Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 березня 2020 р. Справа№200/12581/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Ушенка С.В.,
при секретарі судового засідання - Гуменному М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171400; 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25) про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірною відмови, викладеної у листі від 06.09.2019 №161/м, у здійсненні перерахунку пенсії на підставі ст. 59 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.01.1991, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, без жодних обмежень чи прив'язок до ступеня втрати працездатності та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату основної державної пенсії на підставі прямої дії частини 3 ст. 59 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.01.1991, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, без жодних обмежень чи прив'язок до ступеня втрати працездатності, починаючи з дати звернення до відповідача із заявою про перерахунок пенсії.
В обґрунтування свого позову посилається не те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та особою з інвалідністю ІІ групи, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку в Костянтинівсько-Дружківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію за інвалідністю. 05.08.2019 він звернувся до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про перерахунок пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, на підставі частини 3 ст. 59 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак, за результатом розгляду його звернення відмовлено у здійсненні вказаного перерахунку. Вважає такі дії відповідача незаконними і такими, що порушують його права.
В матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, вмотивований тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Костянтинівсько-Дружківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію як особа з інвалідністю ІІ групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до статті 59 Закону № 796-ХІІ, особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби, і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Однак, ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до ст. 59 Закону № 796-ХІІ, оскільки період проходження ним дійсної строкової служби з 25.04.1980 по 27.05.1982 та його перебування в зоні радіоактивного забруднення з 16.07.1986 по 06.08.1986 не співпадають. Розмір пенсії перерахований позивачу відповідно до Постанови КМУ № 543 від 26.06.2019 та складає 10467,37 грн., в тому числі: 9412,17 грн. - основний розмір від середнього заробітку, 379,60 грн. - додаткова пенсія за інвалідністю 2 групи, 625,60 грн. - підвищення інваліду війни 2 групи, 50,00 грн. - щомісячна цільова грошова допомога на прожиття інваліду 2 групи. Враховуючи зазначене, у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.
20 січня 2020 року до суду надійшов ще один відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/2019(402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 №543, яка набрала чинності 01.07.2019, внесені відповідні зміни до пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". З огляду на це, перерахунок пенсії позивачу згідно вказаних змін проведено з 01.07.2019.
Враховуючи викладене, відповідач вказує, що позовна заява є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
В матеріалах справи наявна відповідь на відзив відповідно до якої, позивач вважає доводи відповідача необґрунтованими, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.11.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та позивачеві надано 10-тиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений судом строк позивачем усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.12.2019 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року вирішено розглядати адміністративну справу за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 04 лютого 2020 року.
04.02.2020 підготовче засідання відкладено на 18.02.2020.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.03.2020.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, проте надали клопотання про розгляд справи без їх участі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії у 1986 році на Чорнобильській АЕС 1 категорії та особою з інвалідністю ІІ групи, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку в Костянтинівсько-Дружківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію за інвалідністю.
Відповідач в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
Відповідно до довідки Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України, ОСОБА_1 , був призваний на збори і у складі військової частини № 15731 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 16.07.1986 (наказ № 72 від 16.07.1986) по 06.08.1986 (наказ № 93 від 06.08.1986) (а.с. 24).
Згідно військового квитка серії НОМЕР_2 , позивач приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі військової частини №15731 з 16 липня 1986 року по 06 червня 1986 року (а.с. 22-23).
Відповідно до довідки до акту огляду MCEК серії 10 ААБ № 280833 від 09.04.2012, позивачеві безстроково встановлена друга група інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що також підтверджується витягом з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону (а.с. 19, 25).
Відповідно до довідки Міністерства охорони здоров'я України серія 10 ААА № 048519 від 09.04.2012, втрата працездатності ОСОБА_1 безстроково складає 80 відстоків (а.с.18).
У зв'язку із наведеним, позивачу 10 квітня 2012 року видано посвідчення серії НОМЕР_3 , як особі з інваліднвстю ІІ групи, який має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, а також посвідчення серії НОМЕР_4 від 17.04.2019, як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 (а.с. 20-21).
Судом встановлено, що 03.05.2019 позивач звернувся до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про перерахунок пенсії з 01.10.2017 на підставі частини 3 ст. 59 ЗУ 796-ХІІ (а.с. 61-62).
Рішенням Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 142868 від 11.05.2019 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 769- ХІІ від 28.02.1991 у зв'язку із тим, що період дійсної строкової служби та період перебування у зоні радіоактивного забруднення не співпадають (а.с. 60).
05.08.2019 позивачем до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області надано заяву про надання письмової відповіді про перерахунок пенсії за ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 26- 27).
Костянтинівсько-Дружківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області надано відповідь, що розмір пенсії, перерахований позивачу відповідно до Постанови КМУ від 26.06.2019 № 543 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», станом на 01.07.2019 складає 10467,37 грн., в тому числі: 379,60 грн. - додаткова пенсія перерахована відповідно до п. 13 Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 1210 від 23.11.2011 із змінами, внесеними відповідно до Постанови КМУ від 25.03.2014 № 112 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України питань пенсійного забезпечення» ( а.с. 28-29).
Вважаючи таку відповідь протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Дослідивши матеріали справи, Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Положенням статті 1 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 Закону № 1788-XII визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Аналогічні приписи закріплено і у статтях 9, 10 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку (стаття 6 Закону № 1788-XII).
Статтею 15 Закону № 1788-XII визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Пунктом 13 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон №796-XII) спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Статтею 9 Закону № 796-XII визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Відповідно до статті 10 Закону № 796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі, проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Згідно примітки * тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Частиною 1 статті 54 Закону № 796-XII встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Отже, оскільки позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), та особою з інвалідністю ІІ групи по захворюванню, що пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, то відповідно до статті 54 Закону № 796-XII він має право на пенсію по інвалідності.
Відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції до 01 жовтня 2017 року) особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
З 01 жовтня 2017 року редакція вказаної норми змінена Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII, та застосовується із вказаного часу у такій редакції: особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року .
Проте, Рішенням Конституційного Суду України (другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Також, вказаним рішенням встановлено, що словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, з резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України (другий сенат) від 25 квітня 2019 року випливає, що визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону, та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення.
Згідно з частиною 2 статті 152 Конституцій України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
З огляду на це чинними після 25 квітня 2019 року є положення частини третьої статті 59 Закону, згідно з якими особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Тобто фактично в результаті ухвалення Рішення Конституційним Судом України змінено положення частини третьої статті 59 Закону, оскільки розширено раніше встановлений перелік осіб, на яких поширювався порядок обчислення пенсій по інвалідності, визначений цими положеннями Закону.
Відтак особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби та є інвалідами внаслідок цього, мають право на обчислення пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру згідно з частиною 3 статті 59 Зaкoну Укрaїни Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи з 26 квітня 2019 року.
При цьому, як встановлено судом, 03.05.2019 позивач звернувся до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою в якій, зокрема, вказував, що він як особа з інвалідністю та військовослужбовець, який брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має право на пенсію по інвалідності, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, як це передбачено частиною 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Також, позивач просив провести з 01 жовтня 2017 року перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зміст вказаної заяви, на думку суду, безперечно свідчить про намір позивача отримувати пенсію по інвалідності та відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
При цьому, матеріалами справи підтверджено, що позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з огляду на захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з 10 квітня 2012 року.
Отже, з урахуванням наведеного вище, позивач з 26 квітня 2019 року має право на призначення пенсії по інвалідності на підставі частини 3 статті 59 Закону № 796-XII, як військовослужбовець, який брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та з огляду на це отримав інвалідність.
Тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими в частині зобов'язання відповідача обчислити пенсію по інвалідності у відповідності до частини 3 статті 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи», виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, починаючи з 26 квітня 2019 року.
Вказаних висновків суд дійшов, зокрема, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у рішенні від 25.02.2020 у зразковій справі №520/1972/19 (Пз/9901/11/19), яким, зокрема, констатовано, що у зв'язку з прийняттям рішення Конституційним Судом України (другий сенат) за конституційними скаргами щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) колегія суддів вважає, що після прийняття цього рішення у держави виник обов'язок обчислити пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та є інвалідами (за бажанням цих осіб), у відповідності до частини 3 статті 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.
При цьому, положення частини третьої статті 59 Закону Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» поширюються на осіб, які отримують пенсію по інвалідності та брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
З огляду на викладене, пенсійний орган повинен був обчислити та виплатити пенсію позивачу, який брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та є особою з інвалідністю, у відповідності до частини 3 статті 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, з 26 квітня 2019 року, тобто з наступного дня після винесення Конституційним Судом України рішення у справі № 520/1972/19.
У відповідності до приписів ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Отже, оскільки дана адміністративна справа є типовою, суд, при ухваленні рішення враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у вищевказаному рішенні за результатами розгляду зазначеної зразкової справи.
На переконання суду, прийняття відповідачем рішення про перерахунок пенсії від 02.07.2019 №914230142868 не звільняє відповідача від обов'язку здійснити, починаючи з 26.04.2019, перерахунок та виплату пенсії позивачеві на підставі частини 3 статті 59 Закону №796-XII, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Водночас, у період з 01 жовтня 2017 року до 25 квітня 2019 року у позивача було відсутнє право на отримання пенсії по інвалідності саме, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, оскільки у цей період стаття 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» поширювалась лише на осіб, що на момент участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС проходили дійсну строкову службу.
Аналогічна позиція міститься у постановах Верховного Суду від 23 квітня 2019 року, справа № 822/1311/18, від 12 грудня 2019 року, справа № 816/2085/18 від 18 липня 2019 року, справа № 816/105/18, від 20 листопада 2019 рок, справа № 360/572/19, від 17 грудня 2019 рок, усправа № 808/2492/18.
Обираючи належний спосіб захисту порушених відповідачем соціальних прав позивача, суд, керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст. 8 Конституції України та ст. 6 КАС України, на підставі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).
Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.
Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки станом на день розгляду даної справи виникли підстави для перерахунку пенсії позивача у відповідності до вимог ч. 3 статті 59 Зaкoну Укрaїни "Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи", суд приходить до висновку, що рішення відповідача від 11.05.2019 №142868 про відмову позивачу у перерахунку пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, суд вважає за необхідне зобов'язати Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області перерахувати та виплатити пенсію позивачу на підставі частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 26 квітня 2019 року, відповідно до його заяви від 03.05.2019 про перерахунок пенсії з 01.10.2017.
Що стосується позовних вимог в частині визнання неправомірною відмови в здійсненні перерахунку пенсії, викладеної у листі відповідача від 06.09.2019, та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії без жодних обмежень чи прив'язок до ступеня втрати працездатності, суд зазначає наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту, зокрема, прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У зв'язку з тим, що в ході розгляду даної справи судом встановлено прийняття відповідачем відповідного рішення (індивідуального акта суб'єкта владних повноважень), - саме воно тягне певні правові наслідки, тобто впливає на права та інтереси позивача у сфері його пенсійного забезпечення.
Таким чином, у разі визнання і скасування судом означеного рішення відповідача, порушені права та інтереси позивача у спірних правовідносинах є захищеними і поновленими належним та ефективним чином.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що підставою для відмови у здійсненні перерахунку пенсії було неспівпадіння періодів проходження ним дійсної строкової служби та перебування у зоні радіоактивного забруднення, а не наявність відповідного ступеня втрати працездатності.
Отже, враховуючи наведене, щодо цих правовідносин відсутній спір між сторонами справи, тому позовні вимоги про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії без жодних обмежень чи прив'язок до ступеня втрати працездатності є передчасними.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій та прийнятого рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Крім того, в позовній заяві позивач просить суд зобов'язати відповідача надати звіт про виконання судового рішення.
Частиною 1 ст. 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Як вбачається з наведеної правової норми, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
В даному випадку суд не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання позивача.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з наявного в матеріалах справи посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (Категорії 1) серії НОМЕР_4 , копія якого наявна в матеріалах позовної заяви, позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, а, отже, в силу п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України звільнений від сплати судового збору, у зв'язку з чим судовий збір стягненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 139, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171400; 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25) про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171400; 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25) від 11 травня 2019 року №142868 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на підставі частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Зобов'язати Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171400; 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25) перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на підставі частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 26 квітня 2019 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 30 березня 2020 року, його вступну та резолютивну частини прогошено у судовому засіданні 19 березня 2020 року.
Суддя С.В. Ушенко