ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
31 березня 2020 року м. Київ№ 640/11085/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Міністерства юстиції України
провизнання протиправним та скасування рішень, дій, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування шкоди
встановив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Міністерства юстиції України (далі також - відповідач, Мін'юст), в якому просив суд:
- визнати протиправними рішення, дії і бездіяльність відповідача з визнання позивача таким, що не може бути допущеним до наступного етапу конкурсу за результатами розв'язання ситуаційного завдання 27 і 30.05.2019 та з відмови йому в подальшій участі в конкурсі на зайняття вакантних посад та скасувати таке рішення, а також визнати протиправним ненадання інформації на запит позивача, направлений відповідачу відправленням від 31.05.2019 №0215605886120 ПАТ «Укрпошта», отриманий ним 03.06.2019;
- скасувати рішення відповідача про результати конкурсу на зайняття зазначених вище посад, проведений відповідно до наказу відповідача від 24.04.2019 №1053/к «Про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад»;
- визнати недостовірною та зобов'язати відповідача спростувати інформацію в його електронних повідомленнях позивачу від 31.05.2019 про те, що за результатами усного розв'язання ситуаційного завдання 27 і 30.05.2019 за вимогами до професійних компетентностей «Концептуальне та інноваційне мислення», «Комунікація та взаємодія», «Стресостійкість» позивач отримав середній бал 0,5 або нижче за однією з вимог і не може бути допущеним до наступного етапу конкурсу та вважаться таким, що не пройшов конкурс на зайняття відповідних вакантних посад;
- визнати позивача таким, що успішно розв'язав ситуаційне завдання 27 і 30.05.2019 за вимогами до професійних компетентностей «Концептуальне та інноваційне мислення», «Комунікація та взаємодія», «Стресостійкість» та таким, що отримав середній бал 2 за кожною окремою вимогою. Зобов'язати відповідача допустити позивача до наступного етапу конкурсу на зайняття відповідних вакансій і надати позивачу повідомлення відповідача про це;
- зобов'язати відповідача надати позивачу у повному обсязі доступ до інформації за його запитом від 31.05.2019 за відправленням №0215605886120 ПАТ «Укрпошта», отриманим відповідачем 03.06.2019, в тому числі забезпечити позивачу можливість ознайомлення, відеозйомки, фотографування та копіювання запитуваних документів (інформації) та повідомити про місце і час надання доступу до інформації;
- стягнути з відповідача на користь позивача 500000,00 грн. відшкодування моральної шкоди;
- зобов'язати відповідача у зв'язку з очевидною протиправністю дій надати суду звіт про виконання рішення суду у триденний строк з дня набрання ним чинності;
- постановити окрему ухвалу про усунення причин та умов, що сприяли порушенню законних прав та інтересів позивача посадовими особами відповідача та про наявність підстав для розгляду питання про притягнення цих осіб до відповідальності.
Ухвалою суду від 24.06.2019 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання.
Однак, в частині позовних вимог, що стосуються визнання недостовірною інформації та зобов'язання відповідача спростувати інформацію в його електронних повідомленнях позивачу від 31.05.2019 про те, що за результатами усного розв'язання ситуаційного завдання 27 і 30.05.2019 за вимогами до професійних компетентностей «Концептуальне та інноваційне мислення», «Комунікація та взаємодія», «Стресостійкість» позивач отримав середній бал 0,5 або нижче за однією з вимог і не може бути допущеним до наступного етапу конкурсу та вважаться таким, що не пройшов конкурс на зайняття відповідних вакантних посад, провадження у справі підлягає закриттю судом відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Указаною правовою нормою передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (частина перша статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України).
За висновком суду, указану позовну вимогу належить розглядати в порядку цивільного судочинства, а не за правилами адміністративного судочинства з огляду на таке.
Частиною четвертою статті 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до частини першої статті 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Частиною четвертою вказаної статті передбачено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Відповідно до частини п'ятої статті 277 Цивільного кодексу України якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.
За змістом частин шостої та сьомої статті 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила, та здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Отже, цивільним законодавством передбачено такий спосіб захисту порушеного права особи як спростування недостовірної інформації особою, яку цю інформацію поширила, про що просить в адміністративного суду позивач у вищевказаній позовній вимозі.
Згідно зі статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»;
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;
15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.
Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи:
1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства;
3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом;
4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.
Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Крім того, згідно з приписами пунктів 3, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв'язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 Цивільного кодексу України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 Цивільного кодексу України), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (статті 278 Цивільного кодексу України) тощо.
Оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим (незалежно від суб'єктного складу), то всі справи зазначеної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб'єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються в порядку господарського судочинства.
Окрім цього, відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» з урахуванням положень статті 15 Цивільного процесуального кодексу України та положень статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України справи про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим, незалежно від суб'єктного складу, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб'єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються у порядку господарського судочинства. Справи про захист гідності, честі та ділової репутації розглядаються в порядку цивільного судочинства і в тому випадку, коли стороною є органи державної влади та/або органи місцевого самоврядування (суб'єкт владних повноважень).
Беручи до уваги вищевикладене суд дійшов висновку, що правовідносини, що виникли між відповідачем та позивачем у зв'язку із надісланням на його адресу листів, які, на його думку, містять недостовірну інформацію про нього, виникли із цивільних відносин та мають приватно-правовий характер. Відтак, ці правовідносини не можуть бути предметом розгляду адміністративним судом в порядку адміністративного судочинства та підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства судом загальної юрисдикції, навіть якщо стороною в ньому виступає суб'єкт владних повноважень.
Підстави для застосування положень статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України щодо роз'єднання позовних відсутні, оскільки вимоги, які не належить розглядати за правилами цього Кодексу не можуть бути виділені в окреме провадження.
Згідно з частиною другою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Однак, ураховуючи, що позивач відповідно до приписів Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору та не надав суду докази стосовно понесення ним судових витрат у зв'язку зі зверненням до суду з позовом, підстави для вирішення судом питання про відшкодування йому судових витрат відсутні.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 238, частиною першою статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
Закрити провадження в адміністративній справі №640/11085/19 в частині позовних вимог про визнання недостовірною інформацію та зобов'язати Міністерство юстиції України спростувати інформацію в його електронних повідомленнях позивачу від 31.05.2019 про те, що за результатами усного розв'язання ситуаційного завдання 27 і 30.05.2019 за вимогами до професійних компетентностей «Концептуальне та інноваційне мислення», «Комунікація та взаємодія», «Стресостійкість» позивач отримав середній бал 0,5 або нижче за однією з вимог і не може бути допущеним до наступного етапу конкурсу та вважаться таким, що не пройшов конкурс на зайняття відповідних вакантних посад.
Роз'яснити позивачу, що розгляд даної позовної вимоги віднесено до юрисдикції відповідного цивільного суду.
Попередити позивача, що повторне звернення з тією самою вимогою не допускається.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-297 цього ж Кодексу.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Т.І. Шейко