Ухвала
Іменем України
23 березня 2020 року
м. Київ
справа № 125/1386/17
провадження № 61-3975ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
розглянув касаційну скаргу начальника Барського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Лєбєдєвича Володимира Володимировича на ухвалу Барського районного суду Вінницької області від 06 грудня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 28 січня 2020 року у справі за скаргою Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на дії начальника відділу Барського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Лєбєдєвича Володимира Володимировича,
У вересні 2019 року Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулося до суду із скаргою на дії начальника відділу Барського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Лєбєдєвича В. В.
Скарга обґрунтована тим, що рішенням Барського районного суду Вінницької області від 23 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 25 червня 2018 року, зобов'язано ОСОБА_1 виконати дії з усунення загрози об'єктам підвищеної небезпеки шляхом невідкладного демонтажу огорожі та вирубки багаторічних насаджень на земельній ділянці, кадастровий номер 0520286500:01:001:0245, в охоронній зоні магістральних газопроводів «Союз», «Уренгой-Помари-Ужгород», «Прогрес». 23 січня 2019 року заступником начальника відділу Барського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області прийнято постанову № 58079155 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Барського районного суду Вінницької області від 02 жовтня 2018 року у справі № 125/1386/17.
18 червня 2019 року начальником відділу Барського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Лєбєдєвичем В. В. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 58079155 у зв'язку із виконанням судового рішення у справі № 125/1386/17.
Акціонерне товариство «Укртрансгаз» вважає зазначену постанову неправомірною, оскільки 03 вересня 2019 року його працівниками встановлено, що на земельній ділянці в межах охоронної зони магістральних газопроводів «Союз», «Уренгой-Помари-Ужгород», «Прогрес» на відстані 35 метрів від осі магістрального газопроводу «Прогрес» знаходиться огорожа з сітки рябиці на дерев'яних стовпчиках та багаторічні насадження (плодові дерева), що створює загрозу об'єктам підвищеної небезпеки. Таким чином, судове рішення у справі № 125/1386/17 не виконано, що підтверджується актом Акціонерного товариства «Укртрансгаз».
Ураховуючи викладене, державним виконавцем порушено вимоги статей 10, 18, 60 Закону України «Про виконавче провадження». Тому Акціонерне товариство «Укртрансгаз» просило суд визнати дії начальника відділу Барського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Лєбєдєвича В. В. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 58079155 неправомірними та скасувати зазначену постанову.
Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 06 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 28 січня 2020 року, скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» задоволено.
Визнано дії начальника відділу Барського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Лєбєдєвича В. В. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 58079155 неправомірними.
Скасовано постанову начальника відділу Барського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Лєбєдєвича В. В. про закінчення виконавчого провадження № 58079155.
26 лютого 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга начальника Барського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Лєбєдєвича В. В. на ухвалу Барського районного суду Вінницької області від 06 грудня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 28 січня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положеннями частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Дослідивши матеріали касаційної скарги начальника Барського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Лєбєдєвича В. В., колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням наступного.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконанні Барського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області перебувало виконавче провадження № 58079155 з примусового виконання виконавчого листа № 125/1386/17, виданого 02 жовтня 2018 року Барським районним судом Вінницької області, про зобов'язання ОСОБА_1 виконати дії з усунення загрози об'єктам підвищеної небезпеки шляхом невідкладного демонтажу огорожі та вирубки багаторічних насаджень на земельній ділянці, кадастровий номер 0520286500:01:001:0245, в охоронній зоні магістральних газопроводів «Союз», «Уренгой-Помари-Ужгород», «Прогрес» із попереднім отриманням письмового дозволу (згоди) від Барського ЛВУМГ філії управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на виконання робіт в охоронній зоні об'єкта магістрального трубопроводу.
23 січня 2019 року заступником начальника відділу Барського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на підставі заяви стягувача прийнято постанову № 58079155 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Барського районного суду Вінницької області від 02 жовтня 2018 року у справі № 125/1386/17.
05 лютого 2019 року державним виконавцем в присутності представника Акціонерного товариства «Укртрансгаз» складено акт про те, що при перевірці виконання судового рішення у справі № 125/1386/17 встановлено, що рішення Барського районного суду Вінницької області від 23 січня 2018 року не виконано.
06 лютого 2019 року заступником начальника відділу Барського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 1 700 грн за невиконання судового рішення.
11 березня 2019 року заступником начальника відділу Барського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області винесено повторно постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 3 400 грн за невиконання судового рішення та попереджено його про кримінальну відповідальність.
18 березня 2019 року начальника відділу Барського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Лєбєдєвич В. В. повідомив органи досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 , у зв'язку із невиконанням ним судового рішення.
Барським відділом поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 23 квітня 2019 року в ході перевірки звернення начальника відділу Барського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Лєбєдєвич В. В. від 18 березня 2019 року встановлено відсутність ознак кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_1 повідомив про виконання судового рішення шляхом демонтажу огорожі та вирубки багаторічних насаджень на земельній ділянці, кадастровий номер 0520286500:01:001:0245, в охоронній зоні магістральних газопроводів «Союз», «Уренгой-Помари-Ужгород», «Прогрес».
На підставі цього 18 червня 2019 року начальником відділу Барського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Лєбєдєвичем В. В. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 58079155 на підставі пункту 11 частини першої статті 39 та статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Вирішуючи питання щодо правомірності спірної постанови державного виконавця, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Однією з основних засад судочинства є обов'язковість виконання судового рішення (стаття 129 Конституції України).
Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, - і за її межами.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, право на виконання судового рішення є невід'ємною складовою права на справедливий суд, передбаченою статтею 6 Конвенції.
Як зазначено у рішення ЄСПЛ у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, пункт 40, пункт 1 статті 6 Конвенції передбачає, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній із сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 Конвенції як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції.
Згідно із статтею 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частин першої, третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого для після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглядати скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Відповідно до статті 447 ЦК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
З акта, складеного працівниками Акціонерного товариства «Уктрансгаз» від 03 вересня 2019 року, вбачається, що на земельній ділянці, кадастровий номер 0520286500:01:001:0245, в межах охоронної зони магістральних газопроводів «Союз», «Уренгой-Помари-Ужгород», «Прогрес» на відстані 35 метрів від осі магістрального газопроводу «Прогрес» знаходиться огорожа з сітки на дерев'яних стовпчиках та багаторічні насадження (плодові дерева), що створює загрозу об'єктам підвищеної небезпеки, тобто судове рішення у справі № 125/1386/17 не виконано.
Судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що державний виконавець, отримавши відповідь від органу досудового розслідування про відмову у відкритті кримінального провадження відносно боржника ОСОБА_1 , виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 58079155, проте не перевірив стан виконання зобов'язання, хоча за вимогами Закону України «Про виконавче провадження» був зобов'язаний це зробити і вжити заходи для виконання рішення суду, яке фактично залишилось невиконаним.
Направлення державним виконавцем повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника не є наслідком вжиття всіх можливих заходів щодо виконання рішення суду та встановлення неможливості такого виконання, правовим наслідком чого є закінчення виконавчого провадження.
Зазначене узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 лютого 2018 року у справі № 6/521, який був врахований судом першої інстанції.
Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України встановлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів (частина п'ята статті 394 ЦПК України).
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів, що заборонено частиною першою статті 400 ЦПК України, та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою начальника Барського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Лєбєдєвича Володимира Володимировича на ухвалу Барського районного суду Вінницької області від 06 грудня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 28 січня 2020 року у справі за скаргою Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на дії начальника відділу Барського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Лєбєдєвича Володимира Володимировича відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
І. А. Воробйова
Р. А. Лідовець