233 № 233/2238/18
30 березня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Наумик О. О., за участі секретаря судового засідання Вареніченко В. А., розглянувши цивільну справу № 233/2238/19 за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості»,
10.05.2018 АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором. Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що згідно з договором без номеру від 22.11.2010, укладеним між Банком і відповідачем, останній отримав кредит у розмірі 2000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до умов укладеного Договору він складається з заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів Банку.
Відповідач кредитні зобов'язання не виконує, у зв'язку з чим станом на 02.04.2019 утворилася заборгованість в сумі 38504,65 грн, яку просить стягнути з відповідача на свою користь.
Судовою ухвалою від 20.06.2018 відкрито спрощене провадження у справі за дійсним позовом (а.с.71).
Заочним рішенням суду від 10.07.2018, ухваленим по суті заявлених позовних вимог, позов задоволено частково (а.с.99-101).
Ухвалою суду від 04.11.2019 заочне рішення суду від 10.07.2018 скасовано, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.136-137).
Ухвалою суду від 23 січня 2020 року продовжено подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, справу призначено для розгляду у судовому засіданні по суті (а.с.186-188).
Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судові засідання 25.02., 16.03., 30.03.2020 явку представника не забезпечив, у кожне з засідань звертався до суду із заявою про перенесення розгляду справи, мотивуючи клопотання необхідністю додаткового часу для надання доказів та пояснень по справі (а.с.209, 213, 216).
З огляду на фактичне задоволення заявленого позивачем клопотання про відкладення розгляду справи у два попередні судові засідання, враховуючи приписи п.2 ч.3 ст.223 ЦПК України (якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки), суд ухвалив про розгляд справи у відсутність позивача (його представника) на підставі наявних у справі даних та доказів.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, надавши суду заяву (а.с.208) про розгляд справи у її відсутність з посиланням на невизнання позову, навівши підстави невизнання позову у заяві про скасування заочного рішення суду від 10.07.2018 (а.с.110), у відзиві на позовну заяву (а.с.156-157), а також у розрахунку по кредитному договору (а.с.107),
пославшись на те, що позивачем наданий невірний розрахунок суми заборгованості: такий розрахунок мав бути проведений, виходячи з розміру відсоткової ставки 36%, погодженої сторонами при підписанні нею заяви на видачу кредиту, з нарахуванням відсотків з урахуванням строку дії кредитної картки за період з дати останнього платежу 04.06.2014 по 01.04.2015 (остаточна дата строку дії картки), тобто за 10 місяців чи відповідно за 310 днів.
За її розрахунком (остаточний розрахунок - на а.с.107) заборгованість становить 2664,29 грн, що складається з 92,36 грн (сума заборгованості по відсотках станом на 04.06.2014) + 607,60 грн (310днів * 1,96 грн денної відсоткової ставки) + 1964,33 грн (тіло кредиту).
В іншій частині, вважає, позовні вимоги не підлягають задоволенню як такі, що не відповідають закону і умовам договору а саме: вимога стягнення пені та штрафів не відповідає приписам статті 2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», а вимога стягнення комісії не не була передбачена Договором або будь-яким іншим документом.
Щодо збільшення розміру відсотків за процедурою, передбаченою п.5.3. Умов, які не є частиною договору кредиту, вважає, що при порушенні цієї процедури Банк не мав права нараховувати інші відсотки, ніж ті, які були передбачені Договором.
Щодо застосування не підписаних Умов і Правил, вважає їх застосовувати не можна, оскільки вказані у заяві умови не можна ідентифікувати та якимось чином прив'язати до кредитного договору з відповідачем.
Позивачем наданий «Відзив на заяву про перегляд заочного рішення» (а.с.139-143), а також відповідь на відзив (а.с.161-166), в якому зауважено на такому:
Щодо ознайомлення Відповідача з Умовами кредитування:
Анкета-заява від 22.11.2010, копія якої надана позивачем до позовної заяви, містить персональні дані Відповідача і заповнена нею особисто. В цій заяві Відповідач висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчила згоду на те, що «ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомилася і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...".
Також до матеріалів позовної заяви долучена Довідка про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", з якої чітко вбачається, що Відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3,0% (36% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо.
Тобто, сторонами при укладенні договору були оговорені усі істотні умови.
Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку.
Підписанням Анкети-заяви позичальника Відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг.
З карткового рахунку чітко прослідковується, що Відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що Відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже і отримав кредитну картку "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.
З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»).
Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку Відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції).
Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначалися.
Презумпція правомірності правочину закріплена у ст.204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний відповідно до закону судом недійсним. Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України не створює юридичних наслідків тільки недійсний правочин.
Оскільки, Банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між Банком і Відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з Відповідача.
Згідно зі ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором.
Враховуючи норми закону та докази, що містяться в матеріалах справи можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов'язання не виконані та кредитором не прийняті.
Щодо строку дії договору і кредитної картки:
По даному Договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного ліміту.
Згідно умов та Правил картковий рахунок - це поточний рахунок, на якому враховуються операції по платіжній картці.
Платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законом порядку пластикової або іншого виду картки, яка використовується для ініціалізації переводу коштів з рахунку клієнта…тощо.
Вид та строк дії Картрахунку і Картки визначено в заяві та в Пам'ятці клієнта.
Картковий рахунок діє до повного виконання Договору, а строк дії картки зазначено на самій картці.
З'ясувавши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд дійшов таких висновків.
Судом установлено, що 22.11.2010 між Публічним акціонерним товариством «ПриватБанк» (з 21.05.2018 Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (скорочена назва - ПАТ КБ «Приватбанк») змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (скорочена назва - АТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Згідно з довідкою «про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта ОСОБА_1 (кредитний договір №б/н від 22.11.2010)» (а.с.54) 22.11.2010 позичальнику був встановлений кредитний ліміт 500,00 грн, 07.04.2011 - 600,00 грн, 15.06.2011 - 700,00 грн, 21.07.2011 - 800,00 грн, 24.08.2011 - 900,00 грн, 16.03.2013 - 2000,00 грн.
На підтвердження волевиявлення сторін щодо укладення з позивачем кредитного договору відповідачем підписана «Анкета-заявление о присоединении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг в ПриватБанке» (а.с.8,62), в якій зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами скидають між нею і Банком договір про надання банківських послуг, а також що з договором про надання банківських послуг вона ознайомлена до його укладення, згодна з його умовами. Зобов'язалася виконувати вимоги Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приват Банку www://privatbank.ua.
До «Анкети-заяви» позивач додав Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, затв. наказом від 06.03.2010 р. №СП-2010-258 (а.с.63,64-87).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі розмір і порядок нарахування заявлених до стягнення сум, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 22.11.2020, позивач посилається на Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, затв. наказом від 06.03.2010 №СП-2010-258, як невід'ємні частини Кредитного договору.
Довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», що підписана відповідачем 22.11.2010, визначені, зокрема базова % ставка в місяць, комісія за зняття готівкових коштів, комісія за зняття власних коштів, комісія за моніторинг неактивної карти, комісія за безготівковий платіж, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості, штраф при порушенні строків платежів по любому з грошових зобов'язань.
Із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за Договором б/н від 22.11.2010 (а.с.59-61) вбачається, що станом на 02.04.2018 позивачем визначена заборгованість за Договором, яка становить 38504,65 грн, з яких:
1964,33 грн - заборгованість кредитом;
33930,57 грн - заборгованість за процентами, в т.ч. 10,97 грн - несплачені проценти на поточну заборгованість, 33919,60 грн - несплачені проценти на прострочену заборгованість;
300,00 грн - нарахована комісія;
2309,75 грн - заборгованість по судовим штрафам.
За приписами статті 1049 ЦК України, якою встановлений обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Виходячи зі змісту наданого позивачем розрахунку, а також виписки з карткового рахунку відповідача (а.с.51-53), суд уважає доведеним факт наявності заборгованості за кредитом у визначеному позивачем розмірі 1964,33 грн, що стороною відповідача не спростовано.
Отже, в цій частині вимоги позивача суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Щодо нарахування процентів:
За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної стави (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з умовами укладеного між сторонами кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом погоджена сторонами у розмірі 36,0% річних, чи 3,0% на місяць.
З наданого позивачем Розрахунку заборгованості вбачається, що а з 01.04.2015 проценти за користування кредитними коштами нараховувалися позивачем, виходячи з процентної ставки, що не була погоджена сторонами при підписанні Договору.
У відповідності до ч.1 ст.651 ЦК України в редакції, що діяла на час укладення сторонами договору, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1056-1 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення кредитного договору) встановлено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч.1). Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку (ч.2). Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною (ч.3).
Факт повідомлення відповідача про запровадження іншого порядку (формули) нарахування поточних та прострочених процентів, а також факт погодження з відповідачем як позичальником збільшення розміру процентів, позивачем не доведений.
Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховані позивачем по 02.04.2018.
Проте, згідно із умовами Кредитного договору кредит надавався відповідачу з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, тобто до тобто до 04.2015 (а.с.151).
Нарахування процентів після закінчення строку дії кредитного договору суд також вважає неправомірним, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Така позиція відповідає висновку, викладеному Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року в цивільній справі №444/9519/12, який згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» має враховуватися судами.
З огляду на наведене, розмір заборгованості за цією складовою визначений судом в розмірі 1764,62 грн, виходячи з такого розрахунку:
1964,33 грн х 0,83% (30%/360 днів) х 29 днів прострочки (з 01.04.2015 по 30.04.2015) = 472,81 грн;
472,81 грн + 1291,81 грн (проценти, нараховані до 01.04.2015) = 1764,62 грн.
Тож, в цій частині позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо вимоги стягнення пені та комісії, а також штрафів:
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Позивач ані в позовній заяві, ані в розрахунку заборгованості за Договором не зазначив, яку суму з нарахованої заборгованості за «пенею та комісією» в розмірі 300,00 складає «пеня», а яку - «комісія», які за своєю правовою природою є різними складовими. Відсутність окремого розрахунку за цими складовими та відсутність розмежування позовних вимог в цій частині позбавляє суд можливості зробити висновок щодо правильності нарахування пені та комісії та наявності підстав для стягнення зазначеної суми з відповідача.
Також, 02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності з 15 жовтня 2014 року (далі - Закон № 1669 -УП).
Відповідно до ст.2 Закону № 1669-УП на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особа підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція (ч.1). Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції (ч.2).
Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 -УП цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
На виконання абзацу 3 п.5 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 у № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».
02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».
Пунктом 1 та 3 вказаного Розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053».
Як встановлено судом, останнім відомим місцем проживання відповідача за реєстрацією є м. Костянтинівка Донецької області.
Місто Костянтинівка та Костянтинівський район Донецької області відповідно до розпоряджень КМУ від 30.10.2014 та від 02.12.2015 входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
За наведених підстав суд вважає вимоги стягнення пені та комісії, а також штрафів необґрунтованими.
Тож суд приходить до висновку про часткове задоволення позову - стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 3728,95 грн, з яких: 1964,33 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1764,62 грн - заборгованість за процентами.
У зв'язку із частковим задоволенням позову суд присуджує позивачеві з відповідача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 1921,00 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 141 ЦПК України, суд
Позов
Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського,1Д; ЄДРПОУ 14360570) до
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
«про стягнення заборгованості» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 22.11.2010 у розмірі 3728 (три тисячі сімсот двадцять вісім) грн 95 коп, з яких: 1964 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят чотири) грн 33 коп - заборгованість за тілом кредиту; 1764 (одна тисяча сімсот шістдесят чотири) грн 62 коп. - заборгованість за процентами.
В задоволенні решти позовних вимог стягнення заборгованості за пенею та комісією, а також штрафів - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя