Справа № 420/1365/20
31 березня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, у порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третьої особи Управління Державної казначейської служби України у Франківському районі м. Львова Львівської області, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третьої особи Управління Державної казначейської служби України у Франківському районі м. Львова Львівської області, про:
визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у задоволенні заяви про повернення помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Франківському районі м. Львова Львівської області подання про повернення збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі продажу від 04.12.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 (покупець), ОСОБА_2 (другий покупець) та ОСОБА_3 (продавець) у розмірі 4009,95 гривень.
Адміністративний позов мотивовано наступним.
Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 1 вказаного Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
ОСОБА_1 наголошує, що він придбав житло вперше, а тому, згідно законодавства, не є платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. У зв'язку з цим, ОСОБА_1 , звернувся до пенсійного органу із заявою про повернення безпідставно сплачених коштів, на яку отримав відмову та яку вважає протиправною.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Ухвалу про відкриття провадження по адміністративній справі №420/1365/20 було отримано Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області - 06 березня 2020 року, проте у встановлений судом строк, відзиву від відповідача - не надходило.
У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Проте, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин, може бути кваліфіковано судом, як визнання позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У поясненнях (вх.№ЕП/2967/20 від 19.03.2020р.) третьої особи Управління Державної казначейської служби України у Франківському районі м. Львова Львівської області зазначалося, що органи Державної казначейської служби, керуючись п.2.2 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №43 від 29.01.2013 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2013 року за №291/22823, формують розрахункові документи і проводять повернення платежів, що були помилково або надміру зараховані до бюджету, на підставі відповідних документів органів, які повинні забезпечувати надходження платежів та за якими згідно із законом закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету. Відповідно до п.5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №787 від 03.09.2013 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 року за №1650/24182 (із змінами та доповненнями), повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Платником подається до органу Казначейства заява про повернення коштів з бюджету разом з Поданням органу, що контролює справляння відповідних надходжень бюджету, згідно затвердженої форми (додаток 1 до Порядку) та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів.
Станом на 31 березня 2020 року, інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
04 грудня 2019 року, між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено Договір купівлі-продажу квартири №1656, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лаврик Я.М. (а.с.15-17).
За умовами пункту 1 Договору купівлі-продажу квартири №1656 від 04 грудня 2019 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_3 квартиру у рівних частках, по Ѕ (одній другій) частці кожен та сплатили за неї грошову суму, визначену цим договором.
Умовами п.5 Договору купівлі-продажу квартири №1656 від 04 грудня 2019 року визначено, що продаж квартири здійснено за 801990,00 гривень.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №191523444 від 04 грудня 2019 року, ОСОБА_1 є власником Ѕ частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 , позивач має у власності нерухомість, зокрема, індивідуальний садовий будинок, земельну ділянку, Ѕ частку квартири однокімнатної у місті Львів, двокімнатну квартиру у місті Миколаїв, та 1/3 трикімнатної квартири у місті Одеса (а.с.18-24).
Слід зазначити, що підставами набуття у власність вищевказаного нерухомого майна були:
індивідуальний садовий будинок загальною площею 119.9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 є інформаційна довідка, серія та номер: 68400811, видана 19.09.2016 року, видавник: Комінтернівська районна державна адміністрація; Витяг з рішення «Про надання юридичної адреси», серія та номер: 76, виданий 30.06.2015 року, видавник: Виконавчий комітет Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області; декларація про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер: ОД142170031266, видана 03.01.2017 року, видавник: Департамент ДАБІ в Одеській області. Вказаний будинок побудований ОСОБА_1 , особисто за власні кошти, введений в експлуатацію в установленому законом порядку;
1/3 частини трикімнатної квартири загальною площа 79,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 - свідоцтво про право власності НОМЕР_2 від 20.10.2005 року, підстава - розпорядження органу приватизації (Управління ЖКГ Одеської Міської Ради) №194225 від 20.10.2005 року;
1/2 частини двокімнатної квартири загальною площа 50,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 - свідоцтво про право на спадщину № НОМЕР_3 від 01.02.2010 року.
При нотаріальному посвідченні Договору купівлі-продажу квартири №1656 від 04 грудня 2019 року, ОСОБА_1 , було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири у розмірі 4009,95 гривень, що підтверджується квитанцією №0003315 від 04 грудня 2019 року (а.с.25).
14 лютого 2020 року, ОСОБА_1 , звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо здійснення законодавчо визначених дій для повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 4009,95 гривень, який був сплачений під час придбання у власність квартири вперше (а.с.26-31).
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом №1300-0503-8/921 від 22.01.2020 року, повідомило що не володіє інформацією щодо прав власності на нерухоме майно та не наділене повноваженнями визначати осіб, які придбавають нерухоме майно вперше, а тому надати подання на повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна - неможливо (а.с.32-33).
Не погоджуючись з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» №400/97-ВР від 26.06.1997 року (далі - Закон №400/97-ВР), платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пунктом 8 частини 1 статті 2 Закону №400/97-ВР передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом №400/97-ВР врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1740 від 3 листопада 1998 року (далі - Порядок №1740).
Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку №1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до пункту 15-3 Порядку №1740, нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Як було встановлено судом, факт придбання позивачем квартири у власність підтверджується Договором купівлі-продажу квартири №1656, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лаврик Я.М. (а.с.15-17).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_1 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є відомості про реєстрацію права власності Ѕ частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 (а.с.14).
Судом встановлено, що при нотаріальному посвідченні договору позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири у розмірі 4009,95 гривень, що підтверджується квитанцією №0003315 від 04 грудня 2019 року (а.с.25).
У даній справі, будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна придбаного за договорами купівлі-продажу та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
Посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими, з огляду на наступне.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні дійсно відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
Проте, у постанові від 03 липня 2018 року (справа №819/33/17) Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію.
У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже була висловлена у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №813/1126/17 та у постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №813/1514/17.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1 відсотка від вартості придбаного нерухомого майна позивачем сплачено помилково, за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж. А тому, кошти в сумі 4009,95 гривень, сплачені при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню.
У свою чергу, процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №787 від 3 вересня 2013 року (далі - Порядок №787).
Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №215 від 15 квітня 2015 року, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог та, як наслідок, про необхідність зобов'язання відповідача сформувати та подати до територіального органу Державної казначейської служби України подання про повернення ОСОБА_1 , суми сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири у розмірі 4009,65 гривень.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що відповідачем не спростовано доводів позивача щодо первинного придбання ним житла та не надано суду жодних належних і допустимих у розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України доказів, які б підтверджували відсутність у позивача права на пільгу у вигляді звільнення від сплати вказаного збору у зв'язку з придбанням житла вперше.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincov and Pine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що під час подання позовної заяви ОСОБА_1 , сплачено судовий збір у розмірі 840,80 гривень, згідно квитанції №4083165 від 19 лютого 2020 року, який підлягає відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257, 258, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея 10, код ЄДРПОУ 13814885), третьої особи Управління Державної казначейської служби України у Франківському районі м. Львова Львівської області (79044, м. Львів, вул. Конотопська 6/8, код ЄДРПОУ 37965138), про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у задоволенні заяви про повернення помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Франківському районі м. Львова Львівської області подання про повернення збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі продажу від 04.12.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 (покупець), ОСОБА_2 (другий покупець) та ОСОБА_3 (продавець) у розмірі 4009,95 гривень - задовольнити.
Дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості - визнати протиправними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Франківському районі м. Львова Львівської області (код ЄДРПОУ 37965138) подання про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, за договором купівлі продажу № 1656 від 04.12.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у розмірі 4009,95 гривень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у розмірі 840,80 (вісімдесят сорок гривень вісімдесят копійок) гривень.
Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.
Суддя Балан Я.В.
.