ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
31 березня 2020 року м. Київ № 640/24625/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ
Головного територіального управління юстиції у м. Києві
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виражається у не закінченні виконавчих проваджень № 57618898 та № 57618727;
- зобов'язати відповідача закінчити виконавчі провадження № 57618898 та № 57618727.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність, яка полягає у незакінчені виконавчих проваджень № 57618898 та № 57618727, оскільки державний виконавець не мав права стягувати виконавчий збір по виконавчому листу, який визнаний таким, що не підлягає виконанню, а отже відповідач зобов'язаний закінчити виконавчі провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 10 лютого 2020 року. Зобов'язано відповідача надати суду до 07 лютого 2020 року відзив на позовну заяву і всі письмові докази, наявні у відповідача та належним чином засвідченні копії матеріалів виконавчих проваджень № 57618898, № 57618727 та № 45288624.
10 лютого 2020 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Відповідач у судове засідання 10 лютого 2020 року не прибув про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходило.
У судовому засіданні 10 лютого 2020 року суд, відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року повторно зобов'язано Подільський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києва надати суду протягом 2-х днів з дня отримання даної ухвали належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчих проваджень № 57618898, № 57618727 та № 45288624.
05 березня 2020 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву та належним чином засвідченні копії виконавчих проваджень. Відзив відповідача обґрунтований тим, що з моменту закінчення виконавчого провадження № 45288624 постанова про стягнення виконавчого збору від 06 листопада 2018 року та постанова про стягнення витрат виконавчого провадження від 06 листопада 2018 року стали окремими виконавчими документами, які відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
У Відділі державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції перебувало виконавче провадження № 45288624 з примусового виконання виконавчого листа № 2607/1339/12 виданого 07 серпня 2014 року Подільськім районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» 504 807,26 грн.
26 жовтня 2018 року до канцелярії відділу надійшла заява від представника ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з погашенням заборгованості за виконавчим листом 2607/13391/12, на підтвердження чого надав довідку про відсутність заборгованості від 07 березня 2018 року видану ТОВ «ФК «Позика».
06 листопада 2018 року в межах виконавчого провадження № 45288624 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 300,00 грн.
Також, 06 листопада 2018 року в межах виконавчого провадження № 45288624 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору з боржника в розмірі 50 480,73 грн.
07 листопада 2018 року державним виконавцем винесено постанову № 57618898 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови № 45288624 виданої 06 листопада 2018 року Подільським РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 50 480,73 грн.
Постановою держаного виконавця від 07 листопада 2018 року № 57618898 приєднано виконавче провадження № 57618898 до зведеного виконавчого провадження № 54072838.
07 листопада 2018 року державним виконавцем винесено постанову № 57618727 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови № 45288624 виданої 06 листопада 2018 року Подільським РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві про стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн.
Постановою держаного виконавця від 07 листопада 2018 року № 57618727 приєднано виконавче провадження № 57618898 до зведеного виконавчого провадження № 54072838.
08 листопада 2018 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 45288624 на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
08 серпня 2019 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою про закінчення виконавчих проваджень № 57618898 та № 57618727, в якій зазначено, що ухвалою Подільського районного суду по справі № 2607/13391/12 від 31 травня 2019 року виконавчий лист № 2607/13339/12 виданий Подільським районним судом 07 серпня 2014 року, визнано таким, що не підлягає виконанню.
21 листопада 2019 року державним виконавцем надано відповідь на вказану заяву, в якій зазначено про відсутність підстав для закінчення вищезазначених виконавчих проваджень, оскільки, станом на день прийняття Подільським районним судом міста Києва ухвали про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у відділі на виконанні вже перебували виконавчі провадження № 57618727 з примусового виконання постанов про стягнення витрат виконавчого провадження та № 57618898 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, яка полягає у не закінченні виконавчих проваджень № 57618898 та № 57618727, вважаючи її протиправною та такою, що порушують права, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі по тексту - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі по тексту - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктами 1 та 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII встановлено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Також, пунктом 5 частини встановлено, що частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Частиною другою статті 39 Закону № 1404-VIII встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Отже, з наведеного слідує висновок, що у разі виконання в повному обсязі рішення, з примусового виконання якого відкрито виконавче провадження, таке виконавче провадження підлягає закриттю.
Як вже встановлено судом, виконавче провадження № 45288624 з примусового виконання виконавчого листа № 2607/13339/12 виданого Подільським районним судом 07 серпня 2014 року закінчено 08 листопада 2018 року на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Тобто у зв'язку із повним виконанням боржником рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист.
Суд звертає увагу, що ухвалою Подільського районного суду по справі № 2607/13391/12 від 31 травня 2019 року виконавчий лист № 2607/13339/12 виданий Подільським районним судом 07 серпня 2014 року, визнано таким, що не підлягає виконанню вже після закінчення виконавчого провадження № 45288624.
Часиною першою статті 27 встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 39 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Судом встановлено, що в межах виконавчого провадження № 45288624 державним виконавцем винесено 06 листопада 2018 року постанову про стягнення виконавчого збору від та постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, які стали окремими виконавчими документами та відповідно до пункту 5 частини 1 статті З Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню.
У подальшому державним виконавцем відкрито виконавчі провадження № 57618898 щодо примусового виконання постанови № 45288624 виданої 06 листопада 2018 року Подільським РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн та № 57618727 щодо примусового виконання постанови № 45288624 виданого 06 листопада 2018 року Подільським РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 50 480,73 грн.
Тобто, виконавчі провадження № 57618898 та № 57618727 відкритті не з примусового виконання виконавчого листа № 2607/13339/12 виданого Подільським районним судом 07 серпня 2014 року, який у судовому порядку визнано таким, що не підлягає виконанню, а з примусового виконання інших виконавчих документів, а саме постанови № 45288624 видані 06 листопада 2018 року Подільським РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що постанови № 45288624 видані 06 листопада 2018 року Подільським РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві про стягнення виконавчого збору та стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у судовому порядку визнавалися протиправними та скасовані.
З урахуванням викладеного, суд не вбачає ознак бездіяльності відповідача, оскільки виконавче провадження № 45288624 закінчено у зв'язку із повним виконанням позивачем рішення суду, а виконавчі провадження № 57618898 та № 57618727 відкритті з примусового виконання виконавчих документів, які не визнавалися такими, що не підлягають виконанню.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 287, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Аверкова