ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
31 березня 2020 року м. Київ № 640/1481/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., вирішивши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
третя особа Національне агентство з питань запобігання корупції
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Національне агентство з питань запобігання корупції (далі також - третя особа, НАЗК), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:
- визнати протиправними бездіяльність та дії відповідача військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) в частині не виконання умов укладеного з позивачем, згідно наказу першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 28.02.2013 року № 66, Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України щодо забезпечення позивачу належних умов для проходження військової служби та додержання особистих прав і свобод позивача, зокрема: надання відпочинку за виконання службових обов'язків у вихідні, святкові та неробочі дні, встановленої тривалості службового часу та вільного пересування територією України у вихідні, святкові та неробочі дні;
- визнати бездіяльність та неналежну діяльність відповідача військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) в частині забезпечення дотримання соціальної справедливості при розподілі службового навантаження та необхідного часу для відпочинку військовослужбовців, працівників, визначення та підтримання порядку надання часу (іншого дня) для відпочинку за невикористані вихідні, святкові та неробочі дні неправомірними і незаконними;
- зобов'язати відповідача - військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) видати наказ (по стройовій частині) про оголошення невикористаних позивачем 8 (восьми) вихідних, святкових та неробочих днів.
- стягнути з відповідача військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) суму заподіяної позивачу моральної шкоди, яка дорівнює установленій сумі грошової допомоги для оздоровлення за 2019 рік 19 174,65 грн. (дев'ятнадцять тисяч сто сімдесят чотири гри. 65 коп.) з урахуванням коефіцієнту тривалості негативного впливу, який буде обчислений на день винесення судового рішення у розмірі одного відсотка від вказаної суми грошової допомоги для оздоровлення за 2019 рік за кожен день дії неправомірної бездіяльності (дії), а також суму понесених мною судових витрат, які будуть встановлені судом.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що позивач проходить військову службу в Збройних Силах України.
18.12.2018 року позивач звернувся із рапортом до відповідача про надання ОСОБА_1 22, 26 грудня 2018 року днів відпочинку за виконання службових обов'язків у вихідні дні (неділя) 2, 9, 16 грудня 2018 року та для створення сприятливих умов святкування 25 грудня 2018 року - ОСОБА_2 з одночасним наданням дозволу на виїзд за межі гарнізону.
Вказаний рапорт погоджено уповноваженими особами, однак, вказаний рапорт не був задоволений, оскільки діяв оголошений Президентом України воєнний стан.
Після закінчення воєнного стану, 28.12.2018 року, позивач звернувся до вищого командування з рапортом щодо надання йому 3, 4, 5, 8, 9 січня 2019 року днів відпочинку за виконання службових обов'язків у згадані вище вихідні та святкові дні, також просив надати дозвіл на виїзд за межі гарнізону.
Вказаний рапорт погоджено уповноваженою особою відповідача, однак, решта посадових осіб, які за підпорядкуванням мали обов'язок розглянути рапорт по суті, відмовилися це зробити, відтак рапорт залишено без розгляду.
02.01.2019 року позивач звернувся до відповідача із рапортом щодо невикористання ОСОБА_1 з незалежних від нього обставин 6 (шести) вихідних, святкових та неробочих днів, а саме: 02, 09, 16, 30 грудня 2018 року (неділі); 31 грудня 2018 року (неробочий день); 01 січня 2019 року (Новий рік) у зв'язку із добовим чергуванням. Враховуючи вказане, позивач просив відповідача оголосити наказом (по стройовій частині) про невикористані ним 6 (шести) вихідних, святкових та неробочих днів, з подальшим наданням можливості їх об'єднаного використання у зв'язку із необхідністю виїзду за межі пункту дислокації військової частини до м. Києва.
Водночас, відповіді на зазначений рапорт позивач не отримав, відомостей про видання відповідачем наказу по суті поданого рапорту не має.
Враховуючи викладене, позивач вважає бездіяльність (дії) військової частини НОМЕР_1 щодо визначення та підтримання порядку надання часу (іншого дня) для відпочинку за невикористані вихідні, святкові та неробочі дні протиправними, а прийняте рішення щодо не оголошення наказом (по стройовій частині) про невикористання позивачем 6 (шести) вихідних, святкових та неробочих днів з подальшим наданням можливості їх об'єднаною використання у зв'язку з необхідністю виїзду до м. Київ, протиправними.
При цьому, вважає, що вказана вище бездіяльність та дії уповноважених осіб військової частини НОМЕР_3 є проявом системного негативного впливу, яке здійснює Міністерство оборони України на позивача як викривача відповідно до вимог Закону України «Про запобігання корупції».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2019 року відкрито провадження справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Через канцелярію суду 18.02.2019 року третьою особою надано пояснення, в яких зазначено, що до НАЗК не надходило повідомлень ОСОБА_1 стосовно можливих порушень посадовими особами військової частини НОМЕР_1 вимог абзацу першого частини третьої статті 53 Закону шляхом: ненадання 22, 26 грудня 2018 року та 03, 04, 05, 08, 09 січня 2019 року днів відпочинку за виконання службових обов'язків у вихідні, святкові та неробочі дні, а також дозволу для вільного пересування територією України у вихідні, святкові та неробочі дні; незабезпечення дотримання соціальної справедливості при розподілі службового навантаження та необхідного часу для відпочинку військовослужбовців, працівників, визначення та підтримання порядку надання часу (іншого дня) для відпочинку за невикористані вихідні, святкові та неробочі дні; невидання наказу (по стройовій частині) про оголошення невикористаних 6 вихідних, святкових та неробочих днів - 02, 09, 16, 30, 31 грудня 2018 року та 01 січня 2019 року.
Таким чином, можливі порушення посадовими особами військової частини НОМЕР_1 вимог абзацу першого частини третьої статті 53 Закону, які є предметом розгляду Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 640/1481/19, Національним агентством не встановлювалися.
Через канцелярію суду 04.03.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує з огляду на те, що не рахуючись із тим, що в Україні діяв особливий період, запроваджувався воєнний стан, позивач розраховував лише на дні відпочинку, зневажаючи те, що в першу чергу, в цій соціально-напружений історичний період в Україні полковник ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який різними шляхами ухиляється від своїх службових обов'язків.
Через канцелярію суду 02.04.2019 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог (збільшення позовних вимог), в якій повідомлено, що позивачем надіслано поштою ще один рапорт відповідачу від 15.01.2019 року про те, що ним не використано 2 (два) вихідних дні, а саме 12 січня (субота) та 13 січня (неділя) 2019 року.
У прохальній частині рапорту від 15.01.2019 року ОСОБА_1 просить, зокрема, оголосити наказом (по стройовій частині) про невикористання ним 2 (двох) вихідних днів з подальшим наданням йому можливості їх об'єднаного використання у зв'язку із необхідністю виїзду до м. Києва.
28.03.2019 року під час службової наради, яка проводилася генералом-лейтенантом ОСОБА_3 з приводу забезпечення ОСОБА_1 житлом у м. Дніпро та розгляду рапорту від 15.01.2019 року щодо оголошення наказом (по стройовій частині) по 2 (два) невикористані ним вихідних, святкових та неробочих днів з подальшим наданням можливості їх об'єднаного використання у зв'язку з необхідністю виїзду за межі пункту дислокації військової частини до м. Києва, позивачу стало відомо, що відповідачем рапорт від 15.01.2019 року вважається безпідставним, і тому, залишений без задоволення.
З огляду на викладене, позивачем збільшено позовну вимогу «зобов'язати відповідача - військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) видати наказ (по стройовій частині) про оголошення невикористаних позивачем» з 6 (шести) вихідних, святкових та неробочих днів на 8 (вісім) вихідних, святкових та неробочих днів.
Через канцелярію суду 02.04.2019 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому позовні вимоги підтримано.
Через канцелярію суду 07.05.2019 року представником відповідача подано заяву про розгляд справи у порядку загального позовного провадження та в режимі відеоконференції.
Заяву обґрунтовано тим, що через велику кількість однотипних позовів поданих ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , а також те, що рішення в одній справі може бути прецедентом для прийняття рішень в інших справах за позовами ОСОБА_1 , викладення ним у своїх позовах недостовірних даних, в даній справі, на думку представника відповідача, існує необхідність у розгляді справи в загальному позовному провадженні, оскільки загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному провадженні.
Крім цього, у зв'язку із значним витрачанням часу представником військової частини НОМЕР_1 на переміщення з місця дислокації військової частини НОМЕР_1 до Окружною адміністративного суду міста Києва, а також у зв'язку із необхідністю участі в інших судових засіданнях, з метою забезпечення належного представництва інтересів військової частини НОМЕР_1 , місце знаходження якої є м. Дніпро, представник відповідача просить проводити розгляд справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2019 року запропоновано відповідачу надати суду перелік єдиних унікальних номерів адміністративних справ, предмети позовів ОСОБА_1 , які є однорідними між собою у межах розгляду заяви представника відповідача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження та в режимі відеоконференції, шляхом подання їх до канцелярії суду у строк до 27.05.2019 року.
Ухвалено вирішити заяву представника відповідача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження та в режимі відеоконференції за результатами виконання відповідачем цієї ухвали суду.
Через канцелярію суду 29.05.2019 року представником відповідача надано перелік адміністративних справ, які, на думку останнього, є пов'язаними між собою, схожими або дублюються, а саме справи: №640/20231/18, №826/15982/17, №826/11851/18, №640/3157/19, №640/1392/19, №640/2330/19, №640/21123/18, №826/14797/17.
З огляду на надходження документів на ухвалу суду від 08.05.2019 року, суд дійшов висновку про здійснення розгляду клопотання заяви представника відповідача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження та в режимі відеоконференції.
З аналізу адміністративної справи №640/1481/19 встановлено, що предмет спору віднесено до категорії проходження позивачем публічної служби, з огляду на що, ця справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, оскільки є справою незначної складності у відповідності до статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши обґрунтування представника відповідача щодо розгляду справи №640/1481/19 викладені у заяві, судом встановлено, що представником відповідача не наведено належних обґрунтувань щодо необхідності розгляду справи №640/1481/19 у порядку загального позовного провадження, в той час, як викладені аргументи щодо схожості предметів справи №640/1481/19 із справами №640/20231/18, №826/15982/17, №826/11851/18, №640/3157/19, №640/1392/19, №640/2330/19, №640/21123/18, №826/14797/17 не можуть слугувати такою підставою.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2019 року у задоволенні заяви представника відповідача від 07.05.2019 року про розгляд справи у порядку загального позовного провадження та в режимі відеоконференції відмовлено.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до копії посвідчення офіцера НОМЕР_4 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Збройних Силах України, полковник (особистий №2834008414).
Згідно з наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 28.02.2013 року № 66, між позивачем та Міністерством оборони України в особі першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком на 7 років.
02.01.2019 року позивачем складено рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 генерал-лейтенанту ОСОБА_3 наступного змісту.
Керуючись вимогами ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби ЗС України (далі - СВС ЗСУ) щодо обов'язку військовослужбовця доповідати начальнику про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, полковник ОСОБА_1 доповів (повторно) про те, що з незалежних від нього причин ним не використано 6 (шість) вихідних, святкових та неробочих днів, а саме: 02, 09, 16, 30 грудня (неділя) та 31 грудня 2018 року (неробочий день), а також 01 січня 2019 року (Новий рік) у зв'язку із добовим чергуванням.
«…Однак, враховуючи те, що військова частина НОМЕР_1 не забезпечила мене службовим жилим приміщенням (службовою жилою площею), а також не орендує мені житла по місцю проходження військової служби у місті Дніпро, відповідно до встановленого законодавством обов'язку (п.1 розділу IV Інструкції, затвердженої наказом Міноборони від 31.07.2018 №380) я вимушений весь час (службовий і вільний) перебувати у розташуванні військової частини (у службовому кабінеті) - тому не маю можливості використання днів відпочинку у гарнізоні міста Дніпро, про вказані скрутні житлові, побутові та морально-психологічні обставини я неодноразово доповідав усно своїм безпосереднім керівникам, а також 29.12.2018 письмово на Ваше ім'я (лист №4900068569007), але по теперішній час питання залишається не вирішеним.».
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просить оголосити наказом (по стройовій частині) про невикористані ним 6 (шість) вихідних, святкових та неробочих днів з подальшим наданням можливості їх об'єднаного використання у зв'язку із необхідністю виїзду до м. Києва.
Рапорт від 02.01.2019 року позивачем направлено цінним листом (4900068585916), який відповідачем отримано 08.01.2019 року відповідно до долученого позивачем до матеріалів справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Водночас, жодної відповіді на рапорт позивачем не отримано.
15.01.2019 року позивачем складено рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 генерал-лейтенанту ОСОБА_3 наступного змісту.
ОСОБА_1 повідомлено про невикористання ним ще двох вихідних днів, а саме 12 січня та 13 січня 2019 року, з огляду на що, відповідно до пункту 1 прохальної частини рапорту від 15.01.2019 року, просить оголосити наказом (по стройовій частині) про невикористані ним 8 (вісім) вихідних, святкових та неробочих днів з подальшим наданням можливості їх об'єднаного використання у зв'язку із необхідністю виїзду до м. Києва.
Зі слів позивача, вказаний рапорт на нараді 28.03.2019 року залишено без розгляду як безпідставний.
Вважаючи, що вказаною бездіяльністю відповідача порушуються умови укладеного з позивачем контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України щодо забезпечення позивачу належних умов для проходження військової служби та додержання особистих прав і свобод позивача, зокрема: надання відпочинку за виконання службових обов'язків у вихідні, святкові та неробочі дні, встановленої тривалості службового часу та вільного пересування територією України у вихідні, святкові та неробочі дні, та не здійснюється належного забезпечення дотримання соціальної справедливості при розподілі службового навантаження та необхідного часу для відпочинку військовослужбовців, працівників, визначення та підтримання порядку надання часу (іншого дня) для відпочинку за невикористані вихідні, святкові та неробочі дні, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закону №2232) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до статті 2 Закону України 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №2011), ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Згідно з положеннями частин третьої, п'ятої, шостої статті 10 Закону №2011 розподіл службового часу військовослужбовців визначається розпорядком дня, який затверджує відповідний командир (начальник) у порядку, визначеному статутами Збройних Сил України, з додержанням встановленої загальної тривалості щотижневого службового часу.
Військові навчання, походи кораблів, бойові стрільби та бойове чергування, несення служби в добовому наряді та інші заходи, пов'язані із забезпеченням боєготовності військових частин, здійснюються без обмеження загальної тривалості службового часу.
Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всього особового складу, крім військовослужбовців, залучених до виконання службових обов'язків. Ці дні згідно з планами, а також вільний від занять час відводяться для відпочинку, проведення культурно-освітньої роботи, спортивних заходів та ігор. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня. Військовослужбовцям строкової військової служби, курсантам (слухачам) вищих військових навчальних закладів при виконанні обов'язків військової служби у зазначені дні час відпочинку встановлюється відповідним командиром (начальником).
Відповідно до частини першої вступу Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України від 24.03.1999 року № 548-XIV (із змінами і доповненнями) (далі також - Статут ВС ЗСУ) цей Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Згідно з частинами першою, другою статті 203 Статуту ВС ЗСУ вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всього особового складу, крім військовослужбовців, залучених до виконання службових обов'язків. Ці дні згідно з планами, а також вільний від занять час відводяться для відпочинку, проведення культурологічної роботи, спортивних заходів та ігр.
Офіцерам, військовослужбовцям військової служби за контрактом, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня.
Відповідно до статті 294 Статуту ВС ЗСУ військовослужбовці, яких змінили з добового наряду, звільняються від занять і робіт у день зміни.
Офіцерам та військовослужбовцям військової служби за контрактом, за час несення служби в добовому наряді у вихідні, святкові та неробочі дні день відпочинку надається протягом тижня, а військовослужбовцям строкової військової служби час відпочинку встановлюється відповідним командиром (начальником).
Відповідно до абзацу 8 пункту 2 Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 25.02.2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України, Міністерство оборони зобов'язується відповідно до законодавства забезпечити належні умови для проходження військової служби громадянином України ОСОБА_1 зокрема, надання відпочинку за виконання службових обов'язків у вихідні, святкові і неробочі дні.
Отже, із змісту положень Статуту ВС ЗСУ та Закону №2011 судом встановлено, що офіцерам військової служби за контрактом, за час несення служби в добовому наряді у вихідні, святкові та неробочі дні день відпочинку надається протягом тижня без подання відповідного рапорту, погодивши дні відпочинку із командиром.
Відповідно до рапортів позивача від 02.01.2019 року та від 15.01.2019 року, ОСОБА_1 повідомлено, що ним не використано 8 вихідних, святкових та неробочих днів, а саме: 02, 09, 16, 30 грудня 2018 року (неділі); 31 грудня 2018 року (неробочий день); 01 січня 2019 року (Новий рік), 12 січня (субота) та 13 січня (неділя) 2019 року, у зв'язку із добовим чергуванням.
Так, у разі, якщо позивач перебував у ці дні саме у добовому наряді, слід дійти висновку, що дні відпочинку мали б надаватися позивачу протягом тижня, який слідує за тією чи іншою датою добового чергування.
Водночас, ні Законом №2011, ні Статутом ВС ЗСУ, ні іншим нормативно-правовим актом не передбачено можливості накопичення офіцером днів відпочинку після перебування останнього у добовому наряді та їх об'єднаного використання в інший термін ніж протягом наступного тижня після дня добового чергування.
Із змісту рапортів від 02.01.2019 року та від 15.01.2019 року висновується, що позивач правом на відпочинок після кожного з добових чергувань, а саме після 02, 09, 16, 30 грудня 2018 року (неділі); 31 грудня 2018 року (неробочий день); 01 січня 2019 року (Новий рік), 12 січня (субота) та 13 січня (неділя) 2019 року, не скористався, водночас, розраховував на їх об'єднане використання, що не передбачено чинним законодавством, враховуючи те, що військова служба є державною службою особливого характеру.
Згідно з пунктом 3.4 Інструкції з діловодства та документування управлінської інформації в електронній формі в Міністерстві оборони України та Генеральному штабі Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.07.2018 року №370, заява (рапорт) - документ, який подається для реєстрації та містить офіційне повідомлення з проханням чи пропозицією. Заява подається державним службовцем або працівником Збройних Сил. Рапорт подається військовослужбовцем Збройних Сил.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що позивачем подавалися рапорти на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 генерал-лейтенанту ОСОБА_3 з проханням надати ОСОБА_1 об'єднаного використання невикористаних ним вихідних днів для відпочинку з виїздом за межі гарнізону.
З аналізу діючого законодавства України, судом встановлено відсутність нормативного регулювання порядку вирішення питання командиром військової частини надання днів відпочинку військовослужбовцю саме за рапортом останнього.
Отже, слід дійти висновку, що відповідачем не порушено норми законодавства в частині не розгляду рапорту від 02.01.2019 року та залишення рапорту ОСОБА_1 від 15.01.2019 року без розгляду під час наради 28.03.2019 року (зі слів позивача, що не спростовано відповідачем) в частині, що стосується надання вихідних днів.
Крім того, суд зауважує наступне.
Указом Президента України від 26.11.2018 року №393/2018 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 14 години 00 хвилин 26 листопада 2018 року строком на 30 діб до 14 години 00 хвилин 26 грудня 2018 року.
Відповідно до відомостей, наданих відповідачем, та змісту зазначеного Указу, військова частина НОМЕР_1 входила до складу військового командування, яке забезпечувало заходи правового режиму воєнного стану.
Пунктом 3 цього Указу встановлено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Водночас, право на відпочинок тим, хто працює, передбачене статтю 45 Конституції України, Указом Президента України від 26.11.2018 року №393/2018 «Про введення воєнного стану в Україні» не обмежувалося.
Отже, слід дійти висновку, що позивач мав право скористатися передбаченим статтею 294 Статуту ВС ЗСУ правом на відпочинок після добового чергування 02.12.2018 року з 03-09 грудня 2018 року; після добового чергування 09.12.2018 року з 10 - 16 грудня 2018 року; після добового чергування 16 грудня 2018 року з 17 - 27 грудня 2018 року.
Водночас, доказів, які б свідчили про наміри позивача скористатися таким правом у строк, передбачений статтею 294 Статуту ВС ЗСУ для офіцерів за контрактом, позивачем не надано, як і не надано доказів порушення відповідачем такого права позивача.
Інші твердження позивача не спростовують висновків суду, зроблених в ході судового розгляду справи.
Враховуючи викладене, позовна вимога про визнання протиправними бездіяльність та дії відповідача військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) в частині не виконання умов укладеного з позивачем, згідно наказу першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 28.02.2013 року № 66, Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України щодо забезпечення позивачу належних умов для проходження військової служби та додержання особистих прав і свобод позивача, зокрема: надання відпочинку за виконання службових обов'язків у вихідні, святкові та неробочі дні, встановленої тривалості службового часу та вільного пересування територією України у вихідні, святкові та неробочі дні задоволенню не підлягає.
Суд також відмовляє в задоволенні решти позовних вимог з огляду на вищевикладені висновки суду та їх похідний характер.
Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, оскільки судом встановлено відсутність порушення з боку відповідача прав позивача в межах предмету спору.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог та відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 6, 9, 72-77, 80, 241-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статті 293, 295-297 КАС України.
У відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_5 адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (код НОМЕР_6 ,адреса: АДРЕСА_2 );
Третя особа : Національне агентство з питань запобігання корупції (код ЄДРПОУ 40381452, адреса: бул. Дружби Народів, 28, Київ, 01103).
Повне рішення складено 31.03.2020 року.
Суддя Л.О. Маруліна