30 березня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/1356/19-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
12.11.2019 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради (відповідач) з такими позовними вимогами:
визнати протиправними дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради щодо повернення ОСОБА_1 поданої 19.09.2019 року декларації про готовність об'єкта до експлуатації "Будівництво житлового будинку та господарських будівель" по АДРЕСА_1 та поданих до неї документів;
зобов'язати Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради зареєструвати подану ОСОБА_1 декларацію про готовність об'єкта до експлуатації "Будівництва житлового будинку та господарських будівель" по АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що згідно свідоцтва про спадщину за заповітом від 21 травня 2019 року йому належить на праві власності земельна ділянка по АДРЕСА_1 , площею 2 кв.м., кадастровий номер 7310136600:07:002:1017, цільове призначення "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)".
Вказано, що дана земельна ділянка була передана у власність спадкодавцю ( ОСОБА_2 - його матір) згідно з розробленим проектом розподілу землекористування по АДРЕСА_1 , на якому розташований чотирьохквартирний будинок, в якому спадкодавцеві належала квартира АДРЕСА_2 , що складає 24/100 частини від усього будинковолодіння. На вказаній земельній ділянці рішенням виконавчого комітету Першотравневої районної Ради народних депутатів Чернівецької області від 28.10.1998 року №122/11 спадкодавцю ОСОБА_2 дозволено побудувати гараж.
Після оформлення права на спадкове майно, позивачем було замовлено в Чернівецькому міському комунальному бюро технічної інвентаризації проведення технічної інвентаризації гаражу, в ході якої було проведено його технічне обстеження та виготовлено технічний паспорт.
Зазначено, що 19.09.2019 року ним подано до відповідача заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта - господарської будівлі-гаражу за адресою АДРЕСА_1 , до якої, зокрема, було додано: декларацію про готовність об'єкта до експлуатації "Будівництво житлового будинку та господарських будівель". Однак, листом від 27.09.2019 року відповідачем було повернуто подану ним декларацію з підстав допущених в ній недоліків та того, що Порядком №158 не передбачено прийняття в експлуатацію окремо розташованих гаражів наземних.
Із такими діями відповідача та висновками про неможливість прийняття гаражу в експлуатацію позивач не погоджується, оскільки такі позбавляють його можливості реалізувати надані йому п. 9 розділу V Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності” права на здачу в експлуатацію належного йому нерухомого майна.
Посилаючись на те, що господарська будівля-гараж збудована без дозвільного документа на виконання будівельних робіт на належній йому на праві власності земельній ділянці відповідного цільового призначення, зокрема, наданої для “будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)”, загальна площа цієї будівлі не перевищує 300 квадратних метрів і ця будівля збудована у період з 05.08.1992 року по 09.04.2015 року, а за результатами її технічного обстеження встановлено можливість її надійної та безпечної експлуатації, позивач вказував, що у відповідача були відсутні підстави для повернення поданої ним декларації.
Крім того, зазначав, що наведена ним в декларації інформація є достовірною, відповідає документам доданим до декларації згідно переліку встановленого Порядком №158, а її зміст в повній мірі достатній для прийняття рішення про реєстрацію даної декларації.
Вважає посилання відповідача на те, що спірний гараж є окремо розташованим гаражем та збудований на земельній ділянці не відповідного цільового призначення безпідставними, у зв'язку із тим, що рішенням виконкому від 23.06.1998 року №188/6 вказана земельна ділянка була передана у власність спадкодавцю (його матері) для “будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)”, тобто саме як ділянка для обслуговування будинковолодіння по АДРЕСА_1 , в якому спадкодавцеві належала квартира АДРЕСА_2 . Тому, на думку позивача, даний гараж є господарською спорудою даного будинковолодіння.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, надав суду письмовий відзив проти позову, в якому вказував, що при поверненні позивачу декларації про готовність до експлуатації об'єкта по АДРЕСА_1 “будівництво житлового будинку та господарських будівель” діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Повернення поданої позивачем декларації мотивував тим, що останнім в додатку до заяви були додані належним чином завірені копії технічного паспорту, виготовленого сертифікованим виконавцем, інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_3 на гараж, як на окремий об'єкт нерухомого майна та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.05.2019 року №167356153 на об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку на АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для "будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)".
На думку відповідача, цільове призначення земельної ділянки для “будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)” не відповідає цільовому призначенню будівлі (гараж), яка здається в експлуатацію.
Ухвалою суду від 14.11.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Ухвалою суду від 21.12.2019 року призначено розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 21.01.2020 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні.
21.01.2020 року, за клопотанням сторін, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши та оцінивши в сукупності докази, якими вони обґрунтовуються, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Першої чернівецької державної нотаріальної контори Назарчук Г.Я. 21.05.2019 року, ОСОБА_1 отримав спадщину від його матері ОСОБА_2 , яка складається із земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:07:002:1017, площею 0,0021 га у межах згідно з кадастровим планом, цільове призначення якої для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, розташованої за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 13).
Вказана земельна ділянка належала його померлій матері ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 -ЧВ №012892, виданого Чернівецькою міською радою Чернівецької області 22.07.1998 року на підставі рішення виконкому Чернівецької міської ради народних депутатів від 23.06.1998 року №188/6, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за П №1240 (а.с. 15).
Як вбачається із доданого до матеріалів справи листа Державного обласного бюро технічної інвентаризації Управління житлово-комунального господарства обласної державної адміністрації від 08.06.1998 року №830 у фактичному користуванні гр. ОСОБА_2 знаходилась квартира АДРЕСА_3 , яка належала їй згідно Свідоцтва про право власності та Свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.04.1995 року реєстр №І-дс175; №І-дсІ77 і складає 24/100 частини від усього будинковолодіння (а.с. 18).
Відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради народних депутатів від 23.06.1998 року №188/6 "Про надання і передачу земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення" ОСОБА_2 передано земельну ділянку у приватну власність згідно з розробленими проектами розподілу по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, на якому розташоване будинковолодіння, в якому ОСОБА_2 належить квартира АДРЕСА_2 (а.с. АДРЕСА_4 ).
Згідно витягу з рішення виконавчого комітету Першотравневої районної Ради народних депутатів Чернівецької області від 28.10.1998 року №122/11 "Про розгляд заяв громадян про поліпшення житлових умов та індивідуальне будівництво на території району" ОСОБА_2 , яка проживає по АДРЕСА_5 дозволено побудувати гараж. Рішення вступає в силу тільки після одержання дозволу в міській інспекції дер архітектурно-будівельного контролю (а.с. 21).
Згідно листа Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 19.10.1998 року за №С-2416 останнє не заперечувало проти будівництва гаража у будинковолодінні АДРЕСА_6 ОСОБА_2 на земельній ділянці, яка належить їй на правах приватної власності (а.с.22).
Як встановлено судом, після оформлення позивачем права на спадкове майно, останнім було замовлено в Чернівецькому міському бюро технічної інвентаризації проведення технічної інвентаризації гаражу.
За результатами проведеного технічного обстеження об'єкта Будівництво гаражу літ. Б. АДРЕСА_1 інженером з інвентаризації нерухомого майна І.В. Івановою встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації, про що свідчить відмітка про проведення технічного обстеження від 02.07.2019 року
Разом із цим, 02.07.2019 року Чернівецьким міським комунальним бюро технічної інвентаризації розроблено технічний паспорт гаражу по АДРЕСА_1 (а.с. 23-27).
Згідно матеріалів справи, 13.08.2019 року позивач звернувся до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради із заявою, в якій просив прийняти об'єкт до експлуатації господарська будівля-гараж, літ АДРЕСА_1 8 побудованого без дозволу на виконання будівельних робіт (а.с. 67-72).
Однак, листом від 23.08.2019 року №18-02/7-1159-19/19 відповідачем повернуто декларацію про готовність об'єкта до експлуатації (а.с. 77).
19.09.2019 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради із заявою, в якій просив прийняти об'єкт до експлуатації господарська будівля-гараж, літ. Б. АДРЕСА_1 побудованого без дозволу на виконання будівельних робіт.
До заяви позивачем додано: декларацію про готовність об'єкта до експлуатації; засвідчену в установленому порядку копію документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою відповідного цільового призначення, на якій розміщено об'єкт; засвідчену в установленому порядку копію технічного паспорта з відміткою про проведення технічного обстеження; звіт про проведення технічного обстеження (а.с. 28-31).
Листом від 27.09.2019 року №18-02/7-1298-19/19 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради повторно повернуто декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, у зв'язку із тим, що Порядком проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівельних споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1, збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт №158 не передбачено прийняття в експлуатацію окремо розташованих гаражів наземних (а.с. 32).
Крім того, даним листом повідомлено позивача про те, що за наслідками розгляду декларації та доданих до неї документів встановлено наступне: не коректно вказано найменування об'єкта: в заяві - "Господарська будівля-гараж літ.Б., в Декларації - "будівництво житлового будинку та господарських будівель", в інформації про об'єкт - "Гараж літ.Б.";
- не вірно вказано код об'єкта згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000;
- в Декларації в інформації про об'єкт не вірно вказано площу гаража літ.Б.;
- не коректно вказано характеристику нежитлових приміщень;
- в Декларації в інформації про технічний паспорт об'єкта не в повній мірі вказано ким виготовлений технічний паспорт;
- в Декларації в інформації про земельну ділянку не в повній мірі вказано інформацію про документ, що посвідчує право власності земельною ділянкою.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо повернення йому декларації про готовність об'єкта до експлуатації "Будівництво житлового будинку та господарських будівель" по вул. Гулака-Артемовського, 8 в м. Чернівці та поданих до неї документів, позивач звернувся до суду із цим позовом.
До вказаних спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності і спрямування на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів регулює Закон України "Про архітектурну діяльність" від 20.05.1999 року №687-XIV (далі - Закон №687-XIV).
Статтею 1 Закону №687-XIV визначено, що архітектурна діяльність - діяльність по створенню об'єктів архітектури, яка включає творчий процес пошуку архітектурного рішення та його втілення, координацію дій учасників розроблення всіх складових частин проектів з планування, забудови і благоустрою територій, будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту) будівель і споруд, здійснення архітектурно-будівельного контролю і авторського нагляду за їх будівництвом, а також здійснення науково-дослідної та викладацької роботи у цій сфері.
Згідно частини першої статті 10 Закону №687-XIV для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямування на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів визначає Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 року №3038-VI (Закон №3038-VI).
Частиною першою статті 6 Закону №3038-VI передбачено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону №3038-VI до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:
1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;
2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.
Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 671 затверджено Примірне положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю, згідно якого орган державного архітектурно-будівельного контролю утворюється як структурний підрозділ Київської та Севастопольської міськдержадміністрації та як виконавчий орган сільської, селищної, міської ради (далі - орган держархбудконтролю).
26 травня 2016 року рішенням Чернівецької міської ради №248 затверджено Положення про Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради (далі - Положення), пунктом 1.1 якого передбачено, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради (надалі - Інспекція) є виконавчим органом Чернівецької міської ради, підзвітна і підконтрольна міській раді, підпорядковується її виконавчому комітету і міському голові та діє на правах відділу в структурі виконавчих органів Чернівецької міської ради.
Згідно підпункту 3.1.2 пункту 3.1 Положення Інспекція відповідно до покладених на неї завдань приймає в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти (видає сертифікати, реєструє декларації про готовність об'єкта до експлуатації та повертає такі декларації га доопрацювання для усунення виявлених недоліків).
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 7 Закону №3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів:
виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад (крім міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, та міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч) - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), розташованих у межах відповідних населених пунктів;
виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч, структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними (СС1) та середніми (СС2) наслідками, розташованих у межах відповідних населених пунктів;
центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними (СС1), середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, розташованих за межами населених пунктів і на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми наслідками (СС2), розташованих у межах сіл, селищ та міст (крім міст, які є адміністративними центрами областей, міст з чисельністю населення понад 50 тисяч, міст Києва та Севастополя), а також щодо всіх об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із значними наслідками (СС3), розташованих у межах населених пунктів.
Відповідно до пункту 9 Розділу V Прикінцевих положень Закону №3038-VI орган державного архітектурно-будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію: збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 300 квадратних метрів; збудовані до 12 березня 2011 року будівлі і споруди сільськогосподарського призначення.
Порядок прийняття в експлуатацію таких об'єктів і проведення технічного обстеження визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. При цьому технічне обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів включно, господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 100 квадратних метрів включно проводиться в ході їх технічної інвентаризації з відповідною відміткою в технічному паспорті.
Відповідно до пункту 9 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та з метою приведення у відповідність до вимог чинного законодавства, 03.07.2018 року Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України прийнято наказ № 158, яким затверджено Порядок проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт (далі - Порядок №158).
Цей Порядок, розроблений на виконання вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №461 "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів", встановлює процедуру проведення технічного обстеження та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельних ділянках відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт (далі - об'єкти), а саме: індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 300 квадратних метрів, збудованих у період з 05 серпня 1992 року по 09 квітня 2015 року; будівель і споруд сільськогосподарського призначення, збудованих до 12 березня 2011 року. (пункт 1 Порядку №158).
Згідно пункту 2 Порядку №158 технічне обстеження - комплекс заходів, спрямованих на встановлення технічного стану будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта з метою визначення можливості або неможливості його надійної та безпечної експлуатації.
Відповідно до Розділу 2 Порядку №158 технічне обстеження об'єктів проводиться відповідно до цього Порядку, будівельних норм, стандартів, нормативних документів і правил, затверджених згідно із законодавством.
Технічне обстеження проводиться суб'єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України "Про архітектурну діяльність" одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою - підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат (далі - виконавці).
Технічне обстеження включає такі етапи:
попереднє (візуальне) обстеження об'єкта, у тому числі огляд і фотографування об'єкта та його конструктивних елементів, виконання обмірів, визначення класу наслідків (відповідальності) об'єкта, аналіз проектної та іншої технічної документації (за наявності);
детальне (інструментальне) обстеження об'єкта, у тому числі визначення параметрів і характеристик матеріалів, виробів та конструкцій, із залученням фахівців відповідної спеціалізації та атестованих лабораторій (за потреби).
Якщо етапи технічного обстеження об'єкта, що проводилось, не збігаються з названими етапами, зазначаються фактично пройдені етапи технічного обстеження.
Не дозволяється проведення технічного обстеження виключно за фотографіями, відеозаписами, кресленнями чи іншими документами без дотримання вимог пункту 3 цього розділу.
На підставі інформації, отриманої під час технічного обстеження, з урахуванням виду, складності, технічних та інших особливостей об'єкта, проведених заходів, передбачених пунктом 3 цього розділу, а також даних технічного паспорта, проектної та іншої технічної документації на об'єкт (за наявності) виконавець проводить оцінку технічного стану об'єкта та складає звіт про проведення технічного обстеження (далі - звіт) за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку.
Пронумерований, прошнурований звіт підписується та скріплюється особистою печаткою виконавця і затверджується суб'єктом господарювання, який проводив технічне обстеження (для юридичних осіб).
Технічне обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів включно, а також господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 100 квадратних метрів включно проводиться виконавцем (експертом (інженером) з технічної інвентаризації) під час їх технічної інвентаризації лише за результатами попереднього (візуального) етапу обстеження з проставленням у технічному паспорті відмітки про проведення технічного обстеження (далі - відмітка) за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку. Відмітка проставляється у технічному паспорті на схематичному плані земельної ділянки.
Таким чином, за результатами проведеного технічного обстеження об'єкта з урахуванням інформації щодо відповідності місця його розташування вимогам державних будівельних норм, отриманої виконавцем від місцевого органу містобудування та архітектури, встановлюється можливість/неможливість надійної та безпечної експлуатації об'єкта будівництва, а відтак отримання інформації про відповідність місця розташування об'єкта будівництва вимогам державних будівельних норм є складовою частиною технічного обстеження об'єкта будівництва, яке проводиться виконавцем (експертом (інженером) з технічної інвентаризації) з проставлянням у технічному паспорті відмітки за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку
Як свідчать матеріали справи, 02.07.2019 року позивачем замовлено у Чернівецькому міському комунальному бюро технічної інвентаризації проведення технічної інвентаризації гаражу, в ході якої було проведено його технічне обстеження та виготовлено технічний паспорт.
За результатами технічного обстеження об'єкта "Будівництво гаражу літ. Б, вул. Гулака Артемовського, 8, м. Чернівці", інженером з інвентаризації нерухомого майна, кваліфікаційний сертифікат АЕ№004806 від 08.11.2017 року ОСОБА_4 встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації, про що свідчить відмітка про проведене технічне обстеження проставлене у технічному паспорті.
Пунктами 1, 2 розділу III Порядку №158 передбачено, що прийняття в експлуатацію об'єктів здійснюється безоплатно органом державного архітектурно-будівельного контролю протягом 10 робочих днів з дня подання відповідної заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені такі об'єкти, за результатами технічного обстеження цих об'єктів шляхом реєстрації поданої ними декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація) за формою, наведеною в додатку 3 до цього Порядку.
Замовник (або уповноважена особа) подає з урахуванням вимог Закону України “Про адміністративні послуги” до органу державного архітектурно-будівельного контролю за місцезнаходженням об'єкта або через електронний кабінет замовника заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта, до якої додаються:
1) один примірник заповненої декларації;
2) звіт (крім випадків, передбачених пунктом 5 розділу ІІ цього Порядку);
3) засвідчені в установленому порядку копії:
документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою відповідного цільового призначення, на якій розміщено об'єкт;
технічного паспорта (з відміткою у випадках, передбачених пунктом 5 розділу II цього Порядку).
Технічні паспорти, складені до набрання чинності цим Порядком, щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів включно, а також господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 100 квадратних метрів включно подаються за умови проставлення в них відповідної відмітки про проведення їх технічного обстеження.
Судом встановлено, що позивач звертався до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради із заявою, в якій просив прийняти об'єкт до експлуатації господарська будівля-гараж, літ. Б. Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Гулака-Артемовського №8, побудованого без дозволу на виконання будівельних робіт, до якої додано: декларацію про готовність об'єкта до експлуатації; засвідчену в установленому порядку копію документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою відповідного цільового призначення, на якій розміщено об'єкт; засвідчену в установленому порядку копію технічного паспорта з відміткою про проведення технічного обстеження; звіт про проведення технічного обстеження.
Відповідно до пунктів 3, 4, 5 розділу III Порядку №158 орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає документи, зазначені в пункті 2 цього розділу, та приймає рішення про реєстрацію декларації або її повернення у строк, передбачений пунктом 1 цього розділу. Дані, зазначені в декларації, мають узгоджуватися з документами, які подаються разом з нею.
Замовник є відповідальним за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації, відповідно до вимог чинного законодавства.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає замовнику декларацію та подані документи на доопрацювання з обґрунтуванням причин у строк, передбачений для її реєстрації, якщо декларацію подано чи оформлено з порушенням вимог, установлених цим Порядком, у тому числі у разі виявлення невідповідності поданих документів вимогам законодавства, недостовірних відомостей у поданих документах.
Отже, Порядком №158 визначено конкретні випадки повернення замовнику декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а саме: якщо декларацію подано чи оформлено з порушенням вимог, установлених цим Порядком, у тому числі у разі виявлення невідповідності поданих документів вимогам законодавства, недостовірних відомостей у поданих документах.
Як вбачається із матеріалів справи, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради листом від 27.09.2019 року №18-02/7-1298-19/19 повернуто позивачу декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.
Повернення декларації про готовність об'єкта до експлуатації мотивовано тим, що Порядком проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівельних споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1, збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт №158 не передбачено прийняття в експлуатацію окремо розташованих гаражів наземних.
Тобто, на думку відповідача цільове призначення отриманої позивачем у спадщину земельної ділянки для "будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" не відповідає цільовому призначенню будівлі (гараж), яка здається в експлуатацію.
Щодо вказаного варто зазначити наступне.
Так, відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради народних депутатів від 23.06.1998 року №188/6 "Про надання і передачу земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення" ОСОБА_2 (матір позивача) передано земельну ділянку у приватну власність згідно з розробленими проектами розподілу по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, на якій розташоване будинковолодіння, в якому ОСОБА_2 належала квартира АДРЕСА_2 .
Дослідженням державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЧВ №012892, виданого Чернівецькою міською радою Чернівецької області 22.07.1998 року встановлено, що ОСОБА_2 , що мешкає в АДРЕСА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0021 гектарів в межах згідно з планом, що розташована на території АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку та господарських будівель.
Тобто, матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 отримала у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, тобто для обслуговування будинковолодіння по АДРЕСА_1 , в якому згідно матеріалів справи, ОСОБА_2 належала квартира АДРЕСА_2 .
Згідно витягу з рішення виконавчого комітету Першотравневої районної Ради народних депутатів Чернівецької області від 28.10.1998 року №122/11 "Про розгляд заяв громадян про поліпшення житлових умов та індивідуальне будівництво на території району" ОСОБА_2 , яка проживає по АДРЕСА_5 дозволено побудувати гараж. Рішення вступає в силу тільки після одержання дозволу в міській інспекції дер архітектурно-будівельного контролю (а.с. 21).
При цьому, як встановлено з матеріалів справи, згідно листа Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 19.10.1998 року за №С-2416 останнє не заперечувало проти будівництва гаража у будинковолодінні АДРЕСА_6 ОСОБА_2 на земельній ділянці, яка належить їй на правах приватної власності.
Згідно матеріалів справи, на вказаній земельній ділянці останньою побудовано у 1998 році гараж без дозволу на виконання будівельних робіт.
Із доданого до матеріалів справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_5 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:07:002:1017, площею 0,0021 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Цільове призначення даної земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Відповідно до ст.1 закону "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ст.19 Земельного кодексу землі України за основним цільовим призначенням поділяються на різні категорії, зокрема, землі житлової та громадської забудови.
Частиною 1 статті 20 ЗК передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів АРК та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Отже, зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної ч.1 ст.19 ЗК в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.
Водночас, відповідно до ч.5 ст.20 ЗК види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, установлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації щодо землеустрою.
Отже, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) здійснюється її власником (користувачем) самостійно.
Суд звертає увагу на те, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).
Пунктом 1 Порядку 158 визначено, що господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо, та прибудови до них.
Отже, гаражі віднесені законодавством до господарських (присадибних будівель).
Оскільки, у даному випадку, земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , яку позивач отримав у спадщину від його матері ОСОБА_2 , призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), то відповідно побудований на цій ділянці гараж є господарською будівлею будинковолодіння по АДРЕСА_1 , в якому матері позивача належала квартира АДРЕСА_2 та в якій, як свідчать матеріали справи, проживає сам позивач.
Таким чином, враховуючи те, що господарська будівля гараж, що у відповідності до чинного законодавства є господарською (присадибною будівлею) до будинковолодіння по АДРЕСА_1 , збудована без дозвільного документа на виконання будівельних робіт на належній на праві власності позивачу земельній ділянці з цільовим призначенням “для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа гаража не перевищує 300 квадратних метрів і такий збудовано у 1998 році, тобто у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року, за результатами технічного обстеження встановлено можливість надійної та безпечної експлуатації гаража, то у відповідача були відсутні підстави для повернення поданої позивачем декларації про готовність об'єкта до експлуатації з цих підстав.
Суд враховує, що, зводячи гараж, власник земельної ділянки дів з дотриманням вимог містобудівної документації. У технічному паспорті та декларації він зазначав про будівництво саме гаражу й зазначав відомості про ділянку, якою володів та користувався на законних підставах. Усі державні органи та органи місцевого самоврядування знали про спорудження на цій земельній ділянці гаражу і з цим погоджувалися.
Відтак, посилання відповідача про те, що цільове призначення земельної ділянки не відповідає намірам її забудови було зроблено помилково, без врахування обставин, що мали істотне значення для таких висновків.
Крім цього, повернення декларації про готовність об'єкта до експлуатації мотивовано відповідачем тим, що позивачем не коректно вказано найменування об'єкта: в заяві - "Господарська будівля-гараж літ.Б., в Декларації - "будівництво житлового будинку та господарських будівель", в інформації про об'єкт - "Гараж літ.Б."; не вірно вказано код об'єкта згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000; в Декларації в інформації про об'єкт не вірно вказано площу гаража літ.Б.; не коректно вказано характеристику нежитлових приміщень; в Декларації в інформації про технічний паспорт об'єкта не в повній мірі вказано ким виготовлений технічний паспорт; в Декларації в інформації про земельну ділянку не в повній мірі вказано інформацію про документ, що посвідчує право власності земельною ділянкою.
Із поданої до матеріалів справи заяви позивача про прийняття об'єкта в експлуатацію та декларації про готовність об'єкта до експлуатації вбачається, що вказана в декларації та у заяві назва об'єкта "будівництво житлового будинку та господарських будівель" відповідає Державному класифікатору будівель та споруд та наведеній в цій декларації інформації про об'єкт, його характеристиці "Господарська будівля-гараж літ.Б".
Щодо коду об'єкта згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 - 1110.3 "Будинки садибного типу", то такий відповідає цільовому призначенню земельної ділянки "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)".
Крім того суд звертає увагу на те, що зазначення позивачем в Декларації найменування "будівництво житлового будинку та господарських будівель" та коду 1110.3 "Будинки садибного типу" не змінює категорію земельної ділянки, на якій побудований гараж.
Згідно розділу "Характеристика будинку, господарських будівель та споруд" технічного паспорта на гараж, площа об'єкту гараж, літ. Б становить 20,30 кв.м., про що позивачем зазначено й у Декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Відтак, посилання відповідача на те, що позивачем не вірно зазначено площу гаражу не відповідає дійсності.
Щодо не коректного, на думку відповідача, зазначення позивачем характеристики нежитлових приміщень, то як свідчать відомості зазначені позивачем у Декларації останнім зазначено, що функціональним призначенням нежитлового приміщення - господарська будівля є гараж літ. "Б".
Як вбачається із Декларації, позивачем в розділі "Інформація про технічний паспорт об'єкта" зазначено, що технічний паспорт видано Чернівецьким міським комунальним бюро технічної інвентаризації. Тому посилання відповідача на те, що позивачем не в повній мірі зазначено ким виготовлений технічний паспорт також є помилковим.
Посилання відповідача на те, що в Декларації в розділі "Інформація про земельну ділянку" позивачем не в повній мірі вказано інформацію про документ, що посвідчує право власності земельною ділянкою є безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивачем, як вбачається із розділу Декларації "Інформація про земельну ділянку", серед документів, що посвідчують право власністю (користування) земельною ділянкою зазначено: свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 21.05.2019 року №4-411, видане Першою Чернівецькою державною нотаріальною конторою, державним нотаріусом Назарчук Г.Я. та витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №167356153 від 21.05.2019 року
Враховуючи зазначене суд приходить до висновку, що зазначені позивачем відомості у Декларації відповідають доданим до матеріалів справи документам, а тому у відповідача були відсутні підстави для повернення поданої позивачем декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Відтак, суд вважає, що повертаючи позивачу декларацію про готовність об'єкта до експлуатації Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради діяла не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Беручи до уваги те, що позивач отримав у спадщину земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), однак дії відповідача щодо повернення ОСОБА_1 поданої 19.09.2019 року декларації про готовність об'єкта до експлуатації "Будівництво житлового будинку та господарських будівель" по АДРЕСА_1 та поданих до неї документів позбавляють позивача можливості використовувати збудований на цій ділянці гараж, то суд приходить до висновку про порушення прав позивача, які підлягають судовому захисту.
Звертаючись до суду з даним позовом позивачем визначено спосіб захисту порушених його прав, шляхом зобов'язання Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради зареєструвати подану ОСОБА_1 декларацію про готовність об'єкта до експлуатації "Будівництва житлового будинку та господарських будівель" по АДРЕСА_1 .
В свою чергу, згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15), суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
При цьому, відповідно до вимог абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з визначенням наведеним у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 під дискреційними повноваженнями розуміють повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення таким чином, даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те яке буде найбільш прийнятним.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Таким чином, вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Суд зазначає, що в контексті розгляду даної справи при визнанні протиправними дій Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради щодо повернення поданої 19.09.2019 року декларації про готовність об'єкта до експлуатації та поданих до неї документів, суд вправі зобов'язати відповідний орган повторно розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, що не належить до компетенції суду.
Враховуючи вищевказане, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача слугуватиме зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 19.09.2019 року про прийняття в експлуатацію об'єкта ("Будівництво житлового будинку та господарських будівель" по вул. Гулака-Артемовського, 8 в м. Чернівці) та додані до неї документи з урахуванням обставин, встановлених судовими рішеннями у даній справі.
Згідно частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність тих обставин на яких ґрунтуються його заперечення.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1536,80 грн, що підтверджується квитанцією №ПН1231869 від 12.11.2019 року.
Оскільки предметом судового розгляду (оскарження) була одна позовна вимога немайнового характеру (основна) за яку необхідно було сплатити судовий збір в сумі 768,40 грн, то при зверненні до суду з даним позовом позивачем надмірно сплачений судовий збір у сумі 768,40 грн.
Враховуючи те, що позов щодо основної позовної вимоги підлягає задоволенню повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Крім того, на підставі ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" суд вважає за необхідне повернути позивачу надмірно сплачений судовий збір у сумі 768,40 грн.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради щодо повернення ОСОБА_1 поданої 19.09.2019 року декларації про готовність об'єкта до експлуатації "Будівництво житлового будинку та господарських будівель" по АДРЕСА_1 та поданих до неї документів.
3. Зобов'язати Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.09.2019 року про прийняття в експлуатацію об'єкта ("Будівництво житлового будинку та господарських будівель" по АДРЕСА_1 ) та додані до неї документи з урахуванням обставин, встановлених судовими рішеннями у даній справі.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради судові витрати - судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп, сплачений згідно квитанції №ПН1231869 від 12.11.2019 року.
5. Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп, сплачений згідно квитанції №ПН1231869 від 12.11.2019 року.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_7 );
Відповідач - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради (Код ЄДРПОУ 04062216, вул. Б. Хмельницького, 64-А, м. Чернівці, Чернівецька область, 58008)
Суддя В.О. Григораш