01 квітня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/534/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді: Морської Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про закриття провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) через свого представника, звернулася до суду із адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 31.01.2020 року №1511-СГ щодо відмови ОСОБА_1 в наданні у власність земельної ділянки, площею 5,6800 га, розташованої за межами населених пунктів на території Брускінської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області, кадастровий номер 6520981500:05:001:0249 із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства із земель, що перебувають у постійному користуванні ОСОБА_2 згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ХС №007997, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 16.04.1998 р. за №109 та державним актом нам право постійного користування землею серії ІІІ-ХС №007221, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 02.12.1998 року за №112, на підставі статті 118 Земельного кодексу України;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області надати у власність ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , земельну ділянку, площею 5,6800 га, розташованої за межами населених пунктів на території Брускінської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області, кадастровий номер 6520981500:05:001:0249 із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства із земель, що перебувають у постійному користуванні ОСОБА_2 згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ХС №007997, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 16.04.1998 р. за №109 та державним актом нам право постійного користування землею серії ІІІ-ХС №007221, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 02.12.1998 року за №112, шляхом видання відповідного наказу.
Ухвалою від 05.03.2020 р. відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
31.03.2020 р. відповідач подав до суду клопотання, в якому посилаючись на правові позиції Верховного суду України, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право, вважає, що даний адміністративний позов повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства. У зв'язку із зазначеним просить закрити провадження у справі.
Частиною 3 статті 166 КАС України передбачено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Відповідно до ст. 119 КАС України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.
Згідно із п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
На підставі викладених норм процесуального законодавства, суд вважає за необхідне провести розгляд окремого процесуального питання, а саме, клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, в порядку письмового провадження.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до п. 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом положень статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
На підставі частини десятої статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Як установлено матеріалами справи, ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області щодо відмови у наданні у власність земельної ділянки.
Виникнення спірних правовідносин обумовлено протиправними, на думку позивача, діями відповідача при вирішенні питання, яке в силу законодавчих приписів належить до його виключної компетенції як органу виконавчої влади , тому законність таких дій (бездіяльності) підлягає перевірці адміністративним судом.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 р. у справі № 826/23389/15.
Разом з тим, суд не погоджується із посиланням відповідача на постанову Верховного суду України від 09.12.2014 року по справі №21-308а14 у зв'язку з наступним.
Так, у зазначеній постанові Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки, а також правомірності надання іншій особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.
Водночас, у своєму клопотанні відповідач не зазначає про прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу у власність чи в оренду іншим особам земельної ділянки, стосовно якої позивач порушував питання перед Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області про надання у власність земельної ділянки.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у цій справі спір, який виникає з цивільних правовідносин, - відсутній, а дослідженню підлягають виключно владне управлінське рішення (спірний наказ) Головного управлінням Держгеокадастру у Херсонській області, яке у межах спірних відносин діє як суб'єкт владних повноважень, що свідчить про поширення на цю справу юрисдикції адміністративного суду.
Зазначена правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду висловленою у постанові від 28.11.2018 р. у справі № 826/5735/16.
Ураховуючи вищевикладене, суд зазначає, що у задоволенні клопотання представника Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про закриття провадження у справі слід відмовити.
Керуючись ст. 243, 248 КАС України,-
ухвалив:
Відмовити у задоволенні клопотання представника Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про закриття провадження у справі.
Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).
Ухвала окремо не оскаржується.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Г.М. Морська