Спарва№ 308/362/20
26.03.2020 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Бенца К.К., за участі особи відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_1 , розглянувши матеріали поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону УПП в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 ,-
за ч.1 ст. 130 КпАП України, -
10.01.2020 року о 01 год. 50 хв. ОСОБА_1 керував т.з. марки Пежо д.н.з. НОМЕР_1 в м. Ужгороді по пр. Перемоги, 39 з явними ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці очей не реагують на світло, порушення мови). Від проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності 2-ох свідків.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненому не визнав та пояснив, що від проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку не відмовлявся. Після того як він був зупинений працівниками поліції, йому запропонували пройти огляд в наркодиспансері , на що він погодився. Він пройшов огляд у лікаря в ЗОНД, але здати сечу на аналіз він не зміг. В зв'язку з чим відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за відмову від проходження медичного огляду на стан сп'яніння. Вказав, що він знаходився за кермом автомобіля.
Заслухавши показання учасника судового процесу, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до положення ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Згідно з п. 1.1 Правил дорожнього руху України вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно ч. 1 ст. 130 КУпАП диспозиція статті передбачає керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого чи іншого сп'яніння.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП при розгляді справи суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 251 КУпАП визначає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відео записуючих засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як вбачається з диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП адміністративна відповідальність настає в разі як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та так само і за відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно матеріалів справи, відносно ОСОБА_1 запроваджено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 ч.1 КУпАП, саме за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку, що є порушенням п.2.5 ПДР України.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Так, процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного, наркотичного сп'яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння визначена ст.266 КУпАП, Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення у водіїв стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, згідно п. 6 розділу І інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затверджена спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі "Інструкція" ), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно п.7 розділу ІІ "Інструкції" проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським .
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан спяніння визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735.
Згідно з Розділом 1 п.2. Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, огляду на стан спяніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У пунктах 3, 4 розділу І Інструкції наводять певні ознаки станів алкогольного і наркотичного сп'яніння, за наявності яких у водіїв, останні підлягають огляду на стан відповідного сп'яніння.
Згідно з п. 1 розділу ІІ Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції (ознак алкогольного сп'яніння), поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
За п. 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Отже процедурі проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським за допомогою спеціальних технічних засобів або у закладі охорони здоров'я передує візуальне встановлення поліцейськими певних ознак сп'яніння у особи, що керує транспортним засобом.
Ознаки наркотичного сп'яніння, які були виявлені у ОСОБА_1 , зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП
Як визначають наведені вище положення п. 12 розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп'яніння, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Оскільки у ОСОБА_1 були виявлені саме ознаки, які визначені п. 4 розділу І Інструкції (зіниці очей не реагують на світло, порушення мови), поліцейські правомірно направили ОСОБА_1 для проведення огляду до закладу охорони здоров'я.
Відповідно до відтвореного відеофайла, відеозапису з нагрудних відеореєстраторів патрульних поліції дослідженого в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на визначення стану спяніння в ЗОНД . З відтвореного відео файлу чітко видно, що ОСОБА_1 вступив у словесну суперечку з поліцейським, останній декілька разів пропонував пройти йому огляд на визначення стану сп'янння , на що ОСОБА_1 повідомив поліцейському : “ Оплачуєте мені ?” Почувши відповідь : “ Ні”, сказав : “ Ну і все !” Через деякий час, у присутності двох свідків ОСОБА_1 погодився пройти огляд і сів в автомобіль патрульної поліції і направився на огляд в ЗОНД.
Розділом ІІІ Інструкції, зокрема, встановлено наступне.
Метою огляду на стан сп'яніння водіїв є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи.
Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове.
Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук (п. 12).
Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
Якщо водій - учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов'язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров'я, куди він доставлений.
За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Отже, аналізуючи зміст вказаної Інструкції, можна прийти до наступних висновків.
Проведення лабораторних досліджень визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов'язковим. Кров, як предмет біологічного дослідження, використовується лише у разі об'єктивної неможливості одержати зразки іншого біологічного середовища (зокрема, у разі перебування водія у несвідомому стані внаслідок ДТП або з тяжкими травмами чи з інших поважних причин).
Наявність об'єктивних поважних причин, з яких ОСОБА_1 не міг здати сечу на дослідження (наявність захворювання сече-статевої системи або інше) не підтверджена.
З дослідженого у судовому засіданні відеозапису з нагрудних відеореєстраторів патрульних поліції, що відтворені в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_1 усіляко намагався ухилитися від здачі сечі, суд вважає, що усі дії водія були направлені на ухилення від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а доводи ОСОБА_1 , що він не хотів (не міг) сходити в туалет, надані лише з метою ухилення від відповідальності.
З дослідженого у судовому засіданні відеозапису з нагрудних відеореєстраторів патрульних поліції, що відтворені в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_1 знаходився у лікаря - нарколога ЗОНД з яким вступив у словесну суперечку . Зафіксована розмова ОСОБА_1 з лікарем , в ході якої останній вказав: “ Ви питаєтесь ввести в оману лікаря. Ви замість сечи , принесли воду ! У приміщенні є камери, що фіксують” . У приміщенні ЗОНД зафіксовано наявність двох свідків.
Вказане підтверджує вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на ухилення ним від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння.
За положеннями п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який затверджений постановою Кабінету Міністрів Україин № 1103 від 17.12.2008, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Отже відмова від проходження огляду може бути у пасивній формі (ухилення від огляду).
Проте, протокол про адміністративне правопорушення є лише одними із доказів по справі, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завдання ж суду оцінити кожний доказ окремо на предмет належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Так,не дивлячись на заперечення ОСОБА_1 своєї винуватості, вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130КУпАП підтверджується, дослідженими в судовому засіданні доказами: даними протоколу про адміністративне правопорушення ДПР 18 № 332202 від 10.01.2020 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 10.01.2020 року о 01 год. 50 хв. ОСОБА_1 керував т.з. марки Пежо д.н.з. НОМЕР_1 в м. Ужгороді по пр. Перемоги, з явними ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці очей не реагують на світло, порушення мови). Від проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності 2-ох свідків; рапортом поліцейського УПП в Закарпатській області Гайданка О., письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 які засвідчили своїми підписами факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану сп'яніння у встановленому законом порядку, даними постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАК № 1957276, даними відеозапису із нагрудних камер поліцейських, що відтворені в судовому засіданні , на яких зафіксовано те, що ОСОБА_1 спочатку погодився на визначення стану наркотичного сп'яніння, однак в замін здачі сечи, приніс на дослідження воду. Також зафіксовано, те, що лікар нарколог повідомив ОСОБА_1 про те, що він приніс для здачі на аналіз воду та зазначив: « ви питаєтесь ввести в оману лікаря».
Оскільки факт ухилення ОСОБА_1 від проходження огляду зафіксований поліцейським, лікарем-наркологом у відповідних документах, підтверджений відеозаписом правопорушення, суд не має сумнівів у тому, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння мала місце.
На думку суду, невизнання ОСОБА_1 вини, має на меті уникнення від адміністративної відповідальності за скоєне правопорушення, оскільки вказані вище твердження ОСОБА_1 , спростовуються матеріалами справи та доказами, отриманими судом безпосередньо під час судового розгляду.
Дії ОСОБА_1 кваліфікуються вірно за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.
Приймаючи дане рішення, суддя керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обовязки у правовому полі.
Таким чином, враховуючи, що по справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, яке має підвищену суспільну небезпеку, а також характер правопорушення, який є умисним, відноситься до грубих порушень ПДР України як таке, що безпосередньо впливає на безпеку дорожнього руху та її учасників, обставини справи, особу порушника та ступінь його вини, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, у відповідності до вимог ст.ст. 23, 33 КУпАП, вважаю, що на гр-на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції ст. 130 ч. 1 КУпАП , яка є безальтернативною, у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, що буде достатньою мірою відповідальності для досягнення мети адміністративного стягнення, яке застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно із ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
З урахуванням положень п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 (сорок) коп.
Керуючись ст.ст. 130 ч. 1, 283-285 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір на користь держави у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 (сорок) коп судового збору
Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Закарпатського Апеляційного суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца