Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 березня 2020 р. Справа№200/1569/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач) про:
- визнання протиправним та скасування рішення від 18 жовтня 2019 року про призначення пенсії за віком в частині тривалості страхового стажу 39 років 05 місяців 15 днів (страховий стаж до 01 січня 2004 року 18 років 01 місяць 15 днів, страховий стаж після 01 січня 2004 року 10 років 04 місяці 00 днів, додаткові роки за Списком №1 11 років 00 місяців 00 днів, в тому числі робота за Списком №1 11 років 06 місяців 20 днів); коефіцієнту стажу без урахування кратності 0,39417, коефіцієнту стажу з урахуванням кратності 0,39417; розміру пенсії з надбавками з 17 серпня 2019 року по 15 жовтня 2019 року і з 16 жовтня 2019 року по 30 листопада 2019 року в сумі 6202,16 грн. щомісячно, з 01 грудня 2019 року - довічно в сумі 6 05, 1 грн. щомісячно;
- зобов'язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до положень п.1 ч. ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 10 червня 1991 року по 14 липня 1991 року учнем горно робочого підземного на шахті «Зоря» ВО «Торезантрацит», період навчання з відривом від виробництва з 15 липня 1991 року по 17 липня 1991 року на курсах підвищення кваліфікації за професією «горноробочий підземний», період роботи з 18 липня 1991 року по 21 червня 1991 року горно робочим підземним на Шахті «Зоря» ВО «Торезантарцит», період навчання з 22 червня 1991 року по 03 вересня 1992 року в курсовому філіалі УКК ВО «Торезантрацит» за професією «Горноробочий з ремонту горних виробіток», період роботи з 04 вересня 1992 року по 29 жовтня 1995 року горно робочим з ремонту горних виробіток на Шахті «Зоря» ВО «Торезантрацит», період роботи з 30 жовтня 1995 року по 31 грудня 1999 року горноробочим очисного вибою в ДП Шахта «Зоря» ВО «Сніжнеантрацит»; та до загального страхового та пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 01 липня 2014 року по 22 квітня 2016 року горно робочим очисного вибою на Шахті «Зоря» ДП «Сніжнеантрацит»;
- зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80 відсотків заробітної плати, яку обчислено при призначення пенсії, але не менше як три розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, починаючи з моменту призначення пенсії з 17 серпня 2019 року.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебуває на обліку в управлінні, пенсію призначено з 17 серпня 2019 року. Однак при призначенні пенсії відповідачем не було враховано документи, що підтверджують спеціальний трудовий стаж. У зв'язку з цим, рішенням про призначення пенсії до пільгового стажу не враховано періоди роботи до пільгового стажу за Списком 1 з 10 червня 1991 року по 14 липня 1991 року, з 15 липня 1991 року по 17 липня 1991 року, з 18 липня 1991 року по 21 червня 1991 року, з 22 червня 1991 року по 03 вересня 1992 року, з 04 вересня 1992 року по 29 жовтня 1995 року, з 30 жовтня 1995 року по 31 грудня 1999 року, з 01 липня 2014 року по 22 квітня 2016 року.
Крім того, відповідач листом від 13 січня 2020 року повідомив про відсутність підстав для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», оскільки позивач не має 15 років стажу на посаді шахтаря.
Таким чином, позивач вважає протиправним рішення в частині визначення тривалості його страхового, застосованого коефіцієнту стажу та розміру призначеної пенсії, тому звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 17 лютого 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) учасників справи.
13 березня 2020 року на електрону адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача повністю заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що у управління відсутня можливість провести перевірку первинних документів на підставі довідки від 14 жовтня 2019 року №1 -19-27/3678, що видана підприємством «Шахта «Заря», оскільки згідно даних ІКІС ПФУ підприємство знаходиться на території, тимчасово непідконтрольній Україні та не пройшло перереєстрацію відповідно до Постанови КМУ № 595 від 07.11.2014 р. Таким чином відсутні підстави для призначення позивачу пенсії відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , є внутрішньо переміщеною собою, що підтверджується довідкою від 15 жовтня 2019 року № 1451-5000212756.
Судом встановлено, що позивач звернувся до Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії від 16 жовтня 2019 року.
Рішенням управління № 054650000652 позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах. Розмір страхового стажу склав 39 років 5 місяців, 15 днів, з них 18 років, 1 місяць 15 днів - страховий стаж до 01 січня 2004 року, 10 років 4 місяці - страховий стаж після 01 січня 2004 року, додаткові роки за Списком №1- 11 років, в тому числі робота за Списком №1 - 11 років 6 місяців 20 днів. Застосовано коефіцієнт стажу без урахування кратності 0,39147 та коефіцієнт з урахуванням кратності 0,39417. Пенсію призначено у розмірі 6202, 16 грн. з 17 серпня 2019 року до 15 жовтня 2019 року у розмірі 6202,16 грн., з 16 жовтня 2019 року по 30 листопада 2019 року у розмірі 6202,16 грн. та з 01 грудня 2019 року довічно у розмірі 6205,12 грн.
Відповідно до наданого розрахунку стажу, період роботи позивача з 10 червня 1991 року по 31 грудня 1999 року зараховано до страхового стажу, період роботи з 01 липня 2014 року по 22 квітня 2016 року не зараховано ані до страхового ані до пільгового стажу.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-V «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону №1058-V).
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Це передбачено Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», а саме п. 20, згідно якого лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Таким чином, основним документом, якій підтверджує стаж роботи на підприємстві є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Підпунктом 1.1 п.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (далі за текстом - Порядок ведення трудових книжок), затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 за N 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110 встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно пункту 2.2 Порядку ведення трудових книжок, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Порядку ведення трудових книжок визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Щодо спірних періодів роботи трудова книжка позивача містить наступні записи:
- 10.06.1991 р. прийнятий Шахту «Зоря» ВО «Торезантрацит» учнем гірника підземного;
- 18.07.1991 р. переведений гірником підземним 3 розряду ;
- 22.06.1992 р. - 03.09.1992 р. навчався за професією гірника по ремонту гірничих виробіток при УКК п/о Торецантрацит;
- 04.09.1992 р. переведений гірником по ремонту гірничих виробіток 4 розряду;
- 30.10.1995 р. переведений гірником очисного забою 5 розряду;
- 01.03.2000 р. звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням;
- 10.02.2005 р. прийнятий на ВП Шахтоуправління «Зоря Північна» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» гірником очисного забою 5 розряду;
- 08.10.2008 р. ВП «Шахта «Заря» ДП «Сніжнеантрацит» змінило статус в технічну одиницю Шахта «Заря» ДП «Сніжнеантрацит».
Матеріали справи містять довідки від 14 жовтня 2019 року, видані ВП «Шахта «Зоря» відповідно до яких ОСОБА_2 у період з 10 червня 1991 року по 14 липня 1991 року працював учнем гірника підземного участку РГВ з повним робочим днем в шахті, оплата здійснювалась за підземною ставкою,з 15 липня 1991 року по 17 липня 1991 року навчався на курсах гірників підземних з відривом від виробництва, оплата здійснювалась за підземною тарифною ставкою, у період з 18 липня 1991 року по 21 червня 1992 року працював гірником підземним участку РГВ з повним робочим днем в шахті, з 22 червня 1992 року по 03 вересня 1992 року навчався на курсах гірника по ремонту гірничих виробіток підземним з відривом від виробництва, оплата здійснювалась по підземних тарифних ставках, з 04 вересня 1992 року по 29 жовтня 1995 року працював гірником по ремонту гірничих виробіток підземним участку по видобутку вугілля з повним робочим днем в шахті, з 30 жовтня 1995 року по 01 березня 2000 року працював гірником очисного забою підземним участку, виконував роботи по видобутку вугілля з повним робочим днем в шахті.
До спірних правовідносин застосуванню підлягають так звані "намібійські винятки" Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Отже, підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що основним документом, якій підтверджує стаж роботи на підприємстві, а саме трудовою книжкою позивача та уточнюючими довідками підтверджено право на зарахування періоду роботи позивача з 10 червня 1991 року по 31 грудня 1999 року до пільгового стажу за Списком № 1 та період роботи з 01 липня 2014 року по 22 квітня 2016 року до страхового та пільгового стажу за Списком №1.
Поряд з цим позовні вимоги щодо визнання протиправним скасування рішення про призначення пенсії в частині тривалості страхового стажу, коефіцієнту стажу без урахування кратності, коефіцієнту стажу з урахуванням кратності та розміру пенсії не забезпечить повного та ефективного захисту порушеного права позивача, оскільки відповідно до зазначеного рішення позивачу призначено та виплачується пенсія.
Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
До кола працівників, на яких поширюється дія закону «Про підвищення престижності шахтарської праці» та встановлені цим законом пільги, належать тільки працівники, зазначені у Списку №1, які були зайняті на підземних роботах саме повний робочий день.
З наданого відповідачем розрахунку стажу вбачається, що страховий стаж роботи позивача на підземних роботах складає 8 років, 5 місяців. Крім того, як вже зазначалось раніше, записами у трудовій книжці та уточнюючими довідками підтверджено право на зарахування періоду роботи позивача з 10 червня 1991 року по 31 грудня 1999 року до пільгового стажу за Списком № 1 та період роботи з 01 липня 2014 року по 22 квітня 2016 року до страхового та пільгового стажу за Списком №1, що у сукупності становить достатній час роботи позивача на підземних роботах за Списком № 1 та дає право на пенсію відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Враховуючи наведене та керуючись ч. 2 статті 9 КАС України, суд вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльності управління щодо не зарахування до пільгового стажу позивача за Списком № 1 періоду його роботи з 10 червня 1991 року по 31 грудня 1999 року та до страхового та пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 01 липня 2014 року по 22 квітня 2016 року та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з дати її призначення врахувавши до пільгового стажу позивача за Списком № 1 періоду його роботи з 10 червня 1991 року по 31 грудня 1999 року та до страхового та пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 01 липня 2014 року по 22 квітня 2016 року та здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з дати її призначення, з урахуванням фактично виплачених сум.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840, 80 грн., що підтверджується квитанцією № 33 від 06 лютого 2020 року, судові витрати у розмірі 420,40 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 періоду його роботи з 10 червня 1991 року по 31 грудня 1999 року та до страхового та пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи з 01 липня 2014 року по 22 квітня 2016 року.
Зобов'язати Мангушське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: смт. Мангуш, вул. Тітова, 72а, код ЄДРПОУ 42171919) здійснити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) перерахунок пенсії з дати її призначення, врахувавши до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 10 червня 1991 року по 31 грудня 1999 року та до страхового та пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 01 липня 2014 року по 22 квітня 2016 року та здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з дати її призначення, з урахуванням фактично виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: смт. Мангуш, вул. Тітова, 72а, код ЄДРПОУ 42171919) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 18 березня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Є.І. Грищенко