Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 березня 2020 р. Справа№200/1014/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
23 січня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому позивачка просить суд:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачці в призначенні пенсії з додаванням пільгового стажу;
- скасувати, як незаконне, рішення відповідача № 281 від 05.11.2019 року про відмову в призначенні пенсії;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки № 2323 від 23 серпня 2019 року про призначення пенсії за віком згідно із п. 2 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням до пільгового стажу позивачки період роботи з 02.03.2001 року по 31.10.2015 року на підприємстві ПАТ «ш. ім. Засядька».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23 серпня 2019 року, позивачка звернулась до відповідача із заявою № 2323 про призначення пенсії згідно із п. 2 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на що отримала рішення відповідача № 281 від 05 листопада 2019 року про відмову в призначенні пенсії, мотивоване відсутністю у позивачки необхідного пільгового стажу, з підстав неможливості зарахування до стажу її роботи періоду роботи з 02.03.2001 року по 31.10.2015 року на підприємстві ПАТ «ш. ім. Засядька», оскільки представлена позивачкою довідка на підтвердження пільгового характеру роботи за вказаний період, оформлена неналежним чином, а саме не відповідає формі встановленій Постановою КМУ № 637, оскільки не містить підпису головного бухгалтера, а відомостей про відсутність такої посади на підприємстві - не надано.
Посилаючись на те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, яка й надавалась відповідачу з метою призначення пенсії, та в якій зазначено всі необхідні відомості про періоди та характер її роботи, вважає, що рішення відповідача про відмову у призначенні пільгової пенсії є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а відповідача слід зобов'язати повторно розглянути заяву позивачки № 2323 від 23 серпня 2019 року про призначення пенсії за віком згідно із ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням до її пільгового стажу періоду роботи з 02.03.2001 року по 31.10.2015 року на підприємстві ПАТ «ш. ім. Засядька».
У поданому до суду відзиві на адміністративний позов, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що рішенням Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 05 листопада 2019 року № 281 позивачці правомірно було відмовлено у призначенні пільгової пенсії, у зв'язку із відсутністю у неї необхідного пільгового стажу, з підстав неможливості зарахування до стажу її роботи періоду роботи з 02.03.2001 року по 31.10.2015 року на підприємстві ПАТ «ш. ім. Засядька», оскільки представлена позивачкою довідка на підтвердження пільгового характеру роботи за вказаний період, оформлена неналежним чином, а саме не відповідає формі встановленій Постановою КМУ № 637, оскільки не містить підпису головного бухгалтера, а відомостей про відсутність такої посади на підприємстві - не надано. Крім того, у березні 2017 року, ПАТ «ш. ім. Засядька» втратила фактичний контроль над своїм виробничим комплексом, та до теперішнього часу не має доступу до документів, які знаходяться у м. Донецьк. У зв'язку із наведеним, відповідач вважає, що спірний період роботи позивачки не підтверджений достатніми доказами, а тому відмовляючи позивачці у включенні до пільгового стажу спірного періоду роботи, вважає, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, у зв'язку із чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 28 січня 2020 року, позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 23 серпня 2019 року, позивачка звернулась до відповідача із заявою № 2323 про призначення пенсії згідно із п. 2 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до якої додала:
- копію трудової книжки;
- копію свідоцтва про укладення шлюбу;
- копію свідоцтва про розірвання шлюбу;
- витяг з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища;
- довідку про підтвердження наявного трудового стажу, видану ПАТ «ш. ім. Засядька» № 67 від 14.01.2018 року;
- копію паспорта;
- копію ідентифікаційного коду.
Згідно із рішенням Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 281 від 05 листопада 2019 року, про відмову в призначенні пенсії, позивачці було відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності у позивачки необхідного пільгового стажу, у зв'язку із неможливістю зарахування до стажу її роботи періоду роботи з 02.03.2001 року по 31.10.2015 року на підприємстві ПАТ «ш. ім. Засядька», оскільки представлена позивачкою довідка на підтвердження пільгового характеру роботи за вказаний період, оформлена неналежним чином, а саме не відповідає формі встановленій Постановою КМУ № 637, оскільки не містить підпису головного бухгалтера, а відомостей про відсутність такої посади на підприємстві - не надано.
В рішенні зазначено, що відповідно до листа Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 29.10.2019 року № 4525/03, неможливо витребувати довідки про відсутність у штатному розкладі посад головного бухгалтера та начальника відділу кадрів та право підпису лише директора, оскільки у березні 2017 року адміністрація ПАТ «ш. ім. Засядька» втратила фактичний контроль над своїм виробничим комплексом, та до теперішнього часу не має доступу до документів, які знаходяться у м. Донецьк.
Згідно із записами у трудовій книжці позивачки, серія: БТ-ІІ № 1112966 від 23 серпня 1984 року, містяться записи про роботу позивачки ОСОБА_1 , зокрема, у періоди:
- з 02.03.2001 року по 01.09.2006 року у Орендному підприємстві Шахта імені О.Ф. Засядька на посаді ламповика 2 розряду, на ділянці ГКР2;
- з 25.09.2006 року по 27.02.2017 року у Орендному підприємстві Шахта імені О.Ф. Засядька на посаді лампівниці на ділянці ВТБ;
Згідно із записом № 9, відповідно до наказу № 821 від 22.07.2011 року, Орендне підприємство «Шахта ім. О.Ф. Засядька» з 22 липня 2011 року, перетворене у Публічне акціонерне товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька».
Згідно із довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 67 від 14 січня 2018 року, виданою Публічним акціонерним товариством «Шахта ім. О.Ф. Засядька», позивачка ОСОБА_1 працювала повний робочий день на Шахті ім.. О.Ф. Засядька, і за період з 02.03.2001 року по 01.09.2006 року виконувала гірничі роботи, роботи на поверхні, за професією, посадою - ламповик з повним робочим днем, що передбачена Списком 2 розділом 1 підрозділом позиція 1.1 а, підстава Постанова КМУ від 16.01.2003 року № 36.
За період з 25.09.2006 року по 02.08.2016 року виконувала гірничі роботи, роботи на поверхні, за професією, посадою - ламповик з повним робочим днем, що передбачена Списком 2 розділом 1 підрозділом позиція 1.1 а, підстава Постанова КМУ від 16.01.2003 року № 36.
За період з 03.08.2016 року по 27.02.2017 року виконувала гірничі роботи, роботи на поверхні, за професією, посадою - ламповик з повним робочим днем, що передбачена Списком 2 розділом 1 підрозділ 1, підстава Постанова КМУ від 24.06.2016 року № 461.
У довідці зазначено, що її підписано керівником П.Є. Филимоновим, про що міститься підпис.
У графі для підпису начальника відділу кадрів О.С. Залознова - також міститься підпис.
Графа для підпису фінансового директора С.І. Петруняк - порожня.
Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань, відносно Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» (ЄДРПОУ: 00174846), станом на 29.08.2019 року, місцезнаходженням юридичної особи є: 86065, Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, буд. 1. Керівник згідно статуту - Филимонов Павло Євгенович. Підписант - Филимонов Павло Євгенович.
З представлених відповідачем копій матеріалів пенсійної справи позивачки вбачається, що відповідачем Добропільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області, до Торецького об'єднаного УПФУ Донецької області, 02.09.2019 року та 20.09.2019 року, були направлені запити стосовно сприяння відповідачу у витребуванні довідки про відсутність у штатному розкладі посад головного бухгалтера та начальника відділу кадрів, та право підпису лише директором довідки, уточнюючої пільговий характер роботи по ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» (код 00174846), а також проведення зустрічної перевірки довідки про пільговий характер роботи № 67 від 14.01.2018 року, виданої ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» на ім'я позивачки.
Згідно із наданими Торецьким об'єднаним УПФУ Донецької області відповідями від 29.10.2019 року та 30.10.2019 року, відповідачу було повідомлено про неможливість проведення вищевказаних заходів, з тих підстав, що адміністрація підприємства ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» у березні 2017 року втратила фактичний контроль над своїм виробничим комплексом, та не має доступу до документів які знаходяться у м. Донецьк.
Як вбачається з листа Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, від 19.11.2019 року № 280909/03, Про перевірку проекту рішення, Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, розглянувши документи пенсійної справи позивачки ОСОБА_1 , прийшло до висновку, що проект рішення про відмову заявнику у призначенні пенсії згідно із п. 2 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», - винесений невірно.
Зазначено, що з огляду на неможливість здійснення перевірок первинних документів на підприємствах, що розташовані на тимчасово непідконтрольній українській владі території та перереєструвались/не перереєструвались, на територію яка контролюється українською владою, Пенсійний фонд України повідомляє, що спеціальний трудовий стаж може підтверджуватись за даними, наявними у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із індивідуальними відомостями про застраховану особу (Форма ОК-5) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, сформованими станом на 27.08.2019 року, в Індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 , відображені дані про суми заробітку позивачки та кількість відпрацьованих місяців у Публічному акціонерному товаристві «Шахта ім. О.Ф. Засядька» (ЄДРПОУ: 00174846), за період з 02.03.2001 року по 31.10.2015 року. За вказаний спірний у даній справі період містяться відомості про нарахування роботодавцем заробітної плати позивачці, та сплату страхових внесків.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Нормами статті 114 Закону № 1058 визначається порядок та умови призначення пенсі за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Відповідно до п. 1 цієї статті, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
За приписами ч. 4 ст. 24 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058-IV) періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що в тих випадках, коли у трудовій книжці немає відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах чи за вислугою років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Зазначену довідку видає підприємство, установа чи організація, де працювала особа. Якщо підприємство в стадії ліквідації, то уточнюючу довідку надає ліквідатор або його правонаступник на підставі первинних документів за час виконання робіт.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці та в тих випадках, коли такий пільговий стаж виник до 21 серпня 1992 року. Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановленоЗаконом №1788(статті 13, 62), і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Отже, правова норма статті 62 Вказаного Закону, передбачає, що основним документом для підтвердження стажу роботи є трудова книжка і лише при її відсутності, або відповідних записів у ній, стаж підтверджується згідно із Порядком, затвердженим Постановою КМУ № 637.
З приводу наведеного суд зазначає, що записами у трудовій книжці позивачки підтверджено, що вона працювала:
- з 02.03.2001 року по 01.09.2006 року у Орендному підприємстві Шахта імені О.Ф. Засядька на посаді ламповика 2 розряду, на ділянці ГКР2;
- з 25.09.2006 року по 27.02.2017 року у Орендному підприємстві Шахта імені О.Ф. Засядька на посаді лампівниці на ділянці ВТБ.
Отже, факт перебування позивачки на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах підтверджується насамперед відповідними записами у її трудовій книжці.
Частиною третьою статті 44 Закону № 1058-ІV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Як зазначено відповідачем, провести перевірку достовірності спірних періодів роботи позивачки не має можливості з тих підстав, що підприємство, у якому працювала позивачка втратило фактичний контроль над своїм виробничим комплексом, та не має доступу до документів які знаходяться у м. Донецьк.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно із нормами пункту 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Разом з тим, суд зауважує, що право особи на отримання пенсійних виплат не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати ці повноваження (зокрема у зв'язку із проведенням АТО та неможливістю проведення перевірки періодів роботи/навчання, тощо, з підстав розташування підприємств, установ, організацій, закладів, тощо, на тимчасово окупованій території України). Неможливість проведення перевірки даних на підприємстві, установі, організації які розташовані на тимчасово окупованій території, не дає підстав для відмови у зарахуванні стажу роботи, при його підтвердженні записами в трудовій книжці, дипломі, тощо, та не може позбавляти особу її конституційного права на соціальний захист.
Так, щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані "намібійські винятки", в яких зазначено про те, що документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016, § 142).
Суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більш того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги також практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права. Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, статті 114 Закону № 1058, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо). Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивачка опинилась в ситуації, що, відповідно, позбавляє її можливості забезпечити належний захист своїх прав.
Відповідно до положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Суд зазначає, що в даному випадку позивачка не може бути позбавлена свого права, що стосується предмету позову, через неможливість перевірки органом, що призначає пенсію, достовірності періодів та характеру її роботи з тих підстав, що підприємство в яких вона працювала, наразі перебуває на території яка тимчасово не підконтрольна українській владі.
З урахуванням вищенаведених обставин, суд також вважає за можливе застосувати вказані загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, які видані на непідконтрольній українській владі території, як доказів, оскільки можливість збору відповідних доказів на такій території може бути значно обмежена, у той час як вони мають істотне, а в деяких випадках і вирішальне значення для реалізації відповідних прав людини.
Вирішуючи питання щодо допустимості та належності доказів у сенсі глави 5 КАС України, суд приймає до уваги представлену позивачкою досліджену судом копію довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 67 від 14 січня 2018 року, виданої Публічним акціонерним товариством «Шахта ім. О.Ф. Засядька».
Приймаючи до уваги зазначений доказ, суд також враховує, що у тому становищі, в якому опинилась позивачка, вона була позбавлена можливості отримати офіційні документи щодо періоду та характеру своєї роботи, а тому звертаючись до відповідача і суду, надала усі можливі докази, які могла надати у цій ситуації.
Крім того, суд наголошує, що позивачка має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про спірні періоди роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію, відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Також, суд зазначає, що пунктом 3 Порядку № 637 закріплено, що у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З приводу наведеного, суд звертає увагу, що у наявних в матеріалах пенсійної справи позивачки індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, сформованими станом на 27.08.2019 року, відображені дані про суми заробітку позивачки та кількість відпрацьованих місяців у Публічному акціонерному товаристві «Шахта ім. О.Ф. Засядька» (ЄДРПОУ: 00174846), за період з 02.03.2001 року по 31.10.2015 року. За вказаний спірний у даній справі період містяться відомості про нарахування роботодавцем заробітної плати позивачці, та сплату страхових внесків.
Враховуючи наведене, з урахуванням представлених суду письмових доказів, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження правомірності своїх дій під час відмови позивачці у призначенні пенсії.
Відповідно до статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідач, користуючись, зокрема, наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різних способів та засобів для дотримання своїх зобов'язань, протиправно не врахував під час вирішення питання про призначення позивачці пенсії, відповідно до її заяви № 2323 від 23.08.2019 року про призначення пенсії згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», записи в трудовій книжці позивачки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи особи, та записи в якій підтверджують періоди роботи позивачки у ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» з 02.03.2001 року по 01.09.2006 року на посаді ламповика 2 розряду, та з 25.09.2006 року по 27.02.2017 року на посаді лампівниці, а також відомості довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 67 від 14 січня 2018 року, виданої ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька», у зв'язку із чим, дії відповідача щодо відмови позивачці в призначенні пенсії є неправомірними, та рішення відповідача № 281 від 05 листопада 2019 року про відмову в призначенні пенсії, є таким, що ухвалене без всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів, а отже є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Враховуючи викладене, суд наголошує, що не може підміняти собою пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на власний розсуд розраховувати пільговий чи страховий стаж особи.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на встановлені у справі обставини та наведені норми чинного законодавства, якими регулюються спірні відносини, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд приходить до висновку, що з метою ефективного захисту прав позивачки, слід зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки № 2323 від 23.08.2019 року про призначення пенсії згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення, зокрема, щодо врахування під час вирішення питання про призначення позивачці пенсії записів у її трудовій книжці якими підтверджуються періоди роботи позивачки у ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» з 02.03.2001 року по 01.09.2006 року на посаді ламповика 2 розряду, та з 25.09.2006 року по 27.02.2017 року на посаді лампівниці, а також відомостей довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 67 від 14 січня 2018 року, виданої ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька».
Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки № 2323 від 23 серпня 2019 року про призначення пенсії за віком згідно із п. 2 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням до пільгового стажу позивачки період роботи з 02.03.2001 року по 31.10.2015 року на підприємстві ПАТ «ш. ім. Засядька», задоволенню не підлягають, оскільки суд не може підміняти пенсійний орган, і на власний розсуд розраховувати пільговий чи страховий стаж, та задоволення зазначених вимог свідчитиме про втручання до дискреційних повноважень пенсійного органу, що є неприпустимим.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з наступного.
Згідно із положеннями частини першої статті 139 КАС України, при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, частиною 8 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку якщо, зокрема, спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З урахуванням встановлених обставин у справі, враховуючи, що спір в даному випадку виник внаслідок протиправних дій відповідача, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача судових витрат у повному обсязі, а саме в сумі - 840,80 грн., які слід стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивачки.
Керуючись ст.ст. 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132,159-161,164,192-194,224-228,241-247, 255,253-263,293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, буд. 28-А, ЄДРПОУ: 37755477) про визнання дій неправомірними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах.
Визнати протиправним та скасувати рішення Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 281 від 05 листопада 2019 року про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Добропільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 2323 від 23 серпня 2019 року про призначення пенсії згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення, зокрема, щодо врахування під час вирішення питання про призначення ОСОБА_1 пенсії записів у трудовій книжці якими підтверджуються періоди роботи у ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» з 02.03.2001 року по 01.09.2006 року на посаді ламповика 2 розряду, та з 25.09.2006 року по 27.02.2017 року на посаді лампівниці, а також відомостей довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 67 від 14 січня 2018 року, виданої ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька».
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, буд. 28-А, ЄДРПОУ: 37755477) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 27 березня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров