ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
31 березня 2020 року м. Київ № 826/15431/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючої судді - Добрівської Н.А.
розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про зобов'язання повернення коштів,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання повернення коштів.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно відмовлено у поверненні позивачу грошових коштів, сплачених як пенсійний збір у розмірі 1 % від операції купівлі-продажу квартири від 10.07.2017 року, з огляду на те, що така квартира придбавалась позивачем вперше.
Представник відповідача надіслав до суду відзив, в якому заперечував проти позову, зазначивши, що органи Пенсійного фонду України не мають можливості перевірити факт придбання позивачем житла вперше. Крім того, представник відповідача зауважив, що у відповідача відсутні повноваження щодо повернення з бюджету коштів, сплачених з операції купівлі-продажу нерухомого майна, у зв'язку з чим представник відповідача просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2017 року позовну заяву залишено без руху, та надано строк з дня одержання даної ухвали для усунення недоліків.
27.12.2017 року на виконання вимог ухвали суду позивачем через канцелярію суду надіслано додаткові документи по справі.
Ухвалою суду від 22.01.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Між ОСОБА_1 (покупець) та Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Обрій», від імені та в інтересах якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія управління активами «Інвест-Консалтинг» (продавець), 10.07.2017 року укладено договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сербіною Н.П. та зареєстровано в реєстрі за №1069.
Відповідно до п.1 договору купівлі-продажу від 10.07.2017 року продавець зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти у власність квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що право приватної власності на вказану квартиру за позивачем зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.07.2017 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1173350180000, на підставі договору купівлі-продажу від 10.07.2017 року, серія та номер: 1069.
При укладенні названого договору, згідно з вимогами п.15-3 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740, позивачем сплачено 8567,25 грн пенсійного збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна, підтвердженням чого є квитанція від 10.07.2017 року №14 на зазначену суму, про сплату позивачем на рахунок УДКСУ у Святошинському районі м. Києва із призначенням платежу: «збір з операцій придбання (к/п) нерухомого майна, 1%».
23.10.2017 року позивач, вважаючи, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачений нею помилково, оскільки житло придбано вперше, звернулася до відповідача із заявою про повернення помилково сплачених коштів у розмірі 8567,25 грн.
У відповідь на вказану заяву відповідачем було повідомлено у листі №58028/09 про відсутність офіційного джерела інформації, яке б підтверджувало, що житло придбавається особою вперше, а також зазначено про право громадянина на звернення до суду з позовом про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Вважаючи такі дії щодо відмови відповідача протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
29.03.2017 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №203 «Про утворення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві».
Даною постановою затверджено перелік територіальних органів Пенсійного фронду України, які реорганізуються шляхом злиття, а саме: Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві реорганізовано шляхом злиття та створено нову юридичну особу - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Отже, на момент постановлення даної ухвали, вчинення відповідних дій (прийняття відповідних рішень), обов'язок по виконанню (прийняттю) яких позивач просить покласти на Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, відносяться до компетенції саме Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, створеного 27.04.2018 року у відповідності до постанови КМУ №203 від 29.03.2017 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року № 400/97-ВР (надалі - Закон №400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема, є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
У п.8 ч.1 ст.2 Закону №400/97-ВР зазначено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом №400/97-ВР врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740 (далі - Порядок №1740).
Згідно з абзацами 1, 2 пункту 15-1 Порядку №1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Відповідно до п.15-3 Порядку №1740 (в редакції на час укладення договору купівлі-продажу) нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
З аналізу наведених норм права вбачається, що із загального правила про обов'язковість сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Разом з тим, як станом на час придбання позивачем об'єкта нерухомого майна - квартири (тобто, 10.07.2017 року), так і на час розгляду справи судом, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, ведення якого розпочато з 01.01.2013 року, а також Реєстр прав власності на нерухоме майно, ведення якого розпочато згідно з наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», не містять всієї інформації щодо наявності у власності об'єктів нерухомого майна, що знаходиться на території України.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у п.9 ч.1 ст.1 Закону №400/97-ВР, визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України, як уповноваженого суб'єкта владних повноважень, зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність можливості Пенсійного фонду України та його територіальних органів встановити обставини придбання квартири конкретною фізичною особою вперше, не може ставитись в провину такій особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами (аналогічний правовий висновок був сформований Верховним Судом під час розгляду аналогічних справ за участю органів Пенсійного фонду України, а саме: у постановах від 03.07.2018 року у справі № 819/33/17, від 30.11.2018 року у справі №819/976/17 від 13.12.2018 року у справі №813/969/17).
Крім того, надаючи оцінку правовій позиції відповідача, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Таким чином, оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Згідно з поясненнями позивача в тексті позову, останньою придбано житло вперше, до укладення договору купівлі-продажу квартири від 10.07.2017 року, зареєстрованого за №1069, інша житлова нерухомість ним не придбавалась.
У суду відсутні підстави для того, щоб ставити під сумнів твердження позивача про відсутність фактів придбання нею нерухомого майна, яке підпадає під категорію житла, до укладення зазначеного вище договору купівлі-продажу квартири від 10.07.2017 року.
За таких обставин Пенсійний фонд України (в даному випадку в особі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві) зобов'язаний довести, що позивач придбав житло, згідно з договором купівлі-продажу квартири від 10.07.2017 року не вперше.
За відсутності відповідних доказів позивач має право на повернення суми сплаченого збору, як помилково сплаченого, за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж.
Доказів придбання позивачем нерухомого майна до укладення договору купівлі-продажу квартири від 10.07.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №1069, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано. Також відповідач не повідомив суду відомості про випадки сплати позивачем сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку з придбанням житла в період до 10.07.2017 року.
Отже, враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про необґрунтованість посилання відповідача у тексті свого відзиву на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою (в даному випадку позивачем) вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, що відбулась 10.07.2017 року.
При цьому, при вирішенні вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути безпідставно сплачені кошти у сумі 8567,25 грн, суд враховує наступне.
Суд звертає увагу на те, що згідно з чинним законодавством збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується на рахунки органів Державної казначейської служби України, а тому і повертатися ці кошти мають в порядку, визначеному для повернення бюджетних коштів.
Так, відповідно до приписів ч.2 ст.45 Бюджетного кодексу України, Казначейство України, зокрема, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787 (надалі - Порядок №787), який визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі).
Згідно з п.5 Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом у випадку контролю за справлянням надходжень збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є Пенсійний фонд України, то саме на нього та його територіальні органи покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Отже, вже безпосередньо для стягнення помилково сплачених позивачем коштів відповідач має звернутися з поданням до відповідного органу Державної казначейської служби України.
Згідно ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Беручи до уваги фактичні обставини даної справи, з метою найбільш ефективного захисту порушених прав позивача у даному випадку, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визначити належний спосіб захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах, а саме, шляхом зобов'язання відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві подання про повернення позивачу збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 8567,25 грн, сплаченого відповідно до квитанції від 10.07.2017 року №14.
Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, яка наведена у його постановах від 01.11.2018 року (справа №819/1353/17), від 10.09.2018 року (справа №819/1012/17), від 11.07.2018 року (справа №819/242/17), від 03.07.2018 року (справа №813/1696/17), від 20.03.2018 року (справа №819/1249/17), від 30.01.2018 року (справа №819/1498/17) та 31.01.2018 року (справа №819/1667/17).
При цьому, вимога позивача про зобов'язання відповідача повернути безпідставно сплачені кошти у сумі 8567,25 грн, з огляду на встановлену Порядком №787 процедуру повернення коштів, задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
В силу ч.ч.1 та 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про доцільність покладення на суб'єкта владних повноважень обов'язку вчинити дії на відновлення порушених прав позивача.
Судові витрати згідно вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. В задоволенні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повернути безпідставно сплачені кошти у сумі 8567,25 грн - відмовити.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 8567,25 грн, сплаченого відповідно до квитанції від 10.07.2017 року №14.
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Суддя Н.А. Добрівська