставу.
Позивач наголошує, що сума визначена податковою вимогу не являється податковим боргом, оскільки подана нею у встановлений законом строк до ДФС України скарга на податкове повідомлення-рішення вважається повністю задоволеною, а податкове повідомлення-рішення вважається повністю скасованим, що свідчить про відсутність підстав формування вимоги про сплату боргу та рішення про опис майна у податкову заставу.
Підсумовуючи викладене позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Позиція відповідача.
Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволені позовних вимог, оскільки податкова вимога сформована автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів, відповідно до Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017№ 610.
Відтак, на думку відповідача, враховуючи наявність в інтегрованих картках платника податків АІС «Податковий борг» станом на 24.11.2017 податкового боргу у розмірі 11 213,10 грн., ГУ ДФС у м. Києві правомірно направило на адресу платника податків вимогу про сплату боргу від 21.11.2017 № 109807-17 та рішення від 24.11.2017 № 109807-17 про опис майна у податкову заставу, з огляду на що дії контролюючого органу стосовно винесення податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, є законними та обґрунтованими.
У відповіді на відзив позивач виклала ті самі обставини та обґрунтування, що у позовній заяві та, як наслідок просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Процесуальні дії вчинені судом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.01.2018 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення визначених в ній недоліків.
В межах встановленого судом строку недоліки позовної заяви позивачем усунуто.
Ухвалою суду від 20.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.
Встановлені судом обставини.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
28.04.2017 ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 43533-1305, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання із земельного податку на суму 26 819,96 грн.
Разом з тим, позивач не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішення від 28.04.2017 № 43533-1305 звернулася зі скаргою.
Листом від 07.09.2017 № 12684/Д/26-15-13-05-19 ГУ ДФС у м. Києві повідомило про скасування (відкликання) попереднього податкового повідомлення-рішення від 28.04.2017 № 43533-1305 на суму 26819,96 грн., оскільки вказаним рішення невірно розрахована нормативно-грошова оцінка.
Разом з тим, вказаним листом податковий орган повідомив позивача про направлення на її адресу нового податкового повідомлення-рішення від 04.08.2017 № 96979-1305 на суму податкового зобов'язання в розмірі 11 213,35 грн.
Як зазначає позивач у позовній заяві, лист ГУ ДФС у м. Києві від 07.09.2017 № 12684/Д/26-15-13-05-19 надісланий на її адресу 11.09.2017 та отриманий позивачем 21.09.2017.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 04.08.2017 № 96979-1305 позивачем до ДФС України подано скаргу, яка зареєстрована 29.09.2017 за № 6666/інше.
При цьому, подаючи скаргу позивачем 29.09.2017 на адресу ГУ ДФС у м. Києві надіслано повідомлення про оскарження податкового повідомлення-рішення від 04.08.2017 № 96979-1305, яке отримано ГУ ДФС у м. Києві 02.10.2017 (том 1 а.с. 29).
Разом з тим, 24.11.2017 ГУ ДФС у м. Києві сформовано податкову вимогу № 109807-17, відповідно до якої сума податкового боргу становить 11 213,00 грн. та прийнято рішення від 24.11.2017 № 109807-17 про опис майна у податкову заставу.
Позивач, не погоджуючись з діями відповідача щодо формування та надіслання вимоги від 24.11.2017 № 109807-17 про сплату податкового боргу у розмірі 11 213,00 грн. та вважаючи протиправним рішення від 24.11.2017 № 109807-17 про опис майна у податкову заставу, звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
В першу чергу слід зазначити, що у відповідності до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог, з огляду на що перевіряючи правомірність дій Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо формування та направлення ОСОБА_1 податкової вимоги № 109807-17 від 24.11.2017 та правомірність прийняття рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 109807-17 від 24 листопада 2017 року про опис майна у податкову заставу, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Пунктами 59.1, 59.3 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що податкова вимога виставляється контролюючим органом виключно у тому випадку, коли сума податкового боргу є узгодженою та, як наслідок така вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
В той же час, пунктом 88.1 статті 88 ПК України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Згідно з пунктом 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає:
у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;
у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань.
Отже, передумовою для прийняття рішення про опис майна у податкову заставу є несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання.
В той же час, перевіряючи наявність за ОСОБА_1 узгодженої суми податкового зобов'язання на дату формування вимоги від 24.11.2017 № 109807-17 та прийняття рішення від 24.11.2017 № 109807-17 про опис майна, суд виходить з наступного.
04.08.2017 ГУ ДФС у м. Києві сформовано податкове повідомлення-рішення № 96979-1305 на суму податкового зобов'язання в розмірі 11 213,35 грн. (том 1 а.с. 25).
Як видно з наявної в матеріалах справи копії конверту (том 1 а.с. 26) 11.09.2017 листом ГУ ДФС від 07.09.2017 № 12684/Д/26-15-13-05-19 вказане податкове повідомлення-рішення від 04.08.2017 № 96979-1305 було надіслано на адресу позивача.
У позовній заяві позивач зазначає, що між іншим відповідачем не заперечується та не спростовується, що податкове повідомлення-рішення від 04.08.2017 № 96979-1305 отримано позивачем 21.09.2017.
Згідно з пунктом 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (пункт 56.2 статті 56 ПК України).
Згідно з пунктом 56.3 статті 56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу (пункт 56.12 статті 56 ПК України).
При цьому, відповідно до пункту 56.5 статті 56 ПК України платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.
Скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження (пункт 56.15 статті 56 ПК України).
Так, відповідно до наявних у матеріалах справи документів (том 1 а.с. 10-11) позивачем на податкове повідомлення-рішення від 04.08.2017 № 96979-1305 до ДФС України подано скаргу, яка зареєстрована в ДФС 29.09.2017 за № 6666/інше, підтвердженням чого є дата та номер реєстрації скарги, проставленого на копії самої скарги.
Одночасно з поданням подання скарги позивачем на адресу ГУ ДФС у м. Києві надіслано повідомлення від 29.09.2017 (том 1 а.с. 27), яким відповідача повідомлено про оскарження до ДФС України податкового повідомлення-рішення від 04.08.2017 № 96979-1305.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до опису вкладення цінного листа за № 0407131856965 (том 1 а.с. 28) та відстеження поштового пересилання за штриховим ідентифікатором № 0407131856965 (том 1 а.с. 29) повідомлення позивачем про оскарження податкового повідомлення-рішення отримано ГУ ДФС у м. Києві 02.10.2017.
Тобто, ГУ ДФС у м. Києві було обізнане про оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення від 04.08.2017 № 96979-1305, яким позивачу було визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 11 213,10 грн., а відтак зважаючи на те, що скарга на податкове повідомлення-рішення була подана позивачем до контролюючого органу вищого рівня у строки, передбачені статтею 56 ПК України, грошове зобов'язання у розмірі 11 213,10 грн., що визначене податковим повідомленням-рішенням від 04.08.2017 № 96979-1305, є неузгодженим.
Разом з тим, пунктом 56.8 статті 56 ПК України передбачено, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Згідно з пунктом 56.9 ст. 56 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.
Аналогічні норми щодо строків розгляду скарги містить і Порядок оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2015 за № 1617/28062.
Відтак, проаналізувавши зазначені норми податкового законодавства, суд зазначає, що контролюючий орган, який розглядає скаргу, зобов'язаний прийняти рішення протягом 20 календарних днів наступних за днем отримання скарги та надіслати його на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги, про яке також необхідно до закінчення двадцятиденного строку розгляду скарги, письмово повідомити платника податків. В протилежному випадку, у разі якщо рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, або якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків.
В той же час, беручи до уваги той факт, що скарга позивача на податкове повідомлення-рішення від 04.08.2017 № 96979-1305 була зареєстрована в ДФС України 29.09.2017 за вх. № 6666/інше, матеріали позовної заяви не містять жодних доказів розгляду ДФС України такої скарги, оскільки відсутнє як рішення про результати розгляду скарги платника податків так і рішення контролюючого органу про продовження строків її розгляду, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що у відповідності до пункту 56.9 статті 56 ПК України, скарга ОСОБА_1 є задоволеною, а податкове повідомлення-рішення від 04.08.2017 № 96979-1305 на суму грошового зобов'язання у розмірі 11 213,10 грн. вважається скасованим, що свідчить про відсутність у позивача податкового боргу.
Таким чином, підсумовуючи викладені обставини у сукупності, в контексті викладених норм податкового законодавства, а також беручи до уваги те, що податкове повідомлення-рішення від 04.08.2017 № 96979-1305 на суму грошового зобов'язання 11 213,10 грн скасоване ДФС України за результатами адміністративного оскарження та, як наслідок відсутнє узгоджене грошове зобов'язання, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо формування та направлення ОСОБА_1 податкової вимоги № 109807-17 від 24.11.2017 про погашення суми податкового боргу у розмірі 11 213,10 грн., з огляду на що позов в цій частині підлягає задоволенню.
В той же час, як вже було зазначено судом передумовою для прийняття рішення про опис майна у податкову заставу є наявність у платника податків узгодженої суми грошового зобов'язання, яка в даному випадку відсутня, з огляду на що суд приходить до висновку про протиправність рішення від 24.11.2017 № 109807-17 про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу та, як наслідок таке рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В свою чергу відповідачем не надано суду жодних належних і допустимих у розумінні ст. 73 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність своїх дій щодо формування та надсилання на адресу позивача податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податку заставу.
Варто наголосити що у відзиві на позовну заяву ГУ ДФС у м. Києві взагалі ніяким чином не згадує та не спростовує обґрунтування позивача щодо неприйняття ДФС України рішення за результатами розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення від 04.08.2017 № 96979-1305, у зв'язку з чим можна дійти висновку, що податковий орган погоджується з доводами позивача щодо скасування згадуваного податкового повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження на підставі 56.9 статті 56 ПК України.
При цьому, суд погоджується з доводами представника ГУ ДФС у м. Києві у відзиві на позовну заяву щодо того, що вимога про сплату боргу формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючого органу, однак суд звертає увагу відповідача на те, що така вимога формується виключно у тому випадку, коли сума грошового зобов'язання, яка наявна у інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючого органу, є узгодженою.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов є таким, що підлягає задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо формування та направлення ОСОБА_1 податкової вимоги № 109807-17 від 24.11.2017 про погашення суми податкового боргу в розмірі 11 213,10 грн.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 109807-17 від 24.11.2017 про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (вул. Шолуденка, буд 33/19, м. Київ, 04116; код ЄДР: 39439980) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя О.А. Кармазін